Субота, 25 травня

Суцільне зубожіння

Мене вже давно цікавить оцей от феномен популярності нашого сучасного зубожіння. Мабуть, тому, що я дуже добре пам’ятаю заробітну плату за місяць аж 86 гривень і стипендію 13 гривень, і роздуми про те, що краще купити півхлібини – і наїстися, чи пачку цигарок, щоб курити, тамуючи почуття голоду.

У моєму першому особистому холодильнику (дуже беушному «Донбасі», який зачинявся на гумку для велосипедів) навіть після зарплати не була заповнена бодай одна поличка. Але тоді чомусь не чули слова «зубожіння», саме в ті часи Юлія Володимирівна красномовно розказувала з екрана телевізора (теж страшенно беушного й чорнобілого) про те, як ми починаємо жити краще та як невдовзі заживемо взагалі прекрасно. Із моєї зарплати 80 % ішло на оренду житла й оплату комунальних. Звичайно, комунальні тоді коштували копійки, але 10 гривень за електроенергію, із тих 20, що залишилися після всіх обов’язкових виплат, то теж немало. Але зубожіння тоді не було; пенсіонери отримували свої 60 гривень пенсій, виплачували «копійки» за комунальні, тягли на собі город чи й кілька городів, тримали на балконах урожай картоплі, жартували вечорами та якось навіть не замахувалися на субсидію. Не знаю, чи вона й була тоді. Пільги якісь були, їх навіть можна було купити, головне – людину потрібну знайти. А от субсидії з’явилися пізніше. І були вони такими хитромудрими, що тільки найнаполегливіші й найвправніші могли їх вистояти й виходити. А от зубожіння не було.

Моя знайома за останні три роки відвідала з 10 країн світу. Кудись літала відпочити до моря чи покататися на лижах. Кудись побродити красивими стародавніми вуличками. А кудись і просто попити кави й подивитися на краєвид із вікна готелю. До того вона, звичайно ж, важко й багато працювала, чесно платила податки, і навіть Львів їй здавався закордонням. Зараз планує побувати в якійсь із країн Азії. І в неї зубожіння. Так, саме зараз вона найчастіше розказує про те, як тяжко жити та як важко заробити копійку, і що гірше, ніж зараз, їй не жилося ніколи.

Мужчина, йому 45 років. До 40 років він протирав штани на якійсь державній посаді. За його словами, перекладав папірчики й із того іноді мав якийсь гешефтик. За свої часи держслужбовця заробив на стару потягану «дев’ятку», кімнату в гуртожитку (і ту коштом дружини) й виразку шлунка. Із тих часів хіба згадує, що його боялися як клерка держустанови та як круто було відпочивати у профспілкових санаторіях, і байдуже, що меблі там потрощені, а вночі треба ганяти тарганів, душ у кінці коридору і працює чотири години на тиждень – головне, що за це не доводилося платити. Сьогодні цей чоловік має нормальну таку «Шкоду», трішки вживану, але в дуже хорошому стані. Кімнату в гуртожитку продали – вдалося викупити квартирку, невеличку, але з просторою кухнею, двома кімнатами й величезним балконом. Річницю весілля із дружиною святкували в Парижі. У нього теж зубожіння. Страшне й невідступне зубожіння – лякають ціни навіть на хліб. І то нічого, що він може легко собі дозволити кілька разів на тиждень пообідати в ресторані, головне, що батон коштує 12 гривень, а колись коштував гривню.

Моїй сусідці нещодавно зробили операцію на очах. З усіх витрат вона сплатила лише повернення додому на таксі. Досить недешеву операцію їй покрила «картка киянина» й пенсійне посвідчення. Цього було досить, щоб усе стало безкоштовним. Так, у палаті – меблі старенькі, у відділенні – ремонт і трішки шумно вдень. Але ліки для своєї гіпертонії вона отримує теж безкоштовно. Іноді радить мені, у кого із продавців на ярмарку смачніше м’ясце. У неї – зубожіння. Страшне зубожіння. От прямо дихати нічим, так її душить зубожіння. А особливо після монетизації субсидії, коли побачила живі гроші і справжню вартість комунальних послуг за її трикімнатну квартиру.

Я довго не могла зрозуміти, що це за феномен. Ми перестали жерти ковбасу другого ґатунку. Ми почали подорожувати. Ми купуємо смартфони. Ми вдягнені по-людськи. На ринку праці купа вакансій. Але ж зубожіння!!!

Я запитала в мами. А МатьМоя – пенсіонерка, із мінімальною пенсією, живе в селі з газовим опаленням. Кому, як не їй, знати про зубожіння? Мама задумалась і сказала, що за останні років 30 так легко ще не жила. Так, газ зараз дорогий, але субсидію отримати – не проблема. А зараз узагалі можна економити добряче і сплачувати навіть менше нарахованого монетизацією. Ліки, звичайно, дорогі, але їх принаймні можна купити. «Понімаєш, доця, в 90-х, коли батько ще був живий і ми робили та шось заробляли, шоб купить тобі курточку, треба було все літо економить. А щас я получила пенсію, поїхала й купила курточку, ту, яка на мене дивиться, і знаю, шо після цього не треба буде голодувать. Чи хотіла б я жить краще? Канєшно, хотіла б. Хотілося б, шоб і хату добре поремонтувать, і шоб вам грошима помогти – я б тобі мясорубку електричну подарила б. Но раньше було важко, дуже важко – і ти в страшній нужді, і я хліб у долг брала».

У нашому сьогоднішньому суспільстві перемагає феномен зубожіння. Колись таки його вирахують психологи чи соціологи і, певно, вкажуть на його суто інформаційну природу. А зараз вгодовані пальчики колишньої чиновниці зі статками невідомого походження пишуть про піввареника, і такі ж, не менш ситі, громадяни з аеропортів, власних машин і ресторанів їй підспівують. Бо надто важко повірити у власні сили, надто важко прийняти відповідальність за власне життя. Зате так зручно вірити в зубожіння, яке від вас не залежить, яке творить один такий сторонній «негодяй». Тому наш завтрашній день будують здебільшого доволі забезпечені свідки «зубожіння».

Татуся Бо

30 комментария

  1. Pingback: У нашому сьогоднішньому суспільстві перемагає феномен зубожіння

  2. Олександра on

    Думаю, феноменів тут нема. Це наша українська жаба. Українцям завжди мало. Плюс нездатність до аналізу з точки зору інших народів. Адже сьогодні ми живемо далеко не найгірше в світі.

    • Так, особливо, якщо порівнювати з країнами Прибалтики, які також жбули в союзі, як і Україна, то українці в порівнянні з ними, зовсім «непогано» живуть.

  3. Зореслава on

    Моя перша стипендія була 6грн.12коп.(1998р.) А в 2002-му стипендія складала 35грн., рівно стільки ж, в той час я платила за оренду квартири(ну не цілої квартири, можна сказати ліжко-місця, бо нас жило троє в 1-кімнатній квартирі). Білий хліб коштував 0,75 коп це більше як 2% від моєї стипендії, зараз білий хліб це 10-12 грн, а стипендія 1300, і це менше 1%. Перша моя зп складала 450 грн. а абонемент (8 занять) у фітнес зал — 50 грн, це все було у Трускавці (2006р.). Зараз зп орієнтовно 8000, а абонемент в зал на місяць — 400 грн, у Львові. Рахуємо: 11% від зп було і 5% від зп зараз. Яке зубожіння???? Звичайно, завжди хочеться більше/краще. Це нормально. Але зараз ніяк не гірше, ніж було, і це при тому, що зараз країна 5 років в стані війни, якої не було ні в 1998-му, ні в 2002-му, ні в 2006-му.

    У мене теж доволі багато знайомих, одні за рік відкрили 2 магазини, і кричать на кожному кроці як вони бідують, інші добудовують власний будинок (другий вже!), і теж плачуть що гірше їм ще не жилось… список може бути величенький. То синдром вічної жертви, спадок совка, людям ліньки аналізувати, брати відповідальність за власне життя. От і волають, як порося перед зарізом.

  4. Зачасту в питанні і відпоідь. Тоді юля казала-живемо добре, і усі вірили. ТеперЮля волає років п*ять про зубожіння, і тіж самі вірять.

  5. Так зоставте собі президента того самого ще на пять років,і рівень життя буде зростати.тільки віцна буде продовжуватись.І непотрібно розказувати казочки,що на пенсію в 1700гр мажна нормально прожити.

    • Так я б і «зоставив», але дурнуваті зубоженці вважають що змінивши президента вони зупинять війну. Зупинити війну тут и зараз можна тільки капітуляціею, тому ідіть в сраку.
      І якби ти почитало статтю яку коментуеш то до тебе може б дійшло що ніхто і не каже що в нас нормальні пенсії, але раніше, до припадку зубожіння вони були ще гірші

  6. Станом на 28.02.2019 р. загальний борг України — 2 111 898,5 млн. грн., а станом на 31.12.2009 р. лише — 316 884,6 млн. грн…

    • забули, що в 2010 до влади дірвався завгар?? з синками, Азіровим, клименком, бойком, вілкулом, яких ви зараз намагаєтесь назад до влати впхнути разом із Зеленським? що він набрав кредитів, спустошив казну і втік? а пенсії і зарплати з чого бюджетникам і пенсіонерам сплачувати? а країну на плаву під час війни тримати? а де ж дані про борг станом на лютий 2014, щоб порівняти, хто і як нахазяйнував. ви б ще з СССР порівняли, хоча і там борг був, бо всю продукцію легпрому і навіть харчі імпортували за валюту.

    • От про борг не треба. З 2009 по 2013 рік борг виріс на 33,403 млн дол. або 267,230 млн грн. З 2013 по 2019 р. борг зріс на 56,584 млн дол. або 1527,784 млн грн. Тобто за 5 років війни ми взяли кредитів у 1,7 раза більше ніж за 4 роки мирного життя. Скажіть — що ми такого збудвуали з 2009 по 20113 рр?? Нічого — ми просто мали «долар по вісім». За 2 місяці 2019 року держборг до речі, знизвся на 2,6 % на 56,7 млн грн. З 2009 по 2013 не відділа жодної копійки.!!! Більше тут https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1806109086155973&set=a.600201283413432&type=3&theater

  7. Елена Олеговна on

    Прямо таки получила пенсию и пошла купила любую курточку…. Сейчас любая курточка на рынке стоит не меньше, чем пенсия. Так что не пи*дите, пожалуйста.

  8. Pingback: Що зроблено в період незалежності 2014-2019. Факти з посиланнями. | UAT

    • Юлія вАладимирівна, доста нити. Щоб була казка, її тре воювати власними силами, тяжко працюючи, а не нити в тирнетах сидячи на сраці

  9. Смешные люди, как жили убого, так и продолжают. И радуются постоянству. На кого вообще рассчитан этого рода меседж?

  10. Citizen of the world on

    Субсидію не так і легко отримати і я знаю бабусь, яким відмовили у субсидії у цьому році. Тому це міф.

  11. Люди мали змогу побувати за кордоном і побачити рівень життя.в краінах які не мають стільки різних корисних копалин,чоргозему,лісу,та й самі люжи не дуже вже рвуться робити як наші по 18год але живуть в рази краще.там пенсіонери не вмлівають в чергах в держустановах за субсидіями і не рахують копійки в аптеках.коли жили в союзі то думали шо то так і має бути а тепер кожен цінить свою роботу і хоче відповідно за свою працю отримувати відповідний рівень життя.

  12. Дописувачка змалювала картину, ну принаймі мешканця Франції, а не України, все у нас в шоколаді, а ми, народ , ще чимось не задоволений. І факти нашого процвітання наводить. На противагу цоьму я наведу також фвкт із сьогодення. Операція на око, катаракта, пенсіннерці ( моїй тещі) обійшлась 700 євро. Ось вам дійсність.

  13. Yes, indeed, no matter how much you make ( salary) — it is not enough. But many Ukrainians finally get a chance to travel. The fact that older people who have never dreamed to see the world behind the iron curtain can potentially travel now is amazing! And many of them did visit some countries.
    On the other hand, we have plenty of retired old folks who literally struggle to have enough money for food. How is it better in comparison with 70-s and 80-s?

  14. Только я не совсем поняла, как моя мама, на свою пенсию в 1500, после выплаты коммунальных (которые ей платим мы, дети), может купить себе «курточку, которая на нее смотрит»?? Нет, не может она купить себе новую курточку. Она может сходить на сэконд и там, долго копаясь, найти что-то более или менее приличное.. судьба ее — сэконд. Такой судьбы вы хотели своим родителям? И в моей семье из 4 детей, именно зубожиння, ибо до конца месяца на еду не хватает. О каком отдыхе заграницей речь… О ком вообще эта статья? Какой слой населения тут описан?

  15. Виживати на пенсію 1350 гривен — це зубожіння???? Ну, у молоді ще є сили, а людям старшого віку, що робити?….Ми усі працюємо, верніше — підробляємо, тому що, безробіття. Уїхати до Польші робити — вже здоровья немає. Куди нас? На смітник? Ще, и рота закрийте, ви кажете! Духовне зубожіння — це жорстокість до нас!

  16. А не простіше не жалітися на зубожіння і підняти свою жопень, піти оформити медичну страховку в ASSISTANT де покриють 90% всіх твоїх витрат на медицину вплоть до операцій, зробити собі страхування житла і свого життя в випадку непрацездатності в страховій нормальній компанії, зрозуміти себе і піти працювати на улюблену професію, піти на курси підвищення кваліфікації навіть в 50, і займатися спортом чи подорожувати. Но люди ничого не хочуть робити, тильки обливати говном когось і самим получати щось за чийсь рахунок і нічого самим при цьому не роблячи. І це печально. Вони будуть жалітися на високу ціну хліба але ніколи не підуть терпіти перепони на шляху до своєї мрії. А у багатьох навіть немає мрії заради якої людина зранку встає з ліжка. Що говорити дальше.

Залишити коментар