Вівторок, 15 жовтня

Зеленський – президент, Тимошенко – канцлер

Поки патріотична частина електорату скрушно зітхає з приводу шансів Володимира Зеленського не просто вийти у другий тур, а й виграти президентські вибори, поволі починає набувати обрисів сценарій повної зміни влади в країні.

Адже президентські вибори є лише прелюдією до парламентських виборів восени цього року. Було б наївно думати, що величезний вплив Петра Порошенка на всі галузі життя в Україні пов’язаний тільки з його президентською посадою. Ні, він також має найбільшу фракцію в парламенті, зміг сформувати коаліцію й відтак лояльний, ба навіть слухняний уряд, і призначити на ключові посади своїх людей.

А тепер давайте змоделюємо ситуацію: Володимир Зеленський таки перемагає на виборах і стає президентом України. Навіть якщо в нього справді є бодай мінімальне бажання щось зробити для країни, він не зможе навіть кроку ступити, адже не має своєї більшості у Верховній Раді. А без неї будь-яка ініціатива президента перетворюється на порожню балаканину.

Далі – гірше: слабкий, несамостійний і недосвідчений президент стрімко втрачає підтримку народу. Зайве нагадувати, що українці мають традицію починати ненавидіти того, за кого вчора віддали голос, на наступний день після складання присяги. Розчарування – неминуче. А з ним – і небажання інших політичних гравців підтримувати такого президента.

Тому найімовірніше, що обрання Зеленського президентом призведе до маргіналізації самого інституту президенства в Україні. Стане початком конституційних змін, що обмежать вплив і функції гаранта Конституції до суто представницьких. Президент Зеленський буде керувати лише своєю адміністрацією, а не всією державою. Перетвориться на таку собі британську королеву, але без вишуканого стилю й гарних манер. Махатиме ручкою з Банкової туристам, що відвідуватимуть Будинок із химерами й урочисто відкриватиме нові сезони «Ліги сміху».

А реальна влада перейде до прем’єр-міністра. Багато років поспіль в українському політикумі крутяться ідеї про зміни до Конституції, що перетворять нашу державу на парламентську республіку. Обрання Зеленського президентом стане лише триґером, спусковим гачком для цього. Цілком можна припустити, що за таких обставин оновлена Конституція дозволить Верховній Раді обрати наступного президента вже не на всенародних виборах, а в парламенті.

Таким чином збудеться одна з минулорічних обіцянок Тимошенко – запровадження в Україні посади канцлера. Ясна річ, канцлером із необмеженою владою стане сама Юлія Володимирівна. Адже її цікавить не назва посади, а саме абсолютна влада – байдуже, як це називатиметься: президент, прем’єр-міністр чи канцлер.

Високий рейтинг і програш на президентських виборах дозволять Тимошенко змобілізувати свого виборця та завести восени цього року у Верховну Раду велику фракцію «Батьківщини». Додаймо до цього фракцію «Слуги народу», усіляких радикалів і мажоритарників, а також потенційних союзників з опозиції (нагадаю, що Юрій Бойко минулого тижня заявив, що вважає коаліцію з Тимошенко можливою). Ось і маємо більшість, яка й Конституцію змінить, і Юлію Тимошенко канцлером призначить.

Про те, що Зеленський і Тимошенко перебувають в одному політичному таборі, свідчить і нещодавнє інтерв’ю олігарха Ігоря Коломойського, у якому він хвалить обох згаданих кандидатів. Їхні інтереси збіглися: Коломойський нарешті поквитається з Порошенком, а Тимошенко отримає реальну владу в країні.

За такого сценарію наша політична перспектива в найближчому майбутньому виглядатиме так:

Зеленський – президент, Тимошенко – канцлер, а Коломойський – «у шоколаді».

Андрій Любка

Редакція може не поділяти думку колумніста й подає наданий текст без редакційних змін.

Залишити коментар