Понеділок, 10 грудня

Щоб урятувати наші прадавні ліси від знищення, давно потрібно було створити для цього механізм, привівши підзаконні акти у відповідність із чинним законодавством. Однак чиновники чомусь не поспішають.

Праліси, на захист яких торік було ухвалено спеціальний закон, продовжують рубати. Причина, переконують екологи, у тому, що на вимогу Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат» Кабмін і Держагентство лісових ресурсів досі не осучаснили два головних нормативно-правових документи: «Санітарні правила в лісах України» й «Правила поліпшення якісного складу лісів».

Якщо цього не станеться найближчим часом, скорочення площ прадавніх віковічних лісів може обернутися непоправними втратами й природними катаклізмами. Причому наслідки паводків, із якими в Карпатах саме через вирубування високогірного лісу зіштовхуються вже не одне десятиліття, можуть видатися квіточками. Оскільки чиновники не поспішають переглядати підзаконні акти, а бензопила й далі продовжує господарювати на пралісових ділянках, природоохоронці вирішили добиватися правди через суд.

Праліси почали активно захищати від знищення в усьому світі, й у нас торік теж було ухвалено відповідний закон. Захисники природи тоді раділи: мовляв, ура – справа захисту пралісів зрушила з мертвої точки. Та не так сталося, як гадалося. Поки що закон, який мав би зупинити винищення віковічних лісів, красиво захищає їх лише на папері. Оголошений Держлісагентством лісових ресурсів на вимогу еко-активістів мораторій, котрий забороняє вирубування пралісів (не плутати з мораторієм на експорт лісу! – прим. ред.), схоже, якось дивно стимулює лісорубів рубати швидше й більше, поки в законодавстві є лазівка: і на Закарпатті, і на Буковині, де якраз найбільше пралісів, рубають, отримавши спеціальні лісорубні квитки.

Пеньки маскують під гіллям

«Вирішили прогулятися Карпатами, – пише в соцмережі Ігор Бандрівський. – Маршрут: “Осмолода – Полонина – Явори – Мала Попадя – Піскава – Осмолода”. Побачене вразило… Колись мальовничий райшток, промаркований #Карпатськістежки#, тепер пролягає вирубками. На схилах Паренок – їх купа, на сусідніх схилах – теж. Води по маршруту немає; від струмків залишилися сухі русла. Схоже, що жарт про перейменування Карпат на Лисі Гори стає сумною реальністю».

І таких історій, проілюстрованих десятками фотографій на сторінці «Лісової варти» у Фейсбуці, дуже багато. «22 листопада, село Тур’є, Старосамбірський район. Комунальне підприємство Львівської обласної ради Галсільліс продовжує вирізати наші ліси й завдавати екологічних і економічних збитків країні, – повідомляє Василь Курій. – Детальний опис місць злочину: Тур’є-Горішнє, вище церкви горішньої, приблизно один кілометр; звернути вліво біля Зеленяка Володимира; дорога в ліс, прямо 400 метрів до старої покинутої хати. Минувши стару хату, через 50-70 метрів звернути ліворуч; через 200-300 метрів знаходиться трельований ліс (27 квартал). Також від цієї ж покинутої хати рухатися прямо; за 50-100 метрів через потічок дорога веде попід ліс у 28 квартал. При в’їзді в 28 квартал знаходиться зрізана деревина. 27 та 28 квартал, “Галсільліс”, околиці села Тур’є сотні пеньків свіжозрізаної деревини».

Вторить йому Василь Гаврилюк, який звертає увагу на те, що бізнес чорних лісорубів на Старосамбірщині продовжує процвітати. «Після того, як активістами було виявлено масові незаконні поруби біля села Дністерик, які було зафіксовано Державною екологічною інспекцією, Лісовою Вартою виявлено свіжі самовільні поруби в Старосамбірському лісництві Старосамбірського ДЛГП “Галсільліс”, – пише він у Фейсбуці. – Частина пеньків від таких рубань маскується шляхом закидання землею для швидшого старіння пенька: частина накривається гіллям, а частина безсоромно залишається виблискувати на сонці. Окрім того, цими вихідними виявлено масштабний поруб біля села Грозєво, на території Дністрянського лісництва. На місце події було викликано поліцію. При обстеженні території зафіксували 299 самовільно зрубаних дерев.

Випадки самовільних порубів на цій території стали вже систематичними. Байка, що самовільний вируб дерев відбувається внаслідок заготівлі дров місцевим населенням, є цілковитим міфом. Заготовлюється цілеспрямований лісовий асортимент, який переробляється на місцевих пилорамах».

Завдяки такій «діяльності» охочих поживитися за рахунок лісу пралісів в Україні залишилося небагато – менше 48 тис. гектарів. Це унікальні недоторкані ліси, які існують і розвиваються без впливу, втручання людини, за законами природи. Завдяки цьому вони мають високу життєздатність, стійкіші до природних змін і навіть катаклізмів. Відтворити такі ліси не можна. Нині їх залишки збереглися лише в Карпатах, на Балканах і в північній Росії. В Україні, окрім перевірених науковцями 48 тис. гектарів пралісів, ще майже 35 тис. теж можуть бути саме пралісами, але достеменно невідомо – потрібен висновок вчених.

Ліс без мертвої деревини – не праліс

Де були Карпати, будуть Лисі Гори?Нині праліси досліджують учені, а захищають екологи і громадські діячі. «Нашою організацією, за підтримки німецьких природоохоронців, уже не перший рік впроваджується проект “Збереження Карпатських пралісів”, – пояснює Opinion координатор проекту, керівник природоохоронного відділу «Українського товариства охорони птахів» Ольга Яремченко. – Чому саме ми переймаємося збереженням пралісів Карпат? Бо зберегти птахів, не подбавши про середовище їх існування, неможливо. Причому це середовище потрібно не тільки охороняти, а й там, де це можливо, відновлювати, тому що саме від стану середовища існування залежить перспектива: будуть ці птахи там жити чи не будуть. Як, до речі, й люди. Проте суспільство, на жаль, зараз не розуміє усієї гостроти цієї проблеми».

Праліси, яких у світі дуже мало, – підкреслює експерт, – це абсолютно унікальні залишки природних корінних лісів, які людина ще не встигла вирубати. Україні з цим пощастило – вона одна з небагатьох країн, у якій вони ще збереглися. Стійкі до хвороб, шкідників, катастрофічних природних явищ, такі ліси надзвичайно потужні як середовище існування раритетного біорозмаїття, тому що в них збереглися усі вікові категорії дерев: від стиглих і перестиглих, які вже віджили свій вік (а в таких лісах зустрічаються й 200-300-літні дерева), до паростків. А найважливішою ознакою пралісів є наявність у них мертвої деревини. Якщо у лісі її немає, то це вже не праліс. Тому що саме ця деревина дає поживу для решти компонентів, зокрема й для росту нових молодих дерев. Ця унікальність пралісів є зразком для відновлення отих штучних лісів, які насадили на величезних площах лісової зони України.

«Якщо праліси буде повністю знищено, ми втратимо перспективу відновити стійкі ліси. Зараз вони залишилися на окремих шматках по 5, 10, 15, 20 гектарів. Ці лісові ділянки розташовано високо в горах, куди людям дуже важко добиратися, щоби їх повирубувати, – каже Ольга Яремченко. – Будучи більш стійкими до хвороб і природних катаклізмів, передусім значно потужніше утримуючи ґрунт від руйнування й попереджаючи селеві потоки, вони сформували в Карпатах своєрідний каркас екологічної безпеки, який захищає людей, котрі живуть у тамтешніх долинах. Проте праліси як рубали, так і продовжують, незважаючи на їхню роль в екосистемі».

Так у Карпатах, за оцінками екологів, у порівнянні з 2014 роком площа під пралісами скоротилася на третину; й вирубують передусім стиглі й перестійні ліси, які якраз і є пралісами. Причому, відзначила Ольга Яремченко, не тому, що «там такі погані лісівники, а через певні законодавчі моменти й лісогосподарські умови: закон, який захищає праліси, є, але його не підкріплено потрібними нормативно-правовими актами, й через це він повноцінно не працює. Лісівники й далі заходять у пралісові ділянки та вирубують їх. Тому що у їхніх лісовпорядкувальних матеріалах ці ділянки призначені саме для рубок. Тож якщо нам не вдасться змусити цей закон запрацювати на повну, у результаті ми, як і більшість країн Європи, втратимо праліси. Потім про перспективу їхнього відновлення можна буде забути».

Чому закон не працює

Закон, на який покладалося стільки сподівань, та який їх поки що не виправдав, було підписано главою держави 31 серпня минулого року. Ним заборонено рубки в пралісах й запроваджено адміністративну відповідальність не тільки за їхнє знищення, а й навіть за пошкодження. Але після того, як документ набув чинності, у підзаконних актах «забули» прописати повну заборону усіх суцільних та інших найбільш шкідливих для біорозмаїття видів рубок у пралісах і в усіх категоріях об’єктів природно-заповідного фонду. Попри те, що ним було передбачено, що протягом трьох місяців Кабінет міністрів повинен забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, «Санітарних правил у лісах України» і «Правил поліпшення якісного складу лісів», у відповідність до вимог цього закону. Цей термін закінчився ще в грудні 2017 року, однак ніхто нічого не зробив і досі.

Де були Карпати, будуть Лисі Гори?За словами директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка, відповідні зміни до цих підзаконних актів мало бути розроблено максимум в останній день листопада 2017-го. Проте чиновники із цим завданням не впоралися. «Лісівники ж законів не читають  для них це вища математика. Вони мають власні інструкції, які затверджено Кабміном. І доки в цих документах буде написано, що рубати у пралісах можна, що вирубувати заказники можна  вони рубатимуть. І ніхто їх не зможе покарати, тому що вони завжди показують нормативні документи й кажуть, що працюють у рамках цих документів, – зазначає Володимир Борейко у коментарі Opinion. – Це ненормальна протиправна ситуація, і коли немає іншого шляху, як переконати Кабінет міністрів з усіма уповноваженими органами вжити потрібних заходів, то залишається єдиний – подавати позов до суду, що ми й зробили з Ігорем Луценком, звернувшись у вересні цього року до Окружного адміністративного суду Києва. Основна мета позову – зобов’язати урядовців привести підзаконні нормативно-правові акти у відповідність до вимог Закону “Про охорону пралісів”».

Де були Карпати, будуть Лисі Гори?Закон, який скорочено називається «Про охорону пралісів»,  перший в Україні, який було присвячено саме охороні цієї категорії лісів. «У нас уперше на законодавчому рівні цю категорію визнано комплексно: визначено, що повинні проводитися ідентифікації цих лісів, окреслено певні межі охорони, встановлено відповідальність за їхнє знищення, – коментує Opinion проблему Галина Левіна, юрист громадської організації «ЕкоПраво-Київ». – Здавалося б, після його ухвалення органи влади, які повинні реалізовувати цей закон, мають досить активно долучитися до природоохоронної діяльності. Бо окрім збереження унікальних національних ресурсів, це ще й міжнародний авторитет. Тож міжнародна спільнота уважно спостерігає й за тим, як цей процес здійснюється в Україні».

Станом на сьогодні, пояснює правозахисниця, закон «Про охорону пралісів» має більш жорсткі рамки й заборони, зокрема щодо здійснення цілої низки рубок у пралісах. Тоді як санітарні правила та правила поліпшення якісного складу лісів певні види рубок дозволяють. «Це не спірна ситуація, не якісь різночитання чи нерозуміння, – зазначає Галина Левіна. – Закон про охорону пралісів встановив, що в усіх заказниках заборонено певні види рубок. А санітарні правила встановлюють заборони на певні рубки лише в певних видах цих заказників, а не в усіх, як про це йдеться в законі.

Тобто, це дуже прості речі, але чомусь ні Кабінет міністрів, ні Міністерство аграрної політики і продовольства, яке відає лісами, начебто не помічають цих протиріч. Так само цим законом заборонено всі види рубок у заповідних урочищах; санітарними ж правилами заборонено лише певні їх види. Тобто, цю заборону встановлено не до кінця. А такі різночитання створюють поле для зловживань і для порушень чинного законодавства, не кажучи вже про те, що всі підзаконні нормативно-правові акти повинні відповідати законам України».

Банальна бездіяльність чи відвертий саботаж?

Донедавна Держлісагентство, пояснює Володимир Борейко, проводило в заповідних об’єктах масштабні рубки: щорічно в них заготовлювалося понад один мільйон кубометрів деревини. Загалом, у лісах України заготовлюється 15-17 млн кубометрів. Усього ж рубки й «розчищення від захаращеності» в заповідних лісах, зокрема й на уцілілих ділянках пралісів та старовікових лісів, щорічно відбувалося майже на 44 тис. гектарів, через що багато ділянок таких лісів і заповідних об’єктів фактично перестали існувати як цінні природні території.

Де були Карпати, будуть Лисі Гори?«Еколого-культурна ситуація в Україні така, що право на життя на сьогодні мають лише розкручені бренди лісів. І тому букові праліси Карпат мають більше шансів, щоби зберігати свою автентичну цілісність та жити й розвиватися, аніж оці ділянки пралісів, котрі залишилися на Поліссі. Донедавна праліси не були об’єктом законодавства, але в 2017 року нам вдалося змінити підходи. Та ми все одно бачимо, що ситуація достатньо важка: виконання закону про охорону пралісів банально саботують. Причому велике питання до уряду, – пояснює Opinion ситуацію один із авторів закону про їх захист, народний депутат Ігор Луценко. – Ігнорування закону, ухваленого ще торік наприкінці літа, подає певний сигнал лісникам, які насправді відповідальні за охорону лісів, стимулюючи їх діяти саме так, як вони й діють: тобто вирубувати пралісові ділянки. Причому таке враження, що вони намагаються це зробити якомога скоріше, бо щойно це законодавство запрацює, тоді не треба буде робити зусиль, щоб охороняти ці ліси. Отож процес знищення українських лісів триває; зокрема, попри наявність відповідного закону, під загрозою і праліси».

Проблема, переконаний народний депутат, ще й у тому, що на сьогодні в державі Україна загалом немає функції нагляду за законодавством. «Якщо якийсь закон не виконується, то це наша з вами проблема, тобто громадян, а не держави, – каже Ігор Луценко. – Це створює величезні проблеми, зокрема й у галузі охорони природи. Сподіваюся, що найближчим часом ми поставимо питання про зміну цього законодавства, але нині якщо виконання закону саботується нагорі, у нас є єдиний спосіб їх примусити – подати позов до суду, що ми й зробили. Вимога вкрай проста – виконувати той закон, який уже є».

Наступне судове засідання має відбутися в січні 2019-го року. Усі, кому небайдужа доля українських віковічних лісів, сподіваються, що суд таки розставить у цій справі всі крапки над «і». Проте у чиновників ще досить часу, аби зробити все без втручання Феміди. Це дасть змогу залишити для нащадків і національний парк «Ужанський» із його пралісами, які поки що вирубують, і пралісові заказники: «Брадурський», «Лихоборовський», «Грофа» та інші, де ще збереглися не зачеплені рукою людини унікальні ліси. Може, воно того варте?!

Текст: Лариса Вишинська

Залишити коментар