Середа, 19 червня

Тема подвійного громадянства для України – доволі делікатна та складна. Про неї практично не згадують у передвиборчих програмах та обіцянках, утім актуальності це питання все одно не втрачає. Opinion дізнався, як регулюється подвійне громадянство в нашому законодавстві, наскільки необхідним є його легалізація сьогодні, які можливі ризики та переваги та про що свідчить досвід інших країн.

Як регулюється це питання в українському законодавстві?

Як пояснив Opinion Василь Чередніченко, партнер юридичної компанії EXPATPRO, у четвертій статті Конституції наголошується: «В Україні існує єдине громадянство». Утім це аж ніяк не означає, що українцям заборонено мати громадянства інших країн.

«Дана норма закону означає, що друге громадянство й документи, які підтверджують громадянство іншої держави, не визнаються українським законодавством і не діють на території України.

Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Це означає, що українець із паспортом України і, наприклад, США, в Україні визнаватиметься тільки громадянином України. Більше того, законом не передбачена будь-яка відповідальність за подвійне громадянство в Україні. Тобто в Україні подвійне громадянство не заборонено, воно просто не визнається.

Водночас законодавством України передбачена процедура припинення громадянства України щодо осіб, які добровільно набули громадянство іншої держави. Однак така процедура є довготривалою та не часто реалізується на практиці. Згідно зі статистичними даними Департамента з питань громадянства України, за 2018 рік було припинено громадянство лише щодо 41 особи».

Про відсутність будь-яких юридичних наслідків для українців, що мають паспорт іншої держави, розповідає і Ярослав Буличов, голова представництва юридичної компанії Immigrant Invest в Україні. За його словами, наявність другого громадянства просто не буде визнаватися Україною на її території.

«Українець із паспортом України і, наприклад, Угорщини, в Україні буде визнаватися тільки громадянином України. В Угорщині – лише громадянином Угорщини. А ось при в’їзді на територію третіх країн особа самостійно зможе вирішувати із яким паспортом йому проходити прикордонний контроль та місцеву митницю – таким громадянином він і буде вважатися в цій країні.

Також чинне законодавство не зобов’язує українців повідомляти державні органи про отримання паспорта іншої держави, а влада, у свою чергу, фактично не зобов’язана контролювати це питання й перевіряти наявність “іншого паспорта” у своїх громадян. Тим більше, що завдяки відсутнім договорам про обмін інформацією між Україною та іншими країнами в області подвійного громадянства, інші держави також не зобов’язані інформувати про це Україну, чого й не роблять.

У цьому й полягає головна проблема законодавчого регулювання питань громадянства в Україні. Тільки добровільне набуття другого громадянства українцем і повідомлення про цей факт може вважатися підставою для припинення громадянства України. При цьому автоматичного припинення українського громадянства не відбувається – на практиці така процедура може тривати роками».

Чи є необхідність у легалізації подвійного громадянства?

Наталя Беліцер, експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика, пояснила нашому виданню, що питання подвійного громадянства нині є неабияк актуальним для України. І на це існує ряд причин.

«По-перше, воно напряму стосується української діаспори – як “старої”, що нараховує вже низку поколінь, так і нової, тобто емігрантів, які виїхали з України вже за часів її незалежності, але бажають зберегти зв’язки з Батьківщиною. По-друге, треба шукати цивілізовані шляхи розв’язання болючої проблеми вже існуючої наявності двох паспортів у членів компактно проживаючих національних меншин – у першу чергу, угорців та румунів (відповідно, на Закарпатті та Буковині). По-третє, маємо знайти вихід із потенційно загрозливої для національної безпеки України ситуації, коли у випадку легалізації подвійного чи множинного громадянства постане факт появи в Україні великої кількості осіб із російськими паспортами. При тому одразу ж зауважу, що останнє не стосується жителів окупованого Криму, де російське громадянство, усупереч нормам міжнародного права, було фактично насильницькі нав’язано державою-окупантом; це окремий випадок, який, на мій погляд, треба розглядати “у пакеті” із законодавчим розв’язанням проблеми колабораціонізму».

На переконання Дмитра Сінченка, голови ГО «Асоціація політичних наук», легалізувати подвійне громадянство варто, утім за одним виключенням – заборонити українцям отримання паспортів держав-агресорів.

«Набуття російського громадянства українцями має бути прирівняне до державної зради з відповідною кримінальною відповідальністю. А загалом, множинне громадянство – звичайна практика для більшості розвинених країн, на які нам слід рівнятися. І воно нікому не заважає.

Головна причина, яка змусила нас прийняти рішення про заборону множинного громадянства ще на старті нашої незалежності – це загроза з боку Росії. Але ж ми можемо прямо передбачити заборону українським громадянам отримувати російські паспорти. І проблему буде вирішено».

Підтримує ідею подвійного громадянства й Лілія Брудницька, експертка центру структурної політології «Вибір».

«У такий спосіб буде частково знято й напругу у відносинах із прикордонними державами. За одним виключенням, державні службовці та особи, які обіймають виборні посади, повинні здати всі свої паспорти і залишити тільки українське громадянство. Аналогічні вимоги було б доцільно запровадити й для всіх іноземних консультантів, керівників підприємств (навіть приватних), що мають стратегічне значення для держави».

Ярослав Буличов переконаний, що для багатьох українців другий паспорт може бути перепусткою до Євросоюзу та доступом до більш комфортного життя. За даними експерта, нині вже понад півмільйона наших співгромадян мають паспорти європейських країн.

«Хочеться вірити, що задекларований владою проєвропейський вектор розвитку України сприятиме лібералізації українського законодавства й у цьому питанні, тим більше, що з моменту його прийняття загальна ситуація в країні багато в чому змінилася – в Україні давно сформувалася критична маса осіб, яким необхідно безперешкодно переміщатися в будь-який час: мільйони українців уже виїхали за кордон, з’явилося кілька мільйонів нових, трудових мігрантів. Багато хто залишиться за кордоном назавжди; хтось уже отримав друге громадянство; хтось тільки планує таке рішення, при цьому практично ніхто з них не хоче відмовлятися від українського паспорта та рвати свої соціально-правові зв’язки з Україною.

У сучасному українському суспільстві, на тлі зростання ролі населення як активного елемента, який сам вирішує свій політичний статус та шлях розвитку, питання легалізації подвійного громадянства є вкрай актуальним та необхідним, яке має нарешті перейти із площини “де-факто” у площину “де-юре”, зробивши для українців весь світ доступнішим.

У зв’язку із цим, особливий оптимізм викликає прагматичний підхід міністра закордонних справ Павла Клімкіна у його прагненні провести ґрунтовну, суспільну дискусію з питань множинного громадянства (потреба в якій назріла давно), а його узаконення – є загальною тенденцією в країнах ЄС та західному світі. Така реформа зможе гармонійно доповнити євроінтеграційні наміри України, особливо в той час, коли вже більше півмільйона українців “проголосували” своїми другими паспортами за цей тренд».

У тому, що необхідність легалізації подвійного громадянства існує, переконаний і Василь Чередніченко. Утім, як наголошує фахівець, у цьому питанні слід дотримуватися певних обмежень.

«Ми знаємо про безліч випадків, коли особи з українським корінням, які виїхали на постійне проживання за кордон, члени української діаспори, мають підстави та бажають отримати громадянство України, однак, для цього їм необхідно припинити громадянство іншої держави.

Але варто зауважити, що легалізувати подвійне громадянство потрібно не для всіх осіб, які є громадянами інших держав, що, у свою чергу, може призвести до негативних наслідків в економічній та політичній сфері держави, а лише тим, які мають територіальне походження з України, виїхали на постійне місце проживання за кордон та бажають повернутися в України, при цьому не втрачаючи громадянства іншої держави. Для таких осіб можна зробити винятки та надати певні переваги для набуття громадянства України».

Чим небезпечне подвійне громадянство?

Ярослав Буличов пояснив, що для особи існує не так вже й багато ймовірних негативних наслідків у випадку подвійного громадянства. Зокрема йдеться про можливе зобов’язання нести військову службу у двох державах, ризик додаткового податкового навантаження та певні колізії в питаннях дипломатичного статусу. Утім ризики існують і для держави.

«Для держави ризики впровадження інституту подвійного громадянства розглядаються, як правило, із точки зору потенційної загрози національній безпеці: доступу до державної таємниці, ризиків виникнення сепаратистських настроїв у суспільстві, загрози вторгнення військ іншої держави під приводом захисту інтересів громадян своєї країни тощо. Також, подвійне громадянство може бути легальним механізмом для уникнення злочинцями кримінального переслідування й покарання, хоча з іншого боку, може являтися й механізмом захисту. Наприклад, від політичних переслідувань».

Натомість Василь Чередніченко вважає, що головним ризиком у цьому питанні є сусідство із країною-агресором.

«Громадяни Росії можуть бути зацікавлені в отриманні українського громадянства, що, у свою чергу, призведе до негативних наслідків на політичній арені та в міжнародних відносинах із Російською Федерацією.

Є і зворотній процес. Якщо громадяни України набудуть громадянства Російської Федерації, що може зіграти важливу роль у виправданні агресії чи сепаратизму з боку РФ. Тому в цьому питанні треба бути досить обережними та легалізувати подвійне громадянство лише для певних категорій осіб, про яких я вже зазначав».

Підтримав думку юриста Дмитро Сінченко, нагадавши, що російських паспорти в українців вже одного разу зіграли на руку Путіну під час окупації півострова.

«Говорячи про недоліки, опоненти такої ініціативи сьогодні передусім задаються питанням: чи воюватиме людина з подвійним громадянством за свою державу? Я вважаю, що воюватиме. В іншому випадку, ця ж людина могла би просто відмовитися від українського громадянства.

Деякі наші сусіди, передусім це стосується Росії й Угорщини, меншою мірою – Польщі й Румунії, здавна використовували надання свого громадянства українцям в обхід українського законодавства для створення підстав для територіальних претензій. Власне, Росія вже розіграла цю карту в Криму, проте факт російського громадянства значної частини кримчан не був основним під час окупації півострова. Більшу роль зіграв фактор мови».

Які переваги у подвійному громадянстві?

Ярослав Буличов вважає, що трансформація інституту подвійного громадянства може допомогти нашій країні пройти шлях інтеграції в європейську сім’ю більш швидко та природно.

«Окрім цього, надасть українцям більше свободи пересування, вибору місця проживання, забезпечить кращі шанси для їх навчання та працевлаштування, доступу до якісного медичного обслуговування, відкриє можливості для володіння нерухомим майном й забезпечить доступ до різноманітних соціальних вигод та економічних переваг у різних юрисдикціях, допоможе поширювати свободу інвестицій та підприємництва, при цьому зберігаючи правовий зв’язок зі своєю Батьківщиною».

На думку Василя Чередніченка, такі зміни можуть піти на користь і представникам української діаспори в різних країнах світу.

«Легалізація подвійного громадянства в Україні дозволить врегулювати ситуацію, коли особи з українським корінням, ті, які мають право набути українське громадянство за територіальним походженням, зможуть зберегти громадянство іноземної держави та брати участь у розвитку економіки та політичного життя України».

Дмитро Сінченко і взагалі вважає, що перелік переваг подвійного громадянства значно перевищує за своєю кількістю ймовірні ризики.

«По-перше, прибравши необхідність обирати між українським громадянством і громадянством США, Канади чи інших заможних країн, ми зможемо включити в роботу на благо України закордонну діаспору. Імовірно, такий крок зможе мотивувати частину діаспорян повернутися в Україну. По-друге, дозволивши подвійне громадянство, ми отримаємо шанс врегулювати суперечки з Угорщиною, не поступившись у мовних й освітніх питаннях, які є значно важливішими для нашої національної безпеки. По-третє, це дозволить збільшити кількість українських громадян, а отже й виборців із західним мисленням, що вплине на політичні розклади в країні, адже на виборах із більшою імовірністю перемагатимуть політики, здатні реформувати країну».

Про що свідчить досвід інших країн?

Наталя Беліцер переконана, що лібералізація національних законодавства стосовно подвійного або множинного громадянства є сучасною світовою тенденцією, утім підходи, умови та вимоги часто суттєво відрізняються.

«Загалом, приблизно дві третини держав світу дозволяють своїм громадянам мати паспорти інших держав, при тому спостерігається залежність від ступеню заможності країни: чим вона багатша, тим вірогідніше визнання подвійного громадянства. Переконливим прикладом є країни північної Європи; до останнього часу винятком була лише Норвегія, але у грудні 2018 року парламент затвердив подвійне громадянство “для всіх тих, хто має міцні зв’язки й із їхньою батьківщиною, і з країною проживання”».

Найважливішим для України, експертка вважає, досвід європейських країн, зокрема Центральної та Східної Європи. Майже всі сусідні країни пом’якшили ставлення до подвійного громадянства, а у деяких, як-то Польща та Чехія, ці зміни відбулися зовсім нещодавно. Однак корисним може бути досвід і, наприклад, балтійських країн.

«Наприклад, у Латвії, де, як і в Україні, не бажають дозволити подвійне громадянство з Російською Федерацією, застосовано так званий “селективний” підхід, тобто, не робити для РФ “виняток” (як на цьому наголошує зокрема й міністр МЗС Павло Клімкін), а навпаки, чітко окреслити коло держав, із якими це можливо. Згідно зі змінами в законі про громадянство, ухваленими у травні 2013 року, такими країнами є члени ЄС, НАТО, Європейської Асоціації вільної торгівлі, а також Австралія, Нова Зеландія та Бразилія. Головною метою цих змін було вироблення політики, яка сприятиме не тільки збереженню зв’язків із діаспорою, а і всебічному залученню її представників і посиленню їхньої ролі в розвитку країни. При тому визначення країн, із якими подвійне громадянство можливе (і бажане), а не тих, із якими заборонено, дозволило б уникнути низки політичних і дипломатичних ускладнень та скандальних звинувачень.

Схожим, хоча й із важливими національними особливостями, є литовський підхід до питань громадянства. У першому розділі Конституції Литви сказано, що за винятком окремих, передбачених законом, випадків, ніхто не може бути одночасно громадянином Литви та іншої держави, причому це положення може бути зміненим тільки на референдумі – у випадку, якщо за це проголосує більше половини виборців. У листопаді 2014 року в Сеймі Литви було вперше порушено питання про розширене використання подвійного громадянства; кілька років тривало жваве обговорення, а зовсім нещодавно, 10 березня 2019 року, була призначена дата референдуму. Громадяни мають відповісти на запитання, чи згодні вони дозволити подвійне громадянство для тих, хто емігрував до країн, які відповідають “критеріям євроатлантичної інтеграції”. Конкретні країни будуть встановлені законом.

Що стосується Естонії, там спроба ввести інститут подвійного громадянства виявилася провальною: 25 вересня 2018 року естонські депутати не підтримали проект закону, який дозволяв громадянам Естонії за народженням мати подвійне громадянство із державами ЄС, США, Австралії, Канади, Швейцарії або Нової Зеландії. Мабуть, пояснення полягає в тому, що ця малесенька країна є дуже чутливою до питань власної ідентичності й загроз для її збереження та розвитку. Але заборонене де-юре подвійне громадянство існує де-факто: ті, хто отримали громадянство Естонії за народженням, не можуть бути його позбавлені відповідно до ст. 5.3 закону про громадянство».

Таким чином, за словами експертки Інституту демократії імені Пилипа Орлика, сучасні світові тенденції підтверджують необхідність руху України в напрямку легалізації подвійного громадянства.

«Але дуже важливо чітко визначити концептуальні підходи й механізми імплементації законодавчих ініціатив із урахуванням світового досвіду і “кращих практик”. Доцільним було би конкретно визначити країни, із якими Україна дозволяє мати подвійне громадянство та критерії цього відбору; реалізувати право на подвійне громадянство можливо також шляхом ухвалення відповідних двосторонніх міждержавних угод. При тому дуже важливо, щоб усі ці питання вирішувалися не “келійно”, у вузькому колі депутатів ВР або членів президентської адміністрації чи Кабміну, а шляхом публічних дискусій, дебатів, роз’яснювальних інформаційних кампаній, а також у професійних колах зі створенням міжвідомчих робочих груп із залученням науковців, незалежних експертів та інших акторів громадянського  суспільства».

Текст: Дмитро Журавель

4 комментария

  1. Никаких двойных гражданств! Нужно второе,сдай паспорт Украины,бери вид на жительство и живи как иностранец!Не голосуй,не имей в собственности земли,многое другое,не затем гибли и гибнут украинцы,что бы кто угодно становился гражданином Украины,без никаких обязательств!Нужно ввести уголовную ответственность за второе гражданство. А лет через 50,можно вернутся к этому вопросу.

  2. харьковчанин on

    Как по-мне, так двойное гражданство пока не к месту. Надо сплотиться, отсеять «двуликих Янусов» и утвердить украинское гражданство как единственное, за двойное и более — уголовная ответственность. Израиль живёт с одним гражданством — и прекрасно живёт. А кто хочет быть гражданином другой страны — то пусть катит в эту другую страну. Можно установить «почётное гражданство», не дающее впрочем никаких прав, и являющееся не более, чем знаком уважения и признания заслуг (хотя с этим и награды вполне справляются).

  3. Проблема законодательного регулирования множественного гражданства в Украине действительно актуальная и местами довольно острая. Потребность в её решении давно назрела. Хочется верить, что проевропейский вектор развития Украины будет способствовать скорейшей либерализации украинского законодательства в этом вопросе, тем более, когда сотни тысяч украинцев уже имеют второй паспорт, и эта тенденция не просто сохраняется, а продолжает набирать обороты из года в год…

  4. В Україні, коли корупція знищує державу разом з російським агресором, подвійне й більше громадянство — знищить державу разом з усіма складовими негараздів.

Залишити коментар