Неділя, 16 червня

Про громадсько-обов’язко-захисників

Ми часто говоримо про правозахисників. Це зазвичай індивіди, віддані своїй справі, які працювали з ризиком для власної свободи, а іноді – й життя. Іноді вони об’єднуються у групи – наприклад, Гельсінська група у СРСР. В авторитарних державах такі групи переслідують (СРСР тому «гарний» приклад). У демократичних такі групи фокусуються на проблемі громадянських прав у інших країнах.

Але я зараз не про права, а про обов’язки. На відміну від прав, їх небагато. Платити податки, комунальні послуги й… Так, брати участь у виборах – місцевих і загальнодержавних. В останньому випадку ми розглядаємо участь у виборах теж як право, яким можна користуватися, а можна й ні. Так воно і є в більшості демократичних країн. Тому виникає парадокс. Великі й доленосні рішення приймає більшість тих, хто прийшов на виборчі ділянки. І меншість населення, яке має право голосу, але не користується ним.

Щодо фінансових обов’язків, то індивіди й групи не дуже про них піклуються. Навпаки, прагнуть їх якось уникнути. Бо там, де починаються обов’язки громадян, там починаються і права держави. І держава має потужні важелі, щоби примусити громадян бути відповідальними (у тому числі й кримінально відповідальними). Податкова поліція, податкова інспекція, зараз ще й НАБУ і прокуратура.

Участь у виборах – це щось проміжне. Не всі громадяни поспішають на ділянки, і держава не робить жодного кроку, щоб мобілізувати виборців. Бо якщо люди не йдуть віддавати свої голоси, це дає державі й місцевим державним службовцям великий простір для маніпуляцій.

Згадую епізод п’ятирічної давнини. Я їхав у маршрутному таксі. Це було якраз після виборів. Дві жінки голосно сперечалися й висловлювали обурення. То були вчительки середньої школи. На вихідні всіх вчителів хтось мобілізував заповнювати виборчі бюлетені. Природно – фальсифікація. Але обурював жінок не сам факт масштабної фальсифікації. Їм, бідолашним, не дали відгулу за вихідні, які вони провели за виконанням злочинного наказу.

Я це чув. І всі, хто не слухав музику через навушники, це чули, але не відреагував ніхто… І я не відреагував. Ми толеруємо порушення наших громадянських обов’язків, на відміну від порушення наших прав!

Тож наші обов’язки теж потребують захисту! Їх захистить ініціатива громадських організацій. Вони можуть прислати своїх представників, які спостерігатимуть за процесом голосування й допомагатимуть уникнути так званих «вкидань» і «помилок» при підрахуванні. Але жодні громадські організації не можуть узяти за руку виборця й привести його на ділянку. Тому фактично голосують ті, хто належить до певного соціального шару. Здебільшого це люди пенсійного віку. Молодь традиційно голосує ногами. За винятком радикальних молодих громадян…

І ось у мережах розпочалася дискусія не про те, щоб залучити тих, хто не приходить, а про те, щоб обмежити права тих, хто приходить. Це стосується передусім людей похилого віку. Дивно, що незважаючи на зростання пенсійного віку, тут пропонують відштовхнути від виборчих урн людей 50 +. Ще пропонують тотальне психологічне дослідження виборців у вимірі IQ. Останнє неможливе не тільки з етичних, але і з технічних причин, бо вимірювання інтелектуального коефіцієнту потребує часу й кваліфікованого психолога. А обмеження віку – грубе порушення базисних принципів демократії. Тож і наші обов’язки теж потребують захисту.

Борис Херсонський

Залишити коментар