Четвер, 27 червня

Днями завершено реєстрацію на зовнішнє незалежне оцінювання, яке розпочнеться 21 травня тестуванням із математики. Проте в суспільстві, попри підтримку такого формату вступних іспитів, давно зріє невдоволення власне самими тестовими завданнями, більшість із яких спрямовано на механічне запам’ятовування інформації.

Opinion вирішив з’ясувати, які варіанти розвитку цієї системи вже найближчим часом можуть дати позитивний результат.

Станом на 25 березня (а це останній день реєстрації), як повідомляють в Українському центрі оцінювання якості освіти, встигли зареєструватися 344 622 особи, із яких майже 187 тис. – випускники загальноосвітніх шкіл. Також мають намір складати цьогорічне ЗНО приблизно 50 тис. учнів закладів профтехосвіти, понад 25 тис. випускників минулих років і близько 84 тис. студентів вишів. Найбільше абітурієнтів традиційно в Києві, а також на Дніпропетровщині, у Харківській, Одеській і Львівській областях.

«Обличчя» сучасного тестування  

Цього року також ЗНО буде не тільки перепусткою в університет, але й підсумком навчання у школі, тому діють дві шкали: від 1 до 200 (для вступу) і від 1 до 12 (для оцінювання ДПА). Учасники ЗНО писатимуть тести не більше, ніж із чотирьох предметів, обравши їх із 11-ти. Тобто, як і раніше, обов’язкові два предмети: українська мова та література й, на вибір, математика або історія України; а решту два предмети або один учасник ЗНО повністю визначає сам. Це може бути хімія, фізика, біологія, географія чи якась з іноземних мов (англійська, німецька, французька або іспанська). Причому саме тестування з іноземної матиме два рівні складності: стандартний і для тих абітурієнтів, які вивчали іноземну поглиблено. Календарний план проведення тестів можна побачити на сайті УЦОЯО в розділі «ЗНО / ДПА».

Саме наповнення тестів відповідатиме програмам ЗНО, які було затверджено Міністерством освіти й науки ще в 2016 році. Тобто фактично з минулого року тестові завдання не змінилися, хоч в учасників торішнього ЗНО було чимало претензій саме до змісту тестів. На тому, що вони вже не відповідають сучасному рівню, наголошували й експерти. Не кажучи вже про обурення батьків окремими питаннями, наприклад, з української літератури. Більше того, петиція про те, що тести потрібно змінювати, з’явилася навіть на сайті Президента. І справа не в тому, що автор цієї петиції вважає, що завдання потрібно спрощувати. Така петиція – певний дзвіночок, що підхід до їхнього розроблення потрібно принаймні переглянути. Про те ж, якими, найімовірніше, будуть цьогорічні завдання, заговорили, щойно відбулося пробне тестування з української мови та літератури. І хоч зрозуміло, що завдання на пробному і справжньому ЗНО – різні, але ж узято їх з однієї й тієї самої бази.

На думку освітянина Ігоря Лікарчука, який тривалий час очолював УЦОЯО та якого, без перебільшення, можна вважати батьком нині чинної системи ЗНО, потреба радикальних змін у формуванні тестових завдань назріла давно. Причому – з усіх предметів, а не тільки з української літератури чи, скажімо, математики, де давно доцільно було запровадити два рівні складності: для профільного навчання й решти вступників. «На зміну завданням, що передбачають просте відтворення знань, подій, фактів, правил, формул, портретів, документів тощо, – вважає Ігор Лікарчук, – повинні прийти завдання, які мають перевірити використання набутих знань і демонстрацію отриманих компетентностей. Цього в сучасних тестах немає. Укладачі тестів, «виписавшись» за 10 років укладання ЗНО, щоб не повторюватися, дедалі більше вишукують у підручниках і програмах малозначущі факти, події, формуючи з них завдання. Забуваючи при цьому просту істину, що все знати неможливо».

Перевірка батьків на фінансову спроможність     

Тому, переконує екс-директор УЦОЯО, має бути суттєво переглянуто формат завдань для зовнішнього незалежного оцінювання. «Завдання на пошук однієї чи кількох правильних відповідей – це анахронізм, система для вгадування, – відзначає він. – А їх у теперішніх тестах – до 90 %. Хоч уже давно на часі – включення до тестів завдань, які вимагають творчого й конструктивного підходів. А таких майже немає – і нині залишилася тільки видимість зовнішнього екзамену, на який із держбюджету витрачають десятки мільйонів гривень».

Переймаються проблемою тестових завдань для ЗНО і вчителі. Що цікаво, викладачі точних предметів мають до цих завдань менше претензій, аніж філологи. На думку викладача хімії черкащанки Ганни Арінархової, тести ЗНО – «просто прекрасний інструмент контролю теоретичних знань, а винесення на ЗНО питання практичного, неординарного застосування здобутих знань – недоцільне». Водночас учителі української мови та літератури здебільшого вважають, як зазначає  Ірина Ткаченко, що «в гуманітарних предметах тести просто псують усі можливості».

Біда теперішнього ЗНО в тому, переконує Віктор Мисан, що воно «не розвивається та застрягло на рівні минулого», хоч «могло б зробити добру послугу освітній реформі, бодай у плані часткової відмови від репродуктивних завдань і використання творчих, нестандартних. Або ж запровадження комплексного тестування, де б використовували завдання інтегрованого характеру (міжпредметні)». А для цього потрібні творчі групи, експериментальні майданчики й апробація.

І ще більш болючий чинник, на якому акцентують увагу чимало педагогів, – те, що зовнішнє незалежне оцінювання сьогодні сприймають часто як оцінку діяльності саме вчителя, а не знань учнів. На думку Світлани Грицай, якщо випускники складають ЗНО з поганими балами, учителів звинувачують у тому, що погано вчили. Тож у випускних класах учні з учителями здебільшого готуються до тестування, а потім цим самим займаються на заняттях із репетиторами. Тому, вважає Світлана Грицай, нині ЗНО – це «ускладнена форма контролю знань учнів та перевірка батьків на фінансову спроможність». І звертає увагу на те, що «при вступі до вишів діють інші критерії». Натомість чиновники від освіти, які відповідають за те, яким є ЗНО і чи буде його реформовано, спілкуватися щодо цієї проблеми не поспішають.

Потрібні дворівневі тести    

Контрактне навчання – не для українських гаманцівУ закладах вищої освіти – своє бачення проблеми. «Є ціла наука – тестологія, яка займається освітніми вимірюваннями, – нагадує Opinion проректор із науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров, – тому над проблемою осучаснення тестів для ЗНО потрібно працювати, і робити це мусять саме фахівці». На думку Володимира Бугрова, питання нині – не в самій системі зовнішнього незалежного оцінювання, а в падінні якості шкільної освіти. «Коли в людини висока температура, то вона ж при цьому не каже, що поганий термометр, яким цю температуру було виміряно, бо це лише інструмент, – пояснює проректор Університету Шевченка. – Так само й тут: ЗНО – це лише інструмент, який більш-менш адекватно показує рівень середньої освіти. Тому, з одного боку, його потрібно вдосконалювати, але водночас шукати причину такого рівня знань у середній школі».

Контрактне навчання – не для українських гаманцівДещо інакше сприймають систему ЗНО в Національному університеті біотехнологій і природокористування України. За словами ректора цього університету, міністра освіти і науки (2005-2007 років) Станіслава Ніколаєнка, той вигляд, у якому ЗНО є зараз, говорить про те, що воно же дещо застаріло. «По-перше, потрібно переформатувати саме ЗНО, дати більше відкритих завдань, щоб там було не тільки вгадування, а конкурсне завдання, твір, – пояснює Станіслав Ніколаєнко в коментарі для Opinion. – По-друге, потрібно зробити дворівневий тест із математики: для тих, хто вступає на технічні спеціальності – один рівень, а для гуманітаріїв – зовсім інший. І точно так само має бути два рівні з української мови та літератури: навіщо тим, хто вступає на зоотехніка чи ветеринара, так само заглиблюватися в цей предмет, як і майбутнім українським філологам? І тоді не буде в нас такої кількості двійок з української, яку ми мали торік. І це при тому, що всі ці люди розмовляють і пишуть українською, тобто вона для них рідна. Це ж парадокс: англійської й німецької так ніхто не знає, але там результати виявилися кращими».

Екс-міністр освіти й науки вважає, що не зовсім вдала й нинішня система зарахування до вишів. «Доцільно зробити, як було в нас колись і як Польща робить зараз: склали ЗНО – роздали на руки сертифікати, і далі нехай студенти самостійно обирають, куди вони вступають, – пояснює він. – Не треба оцих зарахувань, коли в Одесу вступає людина зі Львова чи Харкова. Цей студент їхати туди не хоче, бо далеко, жити ніде й немає за що. І що тоді відбувається? Молода людина не йде на держзамовлення та вступає у Львові на контракт, бо це для батьків обходиться дешевше, аніж навчання за держзамовленням в іншому місті. А в результаті маємо ще й такий собі недобір на державну форму навчання». На думку ректора НУБіП, було б логічно, щоб людина мала право подавати документи максимум у три ВНЗ, тоді система вступу працюватиме більш чітко.

«Зовнішнє оцінювання варто застосовувати винятково при вступі, повернувши у школи випускні іспити, і підняти роль середнього балу до рівня сертифіката ЗНО, – вважає Станіслав Ніколаєнко. – Ті, хто виступає проти цього, кажуть про повернення у школи корупції. Але якщо ми сьогодні аж так не довіряємо школі, то, може, їх треба закрити? Я багато спілкувався і спілкуюся з учителями, і більшість із них ніколи не поставлять учневі незаслужену оцінку. А якщо суспільство повірить школі, тоді вона відродиться. А зараз що? Старші класи на заняття не ходять, а готуються до ЗНО з репетиторами. При такому підході закривається доступ до вищої освіти для сільських випускників, а це неправильно. Хоча б тому, що міських ні фах агронома, ні фах зоотехніка не приваблює».

Підтримати креативних, не відмовляючись від стабільності  

Яким бути ЗНО: не можна всім пропонувати уніфікованого абітурієнтаІ хоч відзначено різні аспекти однієї проблеми, експерти, з якими поспілкувався Opinion, сходяться на думці, що ЗНО нині вже вичерпало свої можливості. «Якщо дивитися формально, на сьогодні ЗНО у вигляді тестування, яке використовується і для ДПА, і є підставою для вступу в університет, у такому вигляді вичерпало свій запас міцності, тому що починає суперечити компетентнісному підходу, – зазначає у коментарі Opinion експерт з питань освіти аналітичного центр «Український інститут майбутнього» Микола Скиба. – По-друге, воно не стимулює учнів розвивати мислення, здатність розв’язувати реальні проблеми – воно просто спрямовує на банальне запам’ятовування, без зв’язку з тим, як ці факти використовуються в житті, потрібні вони загалом чи ні».

Окрім того, на думку експерта, це створює диспропорцію уваги щодо інших предметів: аби отримати високі бали, учні 10-11-их класів концентруються тільки на тих, які їм потрібно буде складати на ЗНО, абсолютно нехтуючи іншими. «А саму систему побудовано так, що аби отримати за тест високий бал, інформацію потрібно прокручувати в голові постійно, бо щойно ти припиниш це робити, шанси отримати високий бал різко впадуть, – каже Микола Скиба. – А якщо є змога отримати 200 балів, людина починає зубрити й реально відволікається від того, що справді важливо для її подальшого розвитку. Скажімо, їй потрібна не просто біологія, а цікавить саме генетика. І не просто генетика, а наприклад редагування генів. Або цікавить не просто географія, а зміна клімату. Чи якісь речі, пов’язані з проблемами питної води. І замість того, щоб професіоналізуватись у цьому, така людина змушена повторювати формули чи вивчати структуру складнопідрядних і складносурядних речень, що навряд чи знадобиться їй потім у житті».

Саме тому, на думку фахівця, варто розділити ЗНО як зовнішній майданчик для оцінки та вже застарілу форму, у якій воно відбувається. «Зважаючи на сучасні потреби, варто дати щонайменше три варіанти, кожен із яких підійде для окремої категорії молодих людей, – пояснює аналітик Українського інституту майбутнього. – Скажімо, для тих, хто більше орієнтується на стабільність, умовно кажучи, на роботу в державному секторі чи будь-яку роботу виконавця, можна залишити систему ЗНО, яка працює зараз, осучаснивши самі тестові завдання. Якщо людині, яка має певні риси характеру, орієнтується більше на точність, а не на розуміння, комфортніше просто підготуватися до тестів, позбавляти її такої змоги не треба. Але ж є більш винахідлива молодь, яка від самого початку орієнтована на інноваційний сектор економіки, де вимагається креативність і нестандартне мислення. Для чого їм тоді вчити весь той обсяг літератури, якщо вони її не використовуватимуть? Їм потрібно дати змогу показати й захистити свої творчі роботи, своє бачення розв’язання якоїсь проблеми».

Причому, зазначає Микола Скиба, така опція може бути на базі Українського центру оцінювання якості освіти. Масовою вона не буде в будь-якому випадку, тож організувати це не так складно. «Ще для якоїсь частини молоді можлива форма, наприклад, певного творчого іспиту або командної роботи, розв’язання проблем у групі, – вважає він. – Для цього тільки потрібно розробити методологію оцінювання, а стандартизувати за бажання можна будь-який варіант. У світі перевірений і варіант захисту портфоліо, яке школяр напрацьовуватиме упродовж кількох років. Законом також дозволено індивідуальну освітню траєкторію, тож учні, які її обиратимуть, повинні мати змогу й захищати. При цьому важливо, щоб працювали ці кілька варіантів – і сам школяр мав змогу визначатися, який підходить саме йому, але стригти всіх під одну гребінку не можна».

Як бачимо, проблема справді комплексна й за помахом чарівної палички її не розв’яжеш. Але те, що не можна пропонувати усім університетам такого собі уніфікованого абітурієнта, видно неозброєним оком – таким чином стримується їхній розвиток. А ті університети, які претендують на унікальність, мають власну систему цінностей, дуже чітко знають, якого студента хочуть вчити. «І вони повинні мати змогу відібрати цього студента, – акцентує пан Скиба. – А коли студентів централізовано розподіляють через систему єдиної державної бази освіти, це зазвичай нівелює оту автономію, яку нашим університетам надано законом».

Яким бути ЗНО: не можна всім пропонувати уніфікованого абітурієнтаОтже, якщо підсумувати сказане, то в будь-якому випадку зовнішнє незалежне оцінювання – це дуже важливий проект, який було задумано як систему боротьби з корупцією на етапі вступу до вишів і якому, попри супутні проблеми, довіряє суспільство. Але цей інструмент не повинен перетворюватися на своєрідне гальмо в боротьбі за якість освіти. Окрім того, як зазначив у коментарі Opinion голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Сергій Квіт, разом із тим, як наші університети ставатимуть усе більш якісними й конкурентноздатними на міжнародній арені, у перспективі вони повинні одержати й більше прав у формуванні свого контингенту, висуваючи для них додаткові вимоги при наборі. Тож реформування системи ЗНО справді назріло.

Текст: Лариса Вишинська

2 комментария

  1. Ярослава Львівна on

    Згідна з думками, але з цими змінами слід знайомити всіх не за 2-3місяці перед ЗНО, а не пізніше, ніж у серпні, аби і психологічно, і теоретично підготуватися учням і вчителям до певних змін, навіть якщо для когось вони будуть незначними. Що важливіше: людина чи наука? Я за розумні зміни, але проти чергових » реформ», що полягають у збільшенні кількості інформації, а не у глибині перевірки здібностей дітей. Всім гарного настрою!!!!!

  2. Лариса Вишинська on

    Так, Ви праві, не можна людей просто ставити перед фактом, що щось там реформується. Це стосується не тільки тестування чи й навіть освіти загалом. А конкретно щодо ЗНО, то тут треба все робити дуже зважено. З одного боку, це долі наших дітей, а з іншого — не можуть вчитися в серйозних університетах ті, хто просто механічно вміє добре запам*ятовувати. І не можна через підготовку до ЗНО нівелювати вивчення інших предметів.

Залишити коментар