Понеділок, 17 червня

Якщо не захистити резиденцію Чудотворця від рейдерських зазіхань охочих до готового, можемо втратити унікальну туристичну родзинку, яка «прописалась» у парку «Гуцульщина».

Понад 15 років тому Національним природним парком «Гуцульщина» на своїй території було створено туристично-мистецький комплекс «Маєток святого Миколая». Він швидко полюбився як українській дітворі, так і набув популярності за кордоном. Проте, у цей зимовий період, коли Чудотворцеві годиться посилено готуватися до новорічно-різдвяних свят, працівникам парку доводиться відбиватися від зазіхань Пістинської сільської ради, яка вважає, що створений парком проект мусить належати їй. А нещодавно її представники навіть захопили «Світлицю святого Миколая», начепивши на неї здоровенного залізного замка. У парку кажуть, що такі сутички відбуваються не вперше, тож Opinion вирішив з’ясувати, що цього разу стало причиною непорозумінь і чи не завадять вони нашому Чудотворцеві виконувати свій прямий обов’язок – дарувати дітям надію на здійснення їхніх найзаповітніших мрій.

Хто був на Івано-Франківщині, знаючи, що там є «Маєток святого Миколая», не міг туди не зайти. Бо ж там від 2002 року живе український Чудотворець, який завжди чинить по-справедливості: слухняним ховає під подушку дарунки, а неслухам – різочки, спитавши перед тим, хто і як поводився упродовж року. Ініціатор створення цього туристично-мистецького комплексу – НПП «Гуцульщина», працівники якого облаштували маєток на території Пістинської сільської ради Косівського району, яку указом президента України надано парку в постійне користування.

У Миколая просять миру і повернути батька додому живим…

Мені поталанило потрапити на територію маєтку (щоправда, у літній час) у перші роки його функціонування. Хоч окрім дерев’яного будиночка, що, оточений розкішними карпатськими пралісами, вчепився за долину на околиці Пістиня, там тоді ще нічого не було – тільки величезне бажання людей перетворити його не тільки на візитівку гуцульського краю, а й на візитівку всієї України. Хіба що привітно зустрічали гостей витесані з дерева фігурки казкових героїв – від їжачка із зайцем до русалок і лісовиків.

Минали роки, парк вкладався в інфраструктуру маєтку, який приростав прибудовами, упорядковував територію, проводив тематичні заходи, а святий Миколай на теренах України давно і впевнено відбив шматок хліба у російського діда Мороза. Проте у листопаді свої права на маєток Миколая заявила сільська рада Пістиня, сама собі постановивши, що це її об’єкт. Призначила свій персонал і навіть запровадила власний фестиваль 19 грудня, хоч досі районний Фестиваль новорічно-різдвяної іграшки проводили працівники парку й кажуть, що мають робити це вже увосьме.

Хай там як, але мені б цими зимовими днями більше хотілося розповісти про те, як змінився маєток за цей час. Що з 2003 року має пошту Чудотворця, на адресу якого діти пишуть звідусіль. Що з того часу цей майже міфічний персонаж отримав не одну сотню тисяч листів, у кожному з яких, надто зараз, коли на нашій землі війна, – не просто бажання отримати новий ґаджет, ляльку чи конструктор, а вберегти батька від ворожої кулі чи й загалом повернути в Україну мир. Про те, що на всі листи – нехай і з помічниками, – але наш Миколай відповідає. Що відписує він, залежно від власного настрою, чорнилами різних кольорів: червоним, чорним, синім, фіолетовим чи зеленим.

Але доводиться писати про проблеми самого маєтку, який за цими чварами ми можемо просто втратити. Хоч хотілося б, щоб колись на місці резиденції Чудотворця виросло село, схоже на те, що має його колега Санта Клаус у Лапландії. Тож телефоную в парк. «У нас тут хочуть маєток захопити!» – кажуть на тому кінці дроту, а за подробицями конфлікту, який спалахнув не вперше, спрямовують до Юрія Стефурака, який нині виконує обов’язки директора НПП.

Сільрада скасовує укази президента

«Пістинська сільрада ухвалює рішення, які скасовують укази президента й постанови уряду, а потім у рейдерський спосіб намагається захопити територію маєтку. Ну як це розуміти?! – обурюється керівник парку. – Рішенням сесії сільрада призначила Івана Гродюка керівником підрозділу рекреації у своєму комунальному лісовому господарстві, доручивши цьому підрозділу… розбудовувати наш маєток, та ще й здійснити підготовку до проведення фестивалю “Різдвяна іграшка”. Ну як таке може бути, коли цей проект від самого початку засновано та створено парком? Тож Гродюк спочатку прийшов до нас із вимогою, щоб дали йому безперешкодний доступ до всіх будівель “Маєтку…”, і сказав, що надалі ми повинні всі свої заходи погоджувати з ним, бо інакше він нас туди не пустить. А потім вони вже прийшли й захопили “Cвітлицю святого Миколая” – будівлю, де він приймав гостей».

Чим можна пояснити таку поведінку представників сільської ради Пістиня? Юрій Стефурак каже, що все впирається у півгектара землі, які ця сільрада вважає своєю комунальною власністю. «На цій ділянці побудовано кілька споруд із комплексу “Маєтку…”, а сільрада каже, що оскільки земля в їхній комунальній власності, то й розташовані на ній малі архітектурні форми – теж, – пояснює Opinion в. о. директора НПП. – Хоч питання власності на цю землю – окрема проблема, адже мені не зовсім зрозуміло, як територія природно-заповідного фонду опинилася у комунальній власності сільської ради Пістиня, чому Косівські РДА та районна рада погодили їй проект землеустрою, яким включено 605 га земель ПЗФ в межі населеного пункту, тощо. На наш погляд, є низка порушень чинного законодавства, які парк оскаржуватиме в судовому порядку».

Звідки «ноги» ростуть

На захист парку і його візитівки, де живе майже міфічний персонаж, висловлюються екологи. Скажімо, експерт з екологічних проблем Олег Листопад нагадав у коментарі Opinion, що коли створювали НПП «Гуцульщина», лісовим розпорядникам дуже не хотілося передавати ліси у природоохоронне відомство. «Тоді довелося піти на компроміс, – пояснює еколог. – Із 32 тис. га створюваного НПП 7,6 тис. було надано парку в постійне користування, а 24,6 тис. – без вилучення у постійних користувачів, зокрема й значна територія Кутського державного лісгоспу. На цих землях “без вилучення” лісівники могли й надалі вести звичне для себе господарювання, але повинні були узгоджувати свої дії з науковцями, щоб мінімізувати шкоду для природи: зберегти найцінніші ділянки лісу, дерева із гніздами рідкісних птахів тощо. Та в житті все виходить не так, як на папері. Узгоджувати рубки лісники приходять зазвичай уже після того, як дерева спиляно й вивезено за межі лісосіки. А коли державна служба охорони парку приходить перевіряти вже проведені вирубки, їх туди не пускають».

Парк, каже експерт, давно повинен був отримати всі належні документи, саме на територію під розбудову маєтку. На виконання урядового розпорядження від 27 березня 2013 року НПП «Гуцульщина» укладено договір з державним підприємством «Карпатигеодезкартографія», яке розробило проект землеустрою, що пройшов обов’язкову первинну експертизу в Держземагентстві України, отримавши позитивний висновок. Проте цю роботу, яка мала завершитися державною реєстрацією цієї ділянки і винесенням меж у натуру, досі не завершено саме через супротив Пістинської сільради, що й дає привід на такі дії, які вже не вперше спостерігають працівники НПП.

«Сам НПП «Гуцульщина» було створено у травні 2002 року указом президента, а відповідно до ст. 53 Закону “Про природно-заповідний фонд” землям, які було включено до складу території НПП, надано статусу природно-заповідного фонду України, – пояснює Opinion керівник екологічної групи «Печеніги» Сергій Шапаренко. – А ст. 4 й 7 цього самого закону кажуть, що межі територій і об’єктів ПЗФ встановлюються в натурі відповідно до законодавства. Поки цього не буде зроблено, вони визначаються відповідно до проектів створення територій і об’єктів ПЗФ.

Попри це, на замовлення Пістинського сільського голови Тараса Бейсюка Івано-Франківською філією НДІ проектування міст “Діпромісто” ще в 2013 році було розроблено та затверджено Генеральний план села Пістинь, до якого протизаконно включено 605 га земель ПЗФ, які надано НПП «Гуцульщина» в постійне користування. Земельний конфлікт між парком і Пістинською сільрадою став предметом багаторічного судового спору, який нині розглядається у Верховному адміністративному суді України. Та в цей час Пістинська сільрада намагається своїми рішеннями призупинити будь-яку господарську діяльність парку».

Танці довкола касового апарата

Що ж сталося цими днями? «Вранці 20 листопада, – пояснює Юрій Стефурак, – Тарас Бейсюк, Іван Гродюк і ще кілька працівників сільради зайняли “Світлицю святого Миколая”, почали там хазяювати, проводячи інвентаризацію і передачу тимчасових споруд та майна парку на баланс комунального підприємства, а також виносити межі ділянки в натуру. Ми викликали поліцію, однак вони пообіцяли повернутися. Тож про наміри незаконного захоплення будівель і території “Маєтку святого Миколая” ми офіційно повідомили поліцію, прокуратуру й СБУ у Косівському районі».

Проте на територію маєтку «гості» знову прийшли 29 листопада і, кажуть у парку, начепили на світлицю Миколая замок. «За цим фактом рейдерського захоплення будівлі світлиці Пістинським сільським головою й іншими особами того ж дня було відкрито кримінальне провадження», – додає в. о. директора НПП. Юрій Стефурак переконаний, що за діями керівництва сільської ради Пістиня стоїть меркантильний інтерес. «Вони мені кажуть: ти на тому збагачуєшся, постав касовий апарат, ми будемо брати гроші, а твої люди нехай собі працюють далі, – обурюється він. – А грошей, зібраних за надання платних послуг, не вистачає навіть на зарплату людям, які в “Маєтку…” працюють».

Те, що там є платні послуги, ніхто із працівників парку не заперечує. Донедавна вхідний квиток коштував аж 5 грн, зараз – 12. Причому діти з Косівського району, а також пільгових категорій і християнські табори всіх регіонів не платять. І ніхто ні з кого не бере жодної копійки під час фестивалів. Зібрана за сезон сума накопичується у спеціальному фонді й іде на зарплату сторожам, опалення тощо.

Грошей тих за сезон збирається як кіт наплакав, кажуть у парку, а реалізація настільки масштабного проекту потребує більшого фінансування, і громада окремо взятого села його просто не потягне. Скільки саме заробляє «Маєток…», можна побачити на сайті парку. Наприклад, торік від рекреаційної діяльності отримано трохи більше 242 тис. грн. За 9 місяців цього року – майже 62 тис. А зарплата 8 працівників, які цілий рік працюють у маєтку, тільки за 9 місяців складає понад 305 тис. грн, а з нарахуваннями на неї виходить понад 372 тис. грн. Ще понад 80 тис. грн пішло цього року на поточні ремонти й облаштування території. І це тільки на матеріали, всю роботу там роблять своїми руками, тож арифметика зовсім проста.

Щоб зрозуміти другу сторону конфлікту, телефонуємо голові сільради Пістиня. «Жодних проблем з маєтком немає, – пояснює Тарас Бейсюк у коментарі Opinion, – але за 10 років – там, де працював парк, – немає елементарно туалету, а гроші брали собі в кишені. Тепер громада облаштовує те, що необхідно. Взяли того чоловіка, що раніше був обличчям маєтку, це дуже порядний чоловік. Сільська рада елементарно хоче, щоб там був касовий апарат. А я хочу, щоб із дітей грошей не брали, а якщо вже ви їх берете, то все повинно бути прозоро, через касовий апарат, а не щоб вони йшли невідомо куди. Мені сказала людина, якій я довіряю, що торік по кишенях розійшлося 373 тис. грн.

Територія, де знаходиться маєток (та й не було у святого угодника жодних маєтків, тож це садиба!), відповідно до державного земельного реєстру, у комунальній власності нашої громади. Садиба розвивається й буде розвиватися. Ось думаємо зараз, як зупинку зробити. Проблему створюють самі працівники парку. Вони навіть в Устюг їздили. Чого? За благословенням Московського патріархату? Не знаю, я політику не чіпаю. Це вперше в історії України громада взяла землю, вкриту лісом, у комунальну власність села з тієї причини, що вони почали відчужувати землі, рубати ліс, а ми тепер не даємо рубати нікому. А громада сьогодні хоче, щоб ліс було збережено. Щоб у дітей було свято, і вони всі отримали подарунки».

«Указ президента – це були добрі наміри створити парк»

Цікавлюся у пана Бейсюка, як бути з указом президента, яким створено НПП «Гуцульщина», адже ним передбачено зовсім інший алгоритм дій щодо тієї землі. «Указ президента – це були добрі наміри створити парк, але там є другим пунктом – піти до землекористувачів і погодити все з ними, тобто з людьми, – пояснює він. – А в Мінекології цього не хочуть розуміти, тому ми зараз робимо все, аби не дати розбазарити ці землі».

Сільський голова вважає, що НПП «Гуцульщина», який є одним із засновників «Маєтку…», фактично використовує землю й ліс Пістинської сільради незаконно. Мовляв, згідно з указом глави держави від 2002 року, що ним створювалися парки, керівництво НПП впродовж кількох місяців повинно було виготовити документи на право користування ділянками, які увійшли до парку. Але цього не зроблено досі. «За 16 років у сільраду ніхто не прийшов і не сказав, що хоче погодити з нами межі», – обурюється Тарас Бейсюк. Експерти ж стверджують, що поки немає проекту організації парку, його межі визначаються проектом створення парку. Тому коли хтось каже, що парк не має меж, то він лукавить. На переконання юристів, змінювати межі НПП можна лише за указом президента – саме так написано у законі про природно-заповідний фонд. І навряд чи дію президентського указу можна скасувати рішенням сільради. Екологи, які переймаються долею НПП “Гуцульщина” й “Маєтку…”, пригадують, що насправді парк неодноразово робив спроби чітко окреслити межі, але щоразу ставався якийсь бюрократичний збій на вищих рівнях: чи то гроші вчасно не надходили, чи орган, який мав зробити цю роботу, перейменовували, чи траплялося ще щось, що цілком об’єктивно заважало поставити у питання окреслення меж логічну крапку.

«Так є у нас той касовий апарат, і працюємо прозоро»

Чи й справді на касовому апараті світ клином зійшовся, що треба захоплювати будівлі на території садиби святого Миколая, ризикуючи залишити дітей без традиційних свят? Телефонуємо клірикові Коломийської єпархії Української православної церкви Київського патріархату Василеві Павлюку, який працює керівником рекреаційно-виховного відділу комплексу «Маєток святого Миколая» й нині служить Чудотворцем, – і потрапляємо на той момент, коли в гості до Миколая завітала група дітей.

«Поки що за ці вихідні у нас, принаймні у маєтку, було спокійно, – розповідає Opinion теперішній святий Миколай, відразу попереджаючи, що часу на розмови в нього обмаль. – Одне приміщення, де є замок-колодка і Пістинської сільської ради, і ще один замок, уже національного природного парку, опломбовано ще й нашими пломбами. Це та будівля на території “Маєтку…”, на яку Пістинська сільрада заявляє свої претензії, тобто на земельну ділянку, що на ній ця будівля стоїть. А основне приміщення, тобто центральний корпус “Маєтку…”, працює у звичному для себе напруженому режимі, ми зустрічаємо групи згідно з попереднім записом. Нині до нас постійно телефонують: записуються, уточнюють, чи нічого не змінилося».

Розуміючи священика, який поспішає до дітей (каже, побачив їх у вікно), не втримуюся, щоб не спитати про гроші й касовий апарат. «А в нас він стоїть у цьому приміщенні, де ми працюємо, за адресою: село Пістинь, вулиця Українська, 1-Б, і всі про нього знають, – каже Василь Павлюк. – Його зареєстровано від НПП, і всі кошти, які маємо за екскурсії пізнавальними стежками, майстер-класи, подарункову продукцію, обліковуються повністю прозоро, ніхто собі в кишеню не бере й копійки. Зараз у нас наказом по НПП і відповідно до законодавчих документів затверджено дев’ять пунктів платних послуг. Два з них – подарунки. Ми реалізовуємо ті, які парк закупив після проведених за всіма вимогами тендерних процедур».

Святий Миколай ще встиг розповісти, що за минулий сезон його маєток відвідало майже 17 тис. гостей. Що ж до поїздки у Великий Устюг, де є резиденція Діда Мороза, додав Чудотворець наостанок, то це було на початку реалізації проекту, коли роль нашого Миколая ще виконував Мирослав Соколюк. Тоді колишній директор НПП «Гуцульщина» Василь Пророчук, його заступник з наукової роботи Юрій Стефурак, який нині виконує обов’язки директора парку, разом з отцем-дияконом УПЦ КП Іваном Близнюком з Косова і керівником Косівського центру дитячої творчості Мирославом Соколюком представляли цей проект на Міжнародному форумі новорічно-різдвяних персонажів, який проходив у Москві й Великому Устюзі Вологодської області РФ.

Без втручання правоохоронців із проблемою не впоратися

«Гаряче в нас тут, наче й не зима, – намагається жартувати пан Стефурак, – радимося з юристами Мінекології, з областю, бо цьому неподобству треба покласти край. Наше приміщення, яке так вподобала Пістинська сільрада, опломбували у присутності представників НПП “Тузлівські лимани”, які саме були у нас із діловим візитом. Та до розв’язання проблеми мають долучитися правоохоронні органи, тому що це кримінал, а якщо вони просто спостерігатимуть за подіями, таке рейдерство поширюватиметься. Бо коли зараз приходить поліція, вони просто спостерігають. Бійок же немає, тому, кажуть, не бачать складу злочину».

Розуміючи, що градус напруги дуже високий, до врегулювання проблеми долучилося профільне міністерство – на місце, аби з’ясувати подробиці скандалу, поїхав заступник міністра екології та природних ресурсів Василь Полуйко, ініціювавши нараду з обласними і районними керівниками, а також правоохоронцями. За його словами, діти повинні мати свято, а всі конфліктні питання – вирішуватися в правовому полі без порушення законодавства. «Домовилися з обласною, районною владою і правоохоронними органами об’єднати зусилля для забезпечення правопорядку для проведення щорічного фестивалю “Новорічно-різвяна іграшка” й новорічно-різдвяних свят, – повідомив потім заступник міністра. – Також склали план дій для повного врегулювання конфліктної ситуації навколо “Маєтку…”.

Здавалося б, на цьому можна поставити крапку, та непорозуміння парку із Пістинською сільрадою – лише один з аспектів глобальної проблеми, в основі якої – власність на землю та, звісно, гроші. Незалежні експерти кажуть, що парк наразі робить усе правильно і все, що може: фіксує порушення, викликає поліцію, подає позови, інформує широкий загал про ситуацію, а відповідь на питання «Що робити?» відома – домагатися, щоб поліція, прокуратура, інші органи влади працювали. «Для працівників парку важливо, що їх підтримали, – вважає керівник НПП «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк, яка щойно повернулася з парку «Гуцульщина» і знає ситуацію зсередини. – Це не місцевий конфлікт, а, на жаль, проблема майже всіх об’єктів природно-заповідного фонду. І тут необхідно проаналізувати, що потрібно зробити негайно, щоб зупинити цей варварський процес, коли через суди забирають державні землі. Починати з того, що просто довести хоч одну справу до логічного завершення – як мінімум до суду, а підстав для кримінальних проваджень там достатньо».

Тобто чому б Нацполіції, представників якої з Косова працівники парку викликають щоразу, як відбувається чергове захоплення будівель «Маєтку», не розслідувати бодай ті порушення законодавства, які видно неозброєним оком, адже посадові особи сільради Пістиня досить регулярно втручаються у діяльність парку? Чому б Генеральній прокуратурі не проконтролювати розслідування поліцією всіх фактів порушень довкола НПП, забезпечивши належний правовий супровід цього процесу? Зрештою, розв’язання цієї проблеми – це тест на нашу європейськість, бо мало проголошувати вектор європейського розвитку – слід показати вміння господарювати по-європейськи, вирішуючи конфлікти у правовому полі, а не за допомогою грубої сили.

Текст: Лариса Вишинська

1 комментарий

  1. Духе хороший аналіз ситуації. А ще додам, що тільки завдяки постійній увазі журналістів та екоактивістів і вдається втримувати ситуацію навколо «Гуцульщини» та Садиби. Зараз пристрасті трохи вщухли. свято відбудеться, але знов-таки тому, що ЗМІ та громадськість тримають ситуацію під контролем.

Залишити коментар