Понеділок, 17 червня

Закарпатські рятувальники ініціювали «Акцію добра», котра стала в Україні «вірусною». Місія: врятувати тварин, подарувавши їм новий дім.  
 

… кошеня перелазить із долонь на груди, а затим на плече, де береться нюхати рятувальникові вухо. Нуль страху – лише цікавість! Маляті, яке звуть Макі, вдається за дві хвилини закохати в себе всіх присутніх на цій фотосесії. Утім, які хвилини?! Щойно Іра видобула маля з-під куртки – усі вже були в мімімі-полоні.

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

«Ще кошенятко? О, вибір у нас чудовий! Руденьке, чорненьке, із білою грудкою?», – Ірина Азізян, голова громадської організації «Барбос», готова запропонувати цілу палітру вусато-хвостатих фотомоделей.

У притулку на околиці Ужгорода зараз близько 130 «хвостів», кожен потребує уваги й любові. Сьогодні це дарують рятувальники Закарпатського управління державної служби з надзвичайних ситуацій. Ні, це не таке, як у знаменитих австралійських пожежних: тут увага передовсім тваринам. Як от Макі…

Найменший герой фотосесії – найбільша зірка. Кошеня менше навіть за рукавицю рятувальника; її ж власник, схоже, не вміє поводитися з котами: на фразу «поглядь!» – торкається незграбно. Та вже за секунди – тане. Кілька кадрів – і я забираю тваринку з цих ручищ (щойно зроблено фото, яке стане в соцмережах символом усієї акції), і виявляю, що малюк Макі муркотить на всю міць свого мініатюрного тільця…

Якби я вміла свистіти, то принесла б більше користі: головна задача асистентів – забезпечити, аби тварини «поміщалися» в кадрі, бо ж і собаки, і коти прагнуть «розім’ятися» і якнайшвидше вивчити всі околиці. Ірина паралельно з нашим дружнім «киць-киць» відволікає котів ковбаскою, свистить і хлопає в долоні собакам; фотограф клацає не лише затвором, але і пальцями – усі учасники веселяться як можуть.

Ніхто з них не є професійними фотомоделями, але емоцій видають точно в рази більше, ніж ті, «хто на це вчився». У рятувальників свій, перчений, гумор, ну а чотирилапі – просто радість із хвостом.

Але кожна з цих життєрадісних світлин насправді має й сум і малу, як не велику, трагедію. У цілої компанії цуценят і кошенят ця історія абсолютно однакова й називається «закрита коробка» – саме так деякі «люди» позбуваються «клопоту»: викинувши повільно помирати на смітник. Із виводком Білки було інакше: вона звичайна безхатько, яка отримала прихисток у «Барбосі» разом із усім виводком. Двоє з них зараз у руках рятувальника.

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

Рятувальник Ростислав Гулей – «спеціаліст із тварин», так його охрестили колеги-друзі. Саме він найчастіше виїздить на виклики, коли щеня впало в каналізаційний колодязь, потрапило в пастку теплотраси, зачепилося за щось у занедбаному підвалі…

Він знімає котів із дерев, колись урятував лебедя, який зламав крило й тікав від човна надзвичайників по всьому Ужу… «Вони – живі душі. Звісно, рятуємо тварин, як будь-кого! Так приємно допомогти маленькому, але такому щирому створінню», – стримано усміхається чоловік. Бути спецом у ДСНС – серйозна чоловіча робота, але усмішок і ніжних погладжувань тваринок між вушками за кадром вона не заперечує…

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

«Двіртер’єр» Діна вилітає з вольєра – готова знести все на своєму шляху вгодованою тушкою. Таке щастя, є з ким погратися! Собака лягає на землю, запрошуючи на «почухування животика».

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

Свою нову родину чекає чорний кіт Річі – ну ніби принц блакитної крові: дивиться зверхньо, блискучий, з ідеальною шерстю. Не віриться, яким замурзаним і вічно голодним був ще пару місяців тому.

А це малесеньке кошеня, як і його сусід Макі, мурчить усім, хто торкається: він у кожному вбачає маму. Усі хочуть любові! І самі готові подарувати її безмір.

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

«Як реагують колеги? Чесно, спершу ставилися з пересторогою: мовляв, нащо це нам треба, то не наша справа, фотосесія з тваринками… Але коли приїжджаємо сюди й вони бачать ці мокрі носи та щасливі очі, ці хвости, які радісно виляють – одразу ставлення змінюється: колеги усміхаються й радіють, що хоча б якусь частинку добра вони подарували. І, звісно, я сподіваюся, що хтось із наших учасників захоче взяти собі звідси хвостатого друга, – каже речниця закарпатських рятувальників Наталія Батир, яка зізнається: серце тануло не раз, та порив забрати когось у родину точно не підтримає кіт Семен.

Саме в Наталчиній світлій голові народилася ідея подружити рятувальників і «барбосівців». «Відверто кажучи, починаючи цей проект, ми й не розраховували на такий швидкий результат: що люди одразу забиратимуть додому тварин із притулку. Бо часом у нас ставляться до безпритульних тварин як до безхатченків: цураються їх і намагаються позбутися. А коли тварина потрапила в якусь біду, небезпечну ситуацію чи була, скажімо, збита машиною, проходять повз. Часто наші рятувальники приїздять на допомогу, зокрема, і тому ж «Барбосу», коли тварину треба визволити з пастки. Так ми й познайомилися з Ірою. І в мене виникла ідея створити таку фотосесію й допомогти, у першу чергу привернути увагу до безпритульних тварин, до того, що вони такі є й також потребують любові та допомоги».

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

«Ми зробили це, щоби люди побачили цих тварин, їхню красу, що вони нічим не гірші за породистих собак і котів, а своєю любов’ю навіть і перевершують. Вони більш щирі, бо вже відчули холод і жорстокість, та готові відплатити за добро великою вдячністю й ласкою. Хочемо привернути увагу до притулку, до того, що кожному в силах його підтримати. А ще наголосити, щоби люди, думаючи завести улюбленця, не купували дорогих тварин, а брали саме звідси, і давали їм домівку. Вони ж подарують любов і ласку».

«Ми ділимося світлинами й розповідями про тварин у соцмережах, далі плануємо випустити календар, гроші від продажу якого спрямуємо, звісно, на потреби “Барбоса”. Притулок – це велика справа! Коли починаєш розмовляти з Ірою, виявляється, що за кожною тваринкою якась сумна історія. Он як старенька Герда, яку зрадили люди: покинули, травмовану, помирати на узбіччі. І, хоча шанси малі, можливо, все ж знайдуться добрі люди, які заберуть її в домашній затишок». (На жаль, до публікації цього матеріалу собака не дожила, – прим. ред.).

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

«До дівчата-волонтерок відчуваю величезну повагу. Це яке ж велике серце, на всі груди, щоби займатися такою справою: допомагати тим, про кого всі забули. Для цього потрібно мати щиру душу й величезну витримку. А ще ж це дуже багато щоденної роботи: тут порядок, усі тварини зігріті, нагодовані, прищеплені, їх лікують і стерилізують… Допомагаємо, як можемо, і шукаємо однодумців. Може, зголосяться наші поліцейські і прикордонники. Я знаю, наприклад, що в моєї колеги із Чопського загону собака з притулку», – каже Наталка.

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

12 хвостатих героїв фотосесій уже отримали нові родини. Це страшенно радує й Наталку, і всіх рятувальників, які спершу зі скепсисом, а потім із радістю брали участь у зніманнях. «Акція добра» стає «вірусною». Ідею закарпатських надзвичайників уже підтримали в інших регіонах України.

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

Речниця Служби порятунку в Дніпропетровській області Дар’я Гречищева розповідає: «Ми започаткували цю акцію до Дня рятівника. Наші фахівці часто рятують тварин, і це не лише коти й собаки, а й папуги, єноти тощо. І виникає проблема – куди врятованих подіти. Контактуємо з волонтерськими організаціями, які опікуються тваринами та притулками. От і вирішили втілити акцію, аби нагадати людям, які замислюються взяти улюбленця, що вони можуть насправді тварину врятувати, подарувати їй нове щасливе життя. Ми обрали притулок, який волонтерка влаштувала в себе вдома. Є тварини, які не бачать, є такі, які жили в дуже обмеженому просторі – вони бояться людей і простору, не довіряють. Побачили, що найбільше цим тваринам бракує спілкування. Коли ми приїхали, і в них, і у нас були неймовірні емоції! Зробили фотосесію, і через соцмережі та ЗМІ розповідали історії тварин. Першого господаря ми знайшли серед наших волонтерів, добровольців служби 101. Дівчина забрала кошеня, побачивши його на фото з пожежником. Кота звати Майор, і в нього все чудово! Наші рятувальники й ті, хто відгукнувся, допомагають притулку їжею й усім, що потрібно».

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

Речниця рятувальників Кіровоградської області Оксана Мачак розповідає: «Я побачила фото колег, і сама знаю про притулок “Бім” у Кропивницькому. Допомагаю йому за можливості. Наші рятувальники залюбки долучилися до такої ініціативи. Коли ми приїхали, всі були дуже зворушені: очі в тварин там не такі, як у домашніх… Якщо згадувати про конкретну історію, то це, звісно, шарпей Карат. Він утратив зір, бо власник, якому пса подарували, через проблеми зі здоров’ям не зміг належно за ним доглядати. Так пес потрапив у притулок. До нього під час акції прикипів душею наш керівник. Та взяти додому його не може, бо живе в гуртожитку, але щовихідного їздить до нього, зваривши кашу з м’ясом, годує й спілкується».

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

«Ще там є алабай. Зараз він прекрасно виглядає – розкішний пес. А коли його привезли в “Бім”, то був скелет, обтягнутий шкірою (нам показували фото – прим. ред.). У якусь мить пес став непотрібним, і його вигнали. Він тинявся вулицями, голодував і мерз… Тепер Еміра віддають лише в родину, а не, наприклад, для охорони, аби пес отримав потрібну йому турботу», – не без емоцій розповідає Оксана.

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

У Полтаві «Акцію добра» ініціювала Юлія Кравець із «інформаційного» департаменту облдержадміністрації: «Ми побачили чудові світлини з Ужгорода й вирішили, що треба зробити щось подібне. Запропонували нашим рятувальникам. Вони відгукнулися, зв’язалися з волонтеркою Наталією Оскар та поїхали в притулок “Ліра й Ральф”. Було дуже цікаво, особливо, коли учасники фотосесії обирали для себе тваринку. Наприклад, вивели з вольєру Рекса – великого й волохатого пса. Дівчата його злякалися, але рятувальник Андрій вподобав, і вони подружилися. Зіркою став Макс – собака породи хаскі. У нього трагічна історія: хазяї його облили окропом, а потім здали в притулок, бо, мовляв, пес втратив свою привабливість. А у нас усі хотіли з ним фотографуватися! У притулку більше 100 тварин, і які ж були щасливі собаки, котрих обрали для фотосесії. Для них це була така очікувана увага!».

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

А в Ужгороді веселий і гіперактивний Бім спершу робить коло подвір’ям притулку, і лише після жвавої пробіжки спілкується з «колегою по кадру». «Пса знайшли дуже занедбаним, але з ошийником, значить його вигнали», – розповідає Іра.

Сьогодні Бім, який обожнює дітей, уже в родині й у компанії з кішкою Греєю: сім’я вдруге прийшла в «Барбос» за улюбленцем. У волонтерів найбільше радості з таких фотоколажів: коли є фото з новою сім’єю!

У своїх щоденних дописах про підопічних Ірина Азізян жартує про фотографа спільної акції: апарат у Сергія, схоже, зачарований, он знову радість – тварина має родину. Іра вже сьомий рік координує зоозахисний волонтерський рух в Ужгороді, який складається з кільканадцяти небайдужих. Притулок діє винятково на волонтерських засадах: силами людей, яким не все одно, і з пожертв. Також «барбосівці» заробляють на ярмарках, де продають речі ручної роботи, чай і смаколики, а ще влаштовують акції, на кшталт «Щедрого вівторка», коли городянам пропонують ціну умовної чашки кави перерахувати на харч «хвостам». А ще є уроки добра в школах, виготовлення листівок, щоденна праця з догляду та ургентна, із порятунку тварин на вулицях, нічні виїзди до ветеринарів…

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

Співавтор проекту (який, утім, каже: «Та ну, я просто тут знімаю») – фотограф Сергій Гудак. Він ані хвилини не вагався, що знайде час на це завдання та зробить усе якнайкраще й з любов’ю.

Він так розповідає про цю справу: «Добра в цьому світі не стільки, скільки б хотілося. Про це розповідають історії життя тварин із притулку “Барбос”: покинуті власниками дорослі собаки, викинуті на смітник маленькі кошенята й цуцики, полишена на узбіччі побита до переломів Герда, безокий Сліппі… А насправді творити добро просто. І не всі замислюються над тим, наскільки легко збільшити кількість добра в цьому світі. Можна піти в притулок і знайти собі друга, змінити долю тварини на краще, а, можливо, і просто принести їжу та теплу ковдру – і Всесвіт стане кращим. Ці фотосесії й покликані привернути увагу навіть не просто до бездомних тварин, а до справ притулку, до того, що легко зробити когось щасливим, зробити щасливим себе і, врешті, змінити світ на краще. Це під силу кожному. І, так, я відчуваю себе ще щасливішим, коли дізнаюся, що когось із хвостатих героїв моїх фото забрали в родину. Дуже радію, коли забирають дорослих тварин. Це серйозний вчинок нового власника, поважаю».

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

Дорослим забрали кота з тривожним іменем, яке йому подарували характерні чорні «вуса», нові «батьки» прийшли зі словами: «Ми по Гітлера, він їде з нами додому!». А от маленький Макі поїхав у нову родину, притискаючись до камуфляжної куртки військового однострою. Кожен час є часом і для любові.

«Вірус» добра, або Врятувати Гітлера

Текст: Алла Хаятова

Фото: Сергій Гудак та деякі світлини зі сторінки притулку «Барбос» у Фейсбук

Залишити коментар