Понеділок, 25 березня

Воєнний стан офіційно завершено. Всі істерики та панічні закиди про тотальну мобілізацію, комендантські години та обмеження конституційних прав, як і очікувалось, залишилися лише фантазіями. Opinion дізнався, наскільки виправданим було введення воєнного стану, як він вплинув на нашу країну та які підсумки можна підбити, чим запам’яталася поведінка Росії протягом цього місяця та якою має бути подальша стратегія влади.

Наскільки виправданим було введення воєнного стану?

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук», коментуючи це питання, наголосив, що здебільшого запровадження воєнного стану (ВС) виявилося виправданим, оскільки ми отримали одностайну підтримку союзників, а у фокус обговорень потрапили питання оборони. З іншого боку, за словами експерта, досягти максимуму все ж не вдалося.

«Запровадження воєнного стану значною мірою себе виправдало – ми дійсно отримали одностайну підтримку наших союзників. Проте максимальної планки нам взяти не вдалося – додаткових санкцій на Росію так і не наклали, будівництво Північного потоку-2 не зупинили. Але сам факт того, що на міжнародному рівні почали обговорювати необхідність таких санкцій – це вже чимало, адже досі московським агентам вдавалося провокувати дискусії про необхідність зняття санкцій із Росії. Подібні розмови вдалося повністю заглушити.

Ефективно було використано воєнний стан і у внутрішньополітичній дискусії, адже воєнний стан змінив фокус із соціальних та економічних питань на питання оборони, яке є одним із ключових у передвиборчій стратегії Порошенка. А дискусія у Верховній Раді під час голосування дозволила показати чинного президента у позитивному світлі», – ідеться в коментарі для Opinion.

Денис Москалик, керівник департаменту міжнародної політики Інституту соціально-політичних досліджень, вважає, що оцінка залежить від того, яке завдання ВС вважати основним. Так, якщо йдеться про консолідацію проукраїнсько налаштованих громадян та відпрацювання механізмів введення надзвичайного режиму функціонування, тоді введення воєнного стану є повністю виправданим.

«Залежить від того, з якої точки зору на це подивитися. Основне завдання воєнного стану в даних умовах – консолідація частини продержавницьки налаштованих громадян в умовах необхідності надати відповідь на зовнішній виклик, насамперед, її консолідація навколо президента, а також відпрацювання механізмів введення надзвичайного режиму функціонування. Це завдання воєнний стан загалом виконав, тому його введення з цієї точки зору є виправданим», – розмірковує експерт.

Погодився з тим, що воєнний стан був виправданим, і Роман Соломонюк, політолог, експерт з комунікацій та аналітик. На його думку, Україні чи не вперше вдалося перемогти агресора в інформаційній війні.

«Україна змога привернути увагу до агресії. Вперше за багато років їй вдалося повністю виграти в “інформаційній війні” щодо подій на Чорному та Азовському морях», – зазначив Соломонюк.

Головні підсумки 30 днів воєнного стану

На переконання Дениса Москалика, ключовим підсумком останніх 30 днів є можливість зітхнути з полегшенням, оскільки всі панічні та катастрофічні прогнози виявилися неправдивими, а натомість ми спромоглися консолідувати суспільство перед реальною загрозою. За словами фахівця, воєнний стан став для нашої країни легким тренуванням. Втім, були моменти, котрі так і не вдалося реалізувати.

«Головний підсумок – країна може зітхнути з полегшенням, жодні катастрофічні прогнози щодо періоду воєнного стану та мотивів його запровадження не виправдалися, невротизація суспільства на його початку виявилася абсолютно зайвою. Вдалося реалізувати консолідацію суспільства перед обличчям загрози, а саме його продержавницьки налаштованої частини, вдалося успішно провести заходи, пов’язані з воєнним станом: збори оперативного резерву першої та другої черги (ОР-1 та ОР-2), на збори прийшло більше людей із сильною мотивацією, часткове введення надзвичайного режиму функціонування правоохоронних органів, зокрема у сфері перетину кордону з РФ. Фактично введення воєнного стану стало для країни вдало проведеним легким тренуванням. Що не було реалізовано – то це активні заходи із протидії російській агентурі в Україні, як прихованій, так і явній. З цим ситуація залишилася незмінною», – коментує експерт.

Натомість Дмитро Сінченко пояснив Opinion, що воєнний стан допоміг Україні продемонструвати, наскільки серйозною є ситуація, що мало спровокувати належний рівень міжнародної підтримки. Окрім того, ВС змінив і дискурс всередині країни, нагадавши, що ми воюємо не з кимось абстрактним, а з конкретним та давнім ворогом – Москвою.

«Головними, хоча і непублічними цілями введення воєнного стану в Україні були, по-перше, підняття ставок та вагомості питання морської агресії проти України на міжнародному рівні. Для того щоб отримати належний рівень міжнародної підтримки, Україна мала продемонструвати, наскільки серйозною є ситуація. Введення воєнного стану – це чи не найкраща форма такої демонстрації.

По-друге, воєнний стан мав і внутрішньополітичну мету – він дозволив змінити дискурс всередині країни, адже за передвиборчою риторикою політиків українці вже почали забувати, що ми воюємо з нашим споконвічним ворогом – Москвою.

Передислокація військових підрозділів, навчальні військові збори та додаткові обмеження на кордоні – це лише приємні бонуси, які випливали з перших двох причин», – пояснив Дмитро Сінченко.

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?Військовий експерт Сергій Цигіпа нагадав, що до підсумків запровадження воєнного стану слід уналежнити підвищену боєготовність ЗСУ, обмеження на в’їзд для росіян-чоловіків у віці 18-60 років тощо.

«Воєнний стан у 10 областях України було запроваджено вперше за новітню історію держави. Тому, підбиваючи експрес-висновки, можна сказати, що в активі маємо: проведення передислокації військ, випробувана логістика, проведені навчання загонів тероборони, відбулися збори оперативного резерву першої черги, підвищена боєготовність ЗСУ. Окрім того, було введено обмеження на в’їзд в Україну чоловіків-росіян віком від 18 до 60 років, які не мали поважних причин на відвідування нашої країни», – зазначив Цигіпа.

А ось Роман Соломонюк наголосив, що з-поміж усього Україні вдалося також продемонструвати країні-агресору наявність сил, котрі здатні зробити теоретичний наступ надто дорогим для агресора.

«Проведено злагодження дій різних силових структур. Передислоковано війська. Прискорено процес передачі нової та відремонтованої техніки. Проведено навчання резервістів. Продемонстровано стороні-агресору наявність сил, які роблять можливий наступ надто дорогим як з економічної точки зору, так і з точки зору можливих воєнних втрат», – пояснив аналітик.

Як воєнний стан вплинув на Україну?

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму, аналізуючи наслідки воєнного стану для України, наголосив, що завдяки цьому досвіду нам вдалося подолати певний психологічний бар’єр, оскільки в разі нової необхідності протистояти російському наступу механізм ВС буде вже налагодженим. Окрім того, воєнний стан фактично дозволив зберегти рівень санкційного тиску на Росію та посприяв безболісному проведенню Об’єднавчого собору.

«Головна проблема була не у тому, запроваджувати чи не запроваджувати воєнний стан, а в тому, що його впровадження асоціювали з виборчими технологіями. Як, до речі, і все, що робить влада напередодні виборів. І головне завдання для технологів полягало не в тому, щоб перенести вибори, як висловлювали побоювання напередодні запровадження воєнного стану, а в тому, щоб змінити порядок денний для суспільства. Щоб громадяни не забували, що у нас воєнний конфлікт із Росією. І в цьому розумінні це було і технологічною перемогою влади.

Але це не скасовує реальних наслідків воєнного стану для України. Передусім, відзначимо, що запроваджений воєнний стан мав лайт-версію, а тому для багатьох українців минув непоміченим. Але насправді він мав декілька наслідків. Перше – подоланий психологічний бар’єр щодо запровадження воєнного стану. Тому коли постане питання застосовувати складніші версії ВС, особливо в умовах відновлення російського наступу, механізм уже буде налагоджено. Суспільство частково отримало і щеплення від “зрад” та “фейків”, оскільки жоден з них не виправдався. Ні масової мобілізації, ні комендантської години, ні перенесення президентських виборів, але – з виданням Україні зовнішніх кредитів. Ба більше, не було й масової істерії, як у 2014 році – спалахів дефіциту продуктів та глобального просідання гривні не відбулося.

Друге – напередодні воєнного стану в Україні в європейському порядку денному стояло питання про зниження санкційного тиску на Росію. Керченський конфлікт і воєнний стан нагадали Європі, що загрози для неї нікуди не зникли. І вже після запровадження ВС в Україні акценти в європейській політиці щодо Росії змінились – питання стояло уже між “продовжити старі санкції” чи “запровадити нові”. І навіть якщо залишаться виключно старі, як вирішили зараз, це вже можна розглядати як перемогу.

Третє – воєнний стан сприяв безболісному проведенню Собору в Україні та створенню Православної української церкви. Завдяки посиленню силового контролю всередині країни та частковому блокуванню в’їзду радикальних “православних тітушок” з числа російських громадян, церковна революція відбулась відносно мирно», – пояснив Opinion Богдан Петренко.

А ось Денис Москалик розповів, що вплив воєнного стану на економіку та суспільство був мінімальним. Ба більше, завдяки йому вдалося посилити резонанс навколо керченського інциденту, ввести додаткові санкції проти агресора тощо.

«Попри початкову невротизацію суспільства та валютні коливання, вплив воєнного стану на економіку та суспільство був мінімальним. В плані внутрішньої політики епопея з ухваленням рішення парламентом показала країні реальний розкол та шантаж окремими парламентськими фракціями керівників країни. Це було використано пропрезидентськими силами для чорного піару конкурентів. В плані міжнародних відносин це певною мірою посилило резонанс навколо керченського інциденту, а отже, надало додаткові підстави для введення додаткових санкцій проти РФ та надання Україні додаткової допомоги в сфері озброєнь», – розповів Москалик.

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?За період воєнного стану гривні вдалося зміцнити свої позиції. Таке переконання у коментарі для нашого видання висловив Сергій Цигіпа. Ба більше, на його думку, суспільство практично не помітило та не відчуло воєнного стану, про це свідчить як нещодавнє святкування Різдва, так і проведення Об’єднавчого собору.

«Економіка працювала у штатному режимі, а гривня на Міжбанку за цей місяць навіть зміцнила свої позиції щодо долара. Суспільство майже не помітило введення ВС, про це свідчать і проведення Об’єднавчого собору Православної церкви в Україні, і святкування Різдва за григоріанським календарем. На міжнародній арені позиції України також зміцнилися, і кращим свідченням про це може стати перехід до Одеси військового корабля ВМФ Великої Британії», – запевнив військовий експерт.

Дмитро Сінченко підтвердив, що на економіку чи соціальну політику воєнний стан негативно не вплинув. Втім, на думку експерта, влада не у повному обсязі використала всі можливості в контексті гарантування безпеки.

«Якогось негативного впливу на економіку чи соціальну політику введення воєнного стану не справило. Хоча, на моє переконання, влада не використала всіх можливостей, отриманих внаслідок запровадження цього особливого режиму, для гарантування безпеки в державі», – вважає голова ГО «Асоціація політичних наук».

Як поводила себе Росія протягом цих 30 днів?

Денис Москалик, керівник департаменту міжнародної політики Інституту соціально-політичних досліджень, розповів, що поведінка агресора запам’яталася підсиленою «активністю» не на фронті, а на рівні роботи пропаганди та інформаційно-психологічної боротьби. Фахівець наголошує: така поведінка Кремля має одну головну мету – збільшити невротизацію суспільства, посіяти хаос та недовіру до чинної влади.

«Поведінка російської сторони запам’яталася відносною тишею на фронтах реальних дій та підсиленою роботою пропаганди та сил інформаційно-психологічної боротьби противника. Значно збільшилася кількість інформаційних вкидів, на поширення яких в українському інфопросторі кидали численні ботоферми. Стосувалися вони, насамперед, власне режиму воєнного стану, як то фейкові документи Міністерства оборони, про вилучення автомобілів на єврономерах у приватних власників, фальшиві інсайди від вигаданих “полковників” та “підполковників” щодо безстроковості воєнного стану, про масову мобілізацію та вивезення військової техніки під час ВС, за яке видавалися перекидання техніки на навчання під час війни, фейки щодо передачі функцій поліції військовим та законність непослуху правоохоронцям під час воєнного стану.

Основна мета активних інформаційно-психологічних операцій противника в період воєнного стану – збільшити невротизацію суспільства, посіяти хаос та недовіру серед людей, насамперед, щодо органів державної влади та керівництва держави. Це цілком очевидна стратегія, що супроводжувалася відсутністю активних заходів на фронтах. Це все свідчить, що російські сили інформаційно-психологічної боротьби активно моніторять ситуацію із суспільними настроями в Україні та б’ють по больовим точкам суспільства, добиваючись своїх цілей. Такі заходи є частиною нинішньої загальної стратегії РФ в Україні: відмовившись від прямої воєнної експансії, представники Кремля зробили ставку на пропагандистські та політичні заходи суспільства з метою внутрішнього розкладання українського суспільства та обрання на пост президента України вигідного Москві кандидата на виборах навесні 2019-го. Україну не мають наміру завойовувати зараз зброєю, її хочуть розкласти зсередини та поставити свого президента через вибори», – резюмував експерт.

Роман Соломонюк погодився, що Росія вдалася до активної боротьби на інформаційному фронті. Зокрема, за словами аналітика, можна було прослідкувати намагання агресора просунути імідж Віктора Медведчука, кума російського президента, як такого, що здатний зупинити війну.

«Збільшилася кількість запланованих інформаційних операцій, спрямованих на просування окремих вигідних для Росії політиків. Зокрема, помітна активація ботів щодо просування іміджу Віктора Медведчука, як “миротворця”, здатного повернути полонених додому і зупинити війну», – вважає Роман Соломонюк.

Декларувати не можна приховати: що робити із грошима українських заробітчан?На переконання військового експерта Сергія Цигіпи, агресор відчув мобілізацію суспільства, а тому утримався від військових провокацій. Натомість Москва намагалась ототожнити воєнний стан із передвиборчими технологіями Петра Порошенка. Зокрема, цю тезу висловив і Путін.

«Країна-агресор відчула внутрішню мобілізацію українського суспільства, тому не наважилася на здійснення військових провокацій поблизу спільного з Україною кордону. Водночас керівництво РФ намагалося нав’язати думку, що введення ВС в Україні – це виключно передвиборчі маневри з боку президента Порошенка, який таким чином намагається переобратися на другий термін. Зокрема, про це на своїй підсумковій щорічній прес-конференції наголосив російський президент Путін», – пояснив Цигіпа.

Як далі запобігати ймовірному наступу агресора?

Денис Москалик, керівник департаменту міжнародної політики Інституту соціально-політичних досліджень, переконаний, що стратегія України після завершення воєнного стану має складатися з принаймні трьох компонентів: посилення армії та спецслужб, посилення взаємодії із західними союзниками та боротьба із внутрішньою агентурою.

«Подальша стратегія України має включати три головні елементи:

1) Посилення армії та спецслужб. Це стосується, насамперед, головних реформ, що мають посилити здатність країни до спротиву в разі масштабних воєнних дій і, відповідно, зробити такі дії менш імовірними: розгортання та відпрацювання системи зборів оперативного резерву першої та другої черги, розгортання територіальної оборони, надання спецслужбам завдань та повноважень для боротьби з агентурою, постачання та освоєння нових одиниць озброєння.

2) Інтенсифікація взаємодії із західними партнерами зі стримування Росії. Це має включати залучення міжнародних інституцій до вирішення проблем Криму та Донбасу, забезпечення підтримки режиму наявних санкцій і введення нових, а також отримання Україною допомоги та озброєнь від західних партнерів та їх раціональне використання.

3) Боротьба із внутрішньою агентурою, зокрема тією, що працює в інформаційному просторі, підвищення інформаційної грамотності громадян, ведення дієвої контрпропаганди», – розмірковує Денис Москалик.

Натомість Дмитро Сінченко вважає, що для запобігання наступу агресора потрібно не лише фокусуватися на обороні, але й наступати самим. Однак не на фронті, а на міжнародній арені.

«Щоб запобігти активному наступу Росії, необхідно не тільки оборонятись, але й наступати самим. Я не маю на увазі збройного наступу на лінії зіткнення. Це має бути наступ на міжнародній арені, це має бути підтримка національно-визвольних рухів поневолених народів на території РФ, це має бути провокація конфліктів всередині владних кремлівських еліт…

Також ми не здійснили ще багатьох кроків всередині власної країни, які давно мали б бути здійснені: ми не розірвали дипломатичних відносин із РФ, ми не заблокували діяльність російського капіталу в Україні, ми досі не створили чіткої гуманітарної політики з підвищення ролі української мови в суспільстві, з ідеологічної роботи в армії, із заміщення російськомовного культурного продукту, із протидії ворожій пропаганді та маніпуляціям, адже позитивні кроки, які робляться в цих напрямках, не можна назвати системними.

А найефективнішою відповіддю на спроби Кремля нас знищити має бути послідовне виконання Угоди про Асоціацію з ЄС, мають бути реформи, протидія корупції, адже ці кроки дозволять нам стати заможними і сильними, а отже, претендувати на вступ до НАТО та ЄС», – підсумував фахівець.

Текст: Дмитро Журавель

2 комментария

  1. Поки одні моряки прославляли Україну, інші, кристуючись нагодою, займалися рейдерством. Діячі з Очаківського гарнізону здійснили рейдерське захоплення приміщень та майна регіонального ландшафтного парку «»Кінбурнська коса
    17 грудня, під керівництвом начальника Очаківського військово-морського гарнізону, капітана 1 рангу Харченко В. Ю. під офіс та музей парку підігнали БТР з бійцями в масках та у бронежелатах з автоматами. Військовослужбовці виламали замки на вхідній та всіх міжкімнатних дверях. Підігнали вантажівки і завантажили все майно парку, яке знаходилося в офісі, бухгалтерську документацію, архівні документи, наочні експонати та інше, і вивезли в невідомому напрямку.

    Військове відомство не заперечує, що відбулося самовільне звільнення приміщення «від музею» силами військових і навіть оприлюднило з цього приводу прес-реліз. Підтримує «звільнення приміщення» і обласна державна адміністрація. Втім, в усіх повідомленнях державних органів йдеться лише про строки оренди, оминаючи факт викрадення майна, бухгалтерської документації і пам’яток археології, що аж ніяк не може бути виправдане з будь-якого розв’язання суперечки щодо оренди. Джерело: https://www.openforest.org.ua/109075/ «

  2. Pingback: Підсумки воєнного стану. Коментар для Opinion.ua – Український Інститут Дослідження Екстремізму

Залишити коментар