Четвер, 22 серпня

Міністр екології Остап Семерак розповів про найбільші здобутки та поразки екологічної політики минулого року, відкривши таким чином традиційний цикл публічних звітів КМУ. Про що говорив і чого не сказав міністр? Що написано між рядками його доповіді? Що думають з цього приводу експерти та громадськість?

Як суд Піфагора відміняв

Нещодавно майже всі українські ЗМІ дружно написали, що Окружний адміністративний суд м. Києва дозволив полювати на лося. Насправді, пояснює екоміністр, це не так. Дійсно, суд ухвалив скасувати наказ Мінприроди про занесення лося європейського до Червоної книги України (ЧКУ). Але, по-перше, це рішення ще не набрало чинності. По-друге, Міністерство підготувало і 13 грудня подало апеляцію, яку сподівається виграти. «Треба з повагою ставитися до судових рішень, – зазначив Остап Семерак, – але не розумію, чому суд береться оцінювати не процедурні моменти, а висновки вчених (занести лося до ЧКУ вирішила комісія, яка складається переважно з академіків та докторів наук. – прим. авт.). За цією логікою завтра суд визначатиме, якою є Земля – кулеподібною чи пласкою. А ми від подиву падатимемо за край горизонту на бивні слонів, які стоять на черепасі».

Тож битва за лося триває. І вже в 2019 році ми побачимо як ефективність апеляції, так і результати обліку лосів, який цієї зими буде проведено за підтримки Франкфуртського зоологічного товариства. Дізнаємося й про долю нещодавно переданого на розгляд КМУ законопроекту, в якому Мінприроди пропонує заборонити використання диких тварин у цирках. Законопроект вже узгоджений із Мінкультури. «Вірю в гуманні зміни в Україні та що парламент нас підтримає. В Європі вже 10 країн ввели повну заборону, ще 10 – суттєво обмежили використання тварин на арені», – зазначив Остап Семерак.

Мені теж хочеться вірити, але поки що більшість депутатів не надто переймаються захистом братів наших менших. Ось приклад. Попри понад рік потужної громадської кампанії, десятки (!) пікетів екоактивістів, активну роботу профільного комітету ВРУ, публічну підтримку відомими українцями та Мінприродою, парламент так і не проголосував за зоозахисний законопроект № 6598. Він, зокрема, заборонив би використання тварин вуличними (або пляжними) фотографами, не дозволив мучити чотирилапих на так званих “випробувальних” станціях (там мисливських собак нацьковують для навчання на ведмедів, вовків, лисиць, які при цьому або навмисне скалічені, або міцно прив’язані) тощо.

Хочеш дихати – приходь на слухання

Відволічуть депутатів від роботи над законами про гуманне ставлення до тварин і президентські (вже у березні), а потім – і парламентські (наступної осені) вибори. Добре, що закон про ОВД – оцінку впливу на довкілля – проходив парламентські квести задовго до початку виборчої лихоманки. Нещодавно документу якраз виповнився рік. Саме на нього зараз посилаються чиновники, коли відповідають на питання «Як боротися з викидами та іншими наслідками господарської діяльності підприємств – промислових, аграрних та інших?» Успішну імплементацію цього закону екоміністр визначає як одну з перемог 2018 року. Дійсно, розроблені методики, працює відкритий електронний реєстр, в який внесено вже понад 1700 справ. Для порівняння: таку ж кількість записів має подібний реєстр у Польщі. Закон про ОВД відновив забране у 2011 році командою Януковича-Азарова право громадян на участь у обговоренні проектів, що можуть вплинути на якість довкілля – будівництва або реконструкції заводів, електростанцій, тваринницьких комплексів, масштабних рубок лісу тощо. Головне, щоб люди не спали, а брали активну участь у слуханнях та інших формах обговорень. Маємо понад 250 висновків-рекомендацій слухань. «Цей закон точно посилив вплив громадян на прийняття рішень, що зачіпають інтереси їхньої громади і довкілля, – вважає співзасновник громадської організації «Єдина планета» Павло Вишебаба. – Яскравий приклад: заборона збільшити вдесятеро потужності хутрової ферми в Сінгурах Житомирської області громада проголосувала проти, і рішення заморожено». Але є й протилежні думки. Так, криворізькі активісти незадоволені результатами слухань щодо розвитку місцевих підприємств, зокрема – гірничозбагачувальних комбінатів.

Варто зауважити, що ефективність слухань залежить, зокрема, і від професійності, рівня знань, наполегливості учасників. А сам закон стосується лише нових об’єктів та реконструкції наявних. Тобто не є інструментом впливу на ті підприємства, які вже працюють собі та й працюють, не плануючи жодних змін і рік за роком вихлюпують у воду або викидають у повітря отруйні речовини. Для таких є інші закони та Державна екологічна інспекція, яка за порушення накладає штрафи. А в разі дозволеного (доводиться дозволяти, бо закрити завод, електростанцію, шахту не так просто) перевищення допустимого рівня викидів розраховує збитки. Робить інспекція це за спеціальною методикою. Цифри свідчать, що методика потужний інструмент. За 2016-2017 роки та дев’ять місяців 2018-го забруднювачам пред’явлено 2335 претензійно-позовних матеріалів на загальну суму понад 1,25 млрд грн, причому понад 90 % цієї суми вдалося стягнути. На жаль, нових нарахувань ні в останні місяці цього, ні в усі місяці року наступного не буде. Суд скасував наказ Мінприроди, яким ця методика була затверджена. Наслідки це матиме просто жахливі.

Питання не лише у здоровенній дірці в ухваленому держбюджеті-2019. Нівельовано інструмент, який спонукав власників підприємств встановлювати очисні споруди та оновлювати технології. Ще до підсумкової прес-конференції міністр дуже емоційно відреагував на рішення суду: «Це означає, що тепер хімічні комбінати, ТЕСи та ТЕЦи, які здійснюють найбільші викиди, опинилися в панівному становищі. До того ж відтепер вони не зацікавлені у зменшенні викидів (читай – модернізації підприємств). Їм тепер не страшні навіть планові перевірки ДЕІ, адже механізмів покарання більше немає. Вважаю таке рішення суду “тріумфом справедливості”!»

Хоча рішення суду ще не оприлюднене і невідомо, хто саме подавав позов і домігся його задоволення, Остап Семерак дуже прозоро натякнув, де ці прізвища шукати: «Не складно здогадатися, хто стимулював суд винести рішення не на користь українців і довкілля. Ці люди – власники підприємств із “ТОП-100” забруднювачів, рейтинг яких знову оприлюднило Мінприроди за результатами року. Це ті жсамі люди, які одним рішенням суду зекономили собі мільйони. Вони ті ж самі люди, чиє парламентське лобі блокує, наприклад, підвищення штрафів за шкоду довкілля».

Будемо знати, хто прийде копати

З дуже непростими людьми Мінприроди доводиться мати справу і регулюючи сферу надрокористування. Міністр неодноразово заявляв, що Державне агентство геології та надр потребує докорінних реформ. Але попри те, що Держгеонадра «прописані» під парасолькою Мінприроди, керівники цього агентства тривалий час ігнорували побажання та вимоги Міністерства. Тоді Мінприроди вдалося до асиметричних дій. За його поданням Уряд ухвалив рішення, яким дозволи на користування надрами виставлятимуться на продаж через систему ProZorro. Пропонуватимуть від 5 до 10 лотів щомісяця, і стосуватимуться вони не тільки нафти та газу. Також Уряд підтримав розроблений Мінприроди новий порядок розпорядження геологічною інформацією, що передбачає повне оцифрування всіх наявних даних і створення єдиного загальнодоступного каталогу відомостей про них. «Це зроблено для того, щоб інвестори і ті, хто працює в цій сфері, більше не нарікали на розпорошеність і невпорядкованість геологічних даних, а також відсутності доступу до них», – сказав Остап Семерак. Плануються й інші новації. Як усе працюватиме – побачимо незабаром.

Громадськість вітає такі кроки. Але водночас обурюється окремими ситуаціями. Наприклад, подіями навколо скандально відомої Юзівської газоносної площі. Зокрема, активісти з «Екологія – Право – Людина» (ЕПЛ) наголошують, що свіжісеньке рішення Уряду про передачу 90 % прав та обов’язків ТОВ «Надра Юзівська» в угоді про розподіл продукції за Юзівською газовою площею (Харківська та Донецька області) на користь компанії Yuzgas B.V. (Нідерланди) ухвалене «без врахування екологічних міркувань та думки громадськості». Радник же міністра Оксана Щербак у відповідь говорить, що рішення уряду ухвалене попри зауваження Мінприроди, які були надані ще на етапі його узгодження. А також нагадує, що така планова діяльність як видобуток корисних копалин і буріння свердловин підпадає під закон про ОВД (див. вище), тому процедури оцінки впливу не оминути у майбутньому.

У будь-якому разі варто уважно стежити за розвитком подій, адже тут для геологічного вивчення та промислової розробки віддають майже 1,5 % усієї території України, запас газу під якими оцінюють у 4 трлн кубометрів.

Про зону відчуження, національні парки та ліси

Екоміністр пишається тим, що зона відчуження стає все безпечнішою. Зокрема, завдяки завершенню будівництва та встановлення Арки над зруйнованим реактором та спорудженню сховищ для відпрацьованого ядерного палива. А комунікації та мережі закритої Чорнобильської АЕС ось-ось почнуть використовувати інвестори, які отримали можливість будувати тут сонячні та вітрові електростанції.

Хоча енергетики не в захваті від спорудження тут нових «альтернативних» потужностей. Бо коли не світить сонце і не дме вітер, треба залучати якісь інші джерела виробництва електроенергії. Найчастіше як такі «компенсаторні потужності» пропонують використовувати ГАЕС – гідроакумулювальні електростанції. Їх жорстко критикують екологи, називаючи такі станції «убивцями річок». Чи можна вийти з цього зачарованого кола – питання непросте і вимагає окремої розповіді-розслідування.

У справі розширення і розвитку заповідних територій інтриг менше, але вони теж є. Безумовним успіхом спільної роботи екоактивістів, учених, місцевих влад і Мінприроди є підготовка аж дев’яти проектів указів президента. Ними передбачено створення або збільшення площі заповідників, національних природних парків тощо.

«Інтрига ж у тому, – говорить голова «ЕкоПраво-Київ» Борис Васильківський, – коли ця титанічна праця отримає остаточне схвалення, коли Гарант ці укази підпише. За всі роки перебування на посаді нинішній глава держави не надто турбувався про охорону особливо цінної природи. Він підписав укази про створення лише двох природних територій найсильніших типів – одного заповідника (Чорнобильського біосферного) та одного нацпарку (Нижньодніпровського)».

Щоправда, до заслуг президента можна зарахувати підписанням ним закону про праліси. Але цей чудовий закон, що мав би діяти вже понад рік, шкутильгає на дві ноги. Бо Міністерство аграрної політики та продовольства і Держлісагентство не розробили, а Кабмін не ухвалив змін до підзаконних актів – Санітарних правил у лісах України та Правил поліпшення якісного складу лісів. Тому екоактивісти та народні депутати подали на Кабмін до суду з вимогою виконати записане у перехідних положення «пралісного» закону (Opinion детально писав про інтриги навколо цих найцінніших лісів у матеріалі «Де були Карпати, будуть Лисі Гори?»). Судове засідання призначене на середину січня, тож скоро побачимо, кого цього разу підтримає українська Феміда.

Також цікаво, чим закінчаться суди з відстоювання територій та майна національного природного парку «Гуцульщина», які теж відбудуться в 2019 році. Сама ж історія парку та Святого Миколая, чий Маєток розташований саме в «Гуцульщині», теж вже детально викладена на Opinion.

Далі – буде?

Серед визначних екоподій року, що минає, – і новації в управлінні (через басейнові ради) та охороні (нова система моніторингу) річок; і скасування мораторію на екологічні перевірки; і обговорення проекту рамкового закону про управління відходами та дев’яти пов’язаних із ним профільних законопроектів, і багато іншого вартого уваги та детального аналізу по кожній позиції – бо все це впливає і впливатиме на наше життя і здоров’я.

Текст: Олекса Листопад

Залишити коментар