Вівторок, 11 грудня

Тиждень, що минає, наче дав нам можливість перевести подих, та чого чекати далі: нового удару чи кінця бійки? Здається, що Україна готується до першого варіанту, бо депутати розривають «дружні відносини» з Росією, нашим морякам дозволяють стріляти на ураження, а країни НАТО розмірковують про похід у Чорне море. Докладно про головне – у традиційному дайджесті від Opinion.

90-ті роки українського мистецтва минули тут під знаком медіа-арту. 90-ті – це перше десятиліття незалежності України. І хоча сучасне мистецтво зародилося тут трохи раніше, на схилі радянської епохи, але саме в 90-ті воно отримало новий поштовх, новий імпульс для свого розвитку як нової культурної ідентичності. Перш за все, цікавим є розширення середовища існування нашої свідомості, надання йому нових ступенів свободи, рухливості та гнучкості. Телевізор тут – одночасно і носій зображення, і самостійний елемент цілісної об’ємної композиції.

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через українське медіа-мистецтво 1990-х

Рада підтримала припинення «дружби» з Росією. Законопроект, внесений Президентом Петром Порошенком, передбачає припинення Договору після завершення 10-річного терміну з дня його останнього продовження.

«Припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, з огляду на його триваюче істотне порушення з боку РФ… дозволить належним чином та ефективно захистити національні інтереси України в міжнародних відносинах», – йдеться в пояснювальній записці.

Під час виступу в парламенті заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця зазначив, що Росія зухвало знехтувала основними положеннями Договору, і його продовження є принципово неможливим.

Як українськими, так і російськими політиками висувалися пропозиції про розірвання договору; проте ні Росія, ні Україна розривати договір не мали наміру. РФ вважала, що її потенційний вихід із Договору не буде «сприяти вирішенню проблем російсько-українських відносин». Українська влада мала намір використовувати формальне продовження дії Договору з метою «залучення до відповідальності» Росію, яка, на їхню думку,  полягає в порушенні документа.

Що такого було в цьому Договорі? Ці рядки: «Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів».

Що стало стимулом для Порошенка подати такий законопроект: розчарування в можливості притягнути Росію до відповідальності чи президентські вибори за три місяці? Вирішуйте самі.

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через українське медіа-мистецтво 1990-х

В Україні 28 листопада набув чинності закон про воєнний стан. Його ввели на 30 діб із 14:00 26 листопада до 14:00 26 грудня 2018 року в 10 областях. Це сталося після того, як 25 листопада російські судна обстріляли та захопили українські кораблі біля Керченської протоки. Загалом, на трьох суднах було 24 українських військових моряків, двоє з них – службовці СБУ.

Уже 10 діб у 10 областях України триває воєнний стан, але що змінилося в житті громадян? У Одесі силовики розігнали акцію проти незаконної забудови; у країні почалися військові збори; депутати розширили зону українського водного контролю у два рази до 24 миль; бійцям ВМС України та береговій обороні (це прикордонний загін) дозволили одразу стріляти на ураження. Також Україна обмежила в’їзд росіянам чоловічої статі віком від 16 до 60 років. Щодня на кордоні не пропускають до сотні росіян, а чимало музикантів із РФ скасовують концерти в Україні. У зв’язку із запровадженням воєнного стану іноземним громадянам, зокрема журналістам, заборонено в’їжджати на територію окупованих Криму та Донбасу. Окрім виступу Бориса Гребенщикова, здається, Україна не втратила нічого. Та й «БГ» – на «поціновувача».

З одного боку, може вразити активність цих обмежень (не забувайте про вибори – прим. ред. ), а з іншого – можна потішитися, що нарешті в українській політиці по відношенню до агресора з’явилася стабільність та послідовність.

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через українське медіа-мистецтво 1990-х

Процес над колишнім президентом України Віктором Януковичем, якого звинувачують у державній зраді, завершився. 5 грудня судді радилися щодо винесення вироку. Янукович так і не виступив у суді з останнім словом – адвокати запевняють, що в нього тяжка травма, а в клініці, де він перебуває, неможливо провести відеоконференцію. Суддю ці доводи не переконали. Коли саме винесуть вирок – невідомо, та враховуючи резонанс справи, у суді обіцяють повідомити про це заздалегідь. Громадське розповідає головне про півторарічний судовий процес над екс-президентом.

Його звинувачують у державній зраді, поплічництві у веденні агресивної війни та в умисних діях, вчинених із метою зміни меж території та державного кордону України.

Головний аргумент – лист Януковича російському Президентові. Генпрокуратура вважає, що у такий спосіб колишній президент дав зелене світло анексії Криму.

Прокурори вимагають для Януковича максимального покарання – 15 років позбавлення волі.

Сам процес багато в чому нагадав політичне шоу, особливо під час судових дебатів у серпні цього року. Між захистом Януковича та поліцією відбулася бійка в будівлі суду, а під час виступу прокурора адвокати кричали та перебивали його.

Але малоймовірно, що Янукович у випадку звинувачувального вироку дійсно відбуватиме термін. Росія не приєдналася до Європейської конвенції про міжнародну дійсність судових рішень у кримінальних справах, тому не може видавати Україні президента, що втік.

Тиждень у призмі: розбираємо ключові події через українське медіа-мистецтво 1990-х

Добігає кінця й інший «медіа-суд»: Коломойський проти «ПриватБанку». Чиновники держбанку дійшли до арбітражу в Лондоні, й там виникли справжні проблеми. Високий суд Лондона (який наклав арешт на активи Ігоря Валерійовича) ухвалив рішення у справі націоналізованого «ПриватБанку» проти своїх колишніх власників-олігархів. Він постановив, що справа банку проти колишніх власників йому не підслідна.

Коломойського та Боголюбова підозрюють в укладанні фіктивних контрактів: вивели з «ПриватБанку» перед націоналізацією до двох мільярдів доларів, чим завдали банку значних збитків.

Олігархи навіть не оскаржували того факту, що справді виводили гроші з «ПриватБанку». Навіть визнали, що завдали йому на 248 мільйонів доларів збитків. Їх захист базувався лише на тому, що ця справа не підслідна Лондону. І Коломойському вдалося досягти мети: судовий процес над колишніми власниками «ПриватБанку» мають перенести до України чи до Швейцарії. А судова влада цих країн не може арештувати їхніх активів за межами своїх кордонів.

Доки тривають три тижні на апеляцію – кошти будуть заблоковані. Однак, якщо українська сторона програє, у олігархів з’явиться доступ до сотень мільйонів доларів. І хто знає, як вони їх витратять у розпал передвиборчих перегонів. Та точно не на підтримку чинної влади, яка фактично виселила їх з України.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар