Неділя, 21 квітня

28 січня цього року у ВР зареєстрували законопроект № 9507 «Про зменшення кількості окремих видів відходів з поліетилену в цивільному обігу», який запровадить обмеження щодо використання пластикових пакетів в Україні. Тож є надія, що кому в заголовку Україна поставить правильно.

«Якщо щось і переживе нас на Землі, це – наше сміття. Хімічні зв’язки у пластмасах або у вулканізованому каучуку стійкі до більшості травних ферментів. Через сотні мільйонів років іноземні геологи з далекого космосу можуть бути здивовані, знайшовши осадові породи, повні крихітних часток на основі вуглецю, що колись були частиною гумових шин або пластикових пакетів. Важко сказати, що чужоземні палеонтологи майбутнього подумають про нас, як вони пояснять нашу любов до пластмас…» Так закінчується один із випусків «Цікавої науки» – «А що, коли людство зникне?»

Один із найпоширеніших видів пластикових відходів, що засмічує довкілля, – пластикові пакети. Вони проблемні для переробки. Їх складно збирати – пакети розносить вітер по вулицях, полях і лісах. Щорічно тисячі тварин і птахів гинуть від поїдання пакетів. В Україні ж одна людина щороку викидає їх близько півтисячі.

28 січня цього року у ВР було зареєстровано законопроект № 9507 «Про зменшення кількості окремих видів відходів з поліетилену в цивільному обігу», який запровадить обмеження щодо використання пластикових пакетів в Україні. Подання законопроекту ініціювали громадська організація ReThink та більше 50 народних депутатів.

У липні 2018 року ГО ReThink подала Всеукраїнську петицію щодо обмеження обігу поліетиленових пакетів до президента, Кабміну, ВР. Під петицією підписалися більше 25 тис. громадян. Оскільки, крім формальних відписок на петицію, жодних кроків влада не зробила, громадська організація взялася за написання закону власними силами. Законопроект розробили спільно з народними депутатами Сергієм Кіралем та Бориславом Березою, а також із фахівцями юридичних компаній.

«Аби знайти найкраще рішення для України в цьому питанні, – пишуть на сайті ГО ReThink, – ми провели дослідження політики країн світу щодо обігу поліетиленових пакетів. За його результатами стало відомо, що 33 країни повністю заборонили використання та обіг деяких поліетиленових пакетів. Найбільш жорсткими регуляціями відома Кенія, де за використання пакета можна відсидіти за ґратами до чотирьох років або сплатити штраф у розмірі 40 000 доларів США. А Бангладеш став першою країною, що заборонила тонкі поліетиленові пакети ще в 2002 році. У Європейському Союзі першими заборонила поліетиленові пакети Італія – ще в 2011 році.

Крім того, 53 країни ввели часткову заборону або податок на поліетиленові пакети. Наприклад, Данія почала обкладати податком виробників ще в 1994 році. Грузія обмежила обіг поліетиленових пакетів товщиною до 15 мікрон. У таких країнах, як Нідерланди та Ісландія, окрім введення податку, заборонене також безкоштовне розповсюдження даних пакетів. Після введення податку в Ірландії у розмірі 22 євроцентів протягом першого року попит на поліетиленові пакети знизився на 90 %.

Є країни, де діють добровільні ініціативи мереж супермаркетів чи інших операторів ринку щодо мінімізації використання поліетиленових пакетів. Таких країн вісім. Наприклад, у Сінгапурі мережі прибрали з продажу поліетиленові пакети за власною ініціативою, те ж саме цього року домовилися робити провідні мережі Австрії.

На жаль, Україна входить до переліку країн, де не прийнято жодних рішень, питання лише обговорюється. Виробництво пластикових пакетів у країні ніяк не регулюється, а їхня якість і безпечність не контролюються. При цьому переробці підлягають пакети з товстого поліетилену. Тонкі пластикові пакети для переробки є складними та економічно нецікавими».

«Ціль законопроекту, – пишуть його автори в пояснювальній записці, – зменшення кількості небезпечних відходів з поліетилену, що створюються внаслідок недбалого використання пластикових пакетів».

Проект закону пропонує:

1. Заборонити надання поліетиленових пакетів на безоплатній основі з 1 січня 2021 року.

2. Заборонити реалізацію поліетиленових пакетів з товщиною стінки до 50 мікрон з 1 січня 2022 року.

3. Ввести обов’язкову сертифікацію пакетів на придатність до біорозкладу (для біорозкладних пакетів) відповідно до національних стандартів з 1 січня 2021 року.

Передбачені винятки з гігієнічних міркувань. Заборона не розповсюджується на надлегкі пластикові пакети з товщиною стінки до 15 мікрон та розмірами 225мм*345мм*450мм, які використовують для м’яса, риби та продуктів із них, а також сипучих продуктів, для яких пакет є первинною упаковкою.

Проте, відомо, що загрозу становлять і оксорозкладні пакети, які з часом розпадаються на так званий мікропластик. Про те, з якого конкретно матеріалу мають бути виготовлені «правильні» пакети, чи є в Україні виробники, які могли б їх виготовляти, а також про те, чи не краще було б спрямувати зусилля на переробку та запуск лінії недорогих текстильних сумок та мішечків, паперових пакетів тощо, які використовуються в країнах ЄС, де заборонені пластикові пакети,  Opinion розмовляв з одним із співзасновників ГО ReThink Романом Пучком.

«Український споживач давно знайомий із так званими “біопакетами”. Які з них справді “біо”, а які просто оксорозкладні, розібратися неможливо, – розповів він. – Обов’язкова сертифікація та маркування відсутні. 99,9 % біопакетів на касах магазинів та біопакетів для сміття – насправді не “біо”. Наш ринок насичений оксорозкладними пакетами. Торговельні мережі запевняють, що ці пакети безпечні для довкілля й біорозкладні. На жаль, це маніпуляція. Вони також становлять загрозу, оскільки в цих пакетах 99 % поліетилену, і лише додається соляна добавка відповідної формули, що розщеплює цей поліетилен на дрібні частинки протягом одного-трьох років за умови доступу кисню. Тому й “оксо-”. Мікропластик потрапляє в питну воду та їжу. Тоді як ЄС вирішив заборонити оксорозкладні пакети, в Україні вони продаються як екологічні й не проходять жодної сертифікації.

Однак є хороша новина: з 1 січня 2019 року виробник може сертифікувати свою продукцію на здатність до біодеградації та компостування. Національний орган стандартизації своїм наказом увів у дію Національні стандарти та поправки для них, за якими можна сертифікувати продукцію на придатність до біохімічного розпаду, компостування, біодеградації. Національні стандарти гармонізовані з європейськими та міжнародними стандартами. Це означає, що сертифіковану в Україні продукцію оцінюватимуть за тими ж стандартами, що і в ЄС. Згідно з нашим законопроектом, прийняття стандартів дозволить урегулювати використання терміну “біорозкладний пакет” та змусить виробників обов’язково їх сертифікувати.

Ми говоримо про пакети із вмістом рослинних складників. Тобто це – рослинна сировина. Не нафта, не поліетилен, а крохмальний тип речовин, які можуть видобуватися з картоплі, кукурудзи, целюлози тощо. Є багато підходящих рослин, із яких можна це робити.

Чи є в нас таке виробництво? Скажімо так: будь-яке виробництво може адаптуватися під гранули рослинного походження. Тут додаткових інвестицій не треба. Щодо самої гранули, то наразі її імпортують, але в Україні достатньо сировини й технологій. Я вже знаю про те, що українські розробники також можуть виготовляти таку гранулу. Просто раніше не було запиту ринку.

Справді, текстильні торбинки кращі. Бо зазвичай використовуються багаторазово й узагалі не потрапляють на смітник. Це – ідеал. Але дуже часто люди забувають багаторазові торбочки або сіточки, тому в місцях продажу товарів їм усе одно потрібно надати якусь альтернативу. Дуже добре, коли в мережах є багаторазова альтернатива. Але якщо одноразова також стане безпечною для довкілля, це буде великий плюс.

Законопроект фокусується тільки на пакетах. У ньому є визначення, що таке пакет, що таке біорозкладний пакет, первинна упаковка певних розмірів і з певними характеристиками. Мабуть, учасники ринку трактуватимуть це кожен по-своєму й кожен на свою користь».

Не менш шкідлива для довкілля пакувальна плівка, в яку сьогодні виробники пакують чимало харчових продуктів. Це може бути первинна упаковка для м’ясних виробів, кулінарії тощо. «На плівці ми не фокусуємося, – говорить Роман Пучко. – Можливо, це також вартує нашої уваги. Можливо, варто говорити і про одноразовий посуд. Але треба з чогось починати.

У розвинених країнах існує окреме законодавство, яке регламентує саме пакети. Тому ми пішли цим шляхом і з цього починаємо. Але зовсім не плануємо на цьому зупинятися. І якщо все пройде успішно (зараз законопроект на стадії отримання комітетських висновків), будемо створювати суспільний запит на подальші ініціативи, будемо радитися з підписантами, іншими учасниками процесу про те, що саме зараз більш нагальне».

Текст: Ганна Дрозд

Залишити коментар