Четвер, 21 березня

Упродовж 2018 року лікарські препарати подорожчали майже на 19 %. Цього року, переконують експерти фармринку, ціни на вже «досягнутому» не зупиняться, оскільки постачальники у своїх контрактах з аптеками додатково заклали від 4 до 20 %. При цьому страйкують провізори – представники малого й середнього бізнесу, які стверджують, що їх знищують великі аптечні мережі. А переважна більшість громадян, які не мають надприбутків, але й не потрапляють під дію програми «Доступні ліки», поступово втрачають змогу лікуватися, бо це для них дорого. Opinion вирішив з’ясувати, чи є вихід із цієї безвихідної ситуації.

Програма «Доступні ліки», на реалізацію якої виділили цього року мільярд гривень, це та крапля в морі, яка практично нічого не вирішує, якщо зважати на обсяг коштів, який українці щороку витрачають на придбання лікарських засобів. Експерти оцінюють цей обсяг у 89-90 мільярдів гривень. Вирахувавши з цієї суми те, що закуповується за кошти держбюджету, побачимо, скільки українці викладають на своє лікування із власних кишень.

Та ще й підхід до «Доступних ліків», коли МОЗ вважає, що у програмі мають бути тільки найдешевші препарати, навряд чи можна вважати правильним. Якщо це реальна турбота про здоров’я громадян країни, то важливо дати цим громадянам змогу придбати найбільш ефективні ліки. Єдиний серйозний плюс, відзначають експерти, бодай якийсь варіант реімбурсації, тобто відшкодування певної частини вартості препаратів. Та цією програмою охоплені не всі, хто потребує систематичного лікування й не має на нього коштів. Якщо врахувати, що ліки дорожчають постійно, ситуація вкрай складна. За словами засновника Українського медичного експертного співтовариства Дмитра Подтуркіна, із 2016 року медпрепарати в Україні подорожчали на 54 %. Причому торік ціни на ліки вдвічі випередили інфляцію, додавши впродовж року аж 18,6 %. Що за цим стоїть – об’єктивні причини чи, як частіше трапляється в наших реаліях, забаганки монополістів, особливо нікого не турбує.

Від пильної уваги пігулки не дешевшають 

Щоправда, торік у грудні прем’єр-міністр Володимир Гройсман, відзначаючи подорожчання окремих ліків, заявляв про монопольну змову, яка провокує цей процес. Мовляв, великі мережі об’єднуються, підвищують ціни, а малі мережі не можуть із ними конкурувати, оскільки в них немає прямих договорів. Повернувся він до питання ліків і на одному із засідань Кабміну вже цього року – наприкінці лютого, відзначивши, що людям сьогодні важко, особливо тим, «у кого невисокі доходи та хронічні захворювання», адже в такому випадку «людині треба постійно отримувати ліки для того, щоб жити». І вкотре похвалився програмою «Доступні ліки», що незабаром переходить на електронні рецепти, номери яких надходитимуть на мобільні телефони пацієнтів. А ось про те, що ліки продовжують дорожчати, як і про монопольну змову чи ще бодай якісь причини, – цього разу промовчав.

Щоправда, проблемою перейнялися кандидати в президенти – і це свідчить хіба що про її гостроту. Не називаючи прізвищ, скажу лише, що один обіцяє встановити державне регулювання цін на ліки – щоб українці не ходили в аптеки, як у музеї. Інший констатує, що торік вартість серцевих, знеболюючих та жарознижувальних препаратів зросла більше, ніж на 20 %, а влада, мовляв, «хоче, щоб народ або помер, або віддав усі гроші за ліки, або щоб лікувався подорожником». До речі, за даними Держстату, тільки за останній місяць ціни на лікарські засоби зросли в Україні ще на 2 %, і найбільше подорожчали саме жарознижувальні та знеболювальні.

Причому відновлення контролю держави за якістю й ціною ліків – тема, яка приваблює не одного кандидата, як і наміри зруйнувати корупційні схеми у фармацевтиці, що, за переконанням ще одного політика, дасть змогу зменшити вартість ліків удвічі. Щоб остаточно урегулювати проблему, пов’язану з лікарськими засобами, було б добре ще й «запровадити кримінальну відповідальність за підроблення ліків».

В усіх бідах винен… газ?

В експертному середовищі нині відзначають кілька причин, які призвели до зростання цін на фармпрепарати. Серед них – уже звичні для українців подорожчання природного газу й електроенергії та коливання курсу гривні – на це в нас звикли списувати всі негаразди. Генеральний директор столичної мережі комунальних аптек «Фармація» Руслан Світлий вважає, що винні енергоносії – один із вагомих складників собівартості ліків, а ще динаміка зарплат і нестабільність гривні. За словами Світлого, на ринку працює велика кількість аптек, тому про щось там домовитися вони не можуть, і це є запорукою високої конкуренції між ними.

В Аптечній професійній асоціації України пояснюють, що на коливання цін на ліки в бік підвищення впливає передусім те, що свої відпускні ціни постійно змінюють виробники медпрепаратів. Причому не тільки вітчизняні, які киватимуть на ті самі енергоносії й дорогу сировину, куплену за кордоном, але й іноземні. Аптеки ж ніби й ні до чого, бо націнка залишається стабільною. До речі, за словами директора АПАУ Володимира Руденка, є ще один чинник, який змушує ліки дорожчати. Ідеться про вплив урядової програми «Доступні ліки»: через те, що препарати, які входять до цієї програми, дешевшають, ринок піднімає ціни на решту препаратів – і вони стають недоступними для тих пацієнтів, які не можуть скористатися перевагами програми.

Про монополізацію фармацевтичної галузі кажуть хіба що окремі народні депутати. Так, на переконання заступника голови парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Ірини Сисоєнко, проблема в тому, що декілька вітчизняних компаній володіють великою кількістю аптек на території країни, тож про справедливу конкуренцію годі й казати. За її словами, подальше посилення ролі мережевої торгівлі ліками створює підґрунтя для поглинання великими мережами своїх слабших конкурентів, а маючи реальні важелі впливу на ринок, такі мережі легко можуть диктувати споживачеві свої умови, обмежувати його вибір, регулювати ціну, керуючись власними апетитами.

Рятуйте дрібних підприємців-власників аптек

Тож виходить, що від такої ситуації на ринку потерпають не тільки ті, кому доводиться регулярно купувати ліки, але й дрібні підприємці, які намагаються відстояти своє право на існування. Саме вони наприкінці лютого вийшли під стіни Верховної Ради з вимогою терміново розглянути й ухвалити законопроект № 9495 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення державної підтримки розвитку малого підприємництва на ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами».

Кому по кишені ліки та коли вони подешевшають?«Ми ні в кого нічого не просимо, тільки хочемо виправити те несправедливе становище, яке стало наслідком ухвалення закону про внесення змін до Податкового кодексу, зокрема й щодо покращення адміністрування та перегляду окремих податків і зборів (№ 2628-VІІІ). Цей закон фактично вніс зміни в інший закон – про застосування реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів – прим. авт.) у сфері торгівлі, послуг і громадського харчування, – пояснює в коментарі Opinion голова правління Всеукраїнського громадського об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація «ФармРада» Олена Пруднікова. – Цей закон № 2628-VІІІ, після того, як торік у грудні його підписав Президент, набув чинності з 1 січня цього року, але перехідний період для фізичних осіб-підприємців – власників аптек, щоб вони могли привести свою діяльність у відповідність до нових вимог, у ньому не передбачений. Тож на межі закриття передусім опинилися ті дрібні підприємці, які працюють у селах, бо касові апарати та їх обслуговування для них дороге задоволення».

Скрутно дрібним підприємцям і в містах, зазначає Олена Пруднікова, бо вони теж не мають змоги компенсувати витрати, пов’язані з установленням й обслуговуванням касових апаратів, «оскільки підвищення роздрібних націнок призведе до втрати конкурентоспроможності невеликого аптечного підприємства».

Якщо нічого не змінювати, вважають у «ФармРаді», буде остаточно знищений малий бізнес, який працює на фармринку.

«При цьому закон № 2628-VIII дасть змогу великим аптечним мережам, яких у нас три, і одна з них, за даними Антимонопольного комітету, відпускає 76 % лікарських засобів, монополізувати ринок. Це призведе до подальшого стрімкого підвищення цін на ліки для населення, а в селах може загалом унеможливити доступ до ліків, – пояснює Пруднікова. – У нас в Україні на сьогодні чотири тисячі ФОП, які утримують шість тисяч аптек. Половина підприємців, а це три тисячі аптек, входять у нашу асоціацію, тому я достеменно знаю, про що кажу. Раніше єдине, що давало нам змогу бодай якось конкурувати з великими мережами – це можливість виписували товарний чек, не витрачаючи коштів на придбання й обслуговування касових апаратів. Тепер закривається дуже багато аптек, бо вони не в змозі, по-перше, купити касовий апарат, по-друге, дуже дороге програмне забезпечення, і по-третє, потрібно ще мати бухгалтера, якому платити зарплатню. Та ще й маємо недосконале законодавство щодо РРО: десь випадково поставиш крапку чи кому – і все, штраф. Тому це ще один механізм, яким послуговуватимуться монополісти, щоб за допомогою податкової знищити нас повністю. Перевірки тих суб’єктів господарської діяльності, якими великі аптечні мережі цікавилися раніше, вже розпочалися».

Саме тому, переконана Олена Пруднікова, потрібно терміново прийняти відповідний закон щодо демонополізації вітчизняного ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами, а також «законодавчо заборонити маркетингові угоди у сфері роздрібної реалізації лікарських засобів як такі, що призводять до підвищення цін на лікарські засоби і є підґрунтям для недобросовісної конкуренції з боку аптечних мереж».

У країні відбувається пасивна евтаназія  

Кому по кишені ліки та коли вони подешевшають?Натомість у Всеукраїнській раді захисту прав та безпеки пацієнтів вважають, що до розв’язання проблеми потрібен зовсім інший підхід на рівні держави, коли пацієнта загалом не повинно турбувати, скільки коштують ті чи ті ліки. «А в нас що? Нате вам мільярд гривень на доступні ліки й тіштеся, – обурюється, почувши про тему розмови, президент цієї громадської організації Віктор Сердюк, який долею тяжкохворих українців переймається вже не один десяток років. – А як бути з тим, що за свої кошти ми купуємо ліків ще на 80 мільярдів? Тобто 90 % усіх витрат на ліки йде з нашої з вами кишені. То про які доступні ліки йдеться? Кому вони доступні?».

Поки в Україні, зазначає у коментарі для Opinion Віктор Сердюк, дискутують про те, чи доступні в нас ліки, дорогі вони чи дешеві, у країнах, де дбають про здоров’я своїх громадян, а не переймаються розмірами власних гаманців, 90 % усіх витрат на ліки компенсує держава. Механізми можуть бути різними – чи безпосередньо, чи через страхові компанії, чи ще якось, але результат один: тамтешніх людей не шокують ціни в аптеках. Відзначає це й виконавчий директор Асоціації міжнародних фармвиробників Володимир Ігнатов. За його словами, ціна рецептурних ліків у європейських країнах нікого не цікавить, адже там чітко працює система реімбурсації, тож цими проблемами переймаються хіба що два учасники цієї системи: держава й та організація (найчастіше якийсь фонд), яка сплачує за ці препарати.

«Пацієнти в Польщі, Болгарії чи, скажімо, у Румунії, – продовжує Віктор Сердюк, – ні з ким не сперечаються щодо вартості ліків, бо там дискутують щодо цього двоє посадовців: міністр фінансів і міністр охорони здоров’я. Дискутують із виробниками чи постачальниками. Скажімо, пригадую, як в одній із країн був скандал, коли посол іншої мав претензії, що ліки їхнього виробництва, а йшлося про дуже дорогі препарати для лікування раку, не потрапили під програму компенсації. Аргументація дуже проста: люди мають право доступу до ліків, які рятують їхнє життя, скільки б вони не коштували».

Окрім того, у країнах ЄС аптеки не тільки видають ліки за рецептами лікарів, але й надають своїм відвідувачам на місці певні послуги (вимірювання артеріального тиску, аналіз крові на холестерин, цукор, гемоглобін тощо). Допомагають вони й українцям – за наявності поліса медичного страхування, якщо їм така допомога потрібна під час поїздок за кордон. «Єдина проблема, якщо ти не знаєш польської мови, із якою зіштовхнулась я особисто, коли мені в цій країні довелося звертатися до лікарів і в аптеки, – розповіла Opinion киянка Олена Устенко, – це знайти провізора, який володіє англійською, що насправді не так просто».

В Україні ж нині, пояснює експерт, люди часто залишаються наодинці зі своїми проблемами, не маючи грошей для їхнього розв’язання. У Всеукраїнську раду захисту прав та безпеки пацієнтів із цього приводу звертаються дуже часто. «Днями онкохвора повідомила, що вже третій місяць – через різні бюрократичні нюанси – їй не дають потрібних ліків, – продовжує Віктор Сердюк. – Чим це може скінчитися для такої людини, зрозуміло. Те, що відбувається, не що інше, як пасивна евтаназія. Розумієте, є два види евтаназії: повний шприц і порожній, коли людину вбивають тим, що не лікують. Це що, таким чином, даруйте мою різкість, але наболіло, «оздоровлюють» націю?! Щоб змінити ситуацію, потрібно життя і здоров’я наших громадян зробити реальним пріоритетом для держави, а не декларативним, як є зараз».

Та знаючи наші реалії, розраховувати на це важко, тож поки що українцям дбати про вартість свого лікування доведеться самостійно. Аби хоч трохи здешевити цей процес, варто врахувати кілька важливих чинників: купувати не розрекламовані ліки (у ціну таких зазвичай закладаються й витрати на рекламу), а генерики, в основі яких – та сама діюча речовина. І зважено підходити до призначень лікаря, звіряючи їх із доказовою медициною, аби не купувати й не пити зайвих пігулок.

Текст: Лариса Вишинська

Залишити коментар