Четвер, 21 березня

Народжена в Києві ізраїльська державна діячка Голда Меїр казала: «[Мойсей] водив нас по пустелі 40 років, щоб привести до єдиного місця на Близькому Сході, де немає нафти». Голда Меїр свого часу мала рацію, але не могла передбачити розвитку технологій і майбутнього.

У 2009 році американська нафтова компанія «Noble Energy» на шельфі біля берегів Ізраїлю відкрила родовище «Тамар» та у 2010 році родовище «Левіафан». Запаси останнього, за попередніми оцінками, дорівнюють 450 млрд куб м газу та близько 1,5 млрд барелів нафти. Газу вистачить, щоб забезпечити Ізраїль на наступні 40 років. Це і символічно, і доводить, що Мойсей мав рацію – він знав, куди веде свій народ.

Мораль для українців проста – не треба опускати руки в пошуках і видобутку вуглеводнів. Треба продовжувати інвестувати в галузь, бути системними й терплячими. Саме так, бо Україна, маючи величезний потенціал у сфері видобутку вуглеводнів, значною мірою його ігнорує, а даремно, бо дефіцит нафти, газу й нафтопродуктів ми спостерігаємо, а профіциту живих грошей – ні. А мало би бути навпаки.

Видобуток – безупинний процес, що забезпечується симбіозом роботи машин і людей. У сніг і холод, у спеку й задуху тисячі громадян України працюють на промислах, щоб підтримати та наростити ті бажані всіма «дебети» або об’єми вуглеводнів, що підіймаються з надр землі. Бо нафта, газ, газовий конденсат та продукти їхньої переробки відіграють і надалі відіграватимуть важливу роль у світовій економіці.

Цей матеріал – не спроба зробити детальний аналіз сегменту видобутку вуглеводнів в Україні, бо аналіз уже зроблений. Це спроба показати, чим живе, що робить і як прожив минулий рік не топ-менеджмент, не кінцевий «вигодоотримувач», а звичайний рядовий буровик. За основу була взята «Укрнафта», компанія, що забезпечує майже 65 % видобутку вітчизняної нафти та є об’єктом багаторічної боротьби груп впливу українського бізнесу й політикуму. Через що і страждає.

Відповідальні капіталовкладення – крок до стабілізації видобутку газу

Спочатку була зрада…

ПАТ «Укрнафта» – найбільша нафтовидобувна компанія України. Через сумнівні фінансові операції попередників чинного CEO Марка Роллінса, компанія стала головним боржником України за версією ДФС, і тому вона обмежена у власних інвестиціях. Відсутність капіталовкладень обмежує потенціал видобутку через неможливість використовувати сучасні імпортні технології, які мають занадто високу вартість. З іншого боку, правильна організація роботи, економія і професійний підхід до закупівель здатні хоч і не розвивати, але значно стримувати природне падіння (близько 15 % на рік) обсягів видобутку вуглеводнів.

Щоб зобразити складність ситуації в «Укрнафті», можна навести наступний приклад з особистого досвіду. Кінець листопада 2016 року, прес-тур на Гнідинцівське родовище в Чернігівській області, який розроблявся у рамках співпраці ПАТ «Укрнафта» і компанії ТОВ «Галс-К». На той час це був найкращий приклад спільної діяльності (СД – прим. авт.), яка приносила користь – там відбувались операції з буріння нових свердловин, що є найкращим способом збільшення видобутку. Буровий майданчик – це буровий станок (із різнономанітним устаткуванням, обладнанням і спорідненою інфраструктурою навколо) та вагончики для проживання буровиків. У кращому випадку – дорожні плити на під’їзді та аеродромні плити на самому майданчику. У гіршому – в’язке болото. Нормальний варіант – просто багнюка. Тому журналістів возять лише тоді, коли є або під’їзні шляхи, або коли земля підсохне чи примерзне. Візит на Гнідинцівське родовище був організований саме за такої умови – земля тоді якраз примерзла.

Відповідальні капіталовкладення – крок до стабілізації видобутку газу

«Вона працює» – БУ «Уралмаш 3д-76»

На буровій якраз завершили операцію з буріння свердловини № 276 глибиною 2 108 м. «Забурились у вересні, а закінчуємо в листопаді. План буріння – 78 днів» – відзначали на буровій. Їм є чим пишатися, адже якісно працювати в умовах критичного занепаду матеріально-технічної бази можна лише на ентузіазмі й досвіді. Основа флоту «Укрнафти» – майже повністю зношені бурові станки «Уралмаш 3д-76», де роботу контролюють не джойстиком з ізольованого пульта управління, а прямо всередині установки на морозі, під снігом, із використанням «кувалдної технології». На думку автора, робота на тому станку порушувала базові права людини, зокрема право на здоров’я та гідні умови праці. Але остаточно це розуміння прийшло не одразу (хоча обморожені руки й обличчя вже натякали), бо треба було порівняти з іншими. Наприклад, спостерігаючи за роботою американських станків Service King 3000 (680 т), що є на озброєнні ГК «Burisma», або німецького Bentec (450 т), яким пишаються білоруські підрядники із «Сервіс-Ойл». Хоча станки в них вживані, але це комфорт на порядок вищий – це як із ВАЗ-2101 пересісти на Mercedes Benz. А комфорт для буровика – це важлива складова ефективності його роботи.

Відповідальні капіталовкладення – крок до стабілізації видобутку газу

Так виглядають останні метри буріння свердловини № 276 на БУ «Уралмаш 3д-76»

Із того часу минуло більше двох років. Британсько-американський менеджмент змінив багато практичних підходів до виконання роботи, особливо у ставленні до співробітників. І при збереженні мізерного рівня інвестицій, а це близько $ 30 млн на рік, зміг стабілізувати видобуток газу та вперше за 12 років наростити видобуток нафти на 5 %. Із хорошими результатами сперечатися важко, хоча треба визнати, що без капіталовкладень компанія буде втрачати свій потенціал, тому рано чи пізно зникне.

Відповідальні капіталовкладення – крок до стабілізації видобутку газу

Управління сучасним буровим станком Bentec співробітником «Сервіс-Ойл»

Приклад «Укрнафти» показав, що, навіть маючи обмаль ресурсу, можна досягати якісних результатів. Тому в редакції «НафтоРинку» інколи не «купують» аргументи спікерів «Укргазвидобування»: нібито дайте більше грошей – і буде вам омріяна газова незалежність. Грошей можна вкласти необмежену кількість, а результату не отримати, і це без урахування фактору корупції. Тому пропонуємо переймати вимушений досвіт «Укрнафти» щодо ощадливого використання ресурсів і діяти. Головне – підходи, а ще кадри, що їх формують і реалізують. Автор не агітує щодо обмеження інвестицій в державні та напівдержавні нафтогазові компанії (а скоріше навпаки), але наполягає, що капіталовкладення мають бути більш відповідальними, бо успіх у війні за енергонезалежність не менш важливий, ніж успіх воєнний.

Тиждень тому зробив запит у прес-службу нафтової компанії – попросив коментарів у співробітників із промислів на кшталт: «Чи живеш, буровик?». Звичайно, це прес-служба, тож треба робити поправку на фільтр критики. Працівників прошу писати автору у Facebook, і будемо формувати другу частину матеріалу – black edition. Хоча маю внутрішню надію, що може фільтрів і не було та потужні зміни щодо співробітників таки відбулися. Після прочитання коментарів буровиків, можете запитати: а в чому полягає «перемога»? У наявності професійних змагань і виділення цілої Mitsubishi L200 на бригаду? А відповідь проста. Так, бо такого ніколи раніше не було, і це хвилюючі для людей моменти. Тренінги й навчання взагалі не прийнято було робити в напівдержавній «Укрнафті». А за технічним забезпеченням – не те що Mitsubishi L200, а чобіт нормальних не було. І люди ці зміни цінують. Хоча насправді, «догосподарювалися» ми в свій час, що аж людям соромно в очі дивитися.

А потім була надія і Toyota…

Микола Шпинта, оператор із видобутку з нафти й газу цеху № 2 із ВНГ НГВУ «Надвірнанафтогаз»:

Відповідальні капіталовкладення – крок до стабілізації видобутку газу

«Останнім часом у нас багато змін. Перше, що хочу відзначити, – це поліпшення якості спецодягу, особливо порівняно з тим, що носили ще чотири року тому. У нинішньому можна нормально працювати. Аналогічно й щодо взуття: почали видавати черевики, які набагато зручніші за чоботи. Це дуже відчутно, особливо коли доводиться щодня багато ходити гірськими дорогами.

Приємно, що в нас поступово оновлюється транспорт. Коли бачу наші нові Mitsubishi L200 (замість старих КАвЗів) та нову спецтехніку, з’являється відчуття гордості, що ти працюєш у цій компанії. Щоправда, отримана техніка ще не здатна задовольнити всіх потреб виробництва: для нашої бригади виділили автомобіль у нічну зміну, а мені, щоб дістатися до робочого місця вчасно, доводиться долати кілька кілометрів лісовою дорогою. Сподіваюся, що у 2019 році це зміниться…

У минулому році свердловину № 24 Південний Гвізд, що знаходиться на ланці, яку я обслуговую, після проведеного потужного гідророзриву пласта перевели на експлуатацію електровідцентровим насосом (ЕВН). Зараз проходить освоєння свердловини, а ми з колегами вчимося керувати її роботою за допомогою установки ЕВН. Така автоматизація роботи свердловини, встановлення сучасного обладнання на ній, можливість програмувати, задавати оптимальний режим експлуатації – крок уперед. На іншій свердловині – № 2 (Південний Гвізд) встановили устаткування “Тріл”, яке запобігає відкладенню парафіну. Завдяки цьому свердловина краще працює, збільшився її міжремонтний період. У минулому році у прожекторах на об’єктах замінили лампочки на енергоекономні LED, які вже будуть довговічними. Для нафтовиків це важливий момент – щоб уночі територія свердловини освітлювалася.

Мені особливо імпонує те, що зараз покращилася комунікація з керівництвом. Завдяки сучасним технологіям – через месенджер – я постійно на зв’язку з майстром та старшим інженером із видобутку. Надсилаю їм параметри роботи свердловини, у будь-який час можу проконсультуватися, порадитися, внести пропозиції, які візьмуть до уваги.

На майбутнє хочу, щоб наш нафтопромисловий регіон розвивався, щоб велося буріння, здійснювалося якнайбільше операцій з інтенсифікації видобутку для оживлення проблемних свердловин, впроваджувалися новітні технології, продовжувалася модернізація обладнання. У 2019 році я, мабуть, як і всі, очікую підвищення зарплати. У мене немає вищої освіти, тому не зміг узяти участь у проекті компанії з розвитку для молоді – МІСТ. Але робота мені дуже подобається. Я живу нею. Хочу розвиватися й рости в цьому напрямку. Тому хотілося б узяти участь у якихось проектах розвитку для робітників. Також очікую подальшого покращення побутових умов на бригаді, бо тут ще чимало можна зробити для працівників».

Іван Король, оператор із видобутку з нафти й газу цеху № 2 із ВНГ НГВУ «Долинанафтогаз»:

Відповідальні капіталовкладення – крок до стабілізації видобутку газу

«Загалом у минулому році було багато змін. Для мене 2018 став визначальним завдяки участі та перемозі в конкурсі профмайстерності “Кращий за професією в ПАТ «Укрнафта»”. У першому турі змагання я здобув перемогу серед операторів із видобутку нафти й газу НГВУ “Долинанафтогаз”, а у фіналі посів перше місце в компанії.

Такий конкурс проводився вперше в “Укрнафті” – і це чудова нагода себе проявити та заробити бонуси. У ролі винагороди я отримав доплату за високу професійну майстерність й одноразову виплату. Щоб перемогти, довелося добряче підготуватись як теоретично (згадати інститутські роки), так і практично (тут посприяло керівництво цеху). А на конкурсі впевненості додавала й підтримка нашого операційного менеджера.

Також як переможець я отримав можливість взяти участь у проекті UP (“Професіонали «Укрнафти»”) для інженерно-технічних працівників товариства – програма, яка також була в 2018 році. Було цікаво послухати керівників функцій основного бізнесу та познайомитися й поспілкуватися з колегами з інших структурних одиниць.

Відчутні зміни й усередині цеху – запроваджено щомісячні зустрічі робітників із начальником цеху. На них наш керівник доводить інформацію про події в компанії, а ми озвучуємо наші проблемні питання та пропозиції. Керівництво дослуховується до думок робітників та оперативно реагує.

У 2018 році кілька свердловин цеху перевели на експлуатацію електровідцентровими насосами (ЕВН). У результаті збільшується видобуток і полегшується робота для операторів. Із квітня минулого року нам на бригаду виділили новий автомобіль Mitsubishi L200. Завдяки цьому є можливість доїзду безпосередньо до свердловини. Машина весь час під руками, не ламається, як раніше старі автомобілі, тому виробничі завдання вдається виконати набагато оперативніше.

Від 2019 року очікую перспектив у роботі та професійного зростання. Було б добре, щоб конкурс профмайстерності відбувся й у цьому році. Але моя участь у ньому – це вже буде несправедливо щодо колег. Гадаю, й інші мають мати шанс спробувати й показати себе.

Окрім того, очікую також покращення побутових умов. Нині будівля групового збору, де оператор переодягається, заступаючи на зміну, і де перебуває протягом робочого дня, коли не здійснює обхід свердловин, потребує серйозного ремонту. Меблі, санвузол, душова, сушарка – морально застарілі. За словами нашого керівництва, у цьому році запланований капітальний ремонт операторної з приведенням умов до сучасних вимог».

Микола Качайло, оператор із видобутку нафти й газу п’ятого розряду НГВУ «Охтирканафтогаз»:

Відповідальні капіталовкладення – крок до стабілізації видобутку газу

«Для мене 2018 рік був плідним на позитивні зміни. Перше, що спадає на думку, – зовсім інший рівень засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). У минулому році нам видали нові ЗІЗ. Як результат – працювати стало комфортніше. А взагалі віддавався роботі, старався зробити все від себе залежне. Саме року, що минув, відчув важливість командної роботи та розвитку. Мені пощастило брати участь у фіналі конкурсу “Кращий за професією в ПАТ «Укрнафта»”. І це неймовірна мотивація. Було дуже корисно і для мене, і для моїх колег – адже спочатку на місцях хлопці дуже старалися та змагалися за звання кращого. А далі, після відбору, був колосальний обмін досвідом уже між колегами з інших нафтогазових управлінь. Як виявилося, у нас у всіх один принцип роботи, а підходи різні. Тому взяли для себе багато корисного».

Сергій Панченко, оператор із видобутку нафти й газу п’ятого розряду НГВУ «Чернігівнатогаз»:

Відповідальні капіталовкладення – крок до стабілізації видобутку газу

«Для мене в робочому плані 2018 рік став дуже цікавим. Що запам’яталося? Фінал “Кращий за професією”. Адже вперше участь у конкурсі брали нафтовики із НГВУ “Чернігівнафтогаз”. Новий колосальний досвід, цікаві зустрічі з колегами з інших управлінь, нові враження, дух конкуренції, обмін ідеями. Потім також пощастило бути серед учасників Програми UP ( “Професіонали «Укрнафти»”) для східного нафтогазового регіону. Два дні інтенсивного навчання, роботи в команді, тренінгів. Було дуже цікаво й корисно. А щодо роботи – ми стараємося, виконуємо план видобутку, робимо все від себе можливе, щоб видобуток нафти тривав 24 / 7. Із суттєвих покращень, які були минулого року, – можливість для операторів із видобутку їздити по об’єктах на новеньких Toyota. Звісно, ще є куди рости. Хотілося б, звісно, більшого оновлення обладнання. І я радію, що вже зараз компанія чимало робить для цього. Зміни тривають. Вони відчутні, є куди рости. Тому чекаю від 2019 року тільки позитиву та розвитку!».

Текст і фото: Володимир Дольник

Залишити коментар