Понеділок, 10 грудня

Збройні сили України змінилися і продовжують змінюватися досі. За роки безперервної війни та російської агресії наша армія не лише знайшла сили, аби стримувати ворога, але й стала новою, більш сучасною, сильною та професійною. Opinion дізнався: що змінилося в ЗСУ за останні роки, у яких реформах досі є необхідність, у чому перевага контрактної служби над строковою та чи залишається в українській армії місце для дискримінації.

Як змінилися Збройні сили України за останні роки?

Останні роки для ЗСУ – це безперервна війна та постійна перевірка на міцність ворогів. Утім, як зазначає експерт із національної безпеки та оборони Українського інституту майбутнього Іраклій Джанашия, офіційна статистика Міністерства оборони України (МОУ) наголошує на суттєвих змінах та проведених за роки війни реформах.

«Чотири роки війни – чотири роки проведення реформ. Досягнення, про які нам офіційно каже МОУ:

  1. Кількість військовослужбовців збільшилася з 146 тис. до 255 тис.
  2. Збільшений військовий бюджет, який сьогодні складає 3 % ВВП (83 млрд грн у 2018 року).
  3. Відмова від радянських термінологій: вітання «товарищ» та «здравия желаю», та перехід до українських «пан» та «Слава Україні! Героям слава!» тощо.
  4. Відмова від радянських знаків відмінностей.
  5. Зачислення до лав ЗСУ жінок. Сьогодні кожен 10 військовослужбовець (далі – в-с прим. ред.) – це жінка. Це 25 тис. в-с. Із них 3 тис. офіцерів та 70 полковників. Понад 7 тис. знаходиться в зоні ООС.
  6. Перехід до стандартів НАТО до 2020 року. Іноземні інструктори тощо.
  7. Зарплата військових зросла втричі. (Із 2019 року її знову планують підвищити на 30 %). Зараз рядовий склад отримує до 9 тис. грн, а офіцерський склад – до 15 тис.
  8. Розвиток вітчизняного ОПК.
  9. Створення ССО (Сили спеціальних операцій) – структура, яка відповідальна за військову розвідку, контррозвідку.
  10. Нова система продовольчого забезпечення.
  11. Побудова 184 житлових домів / бараків для 23 тис. в-с та їх сімей.
  12. Створення інституту капеланства.
  13. Створення нового командного центру ВМСУ в Одесі на заміну втраченого в Севастополі», – ділиться інформацією фахівець.

Утім, як пояснив Opinion Іраклій Джанашия, далеко не все з зазначеного в Міністерстві можна й варто відносити до реформ. До прикладу, експерт не вважає, що відмова від радянської термінології може суттєво вплинути на нашу армію. Окрім того, частина з наведених МОУ досягнень буде реалізована лише в майбутньому.

«Перші два пункти де-факто не можна вважати реформами, адже ми в стані війни, і це те, що потрібно було зробити: збільшення чисельності та фінансування.

Наступні два пункти щодо зміни радянських термінологій та знаків відмінностей важко назвати суттєвими змінами, які істотно трансформують українську армію.

Перехід на стандарти НАТО – за чотири роки “переходу” на стандарти НАТО з 1 188 стандартів було адаптовано лише п’ять. Увесь інший час МОУ вдається до бурної діяльності, демонструючи тони стандартів НАТО, яких їм вдалося перекласти на українську.

Життєво необхідні стандарти, такі як: «Стандарти протоколів прийняття рішень» (відмова від радянських планірок), «Алгоритмізація дій структур неядерного озброєння» (дієвість та ефективне використання часу), «Повна комп’ютеризація структури», «Перевірка кваліфікації всього персоналу МОУ», «Стандартизація документообігу» (що означає менше паперів і бюрократії) тощо, ще дуже не скоро будуть прийняті.

Стосовно 184 житлових приміщень – згідно з документами вони повинні бути побудовані до кінця 2018 року. Але фактично з 184 будинків лише 10 % зможуть, й то не раніше 2019 року. Інші 160+ приміщень стануть ОНБ (об’єктами незавершеного будівництва).

Які ще реформи необхідні ЗСУ?

Іраклій Джанашия переконаний, що зазначених у Міністерстві оборони досягнень нині недостатньо, адже існує ряд реформ, котрі варто запровадити в найближчому майбутньому. Серед них: покращення системи логістики, урегулювання питання боєприпасів та повний перехід на контрактну армію.

«Усі іноземні військові офіцери та експерти, як один, кажуть, що в першу чергу потрібно налагодити міцні системи логістики та зв’язку між лінією фронту, штабами та тилом.

Вирішити проблему з нестачею боєприпасів. Із початку війни Україна втратила майже 50 % боєкомплекту: із них три чверті через вибухи військових складів. Заводів боєприпасів в Україні не має – жодного снаряду не виробляється. Щоправда, “Укроборонпром” місяць тому заявив, що приватні акціонерні компанії почали виробляти 40-мм гранати для АГС та 152-мм артилерійські снаряди. Також на побудову першого заводу боєприпасів в Україні було виділено 1,5 млрд грн.

Повний перехід на контрактну армію. Україна втрачає дуже багато грошей на підтримування строковиків», – переконаний експерт Українського інституту майбутнього.

Перехід на контрактну армію чи строкова служба?

Теза попереднього експерта щодо необхідності повного переходу на контрактну армію насправді озвучується вже не вперше. Та чи є у цьому необхідність, або ж варто все ж зберегти формат строкової служби? За словами Миколи Сунгуровського, директора військових програм Центру Разумкова, контрактна армія дійсно може посилити обороноздатність та ефективність Збройних сил України, однак може здатися, що фінансово вона є більш витратною, аніж, скажімо, призовники. Насправді ж, у довгостроковій перспективі все виглядає навпаки.

«Контрактна армія – це професійні військовослужбовці. У такому випадку ефективність ЗСУ підвищується. Спрощується їхнє матеріальне забезпечення. Контрактник якісніше обслуговує техніку – вона менше змінюється, потрібно менше запчастин. Але вони й оплачуються вище за призовників. Разова витрата на контрактника більша, але якщо взяти певний період, то призовника, наприклад, потрібно навчати постійно, а контрактника – один раз, а в подальшому лише проводити допідготовку», – пояснив експерт у коментарі виданню «Слово і Діло».

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?Про доцільність переходу на контрактну армію розповів Opinion і Сергій Цигіпа, політичний експерт, публіцист і майор запасу ЗСУ. На його думку, такий крок допоможе Україні наблизитися до членства в НАТО. Утім, до моменту повного переходу система строкової служби, на думку експерта, має залишитися.

«ЗСУ з часом має перейти на виключно контрактну основу, проте до цього часу система строкової служби зберігатиметься. Професійна контрактна армія – це, звичайно, крок уперед у напрямку приєднання України до членства в НАТО», – ідеться в коментарі.

Ту ж думку підтримав і адвокат Роман Попов. Він переконаний: служба в лавах Збройних сил України має бути свідомим вибором кожного та беззаперечним конституційним правом особи, але аж ніяк не обов’язком.

«Армія цивілізованої європейської країни має бути виключно контрактною. Кожний військовослужбовець повинен мати не тільки автомат і звання, але й військову спеціальність: чи то зв’язківець, чи лікар, чи танкіст – значення немає. Окрім того, служба в ЗСУ має бути свідомим вибором кожного та беззаперечним конституційним правом особи, а не обов’язком. Від контрактної армії та від добровільності служби в ній і ЗСУ, і Україна в цілому матиме лише позитивні наслідки », – розповів Opinion адвокат.

Лілія Брудницька, експертка центру структурної політології «Вибір», також вважає, що в перспективі нам варто розглядати лише контрактну службу. Однак армія потребує ще й додаткового реформування стратегічної ефективності.

«Тільки контрактна служба. Людина свідомо цим займатиметься, відчуватиме високу відповідальність. Отже, боєздатність одного контрактника виявиться вищою за боєздатність 10 строковиків. Бажання має бути власним, тоді зникнуть “дідівщина”, використання бійців у неармійських цілях та корупція на ВПК. До того ж, армія потребує реформування не лише в сенсі озброєння та поліпшеного харчування, а й у сенсі стратегічної ефективності: оборона країни має бути гібридною, тож й армія – контрактною, мобільною, високопрофесійною та багатоскладовою, можливо, із глибинним переглядом управлінської вертикалі та з “філіями” в інших суспільних сферах.

Це потрібно робити швидко, інакше ми ризикуємо відстати від рівня загроз. До того ж, хоча про це нині мало хто задумується, але контрактна служба в ЗСУ стимулювала би й політиків краще дбати про інтереси України: якщо мало контрактників – люди не вельми задоволені своєю державою, тож треба щось робити. Це був би ще один важіль контролю суспільства за владою та впливу на владу. До слова, така система зміцнила б ідеологічний фронт в Україні», – наголосила експертка.

Кожен чоловік повинен ставати захисником?

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?Це питання, хоча й може видатися для когось доволі одностайним у відповіді, насправді є суперечливим. Так, наприклад, на запитання: чи повинен кожен чоловік ставати захисником у нинішній ситуації в Україні, Сергій Цигіпа відповів схвально, наголосивши, що всі, хто не має фізичних вад, повинні бути готовими захищати свою країну.

«В умовах неоголошеної російсько-української війни задля об’єднання нації в спільній боротьбі з ворогом кожна молода людина, якщо в неї немає фізичних вад, має бути готовою стати захисником України», – коментує експерт.

Натомість юрист Роман Попов вважає, що подібне є неприпустимим, оскільки безпека держави навіть у стані війни має визначатися не лише кількістю військових, але й якістю. Окрім того, навіть гіпотетично всіх на фронт забрати неможливо.

«Вважаю, що така ситуація не тільки є неможливою, а й неприйнятною. Безпека держави, навіть у стані військових дій на території України, детермінується не лише кількістю військових, а й якістю, тобто наявністю обов’язкових навичок та знань у військовослужбовців для ведення військових дій – це по-перше. По-друге, успіх країни під час ведення військових дій залежить ще й від стабільності економіки, зокрема: промисловості, фінансової системи тощо, яку мають забезпечувати також люди. Усіх на фронт забирати не можна», – додає Попов.

Лілія Брудницька ж вважає, що в теорії стати захисником можна не лише на лінії фронту, але й у тилу, усіляко допомогаючи та працюючи на захист держави. Інша справа, що в соціумі може бути значний відсоток тих, хто не усвідомлює реалій сьогодення та намагається ухилитися навіть від строкової служби, не кажучи вже про рішення про добровільних вступ до ЗСУ.

«Гіпотетично всі громадяни держави мають бути її захисниками; різняться лише форми захисту: хтось на фронті, хтось у тилу. Тому і воєнний стан, коли всі мають у першу чергу працювати на захист держави. На практиці в нас офіційно оголошений призов зіштовхується зі спробами ухилитися від нього, причому, від традиційних хабарів та медичних довідок та аж до виїзду за кордон. Є навіть статті про легальні способи уникнути служби в армії. Тож маємо невідповідність: у відповідь на гібридну війну пропонуємо традиційну армійську службу. Не виключено, у соціумі це усвідомлюють або й відчувають, тому таке небажання служити. Тому сценарій, за якого тотальна мобілізація у даних умовах дасть не той результат, на який розраховували, має високу вірогідність», – розмірковує Брудницька.

А як щодо жінок?

Відсутність жінок у ЗСУ – це міф, котрий за останні роки остаточно розвіявся. Тисячі тих, хто зміни підбори на берці, захищають нашу країну та наближають майбутню перемогу. Утім, нерідко у цьому контексті виникають наступні запитання: чи залишаються ще досі моменти, у яких жінки-військовослужбовці можуть бути дискримінованими, чи варто хоча б у теорії думати про строкову службу для жінок?

Питання з обмеженням прав жінок під час проходження військової служби було скасовано нещодавно Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби».

«Реалізація Закону сприятиме підвищенню рівня правового захисту військовослужбовців-жінок, сприятиме збільшенню кількості жінок на військовій службі, зокрема на вищих військових посадах.

Законом надаються рівні можливості особам обох статей щодо укладання контракту на проходження військової служби; та заначається, що жінки можуть укладати контракт на проходження військової служби до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Також закріплюється принцип, за яким жінки проходять військову службу на рівних засадах із чоловіками, що включає рівний доступ до посад і військовий звань та рівний обсяг відповідальності під час виконання обов’язків військової служби. Документом скасовуються необґрунтовані обмеження щодо служби жінок у військовому запасі та проходження військових зборів чоловіками та жінками», – ішлося в заяві на сайті Президента України.

Утім, допоки Україна повністю не перейшла на контрактну службу, говорити про строкову службу для жінок ніхто не наважиться. У цьому переконана Лілія Брудницька. За її словами, більш доцільним кроком було б створення військових курсів у навчальних закладів, де всі, незалежно від статі, навчалися б основам військової справи.

«У короткостроковій перспективі навряд чи хтось із високопосадовців чи політиків зважиться навіть натякнути на це, адже жінок-виборців у нас більше, ніж чоловіків. Пані – чисельний та бажаний електорат. У середньостроковій перспективі збільшення кількості людей у камуфляжі без зміни якості армії, без глибинного реформування Збройних сил як таких, хіба що збільшить доходи воєнкомів та учасників корупційних ланцюгів із “відмазування“ від строкової служби. Повторюся, строкова служба – це неефективність та корупція, що підривають нашу обороноздатність. Натомість доцільними були б військові курси в навчальних закладах, де і хлопців, і дівчат навчали б необхідним основам військової справи», – ідеться у коментарі.

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?А ось Сергій Цигіпа переконаний, що питання гендерної нерівності почалося вирішуватися лише з початком війни на Донбасі. Щодо строкової служби для жінок, такої необхідності експерт не вбачає, додаючи, що натомість контрактна основа є доволі своєчасною, та такою, що не вміщує жодної дискримінації.

Гендерне питання в українській армії зі скрипом, але почало вирішуватися тільки з початком воєнних дій на Донбасі влітку 2014-го. Нині питання призову жінок до ЗСУ на строкову службу не стоїть, і вважаю його недоречним. Але служба жінок на контрактній основі є на сьогодні, та жодної дискримінації в цьому питанні немає. Можу навести приклад жінки-контрактника, яка проходить службу в Командуванні ССО та здійснила більше 300 стрибків із парашутом», – підсумував експерт.

Тест: Дмитро Журавель

Залишити коментар