Понеділок, 25 березня

Цілий тиждень українці жили у режимі «ходіння по гостях». Чи не кожен відсвяткував Новий рік у великій компанії, з родиною або друзями, ділився враженнями у соціальних мережах тощо. Це сучасно, це нормально і круто. Але, на жаль, у 2019 році чималій кількості наших не до свят: Сенцов ув’язнений вже п’ятий рік, у СІЗО Москви перебувають моряки ВМСУ, а ще 80 українців розкидані по колоніях безмежної Росії. У традиційному дайджесті Opinion пропонує не аналізувати події тижня (не казати про рекордні врожаї олів’є), а згадати тих, кому, на жаль, зараз не до свят.

У Росії та в анексованому Криму утримують 64 українських політв’язнів, 27 з яких перебувають на території Росії. Ще 24 – моряки ВМСУ, яких взяли у полон після обстрілу в Керченській протоці. Вироку по ним ще немає.

58 – затримані у Криму чи у справах, пов’язаних із Кримом. Ці цифри не враховують в’язнів, що утримуються на території самоназваних республік. Звісно, формат матеріалу не здатен охопити всіх полонених та ув’язнених, але покаже головну тенденцію, що Росія – країна-в’язниця.

Для візуального супроводу тексту було обрано роботи російського художника Василя Верещагіна, який був номінантом на Нобелівську премію миру та коли чув про війну – зривався з місця до кривавих баталій. Більшість тексту присвячена подіям у анексованому Криму та Росії, тож хто краще зрозуміє жорстоку та темну душу ворога, окрім нього самого?

Головних тут не виділяємо, але, безперечно, найвідоміший бранець Кремля – Олег Сенцов. Майже п’ять років він перебуває в ув’язненні Росією. Нині його утримують у колонії в місті Лабитнангі, що на півострові Ямал, у російській Арктиці. Умови там настількі жорсткі, що люди там вмирають просто від побуту російської в’язниці. Однак півроку тому Сенцов оголосив голодування з вимогою звільнити усіх політв’язнів Кремля. Він тримався 145 днів. Сенцов заявив про припинення голодування з 6 жовтня через загрозу примусового годування через спеціальний зонд. Міжнародні організації порівнюють таке годування із тортурами: людині насилу в кишківник протягують шланг і запускають подрібнену їжу.

Та він не зламався. Просто перейшов на інший рівень боротьби.

Пізніше Європарламент нагородив українського режисера, політв’язня Олега Сенцова премією «За свободу думки» імені Сахарова. Замість нього нагороду отримала його двоюрідна сестра Наталя Каплан. У Страсбурзі вона виступила з промовою і зачитала лист Олега Сенцова.

«Можна закликати змиритися і здатися, а можна, навпаки, закликати чинити опір і боротися, навіть коли немає шансів вижити, а є шанс лише загинути… Я сподіваюся, що я ще зможу, встигну щось зробити для того, щоб відчути, що я заслужив цю винагороду. Дякую», – сказав Сенцов у своєму листі.

Українського режисера Олега Сенцова та активіста Олександра Кольченка затримали в Криму 10 травня 2014 року. Їх звинуватили в підготовці терактів, засудивши Кольченка до 10, а Сенцова – до 20 років позбавлення волі. Разом із ними також затримали Геннадія Афанасьєва та Олексія Чирнія. Афанасьєва у 2016 році обміняли, Чирній перебуває у колонії у місті Шахти Ростовської області.

Також кореспондент українського інформагентства «Укрінформ» у Франції Роман Сущенко був затриманий у Москві у вересні 2016 року, коли приїхав до Росії відвідати родичів. У жовтні того року ФСБ РФ висунула Сущенку офіційне звинувачення у шпигунстві. 4 червня 2017-го суд у Москві визнав винним його у «шпигунстві» і засудив до 12 років колонії суворого режиму. Засуджений Сущенко в останньому слові не визнав провини та просив звільнення.

Абсурдно й жорстоко? Читайте далі.

26 травня 2016 року суд Чечні засудив Миколу Карпюка до 22,5 років ув’язнення, Станіслава Клиха – до 20 років. Їх звинуватили у вбивстві російських військових у Грозному в 1994-95 роках. Водночас стороною обвинувачення не було надано жодних доказів того, що Клих і Карпюк перебували у Чечні у цей період.

Пізніше Клиха взагалі перевели до психлікарні, намагаючись зробити з людини овоча. Востаннє інформація, що він живий, надходила місяць тому.

Українців затримують не тільки на ворожій території, їх арештовують наче й у дружній нам Білорусі.

Наприкінці серпня 2017-го український офіцер Ігор Гриб заявив про викрадення сина спецслужбами РФ у Білорусі. За його словами, ФСБ виманило його сина Павла до Гомеля під приводом зустрічі з дівчиною та провело затримання.

Згодом з’ясувалось, що Павло Гриб, який зник у білоруському Гомелі, перебуває в управлінні ФСБ Росії у Краснодарі. Гриба в РФ звинувачують у тероризмі. Суд досі триває, 20-річному юнаку загрожує до 10 років позбавлення волі. У СІЗО в нього з’явився цироз печінки та знизилася функція згортання крові. Гриб може загинути.

В анексованому Криму «суд» взяв під варту на два місяці українських моряків – арештовані усі 24 українці. Тож новорічні свята наші хлопці зустрінуть у московських СІЗО «Лефортово» та «Матросская тишина».

У трьох із них важкі поранення, та хлопці не впадають у відчай і лише просять, аби їх не забували та писали їм листи. Нині їм загрожує шість років ув’язнення за начебто «незаконний перетин кордону РФ», хоча насправді атака на особовий склад ВМСУ відбулася у нейтральних водах. Хоча всі заявили про статус «військовополонених» відповідно до Женевської конвенції, тож їх не має право судити російська Феміда. Росія в порушення норм міжнародного права не визнає захоплених українців військовополоненими.

Президент Франції Еммануель Макрон та канцлерка Німеччини Ангела Меркель закликали Росію віддати Україні моряків, а лідер США Дональд Трамп взагалі відмовився зустрічатися із Путіним, допоки наші хлопці будуть у полоні.

Та президент РФ уникає переговорів із президентом України Петром Порошенком про звільнення полонених українських моряків, українських політв’язнів і заручників, яких тримають на окупованій території.

«Коли під час акту агресії в Керченській протоці я набрав його (Путіна – прим. ред.), щоб поспілкуватися, він відмовився від спілкування. Не тому, як він пояснює це, виборчим процесом в Україні. Він відмовився, тому що йому нема чого сказати. Вся правда повністю на боці України. І щодо доказів агресії», – розповів президент.

Пізніше Путін підтвердив цю інформацію, назвавши намагання Порошенка політичним піаром напередодні виборів. Після цього президент Росії залучив до перемовин свого кума і відомого проросійського «сірого кардинала» Віктора Медведчука. Та чи буде з ним процес ефективнішим? Навряд чи, бо на важелях у них не звільнення полонених, а лише вигода.

Представники бойовиків у Тристоронній контактній групі відмовилися від участі у відеоконференції 29 грудня, на якій мали розглянути питання обміну заручниками 5 січня.

Представниця України в гуманітарній підгрупі ТКС Ірина Геращенко зазначила, що координатор від ОБСЄ Тоні Фріш запропонував провести конференцію 29 грудня (а не 27-го, як раніше пропонувала українська сторона). На це представники бойовиків надіслали листа, в якому відмовилися від участі у конференції та назвали ініціативу України «піар-акцією».

Україна пропонує обмін за формулою 22-22 (затриманих і засуджених в Україні в обмін на політв’язнів) і 72-19 (бойовиків у обмін на заручників на окупованих територіях Донецької та Луганської областей).

«На жаль, у питанні звільнення заручників і політв’язнів – жодного прогресу, бо на всі наші компромісні пропозиції під час переговорів між рядками читалося, що тут РФ не готова до жодних конструктивних кроків і компромісів. Так само заблоковано пошук зниклих», – розповіла Геращенко.

Востаннє обмін заручників відбувся 27 грудня 2017 року. Це перший за два роки та найбільший обмін. За даними СБУ, на підконтрольну територію повернулися 73 заручники. Україна передала на окуповану територію 233 людини.

Не до новорічних свят й у анексованому Криму. За майже п’ять років назва півострова стала антонімом до «прав людини». Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй на засіданні 22 грудня ухвалила резолюцію «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна».

Ключовими позиціями резолюції є:

– підтвердження неприпустимості захоплення півострова та зобов’язання повернути окуповані території;

– засудження політичного переслідування українців у Криму та вимога звільнити всіх незаконно утримуваних у Криму та Росії;

– засудження примусового введення російського громадянства на півострові;

– визнання Олега Сенцова, Володимира Балуха та Еміра-Усеїна Куку політичними в’язнями;

– заклик допустити до громадян України, утримуваних в Росії та на анексованому півострові, українських посадовців та лікарів з міжнародних організацій;

– заклик до Росії з вимогою припинити дискримінацію тих, хто не визнає окупацію.

Та у Кремлі чхати хотіли на ці резолюції. Окупаційна влада в анексованому Криму заявила, що 28 грудня завершили будівництво стіни на межі з материковою Україною. Сам півострів росіяни перетворили на мілітаризовану зону з мінами, ракетами, танками та кораблями. Про статус мирного курорту годі й говорити.

Єдине, що можуть робити місцеві мешканці, – тихо сподіватися, що Україна колись поверне Крим собі.

Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров закликав мешканців анексованого Криму зустріти Новий рік за київським, а не московським часом.

«Я закликаю кожного з вас, хто живе у тимчасово окупованому Криму, вийти 31 грудня 2018 року о 24:00 за київським часом на свою вулицю або двір (балкон, веранду) і відзначити петардами, хлопавками, бенгальськими вогнями вступ у 2019 рік. Слава кримськотатарському народу! Слава українській нації! Слава Україні!» – написав Чубаров у Facebook.

Нині різниця у часі між Києвом та Москвою складає 1 годину. Анексований Крим окупаційна влада перевела на московський час.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар