Четвер, 21 березня

Скасування Конституційним судом статті про незаконне збагачення викликало цілий шквал обговорень та побоювань, однак думки експертів розділились: одні підтримали рішення суддів, інші – різко критикують ухвалене рішення. Opinion дізнався, чи дійсно скасована стаття суперечила презумпції невинуватості, які шанси на втрату безвізу та траншів від МВФ, як це відобразиться на міжнародному іміджі країни та чи можлива подальша боротьба з корупцією.

Наскільки коректною є позиція суду щодо порушення презумпції невинуватості?

Як пояснив Opinion Гліб Сегида,  керуючий партнер Pravovest Law Firm, аргументація суду є цілком правильною, оскільки скасована стаття суперечила українській Конституції: доводити причетність чи непричетність до злочину мають правоохоронні органи. На переконання експерта, питання варто ставити не суддям, а законотворцям, котрі не змогли грамотно сформулювати статтю.

«Одразу після розробки відповідної норми про формулювання ст. 368-2 Кримінального кодексу, яку, зрештою, скасував Конституційний суд, було розуміння у правників що формулювання прописано неправильно. Адже існує ст. 62 Конституції (а Конституція має найвищу юридичну силу серед усіх законодавчих актів у державі), в якій прописано: Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину”.

Тепер читаємо формулювання статті Кримінального кодексу: Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами”. Тобто виходить, що людина повинна доводити що вона не є злочинець. За Конституцією, правоохоронні органи повинні доводити винуватість особи. І це є дуже важливою нормою, яка працює не тільки на користь “поганих чиновників”, а на користь всіх громадян.

Тому, з точки зору верховенства права, позиція КС є правильною. Не треба робити поганими суддів, якщо законотворці не змогли правильно прописати норми у законі. Чому вони так зробили – випадково, перебуваючи під тиском або спеціально для відводу очей, знаючи що ця норма ніколи не запрацює, – це питання до депутатів і авторів законопроекту.

Така норма повинна існувати, і її можна грамотно сформолювати. У Конвенції ООН проти корупції, до якої приєдналася і Україна, є формулювання: “незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати”.

Навести, грубо кажучи, формулювання в українському законодавстві як “і особа не змогла раціонально обґрунтувати у рамках судового процесу” – і скасувати це КС вже не зміг би. Тому першочергове завдання зараз – внести законопроект з юридично грамотним формулюванням. І запитати у депутатів, чому вони спочатку голосували таку норму, а потім самі підписали подання до КС?» –  пояснив Гліб Сегида.

Погоджується з позицією Конституційного суду й Ігор Маркевич, засновник юридичної фірми Amigo Partners та консалтингової компанії REVICO. Фахівець наголошує: ми маємо чіткі правила щодо доведення злочину та презумпції невинуватості, і винятків для корупційних правопорушень вони не містять.

«Проте також слід звернути увагу на розбіжну думку судді Сергія Головатого, який не підтримав зазначене рішення Конституційного суду та навів аргументацію на підтвердження своєї позиції, посилаючись, зокрема, і на практику Європейського суду з прав людини, яка є обов’язковою до застосування в Україні.

У своєму рішенні Конституційний суд також справедливо підкреслив, що протидія корупції має здійснюватися виключно правовими засобами з дотриманням конституційних принципів і приписів законодавства, ухваленого відповідно до Конституції України.

Насправді може існувати стаття про незаконне збагачення, яка б не порушувала вищезгадані приписи Конституції України. 28 лютого президент України підписав проект закону про внесення змін до законодавчих актів щодо відповідальності за незаконне збагачення і вніс його як невідкладний на розгляд Верховної Ради України. Крім цього, також варто врахувати міжнародний досвід, наприклад, країн Прибалтики, де норми про незаконне збагачення написані комплексно та детально», – пояснив Opinion експерт. 

Натомість Дмитро Сінченко,  голова ГО «Асоціація політичних наук», у коментарі для нашого видання наголосив, що аргументація щодо порушення презумпції невинуватості була спростована українськими та міжнародними експертами. Експерт вважає, що скасована стаття не тільки може, але і повинна існувати. 

«Рішення про скасування статті щодо порушення презумпції невинуватості – це не більше і не менше ніж спроба панівної еліти уникнути відповідальності за свої злочини. І рішення це вигідне не лише депутатам-ініціаторам, а і самим суддям, які його прийняли, адже вони теж потенційно можуть бути засуджені за цією статтею. Аргументація ініціаторів скасування статті щодо порушення презумпції невинуватості була повністю спростована і міжнародними, і українськими експертами та науковцями. Ця стаття може і повинна існувати, адже навіть у її нинішньому вигляді вона не порушує презумпції невинуватості. Ця стаття повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною, мають вищу юридичну силу, ніж національне законодавство, зокрема вищу, ніж навіть Конституція. Наше національне законодавство має бути відповідним до наших зобов’язань, а не навпаки. Хоча у цьому випадку навіть нічого не варто змінювати, бо ця стаття цілком відповідає Конституції», – зазначив Сінченко.

Що буде з вже відкритими провадженнями?

За словами Гліба Сегиди, через скасування статті до всіх декларацій чиновників, поданих за останні три роки, відтепер неможливо застосувати норми про незаконне збагачення.  

«До всіх декларацій чиновників, що вони подавали за новими правилами за останні три роки, вже неможливо застосовувати норми про незаконне збагачення. Якщо депутати і приймуть нове формулювання цієї норми, вони зможе застосовуватися тільки до електронних декларацій поданих після набуття чинності закону. Дедлайн для подачі декларацій – 1 квітня. Таким чином, скоріш за все, за незаконне збагачення можна буде притягувати чиновників тільки за декларації подані у 2020 році за підсумками 2019 року», – пояснює експерт.

Підтримує думку Сегиди і Дмитро Сінченко, наголошуючи, що скасування статті фактично нівелює всю роботу НАБУ та навіть дає шанс обвинуваченим подати зустрічний позов, перетворившись з обвинувачених на жертв. 

«Понад 60 проваджень Національного антикорупційного бюро – по суті, вся його робота за період свого існування піде коту під хвіст. Справи, які розглядаються нині в судах, будуть закриті. Всі корупціонери радісно вийдуть на волю і з чистою совістю та подвоєним завзяттям продовжать свою нелегку роботу із грабунку нашої держави. Я не виключаю, що найнахабніші дійсно подадуть позови про відшкодування моральних і матеріальних збитків за “переслідування” з боку правоохоронних органів», – коментує  голова ГО «Асоціація політичних наук».

У тому, що варто чекати на позови від фігурантів справ про незаконне збагачення, переконана і Лілія Брудницька, експертка центру структурної політології «Вибір».

«Звісно, політики та чиновники звернуться до суду, бо “хто не встигне – той запізниться”. Це надзвичайно важливо для їхнього іміджу як всередині країни, так і за кордоном, особливо на Заході. Наявність справи у суді самим фактом частково відбілює корупціонера. Можливо, у зв’язку з цим спостерігатимемо надзвичайно цікаві кадрові рішення», – вважає експертка.

Кінець траншам МВФ та безвізовому режиму?

Гліб Сегида  переконаний, що ми справді можемо зіткнутися з низкою проблем при отриманні нових траншів від Міжнародного валютного фонду. А ось рішення щодо безвізу залежить від оцінки Єврокомісії, котра відповідає за моніторинг виконання вимог.

«Закріплення цієї норми було вимогою у рамках лібералізації візового режиму з ЄС та меморандуму з МВФ. У правилах щодо надання безвізового режиму є норма, що ЄС може скасовувати безвізовий режим: “Єврокомісія має моніторити, чи зберігається виконання специфічних вимог, за якими оцінювалася готовність до запровадження безвізового режиму. Якщо звіт ЄК покаже, що принаймні одна зі специфічних вимог у конкретній державі більше не виконується, повинна бути запущена процедура (підготовки до призупинення безвізу)“. Тому ми можемо втратити безвізовий режим з ЄС.

Щодо МВФ – вони не зможуть забрати свій транш назад, але проблеми з отриманням нових дійсно можуть виникнути», – вважає керуючий партнер Pravovest Law Firm.

Схожої думки дотримується і Дмитро Сінченко. На його переконання, саме з цією, скасованою судом статтею, було пов’язано чимало зобов’язань з боку України.

«Наслідки можуть бути просто катастрофічні – від втрати підтримки від Міжнародного валютного фонду до припинення дії безвізового режиму з країнами Євросоюзу. У нас забагато зобов’язань було пов’язано з цією невеличкою статтею закону. Вона становить основу всього антикорупційоного законодавства і усієї реформи. Можновладці-корупціонери знали, куди варто вдарити, щоб уникнути відповідальності. І вони зробили цей удар саме перед виборами. Проте таке рішення може суттєво відобразитись і на рейтингу чинного президента, аж до того, що може стати причиною його поразки на президентських виборах», – розмірковує Сінченко. 

Як скасування статті вплине на боротьбу з корупцією?

Ігор Маркевич у коментарі для Opinion пояснив, що разом зі скасуванням статті про незаконне збагачення боротьба з корупцією не зупиниться, однак може стати набагато складнішою.

«По-перше, це закриття справ щодо незаконного збагачення. По-друге, це формальний характер електронного декларування, оскільки не потрібно буде пояснювати ті чи інші доходи. Боротися з корупцією без цієї статті можливо, але цей процес буде складніший», – ідеться у коментарі.

Щодо зменшення ефективності подальшої антикорупційної роботи розмірковує і Дмитро Сінченко. Експерт вважає, що скасування статті нівелює сенс електронного декларування та навіть існування антикорупційних органів. 

«Скасування цієї статті – це величезна перемога корупціонерів. Звісно, можна протидіяти корупції і без неї, проте ефективність такої протидії ми мали змогу бачити всі попередні роки нашої незалежності, коли рівень корупції лише зростав з кожним роком. Корупція знизилася лише після Революції гідності, проте нині ми спостерігаємо її неприхований реванш. Без цієї статті втрачається сенс електронного декларування, втрачається сенс в існуванні нових антикорупційних органів, і відбувається велика амністія корупціонерів. І нинішніх, і майбутніх», – припускає спікер. 

Схожу думку висловив і Гліб Сегида, водночас наголосивши, що у будь-якому разі боротьба на цьому не зупиниться: є інші механізми та норми, через які правопорушники можуть бути притягнутими до відповідальності.

«Звісно, можливо боротися. Фіксувати факти надання хабарів, винесення неправомірних рішень чиновниками тощо. Навіть незаконне збагачення можливо виявляти і карати через норми про несплату податків.

Адже корупціонери не вказують у своїх деклараціях “отримав хабар – сплатив всі податки – купив нове авто”. Ліміт на готівкові розрахунки – 50 тис. грн. Всі дорогі покупки можливо відстежувати. Також є відповідальність за недостовірне декларування. Проте норма про незаконне збагачення значно розширює можливості антикорупційних органів і підвищує шанси на притягнення корупціонерів до відповідальності», – розповів фахівець.

А ось Лілія Брудницька наголосила, що рішення суду ніяк не позначиться на боротьбі з корупцією. На її думку, куди більш важливим є те, що відтепер антикорупційні структури змінять свою «вагову категорію», а головний важель впливу перейде до Генеральної прокуратури.

«На боротьбі з корупцією рішення Конституційного суду не позначиться жодним чином, оскільки корупція здійснюється, так би мовити, не за однією статтею, там зазвичай “букет” порушень. Українське законодавство містить чимало антикорупційних позицій, доволі сильних, які надають правоохоронним органам широкий інструментарій викорінення цього явища. Але тут наслідки в іншому. Я б звернула увагу на зміну “вагової категорії” антикорупційних структур. Оскільки відтепер докази проти декларанта має надавати обвинувачення, а НАЗК – лишень моніторити декларації, надзвичайно ефективний важіль упливу на чиновництво на посадових осіб, зокрема, виборних, переходить від НАЗК до Генпрокуратури», – вважає Брудницька.

Чи є ризики у зовнішній політиці?

За прогнозом Гліба Сегиди, негативних наслідків на міжнародній арені дійсно слід очікувати. Тим паче, що скасування статті підкріплюється іншими, не надто корисними для іміджу країни, моментами.

«Реакція міжнародної спільноти обов’язково буде. На тлі нестворення Антикорупційного суду нещодавним скандалом з корупцією в оборонній сфері Україна погіршує знову свій імідж та шкодить стосункам із Заходом», – пояснює Сегида.

Як наслідок, за словами Дмитра Сінченка, ми можемо послабити ще й позиції у війні з Росією, адже зменшення міжнародної підтримки може розв’язати руки агресора.

«У зовнішній політиці ми як держава отримаємо колосальні репутаційні втрати, адже скасування цієї норми закону призведе до порушення нашою державою своїх міжнародних зобов’язань та угод. А зменшення міжнародної підтримки України негативно вплине і на наші позиції в російсько-українській війні й може призвести до нового широкомасштабного наступу російської армії, а відповідно – збільшення людських жертв як у лавах наших Збройних сил, так і серед цивільного населення», – прогнозує експерт.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар