Неділя, 17 листопада

Тиждень, що минає, став останнім перед виборами президента Україна, а отже всі «гравці» вже виклали свої карти на стіл: генпрокурор Луценко почав критикувати США, Америка почала перемовини з іншими кандидатами, начебто не вірячи у чинного президента, а українці остаточно втратили довіру до влади, відповідно до даних міжнародних спостережників. Чи є дно в ящику Пандори – читайте в традиційному дайджесті від Opinion.

Для візуального супроводу тексту було обрано графіті найвідомішого вуличного митця Banksy. Скільки розслідувачі не викривали його особистість – стільки ж разів він лишався невідомим для всіх. Передусім, не важливо, хто такий Banksy як персона – важливий Banksy як символ, що завжди протиставляє звичайну людину державній машині.

Генпрокурор Юрій Луценко в інтерв’ю виданню HillTv заявив, що під час першої зустрічі з ним посол України в США Марі Йованович передала йому перелік людей, щодо яких не можна проводити розслідування.

«На жаль, з першої зустрічі з послом США в Києві (Йованович – прим. ред.) дала мені список людей, яких ми не маємо притягати до відповідальності», – сказав Луценко.

За його словами, така позиція посла неприпустима. «Моя відповідь – неприпустимо. Ніхто в цій країні – ані наш президент, ані наш парламент, ані наш посол – не перешкодить мені розслідувати, чи відбувся злочин», – продовжив він.

Йшлося, зокрема, про народних депутатів, уточнила прес-секретарка Луценка Лариса Сарган.

Крім того, Луценко додав, що не отримав від американського посольства в Україні близько 4 млн доларів, які дипломатичне відомство повинно було виділити на його посаду. Генпрокурор назвав цю ситуацію «досить дивною» і вказав на те, що кошти були призначені, але він їх «ніколи не отримував».

Зі свого боку Держдепартамент назвав «відвертою вигадкою» твердження Луценка про отримання списку людей, яких не варто переслідувати.

«Ми бачили повідомлення про звинувачення. Нині Сполучені Штати не надають жодної допомоги Генеральній прокуратурі, але раніше намагалися підтримати фундаментальну реформу сектору правосуддя, зокрема в ГПУ, після Революції гідності 2014 року», – сказав представник Держдепу.

«Коли політична воля до справжніх реформ з боку генеральних прокурорів, які змінюють один одного, виявилася недостатньою, ми взяли на себе відповідальність перед американськими платниками податків і перенаправили допомогу на більш продуктивні проекти», – додав він. За інформацією видання The Newsroom, судячи з усього, йдеться про гроші, які, зокрема, отримав Центр протидії корупції.

Дипломати назвали звинувачення на адресу представників США виявом корупції.

«Такі атаки поглиблюють нашу рішучість допомогти Україні в досягненні перемоги у боротьбі з корупцією… Щоб досягти успіху, Україна потребує відданих урядовців та сильних антикорупційних інституцій», – зазначили в посольстві.

Конфлікт міг виникнути через вибори президента США у 2016 році. Керівник САП Назар Холодницький дав свідчення, що його колега – очільник НАБУ Артем Ситник – хотів допомогти Клінтон. А отже, демократи могли використати НАБУ через посольство США у Києві.

Розслідування ініційовано після того, як український депутат опублікував аудіозапис, в якому цитувалися слова високопоставленого співробітника правоохоронних органів про те, що його відомство «злило» фінансові звіти Манафорта, щоб допомогти кампанії Клінтон.

На підтримку Луценка вже вишикувалися нардепи від БПП, які вимагають суду над Йованович. Та чи врахували вони, як цей шум позначиться на їхньому кандидаті Порошенку? Здається ні, бо дипломати з американської амбасади вже провели зустрічі із Зеленським і Тимошенко. І, здається, «у гостях» їм сподобалося більше.

«Залишається чекати, коли главі НАБУ вручать підозру у втручанні у вибори президента США, тоді як самі американці підозрюють у такому втручанні Російську Федерацію. Я вважаю, на цьому маразм можна буде вважати остаточним», – заявив нардеп Мустафа Найєм.

Тимчасом маразм міцнішав не тільки в Україні. Нурсултан Назарбаєв залишив пост президента Казахстану після 30 років правління. «Вау, оце так сміливість, іншим пострадянським державам слід задуматися», – пролунало в головах чи не всіх українців. Та радіти було рано.

Парламент Казахстану остаточно схвалив перейменування столиці країни Астани в Нурсултан на честь президента, який правив країною майже 29 років та напередодні оголосив про відставку.

Раніше пропозицію про перейменування висловив новий президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв. Крім того, він вважає, що ім’ям першого президента слід назвати центральні вулиці всіх обласних центрів у Казахстані.

Попри складення повноважень президента, Назарбаєв збереже за собою титул «лідера нації», залишиться на чолі керівної партії «Нур Отан» очолить Раду безпеки Казахстану та буде членом Конституційної ради.

Свого часу Назарбаєв «перепрошив» схему влади і посилив Раду безпеки, наділивши голову повноваженнями чи не більшими, ніж у лідера держави. Зокрема, Нурсултан тепер може заблокувати будь який законпроект чи рішення президента.

До того ж, у Назарбаєва є президентська партія, яку мало не повністю контролює парламент.

Назарбаєв був першим і єдиним президентом Казахстану з 1990 року. У 2007 році парламент надав йому як першому президенту балотуватися на посаду необмежену кількість разів. Востаннє його переобрали у 2015 році – тоді Назарбаєв набрав 97,75 % голосів виборців. Термін його повноважень закінчувався у квітні 2020-го.

Та з відставкою Нурсултана прізвища Назарбаєв у владних колах не поменшає. Наступного ж дня після рішення про завершення президентства його старшу дочку Дарігу Назарбаєву обрали спікеркою сенату республіки.

За словами Громадського, формально ніщо не заважає їй висунутися на найближчих виборах.

Інша річ, що з ім’ям Назарбаєвої останнім часом пов’язано кілька скандалів. Остання доповідь правозахисників з «Євразійської демократичної ініціативи» була присвячена тому, що донька президента могла виводити на рахунки в Австрії десятки мільйонів доларів (сама Даріга доповідь не коментувала). До того ж у Даріги Назарбаєвої мало безпосереднього досвіду управлінця: вона жодного разу не була ні акимом (керівник адміністрації в Казахстані – прим. ред.), ні спікером парламенту.

Фактично Назрбаєв знищив будь-яку демократію у Казахстані. Незалежних активістів переслідують, справжньої свободи слова в країні не існує, а влада намагається контролювати кожен аспект публічного життя громадян: в інтернеті та офлайн. Соцмережі блокують щовечора, а Нурсултан тепер не президент свого народу – він її хан.

Залишається лише радіти мудрості українського народу, який свого часу хоч і не хана, а «пахана» витурнув куди подалі. До Ростова.

Та повернімося до України – у нас не менш цікаво. За тиждень до виборів президента України кожен шостий українець не знає, за кого голосувати, Зеленський набирає чи не 30 %, а Тимошенко та Порошенко, здається, готові на все заради виходу у другий тур.

«Вибори 2019 унікальні через низьку довіру до всіх політиків і низькі рейтинги лідерів перегонів. Тому зараз, за два тижні до виборів, ми не знаємо, хто ввійде у другий тур, – пояснює гендиректор КМІСу Володимир Паніотто. – Зазвичай ми знали це за декілька місяців до виборів.

В Україні найнижчий у світі рівень довіри населення до влади – лише 9 %.Про це свідчать результати дослідження аналітично-консультативної компанії Gallup за 2018 рік.

«Найнижчий рівень довіри у світі другий рік поспіль», – коментують цифру аналітики. За їхніми даними, для порівняння, коли президентом був Віктор Янукович, цей показник сягав 24 %.

У пострадянських країнах довіра до керівництва держави у середньому складає 48 %, світовий середній рівень – 56 %.

Як з’ясували дослідники, відразу після обрання президентом Петра Порошенка довіру до влади відчували 24 % українців, водночас дії Порошенка схвалювали 48 %.

«Проте ці надії швидко зникли, оскільки багато українців побачили, що влада не в змозі виконати вимоги протестувальників Революції на Майдані. З 2015 року довіра не перевищувала 14 %», – підсумовують автори дослідження.

За даними цього ж сервісу, 91 % українців бачать прояви корупції у владних колах і 82 % – у сфері бізнесу. У 2010 році відчуття корупції в українців було значно менше: 77 % громадян бачили її в органах влади і 76 % – у бізнесі.

І ці люди, які ще не визначилися, але здебільшого не довіряють владі, підуть на вибори і проголосують.

«Втім, все ж можна говорити про прихований електорат окремих кандидатів», – пише «Українська правда».

«Глибші аналізи, які ми робимо, говорять, що прихований резерв є у Тимошенко. Адже її електорат – серед бідної категорії населення, а Тимошенко є соціально орієнтованим політиком», – каже директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович.

А от Зеленський може бути «емоційним» вибором, тобто в опитуваннях люди, сумніваючись, називають його, але галочку врешті можуть поставити за іншого кандидата.

Очевидно одне: тих, хто не визначився, багато усюди – отже, голоси підуть і до Тимошенко, і до Порошенка та Гриценка, і до Бойка з Вілкулом. А говорити, що серед невпевнених є значний резерв для конкретного кандидата, немає підстав.

На думку авторки матеріалу Наталі Судакової, навіть один неочікувано доданий відсоток може змінити склад другого туру. Тож не плануйте нічого на 31 березня. Окрім голосування, звісно ж. Буде весело.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар