Четвер, 21 березня

Україна знову вирішила бойкотувати змагання в РФ. Цього разу Міністерство молоді та спорту відмовилося від участі в Універсіаді, яка відбудеться в березні 2019 року, бо вона пройде в російському Красноярську.

На п’ятому році відкритої агресії Росії проти України ми й досі не виробили чіткої стратегії щодо участі / неучасті наших спортсменів в офіційних міжнародних змаганнях (Чемпіонатах світу, етапах Кубків світу тощо) і продовжуємо мислити у категоріях #зрада і #перемога. А самих спортсменів легко і бездумно поділяємо на «своїх» і «зрадників».

Найвідоміші вітчизняні шахістки сестри Марія та Анна Музичук поїхали на Чемпіонат світу до Росії, бо могли втратити свої титули – #зрада. Олександр Усик у Москві переміг росіянина Гассієва та став абсолютним чемпіоном світу – #перемога. А як же ще – у самій Москві наш Сашко набив морду росіянину. Герой!

Таких прикладів – більш ніж достатньо. Збірна з фігурного катання взяла участь у чемпіонаті Європи в Москві, наші шахістки брали участь у змаганнях в Ханти-Мансійську, Усик бився в Москві. Але були і випадки, коли біатлоністи не поїхали до Тюмені на етап Кубка світу, українська тенісистка Еліна Світоліна відмовилася від участі в турнірі в Москві, українські каратисти – від участі в першості континенту, яка проходила теж в Росії.

Однак, коли постає питання – їхати чи не їхати? – складається враження, що українські спортсмени і їхні тренери залишаються сам на сам із вибором. Є позиція федерацій різних видів спорту, є позиція НОКу, але вони нечіткі й мало не натякають на те, що все залежить від… самих спортсменів. А по факту – кон’юнктурності ситуації. Уряд взагалі прийняв «соломонове рішення»: у березні минулого року Міністерство молоді та спорту України офіційно заборонило українським спортсменам брати участь у змаганнях на території Російської Федерації, зазначивши, що змагання є небезпечними для спортсменів. Однак пізніше у Міністерстві пояснили, що спортсмени таки можуть брати участь у змаганнях, але… за свій рахунок.

На жаль, передумов для закінчення війни з РФ поки що не видно, а отже, скандали щодо участі чи неучасті наших спортсменів у змаганнях на території РФ (які проходять під егідою міжнародних організацій) постійно сколихуватимуть наш інформаційний простір. Відразу відкидаємо тезу про те, що «спорт – поза політикою». В жодному разі. Але дуже важливо спробувати розібратися, знайти спільні знаменники у цьому питанні чи принаймні порушити відверту дискусію – що ж насправді потрібно робити? Так, війна, але гібридна, офіційно не оголошена. Так, будь-який бойкот у РФ сприймуть в Україні «на ура». І це, очевидно, правильне рішення. Але ж направду участь у ЧС для спортсмена – справа мало не всього життя, і втрата залікових балів та титулів понижує його в рейтингах, псує імідж спортивній Україні. Тобто якщо поставити себе на місце спортсмена, можливо, рішення поїхати не сприйматиметься так однозначно. Зрештою, торгувати з РФ Україна не припинила. І дипломатичні відносини остаточно не розірвала.

Opinion спробував розібратися в ситуації, запитавши думки різних сторін – самих спортсменів (які їздять чи хочуть їздити, і ті, хто бойкотують) та експертів (спортивних журналістів). Ми взяли за формальний привід згаданий на початку бойкот Універсіади в Красноярську. Але проблема, звісна річ, значно ширша.

«Хіба щось стало краще від бойкоту змагань в РФ?»

Владислав Піхович, фігурист, мав їхати на Універсіаду до Красноярська, але через рішення Міністерства пропустить змагання. Хлопець відверто зізнається, що категорично не згоден із цим рішенням: «У цій ситуації особисто я плюсів не бачу. Зі спортивної точки зору є лише мінуси. Всесвітня Універсіада – це змагання, які організовуються Всесвітньою федерацією, тобто це не кубок мера Москви і не чемпіонат Криму. Універсіаду проводить Міжнародна федерація університетського спорту, а Красноярськ – це лише місце її проведення цьогоріч.

Я брав участь у минулій зимовій Універсіаді та мріяв це повторити. Для кожного спортсмена-студента це велике спортивне свято, максимально наближене до Олімпіади. Взагалі не згоден із рішенням не їхати. Згоден, що фінансувати таку поїздку (до Росії) в наші часи з державного бюджету було неможливо, але організатори (FISU) пропонували особисто профінансувати команду численністю до 50 осіб. Відмовлятися від цієї пропозиції та забороняти їхати за власний кошт вважаю безглуздим. Ми, спортсмени-студенти, втрачаємо досвід, можливість проявити себе та свій потенціал. Спортивне життя дуже коротке, у фігуристів – ще коротше, а студентське життя взагалі минає швидко. Я в січні закінчив університет, і ця Універсіада була моєю останньою можливістю потрапити до студентської збірної. Через високу конкуренцію я не маю можливості відібратися до Олімпіади, Чемпіонату світу чи Європи. У мене була ціль – друга Універсіада, до якої я йшов два роки, і за результатами Чемпіонату України мав би їхати до Красноярська. Але дворічна праця, на жаль, була марною. В нашій країні фігурне катання тримається на ентузіазмі спортсменів, батьків, тренерів, а таке ставлення до спорту знищує цей ентузіазм… Хіба щось стало краще від бойкоту попередніх змагань в РФ?»

«Країна повинна не забороняти спортсменам їхати, а блокувати можливість проведення змагань в РФ»

Олександр Абраменко, олімпійський чемпіон з фристайлу, який завоював «золото» у Пхьончхані в 2018 році, також підтримує думку молодого колеги: «Я вважаю, що не їздити на змагання – це погано для спортсмена, навіщо тоді тренуватися? А впливати потрібно по-іншому, писати заяви в нашому випадку в FIS із проханням не давати проводити змагання в Росії. А так що виходить – якщо раптом буде Чемпіонат світу, або Олімпіада, або ще якісь значущі змагання в Росії, то можна відразу зав’язувати зі спортом? Патріотизм – це добре, але в цьому разі, як мені здається, ми самі собі робимо гірше. Потрібен інший підхід, шукати союзників і бойкотувати не участь наших спортсменів у змаганнях, а забороняти проведення змагань».

«Бойкот викликає резонанс, і це правильно»

Дмитро Марценишин, спортивний журналіст Еспресо. TV, називає бойкот Універсіади цілком справедливим і логічним кроком, і ось чому: «Особисто я вважаю рішення України відмовитися від участі в Універсіаді єдино можливим. Помилкою було б надсилати до Красноярська команду, коли Росія веде проти України гібридну війну, яку намагається подати світовій спільноті як наш внутрішній конфлікт.

За таких умов кожен виступ українських спортсменів, музикантів, акторів використовується кремлівською пропагандою для маніпуляцій. Мовляв, сваряться політики, а між народами все гаразд. Кажуть, подивіться – спортсмени приїздять виступати, до них приязно ставляться і взагалі, спорт – поза політикою.

Але спорт ніколи не був поза політикою, і самі росіяни це знають краще за інших. Олімпіада-2014 у Сочі та Чемпіонат світу-2018 з футболу в Росії у цьому плані показові. Москва їх вміло використала для відбілювання путінського режиму та пропаганди. Використає й Універсіаду.

Для України ж бойкот Універсіади – це спосіб привернути до себе увагу світу. Ще раз нагадати міжнародній спільноті про те жахіття, яке відбувається на Донбасі, про окупацію Криму. Це має викликати резонанс, про бойкот напишуть, про українську ситуацію зайвий раз згадають».

«Чиновники мають відстоювати інтереси держави»

Анна Савчик, журналістка газети «Спорт-Експрес в Україні», пропонує шукати альтернативне рішення. Якщо бойкотувати міжнародні змагання, які проводяться в РФ, то треба відразу пропонувати спортсменам державну підтримку на інших турнірах такого ж рівня: «Я вважаю, що наше Мінмолодьспорту, а разом з ним і Міносвіти (адже воно відповідає за делегування спортсменів на Універсіаду) мали б зробити все від них залежне, аби переконати керівництво світового спорту не проводити змагання у Росії. Ми платимо податки – зарплатню чиновникам, щоб вони відстоювали наші інтереси, а не порушували права і позбавляли можливостей – а саме так виглядає їхня заборона або позиція “ми не радимо = не фінансуємо” щодо виступу українських збірних на території Росії. З огляду на те, скільки коштів у нас виділяється на такі види спорту, як лижні гонки, гірські лижі, сноуборд, шорт-трек, фігурне катання, участь у міжнародних змаганнях для других-третіх номерів збірної – це свято. І неймовірно важливий шанс. Універсіада, яка проходить раз на два роки, завжди таким святом була, а цього разу для талановитої молоді не буде! І я чомусь вневнена, що альтернативи у вигляді фінансування участі в інших змаганнях спортсменам не запропонують».

«Якщо є можливість не їхати – не їдемо»

Аннамарі Данча, віце-чемпіонка світу зі сноуборду, володарка історичного для країни рекорду – першої медалі ЧС, дуже по-дипломатичному натякає, що їй некомфортно туди їздити, вона цього не хоче, але… якщо питання постане вкрай гостро – змушена буде. Власне, за її слова говорять самі ж вчинки. Останні два сезони Аннамарі в РФ не їздила: «Нам, сноубордистам, щастить поки не їздити в РФ. Минулого року в Росії мав бути Кубок світу перед Олімпійськими іграми. Але в них щось організаційно не склалося – і змагання скасували. Ми не поїхали і нічого не втратили в плані залікових балів. Цього сезону там теж були змагання, але ми цей період вирішили використати для посиленої підготовки до Чемпіонату світу. Тобто вбили “двох зайців” – гарно потренувалися і не їздили в РФ.

Чи я б поїхала, аби треба було набрати важливі бали, наприклад, для ліцензії на Ігри, – не готова відповісти однозначно. Можливо, довелося б поїхати. Коли ти йдеш у великий спорт, ти не належиш собі. Тому в жодному разі не засуджую тих, хто їздить. Якщо це вкрай потрібно.

Щодо того, що Україна відмовилась брати участь в Універсіаді – думаю, що це правильно. Ці змагання для молоді важливі, але вони не впливають на рейтинг. Словом, моя думка така: якщо є можливість не їхати – не їдемо.

Текст: Вадим Лубчак, Наталія Софієнко

1 комментарий

Залишити коментар