П'ятниця, 5 червня

Про провали, програші, зради писати не так приємно, як про досягнення. Але реальність жорстока, тому не варто, мов страуси, ховати голови в пісок. Там, де триває війна і процвітає корупція, за визначенням не може бути все добре. До того ж, якщо неприємності сприймати без песимізму, то є сподівання якомога швидше їх позбутися. Отже, топ-п’ятірка прикростей року, що минає.

1) Мінус Азовське море

Що може бути гіршим за війну? П’ятий рік практично щоденно на сході країни гинуть наші захисники. Мінські домовленості не діють, іноземні миротворці на Донбасі так і не з’явилися, Кремль хижо поглядає на інші українські території, підтягуючи війська й бойову техніку до наших кордонів. Ще з весни росіяни почали одноосібно господарювати на Азовському морі, яке, за Договором 2003 року, вважається внутрішньою водоймою двох країн – України й РФ. Вони зупиняли українські й іноземні судна, що слідували в порти Бердянська та Маріуполя і назад для перевірки, чим завдавали збитків компаніям і державам.

Українська влада і світ на нахабство Кремля реагували мляво. А 25 листопада росіяни пішли далі – протаранили й обстріляли в Чорному морі, неподалік Керченської протоки, українські рейдовий буксир «Яни Капу» та два малих броньованих арткатери «Бердянськ» і «Нікополь». Вони захопили всі три кораблі ВМС ЗСУ, взяли в полон 24 українських моряків, серед яких були поранені. Українців відправили до Москви на судилище. А в 10 областях України було введено на 30 днів воєнний стан.

Росіяни перекрили Керченську протоку, після чого Азовське море стало практично внутрішнім озером РФ. Порти Маріуполя й Бердянська виявилися заблокованими, що завдає економіці України великих втрат. Кремль знову виношує провалену з тріском у 2014 році ідею «Новоросії» – приєднання до РФ Сходу і Півдня України. Але в грудні українців обнадіяла Генасамблея ООН, яка ухвалила резолюцію, закликавши РФ вивести війська з анексованого Криму та засудивши військову присутність Росії в Чорному й Азовському морях.

2) Активістів убивають

Після Революції Гідності, рушійною силою якої не в останню чергу були громадські активісти, 2018 рік виявився найбільш жорстоким для небайдужих громадян, які не мирилися з несправедливістю місцевої влади, корупційними проявами, свавіллям правоохоронців. Полювання на них нагадувало внутрішній фронт, адже постраждали десятки осіб. Причому замахи на активістів перейшли від фази банального залякування до їхнього фізичного знищення.

Найрезонанснішою подією стала загибель херсонської активістки й радниці міського голови Катерини Гандзюк. Улітку дівчину облили сірчаною кислотою, а через кілька місяців вона померла в київській лікарні. Убивць Катерини затримали; ними виявилися колишні атовці, а ось із замовниками справу досі не доведено до кінця. У Бердянську злочинець позбавив життя відомого активіста й ветерана АТО «Сармата». А в лісосмузі на Харківщині знайшли повішеним громадського активіста Миколу Бичка. Хлопцеві було всього 23 роки. На волосину від загибелі виявилися й одеські активісти Сергій Стерненко, Віталій Устименко й Олег Михайлик. На Сергія тричі скоювали цинічні замахи; в усіх випадках він вижив, а при останньому нападі ще й обірвав життя одного з бандитів. Віталію невідомі нанесли ножові поранення, а Олега поранили з вогнепала поблизу ГУ Нацполіції України в Одеській області.

У вересні громадські активісти провели неподалік Адміністрації президента мирну акцію солідарності «Ніч на Банковій» під гаслом «Мовчання вбиває». Вони висунули кілька вимог до влади, серед яких позачергове засідання РНБО у зв’язку з ростом інтенсивності нападів на активістів, оперативне та ефективне розслідування кримінальних проваджень щодо нападів зі звітами на кожному етапі перед громадськістю, створення у Верховній Раді ТСК щодо нападів на активістів в останні два роки, невідкладний публічний звіт міністра внутрішніх справ із парламентської трибуни про стан розслідування справ. Вимоги не були реалізовані, хоча й нападів на небайдужих в останні місяці стало менше.

3) Подорожчали газ і комірне

Українцям не звикати до зростання тарифів, хоча щоразу перерозподіл сімейного бюджету для підгодівлі ненаситного «комунального дракона» відбувається болісно. Влада давно попереджала про подорожчання газу для населення, якого начебто вимагає МВФ для надання наступних кредитів, але довго не наважувалася на непопулярний крок напередодні виборів. Утім, із 1 листопада блакитне паливо таки піднялося в ціні майже на чверть – на 23,5 %. І прем’єр, і профільний міністр кинулися заспокоювати споживачів, мовляв, ідеться не про подорожчання, а вирівнювання ціни на газ, субсидій для незахищених громадян вистачить і, власне, ріст тарифів на тепло та гарячу воду буде не таким вже й суттєвим – на якихось 16 %.

Однак експерти галузі не так оптимістично оцінюють реальний стан речей. Субсидіантів, за їхніми запевненнями, стане менше хоча б тому, що грошей на відшкодування заклали в Держбюджеті на наступний рік значно менше. Кошти ж від підвищених тарифів направлять не на модернізацію ЖКГ, а на погашення зовнішніх боргів. Щодо підвищення сумарного платежу за ЖКП – він може скласти щонайменше 25 %. Та головне все ж не це, а те, що ціни на газ і далі зростатимуть, зокрема в 2019 році. Бо нинішня ціна блакитного палива – 8 550 грн за одну тис. кубометрів – насправді не є ринковою, якої вимагають кредитори.

4) Вибухи на артскладах

Бахмут (Артемівськ), Новобогданівка, Лозова, Сватове, Балаклія, Калинівка… 9 жовтня 2018-го до цього переліку населених пунктів із різних регіонів України додалася Ічня. Їх усіх поєднують вибухи боєприпасів на військових складах; пожежі з різних причин сталися в останні півтора десятиліття. Причому надзвичайні події у Сватовому на Луганщині, Балаклії на Харківщині, Калинівці на Вінниччині та Ічні на Чернігівщині відбулися вже в часи російської агресії, війни на сході України. Тобто, питання диверсій на арсеналах розглядалося передусім.

Серйозна пожежа на складах зберігання боєприпасів в Ічні сталася вночі, вибухи було чутно за десятки кілометрів від місця подій. Довелося евакуювати тисячі людей із кількох населених пунктів Ічнянського і Прилуцького районів. У цей же день Чернігівщину відвідав прем’єр-міністр Володимир Гройсман – провів засідання оперативного штабу. У радіусі 30 км від місця вибухів закрили повітряний простір, призупинили рух залізничного та автомобільного транспорту. На щастя, обійшлося без загиблих і травмованих, хоча постраждалі зверталися до лікарів через задимлення. Ічнянські вибухи арсеналів не були наймасштабнішими в Україні, але завдали збитків та моральної шкоди чимало.

5) Корупція процвітає

Нинішній рік також не став визначальним у боротьбі з корупцією. Жодний значний корупціонер не те що не опинився за ґратами, але, очевидно, і не злякався справедливого гніву відповідних органів. До того ж, численні антикорупційні органи продовжують імітувати боротьбу зі зловмисниками, а їхні очільники зводити рахунки між собою. Під кінець року офіційно запрацювало Державне бюро розслідувань – його працівники зачитали присягу, але про результати діяльності структури, яка боротиметься з топ-корупціонерами, говорити ще немає сенсу. Формування Вищого антикорупційного суду може завершитися навесні 2019 року, але це не означає, що він одразу ж запрацює. На ВАКС досі покладають великі надії, але вже без колишнього ентузіазму.

Тим часом відзначився Окружний адміністративний суд Києва, який 11 грудня 2018 року поновив на посаді голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова. Суд визнав протиправним і скасував розпорядження Кабміну про звільнення. Окрім того, в ухвалі йдеться про компенсацію для пана Насірова за час вимушеного прогулу понад 180 тис. грн. Такий стан справ виглядає просто знущальним на тлі заяв владних мужів про необхідність боротьби з корупцією.

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар