Субота, 24 серпня

Її батьки були одними з перших кримських татар, котрі купили будинок у Криму. У школі її тривалий час цькували, відсилаючи «до Татарстану», хоча насправді вона була на своїй батьківщині. Про дитинство та переїзд до Криму, любов до музики та неприйняття слова «успіх», повернення півострова та образу тих, хто залишився, – зі слів самої Джамали у рубриці «Хто це…» на Opinion.

«Ми одні з перших кримських татар, котрі купили будинок у Криму»

Ми звикли називати Джамалу співачкою з Криму. Однак чи знаємо ми, яким був шлях родини виконавиці до того, аби нарешті оселитися на півострові? Адже народилася майбутня переможниця Євробачення у Киргизстані в дуже складні часи: тоді кримські татари були небажаними гостями у Криму.

«При будь-якій спробі повернутися на батьківщину їх відправляли із вокзалу додому. Моя мама – вірменка. І вона могла б вільно вирушити до Криму. Але як тільки відкривали її паспорт і бачили, що у неї чоловік Джамаладінов, теж автоматично їй відмовляли. Відмовляли у прописці, у роботі, у всьому. А вона не розуміла: чому так? Вона, шанована піаністка, могла б влаштуватись у кожну з музичних шкіл».

Спочатку родина музикантки приїхала до Мелітополя, згодом поступово почала «підбиратися» до справжньої батьківщини батька Джамали – села Малоріченського. За згадками самої співачки, тато нічого не хотів чути ані про Сімферополь, ані про Алушту: йому було потрібно лише Малоріченське, чого б це не коштувало.

«Мама пригадує, що у 23 роки, коли він робив їй пропозицію, попередив: “Знаєш, але жити ми будемо у Криму, у Малоріченському”. Вони не мали можливості отримати прописку у Криму, тому довелося розлучитися. Це було фіктивне розлучення. І мама приїхала завойовувати Крим. Влаштувалась викладачем фортепіано у музичну школу в селі Малоріченське, де вони й зараз проживають. Моя мама не вміє брехати, зовсім. Тож коли вказувала у документах, що не має ні чоловіка, ні дітей, вона знепритомніла».

Хто така Джамала?

Батьки Джамали тривалий час були змушені зустрічатись у парках вночі, коли було темно і меншало людей. Тато приїжджав ближче до вихідних, а зустрічались вони потай, аби ніхто раптом не здогадався, що мати має кримськотатарський бекграунд.

«Все було непросто. Та нарешті ми купили будинок… Так, ми одні з перших кримських татар, котрі купили будинок у Криму. Іншим, котрі поверталися на батьківщину, вже давали ділянки. Причому надавали у дуже незручних місцях, де навіть машина з цементом або каменем коштувала вдвічі дорожче, бо це були схили.

Завдяки такій-от афері нам вдалося купити будинок у Криму. Купити будинок саме у тому місці, звідки мої прадідусі, прабабусі, де криницю викопував мій прапрадід. І я точно знаю, де вона».

Щоправда, коли колишня господиня будинку дізналась, що продала будинок фактично кримським татарам, то почала кричати не своїм голосом, адже у ті часи це було суворо заборонено. Сама Джамала хоча й була на той момент дуже маленькою, цю «божевільну сцену» пам’ятає добре. Поза тим, купівля будинку була ще й доволі складним з точки зору фінансів питанням. Наприклад, на ті часи придбати оселю в Криму було все одно, що купити «Волгу». Себто щось далеке, що доступне лише обраним.

«Їдь до Татарстану»

Для кримських татар непросто було не лише придбати будинок на рідній землі. Не менш складним було й заново адаптуватися: навіть у школі Джамала відчувала упереджене ставлення до себе, а найгірше сталося в музичному училищі.

«Пам’ятаю, як у Криму на уроках історії в школі, коли розповідали про монголо-татарську навалу, мої однокласники оберталися, дружно дивилися на мене і казали, щоб я прямувала до Татарстану. Мені було складно їм пояснити, що я не маю нічого спільного з монголо-татарами, що я на своїй батьківщині. На конкурсах у Криму я також відчувала упередженість щодо себе. Але найнеприємніше сталося в музичному училищі. Мій педагог, дізнавшись, що я збираюся вступати до консерваторії у Києві, порадила мені змінити прізвище. Я запитала: чому? А вона мені: ти що, історію не знаєш? І почала розповідати мені всю ту нісенітницю про кримських татар-зрадників. Це був шок».

Однак з роками ситуація почала змінюватись: на свою батьківщину поверталися все більше кримських татар, і стосунки почали налагоджуватись. Зрештою, як наголошує сама Джамала, люди навчилися жити разом, поважати одне одного та іншу культуру.

Хто така Джамала?

«Талант – це супер, але як без фундаменту?»

Про музичне майбутнє Джамала, здається, знала з самого дитинства. Принаймні з трьох років. Їй пощастило народитися в родині музикантів. У родині, де було лише одне правило: людина завжди має працювати.

«Я завжди хотіла навчатися музиці. Я розуміла, що неможливо стати професіоналом без освіти та постійного саморозвитку. Талант – це супер, але має бути база, фундамент, як у будинку. Мама була викладачкою у музичній школі, і я наполягла на тому, аби теж вступити до тієї школи по класу фортепіано. Я ненавиділа уроки за спеціальністю, але мама мене шантажувала: “Ти ж хочеш стати співачкою? Якщо так, то ти маєш вміти грати на піаніно”. Я пручалась: “Не всі співачки вміють грати!” Але тепер я визнаю: наполегливість мами мені дуже допомогла. 99 % мого репертуару – це мої власні пісні. І я відчуваю себе більш вільно та впевнено як композитор завдяки старанням мами».

Про щастя мати батьків-музикантів розповідає і сама співачка. Однак слідом додає: після перших поштовхів почала цікавитися музикою сама. Та попри усі здобуті знання Джамала переконана: найкраща школа – це сцена.

«Я щаслива людина, що народилася у сім’ї музикантів. Знання я отримувала з перших днів. Слухала багато гарної музики – джаз, соул, фольк. Потім я вже сама зацікавилася, потім з’явився інтернет, з’явилася можливість подивитися, хто як співає. Зараз є все для гармонійного розвитку співака. Можеш піти на концерт, навіть поїхати на концерт кудись за кордон, якщо ти хочеш вкладати в свої знання. Здається, Майкл Джексон казав, що немає жодної школи, яка б навчила тебе бути артистом – є лише сцена, практика, концерти, які постійно тебе вдосконалюють».

«Ти виступаєш вдома перед батьками чи десь на сцені на конкурсі – байдуже, ти просто любиш це робити. Коли переходиш уже на професійний етап, навчаєшся в училищі або консерваторії, дуже важливо не втратити цей початковий імпульс, цю установку – “Я хочу співати, я люблю співати, я не можу без цього існувати”. Треба запам’ятати це відчуття. Головне – не співати, щоб догодити комусь».

«Я люблю співати для людей, котрі мені вірять»

Про успіхи та перемоги Джамали ми всі чули неодноразово. Однак сама виконавиця слово «успіх» сприймає вкрай непросто. Каже, це більше нагадує пастку. Набагато важливіше зробити щось таке, аби тебе запам’ятали.

«Слово “успіх” не дуже люблю. Це лише пастка для тих, хто мріє стати “зіркою”. Адже що таке успіх? Перехожі впізнають на вулиці? Можеш скористатися власним іменем, аби отримати якийсь привілей? Добре, сьогодні можеш, а завтра? Скільки “зірок” зникло, скільки відомих артистів закінчили життя в повній невідомості. Я хотіла би зробити щось добре, по-справжньому важливе. Залишитись не у “Вікіпедії”, а у пам’яті людей. Розкрити себе на всю глибину.

Хто така Джамала?

Життя змінюється, ми не встигаємо впізнати один одного, ми біжимо, нам не цікаво розмовляти, а цікаво читати дописи у фейсбуці. Іноді мені стає страшно при думці про те, що я можу не встигнути зробити щось дійсно важливе. Я пишу багато музики, але рідко буваю задоволеною».

А ось своїх шанувальників артистка називає… родичами. Адже вони розуміють її, знають, чим вона живе, а тому така «назва» є цілком справедливою. Ба більше, Джамала зізнається, що намагається відповідати чи не на кожне повідомлення у мережі, а іноді записує навіть цілі онлайн-лекції для початківців, котрі звертаються за порадою.

«Найкраща похвала – коли після концерту підходять шанувальники і кажуть: “Знаєш, ця пісня точно про мене”. Значить, я достукалась до їхніх душ. Наскільки ти щира зі своїм слухачем, настільки він тебе розуміє та поважає. Наносного, силіконового завжди було і буде багато. А справжнього, чесного – мало. Я більше люблю співати для невеликої групи людей, котрі мені вірять.

Я люблю своїх шанувальників, називаю їх родичами. Вони розуміють мою музику, знають, як та чим я живу, вони мені близькі, а значить – родичі. Завжди стараюсь відповідати на повідомлення у соціальних мережах. Часто пишуть студенти консерваторії, надсилають свої записи, просять оцінити, щось порадити. Я даю цілі онлайн-консультації. Голос – унікальний інструмент, з нього можна дістати що завгодно, і якщо правильно з ним поводитись, він відповідає взаємністю. Він – як фарби для художника. Одну фарбу я використовую для академічної музики, іншу – для української народної, третю – для кримськотатарської, і для авторської залишаю цілий спектр».

«Якщо публічність здатна допомогти реальній проблемі, я почуватимусь щасливою»

Це далеко не найбільш відомий факт, але восени 2017 року Джамала стала послом доброї волі Міжнародної організації з міграції, що входить до структури ООН. Як зізналася сама співачка, вона чимало дізналася про сучасне рабство, тож сподівалася, що її публічність допоможе зменшити цю проблему хоча б на малий вісдоток.

«Моя робота полягає в тому, щоб завдяки моїй публічності привернути увагу до цієї проблеми, актуалізувати її у суспільній думці та мас-медіа. Я виступила обличчям інформаційної кампанії, ми зняли дуже потужний соціальний ролик “Небезпеку видно не одразу”, саундтреком стала моя пісня “Шлях додому”. Була зовнішня реклама, пости в соцмережах тощо.

Я дуже багато дізналася про сучасне рабство – реальні історії людей, і всі вони жахливі! Одна з них – про вчительку, яку запросили в якесь село працювати, а потім відібрали документи, тримали в неволі, нормально не годували, не платили зарплатню, погано з нею поводились. Вона жила так півтора чи два роки. І нікому не було діла, куди вона поділася. Вона не знала, куди піти, до кого звернутися. Коли я дізналася про всі ці випадки, то як людина, насамперед, захотіла допомогти. Якщо моя публічність допоможе зменшити цю проблему хоча б на невеличкий відсоток – я почуватимусь щасливою».

Операція «Тюльпани» та сорт квітів «Джамала»

Про продаж у дитинстві квітів, вирощених батьком, співачка згадала цілком випадково, коли журналісти запитали її про пропозицію однієї голландської компанії. Виявилося, новий сорт тюльпанів захотіли назвати… «Джамала». А от чи знали голландці про операцію «Тюльпани», котру Джамала проводила з родиною на кожне 8 Березня? Навряд чи.

Хто така Джамала?

«Голландська компанія StoKolex звернулася до нас із пропозицією. Сказали, що хочуть назвати свій новий сорт тюльпанів “Джамала”. Це було так несподівано і так приємно! Річ у тому, що я в дитинстві продавала квіти! Поки ми жили в Мелітополі, мій тато продажем тюльпанів заробив гроші на будинок в Криму. Він вирощував квіти з цибулин, привезених з Голландії. У нього справжній дар, талант від Бога: у нього все росте! Він завжди просить привозити із закордонних поїздок кісточки, насіння тощо.

Так ось, в моєму дитинстві на кожне 8 Березня ми проводили нашу операцію «Тюльпани». Це був мій біль, це важка робота! Але вона дійсно приносила великі гроші. Цей святковий день і два-три дні перед ним годували нас весь рік! Тому я страшенно зраділа, коли дізналася, що у мене буде свій власний тюльпан (сміється). І перший, кому я написала про це, був, звичайно ж, тато».

Хто така Джамала?

«Я завжди знала, що моя земля – це Крим»

Сьогодні співачка зізнається: патріотизм щодо України у неї виник задовго до революцій, адже завжди було відчуття, що Крим – це частина України. Навіть коли у школі українську мову викладали не надто добре, батько Джамали просив її з сестрою говорити з ним українською, вмикав українські фільми. Завжди було відчуття своєї батьківщини.

«Крим повернеться в Україну. У мене часто запитують, що має для цього статися або що я могла б порадити. Я не знаю відповіді на це питання. Мені здається, що обов’язкова умова для цього – перетворення України на квітучу країну, в якій людям живеться добре.

Крим неймовірно красивий, я це усвідомлюю. Раніше не так це помічала. Ну, будинок і будинок. Приїхав, побачив усіх, поїв, поїхав. А зараз я розумію, за що завжди були ці війни, за що ця боротьба. Це ж неймовірно красиве місце, це перлина на карті України, він блищить, він прекрасний. Тільки інше запитання: як ми ставимося до нього?

Я пам’ятаю, коли ми приїхали до Криму, татові запропонували провести через річку каналізацію. Мій тато – єдиний на вулиці, хто відмовився проводити каналізацію в море. Він каже: “У сенсі? Тут же купаються мої діти”. І в нас у дворі дві величезні ями, завжди було дуже дорого замовляти машину, яка це все забере. Ось це людина, яка усвідомлює, що вона там не просто тимчасово, вона там назавжди. І вона хоче, щоб там росли діти, онуки. Це місце має жити й процвітати. Я не буду говорити про всю планету, я говорю про те, що конкретно відбувається в Криму. Там якісь страшні речі кояться з точки зору екології, і немає відповідальної людини за це».

Розповідає співачка і про зв’язок власної музики з поняттям батьківщини. Каже, це очевидна річ, однак вона завжди відчувала, що Крим – це її батьківщина.

«Ірландці що б не співали, співають про свою Ірландію, британці – про Британію. У кримських татар поняття батьківщини та рідної землі прищеплювалося від самого народження. Я завжди знала, що моя земля – це Крим. Я з’явилася на світ у Киргизстані, але ніколи не відчувала, що це моя батьківщина. Так склалося, що фізично я народилася не в Криму, але насправді – саме там».

В іншому інтерв’ю Джамала зізнається: ті, хто залишилися на окупованій території, відчувають чималу образу. Мовляв, вся важкість ситуації звалилася на їхні плечі, а ми залишили їх на самоті й живемо своїм життям.

«Але це не так. Якщо говорити про нашу родину і про мене особисто, то я намагаюся тримати зв’язок із Кримом. Наша сім’я завжди намагається передати гроші або якісь речі для дітей політв’язнів. Мій тато особисто їздив і вирішував усі ці питання. Тобто ми зі свого боку намагаємося допомогти, почути, підказати, підтримати.

Я знаю, що слова – це усього лиш слова. Їх зараз багато і навіть дуже, але зі свого боку можу сказати, що я всім бажаю віри, великої віри, тому що без неї взагалі нічого не працює, все марно. Величезної віри, терпіння і співчуття, тому що людина людині – не вовк. Це завжди буде працювати проти нас».

Текст: Дмитро Журавель

Матеріал був зібраний з численних інтерв’ю, виступів, промов та звернень героїні публікації. 

Залишити коментар