Неділя, 16 червня

Це чарівне слово «томос»

Сьогодні ми можемо вітати нашу країну – вона одержала свою помісну православну церкву та нового голову – митрополита Епіфанія, людину молоду й освічену. Тисячі й тисячі наших громадян раділи на Софіївській площі й обіймали один одного. Так буває у дні перемоги. Й у певному сенсі, то і є перемога.

Я усвідомлюю, що сьогодні ми переживаємо історичну подію, наслідки якої не обмежуються наданням український церкві статусу автокефалії. Власне, Томос Вселенського Патріарха – це лише початок процесу самоврядування нашої церкви, що УПЦ МП ще довго буде існувати поряд із ПЦ в Україні (таку назву запропонував Вселенський), а в деяких регіонах нашої країни УПЦ МП буде мати значну перевагу над новою помісною церквою.

Але сподіваюсь, що українська релігійна спільнота позбавиться комплексу «неканонічності» (щось на кшталт комплексу меншовартості), і згодом забуде, що ходить під «московською анафемою».» Що вірні УПЦ МП задумаються про те, що опинилися в ізоляції посеред родини церков-сестер.

«Українське церковне питання» виявилося скелею, через яку розкололася тендітна нетривка єдність православного світу.

Нерозумна, щоб не сказати інше, позиція РПЦ відверто показала світові, що ідея Третього Риму уже як чотири сторіччя керує свідомістю росіян тому, що керівництво РПЦ готово визнати себе єдиною «анастезією» православ’я.

Але й українське питання – не перше, яке показало, що РПЦ МП ставить себе понад світовим православ’ям. Нагадаємо, що ця церква не відправила делегації на Всеправославний собор. І зараз керівництво РПЦ не знайшло нічого кращого, ніж розірвати канонічні відносини зі Вселенським патріархатом. Добре, що поки не наклали анафему на Варфоломея.

У цієї Церкви теж будуть проблеми. Але це вже будуть домашні, хатні проблеми.

Одна проблема вже є, й вона виходить за межу державних кордонів України. Ні, не випадково назва нашої церкви: «Православна церква в Україні»! Вона має канонічне право мати свої приходи тільки в межах України й передати усі закордонні приходи УПЦ КП під владу (омофор) Вселенського патріархату. А таких приходів, таких церков чимало розсіяно по світу. Як будуть ставитися священики й миряни до того, що мати-церква відмовилася від них? Я вже знаю першу реакцію…

Як би то не було, а Різдво 2018 року зустрінемо у новій Церкві, перед якою нелегкий шлях.

Борис Херсонський

Залишити коментар