Середа, 24 квітня

Втрата відсотків, збільшення популярності чи рокірування кандидатів – про все це ми говоримо, орієнтуючись на соціологічні дослідження, котрих напередодні виборів більшає. Та чи завжди слід вірити цим результатам? Opinion дізнався, чи всі рейтинги є правдивими, як маніпулюють дослідженнями та чи можна від цього вберегтись, яка користь від «свіжих» опитувань та чи здатні вони вплинути на думку виборців.

Наскільки репрезентативними є результати соцопитувань?

Володимир Воля, політичний експерт, міжнародник та магістр державного управління, запевнив Opinion: ті опитування, котрі проводяться соціологічними компаніями з багаторічною репутацією, зазвичай завжди є репрезентативними. Утім, навіть тут бувають винятки. 

«Інколи трапляються випадки, коли декілька відомих компаній дають схожі результати, а результати якоїсь окремої чомусь відрізняються від загального “тренду”. У такій ситуації потрібно конкретно з’ясовувати причину розбіжності: чи то наслідок помилок при розробці інструментарію, чи то наслідок порушення правил проведення польового етапу опитування. Не можна виключати й умисних маніпуляцій. Але це дуже ризиковано, оскільки компанії, які працюють багато років на національному рівні, бережуть свою ділову репутацію».

Натомість політолог і заступник директора Українського інституту аналізу і менеджменту політики Кирило Молчанов вважає, що навіть авторитетні соціологічні компанії все ж схильні до неправдивих досліджень.

«Загалом соціологічні дослідження, особливо у виборчий період, перетворилися в Україні на прибутковий бізнес для власників цих служб. Соціологічні контори з’являються як гриби після дощу, хоча всім відомо, що авторитетних структур можна перерахувати на пальцях однієї руки (центр Разумкова, КМІС, “Рейтинг”, УІСД ім. Яременка), але й вони вже інколи не гребують займатися псевдонауковими опитуваннями».

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук», переконаний, що рейтинги, складені за результатами опитування, можна вважати репрезентативними та реальними, однак не варто забувати: будь-які позиції можуть дуже швидко змінитися.

«Репрезентативність соціологічного опитування має зазначатися в інформації про це опитування. Вона залежить від вибірки. Зазвичай на національних виборах опитування є (або мали би бути) репрезентативними для дорослого населення зі всієї України, тобто виборців. Їх слід сприймати як реальні позиції кандидатів саме на момент проведення опитування. Проте варто розуміти, що ці результати можуть змінитися будь-якої миті, і остаточні результати ми дізнаємось лише після дня голосування».

Закликає виборців не сприймати результати соцопитувань за чисту монету Олексій Буряченко, політичний експерт і голова правління Регіональної експертно-юридичної асоціації впливу: завжди слід звертати увагу на похибку, поставлені запитання та критерії вибірки.

«Говорячи про репрезентативність і результати соціологічних досліджень (СД), необхідно звертати особливу увагу на критерії вибірки, її охоплення та якість сформульованих запитань. Так, різняться методики СД охопленням респондентів по регіонах, загальною кількістю опитаних, віковою градацією респондентів, відсотковим співвідношенням сільського та міського населення та багатьма іншими параметрами.

Формула проста – чим більше охоплено респондентів загалом і за різними критеріями зокрема, тим якісніше дослідження і, відповідно, менша соціологічна похибка. У деяких нещодавніх СД похибка сягала 4-5 %. Про що це свідчить? Якщо різниця між кандидатами, за результатами СД, менша за декларовану похибку, то точно визначити, на якому хто місці, просто неможливо. І градація за результатами такого дослідження є тільки умовною.

Тому можна зробити простий висновок: сприймати результати СД за чисту монету є некоректним. Завжди вивчайте критерії вибірки, поставлені запитання та оцінюйте задекларовану похибку».

Як можливо маніпулювати соціологією?

За словами Дмитра Сінченка, усе залежить від поставленої мети. Найпоширенішим способом маніпуляції, за словами експерта, є підвищення результатів кандидата-замовника та, відповідно, зниження відсотків конкурентів.

«Проте не завжди замовник насправді буде зацікавлений у таких викривленнях, адже воно може зіграти йому як в плюс, так і в мінус під час самого голосування. Чому? Коли кандидат штучно завищує свій рейтинг і занижує рейтинг конкурента, він намагається спровокувати виборців почуватися в ньому впевненіше, повірити у можливість його перемоги і позбутися своїх сумнівів. Однак завищення рейтингу може мобілізувати виборців конкурента прийти на виборчі дільниці та тим самим не дати перемогти маніпулятору».

Політолог Владислав Сердюк зазначає, що маніпуляції можуть відбуватися не лише на стадії формування результатів, але й безпосередньо у процесі збору інформації.

«Під час проведення соціологічних досліджень маніпуляцій дуже багато. Найбільш поширена з них – створення нерепрезентативної вибірки. Також слід звернути увагу на те, як було сформульовано питання при зборі інформації, оскільки саме його формулювання доволі часто може вплинути на відповідь респондента. Ба більше, сам дослідник може опосередковано вплинути на відповідь через свою поведінку під час спілкування. Оскільки соціологія здатна впливати на виборця, часто це вигідно найсильнішому кандидату».

Володимир Воля вважає, що маніпуляції виникають на етапі інтерпретації результатів дослідження, тобто йдеться про некоректність подачі кількісних даних.

«Зазвичай результати опитувань подаються і як кількісні показники, таблиці, діаграми та невеликі коментарі до них. На цьому етапі маніпуляції виключені, якщо вони не були здійснені раніше. Зазвичай маніпуляції виникають під час інтерпретації результатів опитування командами політиками, групами підтримки тощо. Йдеться про різні форми некоректної подачі та інтерпретації кількісних даних. Наприклад, опитування дають певний порядок кандидатів, коли респонденти відповідають, за кого вони б проголосували. А коли запитують, хто буде переможцем виборів, то кандидат, який у першому випадку мав третє чи четверте місце, вже опиняється на першому. Отже, якщо ігнорувати перший рейтинг і акцентуватися на другому, то це маніпуляція».

Про основні цілі в маніпулюванні з рейтингами розповів Кирило Молчанов. За його словами, вони різняться від позицій та шансів кандидатів. Так, у лідерів та «середнячків» мета буде зовсім різною.

«Маніпулювання з рейтингами переслідує три глобальні цілі. Перша – для аутсайдерів. У такий спосіб їхні політтехнологи запевняють, що в них є шанси, і, по суті, продовжують вести кампанію, освоюючи предвиборчі бюджети. Друга – для “середнячків”. Таким чином вони можуть вести перемовини про блокування з іншими кандидатами чи зняття на користь фаворита в обмін на якісь преференції. Третя – для лідерів гонки. Можливість запевнити суспільство, що вони якщо не на першому місці, так хоча б потрапляють до другого туру, тобто мобілізують таким чином тих, хто не визначилися, чи тих, хто вагаються, голосувати чи ні».

Натомість Олексій Буряченко пояснив, що маніпулювання у цьому контексті є доволі неоднозначним та не дуже коректним поняттям. Фахівець переконаний: ті компанії, що регулярно займаються соціологічними дослідженнями, надто сильно опікуються своєю репутацією, аби публікувати результати, що не відповідають дійсності. Адже наступного замовлення вони можуть у такому разі просто не отримати. Утім, експерт погоджується: всі вони володіють технологіями, котрі дозволяють задовольнити клієнта, не плямуючи при цьому власного імені.

«Потрібно відзначити, що соціологічні дослідження також відрізняються за критерієм публічності. Тобто одні є закритими для розголосу і реально відображають стан справ, а інші, публічні, уже можуть мати певні навантаження, пов’язані з “технічним завданням” клієнта.

У форматі виборчих перегонів основними замовниками соцдосліджень є виборчі штаби кандидатів. Навіть неозброєним оком видно, скільки різноманітних досліджень щодня з’являються в медійному просторі, це відбувається тоді, коли на них є попит.

Цілі (технічні завдання), які ставляться штабами перед тими, хто проводить соціологічні дослідження, є досить різноманітними і залежать переважно від бажаного результату виборчих перегонів того чи іншого кандидата. Так, у форматі першої п’ятірки виборчих перегонів одним виборчим штабам потрібно зробити акцент на лідері перегонів, а інших цікавить винятково потрапляння їхнього кандидата у другий тур, тому можливі (бажані) зміни місць будуть стосуватися лише 2-5-го місць.

Є ціла низка кандидатів, які реально не претендують ні на посаду президента України, ні навіть на потрапляння у другий тур, але цим кандидатам потрібний рейтинг перед майбутніми парламентськими виборами. Для когось це питання потрапляння у виборчий список “прохідної” партії, а для когось отримання необхідної впізнаваності для ефективної боротьби по мажоритарному округу».

Чим соцопитування корисні для виборців та політиків?

За словами Володимира Волі, результати опитувань здебільшого мають цінність для експертів і консультантів у процесі прогнозування та планування, себто для професійної діяльності. Утім, фахівець наголошує: користь від таких досліджень є і для самих виборців.

«Насамперед, йдеться про інформацію, необхідну для прийняття особистого рішення в політичних питаннях. Для когось результати опитування можуть стати аргументом для “мобілізації”, для когось ті самі кількісні показники можуть стати аргументом для відмови від участі в виборах. Все залежить від суб’єктивного сприйняття політичного життя кожною окремою особою, а також від інтерпретації та використання даних політичними командами. Звісно, що від засобів масової комунікації тут теж дещо залежить».

Політолог Владислав Сердюк запевнив Opinion, що результати соцопитувань напередодні виборів мають неабиякий вплив, однак не завжди позитивний. 

«По-перше, вони можуть змусити виборця голосувати не за свого, а за найбільш “сильного” кандидата. По-друге, виборець може взагалі відмовитися від підтримки будь-кого через низькі рейтинги його кандидата. Тобто соціологія здатна деморалізувати електорат. По-третє, існує поняття “самоздійснюваного пророцтва”, коли соціологія впливає на реальність таким чином, що прогноз виявляється правильним.

Потрібна соціологія і для політиків, аби, передусім, виявити цільову аудиторію. Це дозволяє “підігнати” кампанію під потенційних виборців та перевіряти результати роботи».

А ось заступник директора Центру з інформаційних проблем територій НАН України Роман Соломонюк вважає, що для виборця соціологія не має особливого значення, тоді як для політиків у практичній частині кампанії важливими є тенденції зміни думки.

«Є певні тенденції. Наприклад, ідея чи політик, які популярні серед “інтелігенції”, стають із часом популярними серед решти верств, хоча на початку можуть мати низький рейтинг. Економічні ідеї, популярні серед “службовців”, швидко поширюються серед інших верств, бо “службовців” сприймають як авторитет. “Робітники” схильні швидко змінювати думку, і якщо високий рейтинг політика базується на підтримці “робітників”, він може швидко змінитися. Всіх цих нюансів більшість соціологів не враховують. Тому зазвичай є “зріз на сьогодні”, який вже за кілька днів може змінитися».

Як результати опитування впливають на думку виборців?

У тому, що результати досліджень неабияк впливають на електорат, переконаний політичний експерт Олексій Буряченко

«Навіть суто психологічно людина хоче голосувати за майбутнього переможця виборчих перегонів! Тому чим ближче до виборів, тим більше росте рейтинг ТОП-5 кандидатів і, відповідно, зменшується рейтинг кандидатів, які у цю “п’ятірку” не потрапили. Для підтвердження цієї тези можна прослідкувати нещодавню інформацію у ЗМІ про фактичне припинення виборчої кампанії деякими кандидатами, які зрозуміли, що у ТОП-5 вони уже не потраплять, а продовження виборчих перегонів тільки збільшить їхнє фінансове навантаження без відчутного ефекту».

Схожу позицію з цього приводу висловив і Дмитро Сінченко.

«Можуть і впливають. Виборці голосують, передусім, за тих, хто має шанси на перемогу. Тому кандидати з низьким рейтингом мають менші шанси схилити голоси виборців на свою користь».

Зовсім іншої думки дотримується Роман Соломонюк.

«Як показує практика кількох сотень кампаній різного рівня, в яких доводилося брати участь і проводити заміри, значного впливу немає. Соціологією неможливо сформувати думку людей, хоча у політичних колах вважають, що це можливо».

На що звертати увагу у «свіжих» опитуваннях, та як вберегтися від маніпуляцій?

За словами Володимира Волі, існує ціла низка показників, котрі потребують уваги виборця, який вирішив ознайомитися з новими рейтингами. 

«При появі нових результатів опитування варто звернути увагу на назву компанії, яка його провела. Важливий час і територія проведення опитування. Звернути увагу, чи є “аномальні відмінності” від тих даних, які в цей же час оприлюднили результати свої опитувань. Наприклад, якщо після дати завершення опитування відбулися якісь гучні політичні скандали, то вже деякі показники опитування можуть виявитися застарілими».

Батьківські комітети розбрату: «інструмент» для збору грошей чи необхідний елемент шкільної роботи?Натомість Марина Багрова, членкиня правління міжнародної спілки «Інститут національної політики», радить звертати увагу на те, ким фінансується та чи інша соціологічна служба. 

«Якщо організація, яка фінансує відповідну соціологічну службу, стоїть за тим чи іншим кандидатом, це не може не свідчити про те, що соцопитування проводяться на користь відповідного кандидата. У цьому й полягає таємниця того, чому в різних соціологічних служб різні дані соцопитувань, в яких лідирують різні кандидати.

Практика показує, що самі соціологічні опитування проводяться зазвичай у тих соціологічних групах, які найбільш лояльно налаштовані до того чи іншого кандидата. Переважно вітчизняні соцопитування ґрунтуються на неглибокій вибірці респондентів, наприклад із 1000 представників відповідної соціальної групи опитується в середньому від п’яти до семи осіб. Все це є причиною розбіжності результатів соцопитувань з результатами виборів».

Роман Соломонюк радить звертати увагу на тенденції та динаміку: коли відбувалося зростання чи падіння. Це, на думку експерта, дозволить зрозуміти, в якій ситуації перебувала країна та які зміни можуть відбуватися далі. 

«Хоча найкращий метод, перевірений практикою, – це оперативна соціологія. Такий метод застосовував штаб Дональда Трампа на останніх виборах. Був випадок, коли звинувачення Трампа у “націоналізмі” вважалося його опонентами мінусом, і це активно поширювалося. Натомість штаб Трампа відслідкував, що люди добре сприймають “націоналіста”, і тому не чинили перешкод, а навпаки, підігрували поширенню інформації через поведінку кандидата.

В українських реаліях під час останніх виборів до парламенту в одного з кандидатів, який переміг із значним відривом, було прийнято рішення повністю відмовитися від партійного бренду (популярної на той час політичної сили) на користь демонстрації іншої риси, яка дозволяла вийти за межі рейтингу партії, хоча більшість людей у штабі були переконані, що потрібно триматися бренду, бо раніше кандидат ніколи не виходив за межі його рейтингу».

Дмитро Сінченко вважає, що єдиним варіантом вберегтися від фейкових рейтингів є самостійне замовлення опитування та контроль за дотриманням методології. 

«Інакше ніяк. Можна виявити грубі маніпуляції та імітації, однак якісну підробку виявити практично неможливо. Результатам соцопитувань не можна сліпо вірити. Навіть правдивим, адже громадська думка може будь-якої миті змінитися. Опитування не показує, яким буде результат вибору. Воно може показати лише тенденції».

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар