Четвер, 22 серпня

Рік почався з хороших новин: інфляція за підсумками 2018-го вперше за п’ять років зменшилася до однозначного рівня – 9,8 %, Мінфін повідомив що у цьому році середньомісячна зарплата українців зросте до 10 тис. грн, а міністр соціальної політики повідомив, що доходи населення зростають швидше, ніж видатки родин на комунальні послуги. Однак попри непереборний оптимізм урядовців та фінансистів, пересічні громадяни стрімкого зростання добробуту не відчули. Чому ж статистика вкотре не перетнулася із реальністю?

Наразі реальний дохід українців досі складає лише 82 % від рівня 2013 року, а реальні готівкові доходи громадян, за даними НБУ, зросли лише на 9,8 %. Звісно зарплата зростає, мінімальна за рік збільшилася на 13 %. За підсумками 11 місяців минулого року зростання середньої номінальної зарплати склало 22,5 %, якщо порівнювати з листопадом 2017 року. Але номінальний ріст не відображає реальне зростання доходів, бо не враховує інфляцію. А якщо порівнювати динаміку зростання середньої зарплати не з минулим роком, а з минулим місяцем, тобто жовтнем, то вийде, що зростання взагалі не було – середня зарплата знизилася з 9218 грн до 9161 грн.

При номінальному зростанні заробітків українців на 22,5 % реальне зростання, порівняно з минулим роком, було значно скромнішим – 11,4%, а порівняно з попереднім місяцем – знизилися на 2 %.

Фактичне, але дуже незначне підвищення зарплат відбулося в секторах державного управління, охорони здоров’я та розваг. В інших галузях підвищувати платню в останні місяці року припинили. А у таких сферах, як освіта, сільське господарство, транспорт, поштові послуги та фінанси, зарплати, навпаки, скоротилися. Причина полягає, насамперед, у вичерпанні ресурсів реального сектору на підвищення платні. Якщо економіка зростає дуже повільно, або не зростає взагалі, то додаткових коштів для оплати праці у бізнесу просто немає і з огляду на тенденції у найближчій перспективі не буде.

Передвиборча стагнація

Очікується, що темпи зростання реального ВВП цього року знизяться до 2,5 % через жорстку монетарну та фіскальну політику держави, зумовлені як піковим борговим навантаженням, так і виборчим періодом, який завжди додає невизначеності. Зовнішні чинники також не на нашу користь – темпи зростання економік країн-торговельних партнерів України сповільнюються, що може негативно вплинути і на наші експортні здобутки. Головним рушієм економічного зростання цього року лишатиметься споживання на внутрішньому ринку, тобто реальний приріст ВВП залежатиме від тієї кількості товарів, яку купуватимуть українці. Отже, якщо спростити, то приріст ВВП напряму залежить від росту доходів населення.

Український бізнес, подолавши кризу, планово нарощував прибутки і зі стриманим оптимізмом дивився у майбутнє. Загалом доволі помірне зростання зберігається і досі, більшість галузей за підсумками трьох кварталів минулого року фіксує приріст у 2-3 %. Втім, помітний спад у легкій (-3 %) та харчовій (-2 %) промисловостях та, через зниження врожайності, у масло-жировому виробництві (-10 %). Але занепокоєння викликає інший тренд: з третього кварталу 2017-го, після дворічного зростання, почала знижуватися рентабельність компаній.

З одного боку, на це вплинув ріст конкуренції у більшості галузей, а з іншого – той-таки ріст витрат на оплату праці співробітників. Додає тривоги й інша тенденція – темпи зростання доходів підприємств значно поступаються темпам зростання витрат компаній на зарплати. Звісно, підвищення мінімальної заробітної плати відіграє в цьому визначальну роль, але вплив трудової міграції з України з кожним роком все більше підсилює цю тенденцію. Вільних робочих рук у певних галузях стає все менше, роботодавці змушені пропонувати більші заробітки, аби не лише залучати нових працівників, але й втримати вже тих, хто працюють. Найбільше це відчули транспортна сфера, легка промисловість, машинобудування, сільське господарство та будівництво. Та зрозуміло, що ресурс компаній, який вони готові та можуть витрачати на оплату праці, обмежений, а висока відсоткова ставка НБУ, яка зробила кредитні гроші в країні дуже дорогими (середньозважена відсоткова ставка коливається в межах 17 %), вимагає від підприємств ще й збільшення видатків на відсотки за позиками. Тому в найближчій перспективі очікувати стрімкого зростання доходів населення не варто, попри оптимістичні сподівання уряду. Ріст доходів населення буде стриманим і добробут родин підвищуватиметься лише за умови, що такою ж стриманою буде інфляція. Тобто витрати домогосподарств на базові потреби зростатимуть повільніше, ніж загальний дохід сім’ї.

Інфляційні ризики

Наразі НБУ запевняє всіх у тому, що взяв інфляцію під контроль. І треба віддати регулятору належне – за підсумками року інфляція на споживчому ринку за рік загалом (грудень 2018-го до грудня 2017-го) склала 9,8 %, базова інфляція – 8,7 %. Це хороший результат, хоча б тому, що інфляція вперше за останні роки позначається однозначною цифрою. Але говорити про остаточну перемогу зарано.

До середньострокової цілі НБУ у 5 % ще далеко, і, певно, навіть упродовж 2019-го цієї цілі ми не досягнемо. Але ця мета вимагатиме від НБУ продовження жорсткої монетарної політики, яка обмежує доступ бізнесу до грошей.

За даними останнього опитування «Ділові очікування підприємств України», кількість компаній, які цього року очікують зростання обсягів виробництва, скоротилася, порівнянно з попереднім кварталом, до 18,2 %. До того ж переважна більшість опитаних підприємців вважають, що інфляція зростатиме, коливаючись у діапазоні від 9,5 до 12,5 %. Головними факторами, які, на переконання бізнесу, вплинуть на ріст інфляції, будуть курс гривні, зростання витрат на виробництво та ріст доходів населення. Зокрема, 78,6 % опитаних бізнесменів вважають, що обмінний курс у найближчий рік буде вищим за 29 грн/дол.

Головними стримувальними факторами для розвитку, на їхнє переконання, лишаються високі ціни на енергоносії та сировину, політична нестабільність і брак кваліфікованих працівників. Що цікаво, з опитаних підприємців понад 70 % у той же час планують підвищувати ціни на власну продукцію, розраховуючи на стабільний попит населення.

Упродовж 2018-го фінансовий стан українців дійсно покращувався, але для того, щоб люди відчули це, ріст зарплат має перевищувати інфляцію, щоб українці не лише витрачали, а й заощаджували. Результати минулого року доводять, що наразі до цього тренду ми ще не дійшли. Попри ріст заробітків, приріст депозитів фізичних осіб у банках відбувається повільніше, ніж зростання споживчого кредитування. Тобто українці все ще не мають зайвих ресурсів для заощаджень.

За даними НБУ, співвідношення фінансових заощаджень громадян до їхнього наявного доходу зросло до 4,2 % доходу. Це незначний ріст, якщо згадати, що до останньої кризи українці відкладали понад 10 % своїх заробітків. За даними опитування GfK Україна, лише 14 % наших співгромадян мають змогу заощаджувати кошти, не обмежуючи власне споживання. При цьому нести до банків свої кревні вони не поспішають, бо лише 4 % респондентів мають строкові депозити або планують їх зробити. Підтверджує ці дані і НБУ – порівняно з січнем 2017-го частка строкових депозитів у їхньому загальному обсязі зменшилася до 63 %. Українці воліють тримати у банках невитрачені залишки заробітних плат чи соціальних виплат, але до довготривалого зберігання ще не готові. За даними Держстату, лише у 30 % домогосподарств витрати на першочергові потреби не перевищують 60 % загальних доходів, решта – витрачає зароблене майже одразу.

Це пояснює іншу тенденцію – ріст кредитування. Все частіше українці звертаються до банків про позики, якщо коштів не вистачає. Гривневі споживчі кредити за рік зросли майже на 35 % з четвертого кварталу 2017 року. Більшість кредитів, які беруть українці, незабезпечені заставами, видані на короткий період (до одного року) і під високий відсоток, витрачаються на поточні потреби. Лише 7 % кредитів люди брали для купівлі авто, та менше 2 % − на придбання житла чи капітальні ремонти. Спрацьовує академічна формула – банки не зможуть видавати «довгі та дешеві» кредити доти, доки не отримають «довгі та дешеві» депозити.

Для того, аби позитивні тенденції – ріст доходів та зниження інфляції – збереглися надалі, уряду доведеться розв’язати досить непросту задачу – забезпечити бізнесові доступ до додаткових коштів за умов жорсткої монетарної політики. Шляхів кілька, зокрема, НБУ вже натякав, що може зменшити облікову ставку вже найближчим часом, але це не буде стрімке зменшення, і при дійсній ставці у 18 % воно не зможе одразу забезпечити доступ бізнесу до дешевих кредитів. Інший шлях – пошук зовнішніх інвесторів – теж доволі складний. Попри певні успіхи в інших сферах, у напрямку залучення інвестицій особливих успіхів ніхто не досяг, систематичне покращення позицій України у різноманітних рейтингах ніяк не впливає на збільшення реального інтересу західного бізнесу до роботи в Україні. А в рік подвійних виборів ситуація із залученням інвестицій очікувано стане ще складнішою. Тож, скоріш за все, оптимістичні тренди початку цього року не буде збережено. Компанії, вичерпавши ресурси і не знайшовши додаткові кошти, підніматимуть заробітні плати працівникам дуже стримано, а от ціни на власну продукцію – більш охоче. Інфляція надалі випереджатиме ріст зарплат, підтримуючи споживання, але не стимулюючи заощаджень. А урядовці продовжуватимуть маніпулювати статистикою, оперуючи номінальними показниками та стверджуючи, що українці багатіють.

Текст: Валентина Ющенко

Залишити коментар