Четвер, 21 березня

За останні дні бюлетень кандидатів помітно скоротився: свої кандидатури зняли п’ять претендентів на посаду президента. Утім, далеко не все в цій ситуації виглядає зрозумілим. Opinion дізнався, чи завжди колишні кандидати – технічні, чому політики вдаються до таких рішень, які шанси на перехід електорату після об’єднання, так як бути виборцям.

Чи завжди зняття на чиюсь користь означає, що кандидат був «технічним»? 

Як пояснив Opinion Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук», «технічними» є кандидати, метою яких є не перемога, а донорство квот у виборчих комісіях для основного кандидата.  Окрім того, перед таким «претендентом» на президентське крісло можуть стояти й інші завдання: відбір голосів у конкрентів, критика опонентів, рідше – підтримка основного кандидата та створення ілюзії єднання шляхом зняття своєї кандидатури.

«Відрізнити технічного кандидата від справжнього досить просто. По-перше, прізвища таких кандидатів переважно маловідомі. По-друге, не зрозуміле походження коштів на внесення застави. По-третє, такі кандидати практично не ведуть активної виборчої кампанії або імітують її ведення, і при всьому цьому, у них повністю заповнені квоти членів виборчих комісій, довірених осіб та спостерігачів. Ця інформація – у відкритому доступі на сайті ЦВК. Якщо є час і бажання, можна перевірити, на якого саме кандидата працює “технічний”. Довірені особи такого кандидата будуть пов’язаними з основним, при цьому сам “технічний” навряд чи навіть знатиме, кого він подавав на реєстрацію«, – вважає експерт. 

Натомість Лілія Брудницька, експертка центру структурної політології «Вибір», вважає, що відрізнити технічного кандидата від справжнього – не так вже й просто. Більше того, технічними можуть стати навіть ті політики, що спочатку були цілком «справжніми» претендентами на президентство.

«Не завжди зняття на чиюсь користь є ознакою “технічності” кандидата. Відрізнити майже неможливо, оскільки навіть у вузькополітичних колах справжні причини альянсів мало відомі, у тому числі й самим лідерам. Навіть якщо кандидат сприймається як технічний, він ним може і не були, – просто коштів не знайшов або фінансові джерела раптом всохли.

З іншого боку, у процесі агітації навіть не технічний кандидат може стати технічним. Залежить від того, як сприймати технічність, адже такий кандидат виконує певну функцію. Тому їх краще називати функціональними. Ознакою функціональності кандидата є, перш за все, його публічна риторика, яка зводиться до двох-трьох тез, або епатажна поведінка. Якщо озвучені кандидатом мотиви для походу на вибори є, скажемо так, непереконливими, він теж може бути технічним. Деякі кандидати йшли на вибори самостійно, але на меті могли мати конвертацію своїх 1-2 % голосів для перепропозиції більш успішним в обмін на щось. Вони є напівтехнічними. Є ті, хто озвучує як кандидат те, що не може, у силу багатьох причин, висловити їх патрон«, – розмірковує експертка в коментарі для нашого видання.

Максим Джигун, політолог та політичний експерт аналітичного центру «Інполіт», у свою чергу наголошує: у цій виборчій кампанії більшість відверто технічних кандидатів не зняли своїх кандидатур, оскільки виконують більш вигідні для «клієнтів» послуги. 

«Ті ж кандидати, що відмовилися від участі у виборах, зробили це свідомо. Причини для цього можуть бути різними: дехто після зняття розраховує на потрапляння до виборчого списку кандидата, на чию користь він знявся, дехто піддався тренду “кандидатопаду” на користь Гриценка, а хтось просто не має коштів для проведення повноцінної виборчої кампанії. Технічні ж кандидати потрібні для забезпечення додаткових місць у виборчих комісіях чи відтягування голосів від конкретних кандидатів-конкурентів. У цьому аспекті показовим прикладом є кандидат Юрій Тимошенко, який на цих виборах потрібен виключно для “з’їдання” голосів Юлії Тимошенко. І як показує соціологія, йому це непогано вдається», – переконаний політолог.

Андрій Хорошенюк, кандидат педагогічних наук, політичний експерт та історик, вважає, що практика зняття одних кандидатів на користь інших не є унікальною або новою. Утім, фахівець наголошує: президентські вибори слід розглядати крізь призму парламентських.

«Претензійні заяви окремих, навіть політичних трупів прикиданих тальком історії, на офіційну реєстрацію кандидатом на пост президента, радше є інвестицією у своє політичне майбутнє чи майбутнє своєї політичної сили. Тому й їхньою метою не є перемога сьогодні та за будь-яку ціну. Більшість кандидатів є технічними на цьому етапі виборчого процесу. Їх технічність – це спроба або ж підсилення позицій замовника, або ж спроба часткової нейтралізації конкурентів. Окрім того, технічні кандидати дають додаткові місця в виборчих комісіях. Таким чином, отримуючи додаткову можливість впливу на ці комісії. Ще одним інструментом технічних кандидатів є можливість “чужими руками загрібати жар”. Саме технічні кандидати використовуються з метою так званого чорного піару. При цьому основний кандидат залишається ніби осторонь. І чим ближче до 31 березня, тим активніше цей інструмент буде використовуватися. Також не слід скидати з терезів, особливо на сучасному етапі те, що велика кількість кандидатів перетворює виборчі перегони на явище, яке виборцям намагаються подати, як абсурдне видовище, щось на зразок шоу.

Це нівелює саму суть виборів, переконує в несерйозності процесу. Така маніпуляція в першу чергу стосується молоді, яка ще не має досвіду політичного вибору. Або ж спрямована на політично інертну частину суспільства, щоб підтримувати його переконання. Це, звичайно, звучить цинічно, але допомагає розпорошити увагу в результаті чого виборці несерйозно сприймають своє право на голос та відповідальність за майбутнє держави.

Ну, і звичайно ж, зняття кандидатури на користь “основного претендента”, дає можливість маніпулювати даним соціологічних досліджень, коли до рейтингу одного з кандидатів додають рейтинг тих, хто “добровільно” відмовився від подальшої боротьби. Цей інструмент також використовують політтехнологи, оскільки вибори попередніх років показали, що значна частина українського електорату схильна до того, щоб вибирати “перевіреного” кандидата», – пояснив Opinion експерт.

Політолог Владислав Сердюк також наголосив на тому, що частина кандидатів розглядає президентські перегони як перепустку до парламенту, утім, є й такі, чия участь – це радше інструмент відтягування голосів конкурента. 

«Ці вибори взагалі принесли Україні початково аж 44 кандидати серед яких, треба бути відвертими, тільки 3-5 осіб є релевантними гравцями на нашій політичній арені. Хтось йде на вибори, щоб отримати потім умовну “перепустку” до Верховної Ради через збільшення впізнаваності, а хтось просто випробовує свої сили. Добрим прикладом технічного кандидата є Тимошенко Юрій, який комусь потрібен для “відтягування” голосів іншого, практично однойменного кандидата.

Зняття, наприклад, Садового із президентських перегонів це був крок очікуваний серед суспільства, яке вимагало об’єднання опозиційних сил. Але зняття інших кандидатів, які були практично невідомі виборцям нічого насправді не змінюють. Для самих кандидатів це була можливість знову про себе нагадати. А програмні розбіжності не мають значення, бо тієї програми ніхто не читає. В епоху пост-правди сама особа важливіша, ніж її постулати», – ідеться в коментарі.

Які шанси на перехід виборців від одного кандидата до іншого?

Максим Джигун наголошує: від зняття одного з кандидатів на користь іншого далеко не завжди слід очікувати повного перетікання голосів. 

«Сенс має лише об’єднання кандидатів із одного електорального поля. Союз Садового-Гриценка, безперечно, є виправданим та точно додасть останньому кілька відсотків. Адже обидва кандидата мають спільні базові цінності та бачення розвитку країни», – наводить приклад експерт.

А ось Дмитро Сінченко вважає, що рейтинги об’єднаних кандидатів ніколи не плюсуються, те саме стосується й електорату. Водночас експерт додає: навіть найбільш серйозні соціологічні дослідження не гарантують точних прогнозів щодо поведінки виборців.

«Змоделюємо ситуацію. Наприклад, кандидат “А” знявся з перегонів і закликав голосувати за кандидата “Б”, який за всіма рейтингами претендує на друге місце в перегонах. Обоє кандидатів виступають за євроінтеграцію. Проте, кандидат “А” україномовний, а кандидат “Б” – російськомовний. Для більшої частини виборців це може виявитися суттєвим фактором для того, щоб проголосувати за кандидата “В”, тим самим вивівши у другий тур зовсім іншого кандидата.

Щоб передбачити поведінку виборця, проводяться серйозні соціологічні дослідження, однак і вони не гарантують, що перетікання голосів відбудеться в той чи інший спосіб. Адже виборчі кампанії дуже динамічні, і будь-яка подія чи заява може суттєво вплинути на думку електорату. Тож інколи трапляється таке, що кандидат знімається і закликає своїх виборців проголосувати за одного, а виборець іде і голосує абсолютно за іншого. Тож зняття одних кандидатів може зіграти в плюс, а інших – у мінус основному претенденту на булаву», – пояснив Сінченко.

Із позицією попереднього спікера погоджується й Лілія Брудницька. Експертка впевнена: кожен з кандидатів має електоральне ядро, а ось решта симпатиків навряд чи беззастережно підтримають об’єднану кандидатуру.

«У них є вільне право визначатися, на це право ніхто не має зазіхати. Тому кандидати, які знялися, коли мотивують свій такий рішучий крок, говорячи “на користь того-то”, мають на увазі себе. І просто пояснюють таку свою позицію. А поділять її виборці чи ні – вирішувати їм. До слова, спостерігається і відтік та перетікання виборців, бо зняття кандидата – це для частини симпатиків велике розчарування», – зауважила Брудницька.

Яким чином у разі об’єднання регулюються розбіжні погляди у програмах?

На думку Дмитра Сінченка, найчастіше цього не відбувається взагалі, оскільки виборці вкрай рідко цікавляться програмами кандидатів та вдаються до їхнього аналізу.

«Вирішальну роль при об’єднаннях політичних команд грає домовленість про розподіл посад у випадку перемоги, розподіл місць у виборчих списках, а інколи і банальніше – конкретна сума коштів», – впевнений голова ГО «Асоціація політичних наук».

Іншої думки Максим Джиган. Політолог переконаний, що ключовим у об’єднанні є саме спільність поглядів, принаймні в головних питаннях.

«Найважливіше, аби об’єднання відбувалося між кандидатами, які сходяться між собою в базових, наріжних питаннях. Якщо спільного бачення немає, то жоден союз політикам не допоможе. Більше того, такого об’єднання скоріше за все просто не відбудеться», – констатує політичний експерт.

Про те, що увагу слід акцентувати на основних тезах кампанії кандидатів, розповідає і Лілія Брудницька. Утім, експертка зауважує, що ці вибори мають достатньо мало чітких гасел.

«Розбіжності у програмах регулюються перемовинами і новою програмою, не завжди до дня голосування. Тому тут важливо говорити, радше, за гасла та основні тези. Але ця кампанія настільки блякла, гасла такі розливчасті, що і коригувати нічого не треба, оскільки суттєвих розбіжностей нема. Хіба що в умовних кандидатів “миру”, але вони поєднуються між собою і не претендують на вихід поза межі свого електорального поля. У решти тези зіставні», – ідеться в коментарі.

Як бути виборцям, чий кандидат знявся?   

У цьому питанні експерти зійшлись практично на одній думці: слід шукати іншу кандидатуру, утім орієнтуватися слід не лише на «об’єднаного» кандидата.

Дмитро Сінченко: «Тут все просто – виборцям треба знайти іншого кандидата, якому варто віддати свій голос. Це не обов’язково має бути той, на чию користь знявся їх фаворит».

 

Лілія Брудницька: «Доведеться підшукувати іншого. Можливо, до речі, і спад явки на вибори, бо, якщо твій кандидат знявся, то чого туди йти? Або проголосувати за першого-ліпшого чи “по приколу”. Останнє, до слова, додасть голосів Зеленському, що ми, напевне, побачимо в березневих рейтингах. Загалом це буде хаотичне, спонтанне, на емоціях волевиявлення, яке теж може бути технологією самою по собі».

Максим Джигун: «Варто зазначити, що в цій виборчій кампанії всі без виключення кандидати, що знялися з виборів вказали, на чию користь вони це зробили. Приміром, якщо виборець Садового розділяє погляди свого лідера й довіряє йому, то без вагань віддасть свій голос за Гриценка. Однак якщо останній із тих чи інших причин не задовольняє запитів громадянина, потрібно обирати іншого кандидата за програмними, ідеологічними та особистісними критеріями».

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар