Неділя, 21 квітня

Природничий музей у Чернівцях є одним із найцікавіших хранилищ історичних та наукових цінностей, водночас це один з найневідоміших музеїв міста. Захований у підʼїзді одного з житлових будинків, музей зберігає рідкісні й неповторні, унікальні та екзотичні експонати флори, фауни та геології.

Музей природи в Чернівцях з’явився за рік після відкриття тут університету, у 1876 році. Він поділений на зоологічний та геологопалеонтологічний відділи. Наукова колекція налічує понад 20 тис. різноманітних експонатів. Від камінців, які ми щодня можемо бачити навколо нас, до рідкісних та екзотичних тварин і рослин.

Почала формуватися колекція музею за часів Австро-Угорщини, при Румунії також поповнювалися фонди, за Радянського Союзу збагатилася унікальними видами рослин, тварин та мінералів. За України музей лише підтримує своє існування, і про чергове поповнення колекції наразі й не йдеться. Вберегти б наявне, бідкаються музейні хранителі.

З-поміж тисяч оригінальних екземплярів живої природи найбільшої уваги привертає унікальний скелет синього кита – найбільшої тварини у світі. Такими гігантами в Україні, окрім Чернівців, можуть похвалитися лише Одеса та Херсон.

Кістяк кита до Чернівців потрапив тоді, коли ще існував китобійний промисел. То були радянські часи, розповідає завідувачка музею Ірина Ткебучава. Китобійна флотилія «Слава», яка базувалася в Одесі, у рейсі в 1951 році біля берегів Антарктиди здобула цього кита. При вилові він мав 27 м і важив 100 т.

«Не найбільший синій кит, однак все ж за розмірами вражаючий. Такий самий великий, як ціле стадо слонів», – каже музейниця.

Ще й понині на кістках можна побачити китовий жир, який колись був дуже затребуваним товаром у світі, та рештки сухожиль.

Геологопалеонтологічний відділ вміщує тисячі різноманітних камінців, мінералів, порід, металів. Все, що можна знайти під землею та на землі, виставлено на деревʼяних полицях музею. В зоологічному відділі розміщені експонати комах, риб, плазунів, птахів, звірів. Окрім синього кита, не меншої уваги привертають опудала нільського крокодила, бурого ведмедя, кістяк кенгуру тощо.

Щомісяця музейники проводять санітарну чистку опудал і приміщення. Звичайно, ні приміщення, ні інвентар, ні кількість працівників не є задовільними. Потрібні просторіші зали, краще й сучасніше обладнання та більша кількість персоналу для обслуговування музею. Проте в умовах наших реалій декілька музейників, кількість яких можна порахувати на пальцях однієї руки, своїми силами, іноді й своїми коштами, оберігають унікальну колекцію природи, яка творилася провідними біологами минулого.

До слова, колекції природничого музею у 2004 році були внесені постановою Кабміну до наукових об’єктів, які мають національне значення.

Сьогодні найчастішими відвідувачами природничого музею є студенти. Тут проходять практичні заняття, лекції. І студенти, сидячи між ребрами синього кита, наочно вивчають неповторний світ природи.

Текст і фото: Максим Козменко

1 комментарий

Залишити коментар