Середа, 21 серпня

Хакінг емоційної реальності

Незворушно спостерігати за зростанням словесного хаосу в українському сегменті соціальних комунікацій стає дедалі складніше. Злам системи соціальної етики – відбувся.

Річ не у драматизмі змістовної частини тих чи інших послань. А в їхньому, так би мовити, яскравому емоційному супроводі. Тому поговоримо про різноманітне матюччя, наїзди, образи і прокльони.

Очевидно, що мова, у якій є лайливі слова, справляє дужчий уплив на людей, ніж виступи, позбавлені цих слів. Не факт, що при цьому мовець досягає поставленої мети, але байдужим від почутого залишитися справді важко.

Цікаво, що ще років п’ять-шість тому ці автори чули на власну адресу подібне від політичних супротивників і щиро, на повен голос дивувалися їхній дикості та безкультур’ю. Усі підстави для цього були. Але переможці дракона, схоже, самі рясно обросли лускою й повідрощували чималі хвости. Тепер час оволодівати вогненними подихами.

Можна було б використовувати науковий термін «обсценна лексика», але це звужує дискурс – багатство української мови контекстуально дозволяє навіть абсолютно пересічні слова перетворити на огидні.

В очікуванні політичної кризи соціальна істерія дедалі більше набуває ознак паніки.

Ці моделі словесної поведінки мають усі прикмети ритуально-магічної мови. Тобто – чаклунських заклять. Це спроба чарівного (тобто безконтактного) впливу на фізичний простір та людей, що живуть у ньому. Тому що інші способи керувати ними з різних причин для наших соціально-мереживних чаклунів нездійсненні.

Потрібно відзначити, що в ієрархії таких людей спеціально проплачені прокльонщики ані впливові, ані якою-небудь мірою цікаві взагалі. У деяких архаїчних культурах існують спеціально найняті плакальниці за небіжчиком, і їхньою кількістю визначається статус покійного. Але з реальним горем близьких це порівнювати безглуздо, як би відчайдушно найманці не репетували й не дерли на собі одяг і волосся.

У нашому випадку чимала кількість людей матюкає і проклинає одне одного цілком задурно й, судячи з усього, навіть без якогось видимого задоволення. А просто за наявністю такої внутрішньої потреби.

Давайте подивимося, із чого може складатися така потреба.

Традиційно лайку як важливий елемент переконуючого впливу використовують найменш захищені соціальні верстви. Раніше вважалося, що це молодь і люди з недостатньою освітою. Кримінальні кола – окрема тема. Усупереч примітивним побутовим уявленням там до сказаних слів ставляться дуже уважно.

Отже, тепер незахищеними себе вважають усі – недарма мем «зубожіння», хоч і в іронічному сенсі, але став дуже популярним. Незахищеним не дуже зрозуміло, від чого саме потрібно захищатися, але саме тут їм стає в нагоді політична демонологія.

Еротизація вербальної активності, фетишизація різних фізіологічних процесів – просто подарунок для класичних фрейдистів. У практичному значенні це захист від соціального тиску. Простіше кажучи, людина відчуває, що на неї дедалі сильніше тисне зовнішній світ. Але оскільки матюкають зазвичай когось конкретного, то це в підсумку нагадує звинувачення бога дощу в тому, що людина знехтувала парасолькою. Оскільки ця людина назавжди заслужила, за її власним глибоким переконанням, хорошу погоду пожиттєво.

Лайки та мат, як й інші емоційні висловлювання, служать тому, щоби чуттєво піднести (опустити) слухачів (читачів) до рівня власного збудження. Щоби душевно наблизити до себе, повести за собою у власну печеру бачення подій, за Платоном.

Але в аспекті соціальних мереж виникає ілюзія невпинного спілкування, у якому мат символізує критичну стадію діалогу. Тут цілком доречним буде приклад класичної сварки в маршрутках (незабаром по всій країні): «відкрийте, нічим дихати!» проти «закройтє, мнє дуєт!». Скандал завжди йде по висхідній із однаковим рівнем особистої переконаності й готовністю відстоювати свої права. Але прикметно, що ні на ціну квитка, ні на протяжність маршруту ці палкі театралізовані діалоги жодним чином не впливають. Але користувачі соціальних мереж щиро вважають, що їхні – впливають.

Розглянемо класифікатор цих гіперемоційних текстів та реплік.

Головні суперники зараз – це войовничо-завзятий мат vs агресивно-захисний мат. Різниці практично немає. Непристойні слова і звороти начебто «звільняють» авторів від етичних заборон й умовностей, тому що ці люди драматично говорять про долю країни.

Насправді вони говорять про свої власні долі, проектуючи це на країну. Їхнє особисте життя здебільшого в матеріально чи статусно жодним чином не мінялося при змінах президентів чи парламентів. Але той, хто говоритиме від першої особи, ризикує виглядати просто агресивним хамлом. А це в результаті не підвищує самооцінку. Заради неї, власне кажучи, люди в соціальних мережах і «висять» зі всіма своми мімімі, котиками й селфі. Мат «для зв’язки слів» ще раніше відійшов у ВК та «Однокласники», а в ФБ лишився для месенджера близьким.

А ось «ехо», тобто перехоплення і спотворення фраз противника, навпаки, розквітло. Ехолалія – взагалі симптом, який традиційно викликає пильну увагу психіатрів. І це додатковий аргумент на користь того, що наші стійкі неврози вже готові перейти в якусь наступну фазу.

Є хороша новина для мережевих матюкальників – гендерний баланс цілком вирівнюється, про його фізіологічні причини трохи згодом.

І ще одна. Ті, що чорно лаються в мережі, можуть справедливо вважати себе чеснішими людьми, ніж ті, хто свідомо намагається «відхреститися» від брехні, використовуючи в спілкуванні з іншими максимально абстрактні слова.

Брехуни використовують менше займенників від першої чи третьої особи. Натомість вони часто користуються дієсловами руху й негативними висловами. А от «правдоруби» мат використовують для того, щоби висловити «нефільтровані» почуття й щирість.

Щоправда, із точки зору екології вони схожі на тих добрих господарів, які ретельно порядкують у себе на обійсті, але сміття вивозять «у посадку». Але оскільки жодні емоції не обходяться без гормонів, потрібно згадати про нейрохімію лайки.

Між чоловічими статевими гормонами (андрогенами) і «гормонами стресу» (кортикостероїдами) є антагонізм. Це пояснює, зокрема, зменшення симптомів дистресу при сексі. У критичних ситуаціях (а секс сприймається підсвідомістю саме так) в організмах людей і тварин виробляються знеболюючі речовини – ендорфіни. Їхній викид у кров викликають три обставини: гнів, сміх або сексуальне збудження. Ці емоції посилюють викид ендорфінів, їх знеболююче бадьорить, робить сміливішим і підвищує самооцінку.

Лайка із сексуальним відтінком, особливо в людей, у звичайному житті не схильних до такого куражу – безумовний показник дистресу, що має всі шанси перерости в реактивний психоз.

Трохи про гендерну специфіку сексуальних інвектив у соціальних мережах. Традиційно словесна еротика, застосовувана жінками й чоловіками, мала гендерні відмінності. Це було пов’язано зі статусом мовця та складом тих, хто це чує. Але загальна гугл-освіченість і рівний доступ до порнохабів привели до гендерного вирівнювання словників лайки.

Тут навряд чи можна з усією визначеністю встановити причинно-наслідковий зв’язок. Але використовуючи один і той самий лайливий контекст, чоловік або жінка отримують демократично рівну кількість андрогенів. А, можливо, публічно й від душі лаються люди, у яких уже наявний гормональний дисбаланс.

Якщо говорити про групові ритуали (а соціальні мережі саме майданчик для таких ритуалів), то можна згадати ритуальний танець новозеландських маорі «хака». Виконавці тупають ногами, б’ють себе по стегнах і грудях, ритмічно вигукують різні грізні слова. Ми, звісно, бачимо в Ютюбі лише світський, політкоректний варіант цього танцю. Оскільки його військовий варіант, «перуперу», танцюють голяка, і напружений член під час танцю вважається проявом вищої військової доблесті.

Сьогоднішні українські соціальні мережі рясніють саме таким «хакінгом».

Проблема в тому, що словами у ФБ нічого зламати не можна, як би грізно вони не виглядали. Але це все щиро й від душі. Що правда, то правда.

Олег Покальчук

Залишити коментар