Неділя, 21 квітня

Без перебільшення, майже вся Україна хвилювалася за туриста, який напередодні Різдва зник у Карпатських горах. Його вдалося знайти живим лише на четвертий день. Рятувальники відзначили, що чоловік має неабияку силу духу, а протриматися протягом чотирьох діб у зимових горах йому допомогли навички виживання в екстремальних умовах та гарне екіпірування. Сам же бідолаха зізнався, що його врятувала запальничка, сіно, у яке ховався, щоб відігратися, та знайдена на третю добу хатинка лісника. У киянина Ігоря Грищенка сильне обмороження кінцівок. І, здається, із цієї пригоди він виніс урок на все життя.

А от двом іншим туристам, які заблукали в Карпатах 19 січня, повезло менше. Один чоловік загинув, інший отримав сильні обмороження.

Більшість подібних випадків, які, на жаль, часто закінчуються трагічно, виникають переважно тому, що люди не дотримуються елементарних правил безпеки в зимових горах. Ті ж туристи, які убезпечили себе спецодягом, гарячим чаєм, ліхтариками, компасом, енергетичними продуктами та аптечкою, отримують від зимових Карпат неймовірні враження. Вкриті кількаметровим шаром пухнастого білого снігу гори зачарують навіть найбільш вимогливих відпочивальників.

В один із таких маршрутів вихідного дня вирушив автор Opinion, щоб показати, якими абсолютно безпечними та неймовірно вражаючими можуть бути екскурсії в зимові Карпати.

Підготовка: планування марштуру

Наша команда складалася із дев’ятьох. Двоє із групи йшли в гори вперше в житті, і відразу вирішили спробувати підкорити зимові вершини. Решта в горах вже були, зокрема й із ночівлею. Гід Максим літні Карпати обійшов майже всі; кілька разів здійснював сходження на зимові Говерлу та Петрос. Протоптаний власними ногами маршрут він і запропонував для відпочинку. Щоправда, відпочинком у класичному розумінні назвати сходження на вершину засніженої гори важко.

Уже на етапі планування поїздки досвідчені учасники команди надіслали всім короткий перелік речей, які обов’язково треба було взяти із собою: спеціальний теплий одяг (наприклад, лижні костюми), у тому числі термошкарпетки й термобілизну; термос; аптечка на групу, сірники, мобільні телефони (за наявності заряджений power bank), спеціальні бахіли для ходьби на снігу, трекінгові палки. Звісно, перелік можна продовжувати, і він великою мірою залежить від складності маршруту та погодних умов (лижні маски для захисту очей, універсальні балаклави, спеціальні снігоходи тощо).

Окрім екіпірування, на етапі планування поїздки група чітко визначилася з маршрутом. Також вирішили обов’язково пройти реєстрацію на проходження в зону природного заповідника та повідомити рятувальну службу.

Наш маршрут передбачав сходження на Петрос (перший день) і Говерлу (другий день). Базувалися в селищі Лазещина. Звідти йшли через турпритулок «Козьмещик».

Холодно і круто: враження

Петрос (2 020 м) – одна з найцікавіших карпатських гір для сходження. Вершина, як, власне, і сам маршрут, – прекрасні в будь-яку пору року. Особливо чарівною гора видається нині – кількаметрові снігові завали, погано протоптана стежина й тисячі дерев у підніжжі гори, які щедро вкриті снігом, – що може бути кращим для столичних туристів?

Порівняно недалеко від Петроса знаходиться Говерла. Однак, якщо найвища українська гора – занадто популярний маршрут для туристів, то Петрос – більш спокійний. А в зимовий час ви навіть можете отримати винагороду: залишитися своєю групою сам на сам із природою (до прикладу, за увесь час сходження ми зустріли не більше трьох груп туристів. Одні випереджали нас на годину, інші – на годину-півтори відставали). А ще звідси вся Чорногора – як на долоні: від Говерли аж до Піп-Івана.

Протяжність нашого маршруту склала 25 км. Сходження на вершину, враховуючи, що в групі були недосвідчені люди, тривало майже п’ять годин. Спуск – трохи більше трьох годин. Погода в горах, особливо взимку, змінюється дуже часто. У нашому випадку практично кожні дві години. Старт маршруту; перші кілометри сходження, які дуже часто називають найважчими (непідготовлене тіло фізично не готове до надмірних навантажень); вітру не було. На термометрі – -17 С. Майже ідеальна погода. Однак, після перших кількох годин сходження пішов сніг і ближче до хребта почалися сильні пориви вітру – 18-20 м / c. На вершині ж погода потішила – туман розвіявся й, ніби як винагорода за важку роботу, розійшлися хмари. Наша група мала кілька хвилин для того, аби зробити фотографії на пам’ять.

Усю дорогу під час сходження на вершину попереду групи йшов найбільш досвідчений із нас. Він протоптував маршрут, адже певні ділянки стежки були повністю заметені снігом. За ним, буквально, слід у слід ішла решта групи. Замикав нашу «змійку» також досвідчений турист. Останній, як ми жартували, мав підганяти найбільш слабких. Кожні півтори години група робила невеликий привал на 10-15 хвилин – здебільшого для того, щоб випити чаю та зігрітися, сходити в туалет чи елементарно відпочити.

На вершині Петроса наша команда була недовго – не більше 10-15 хвилин. По-перше, там – неймовірно холодно та дуже сильні пориви вітру. По-друге, у горах рано темніє, тому ми хотіли максимально далеко відійти від вершини, адже блукати в темряві – досить небезпечне задоволення. Зрештою, уся ідея полягала не стільки в бажанні піднятися на конкретну вершину, скільки отримати кайф від процесу.

Спуск із вершини всім помітно додав оптимізму й сил. Не тому, що, як говориться в народній мудрості, із гори сходити легше. Насправді, доводилося докладати чималих зусиль, щоб не впасти й не злетіти. Просто в кожного із нас ніби відкрилося друге дихання. Чи, можливо, вже третє. Ти це зробив, ти зміг – тепер хутчіше додому, тобто, у теплий орендований на ніч будиночок.

Темніти почало досить швидко. Повернутися додому нам допомогли ліхтарики. Сповнені вражень, ми увесь вечір обговорювали свій подвиг. Надміру втомлені, більшість із нас відмовилися від ідеї прокидатися о 5:00 ранку та йти маршрутом на Говерлу. Цього ж дня на нас чекав трансфер до Івано-Франківська, а звідти – потяг до Києва.

…А зимова Говерла нас ще трохи почекає. Напевно, до наступного року.

Текст і фото: Вадим Лубчак

Залишити коментар