Понеділок, 17 червня

Страх у невизначеності. Неможливість знати про завтрашній день сіє паніку і хаос. Україна як держава з нестабільними демократичними інституціями щоразу зі зміною влади постає перед ризиком зміни курсу. І знову злободенне: якою буде міжнародна політика країни після президентських виборів?

Час визначитися

Стрімка зміна зовнішньополітичного вектора навряд чи стане можливою при будь-якому результаті. Усе-таки держава – корабель, котрий пливе за раніше визначеним курсом. І якщо почати різко змінювати курс, смикаючи штурвал, то можна зашкодити судну чи й потопити його. Попри те, що зовнішня політика за Конституцією у сфері повноважень президента, Верховна Рада (переоберемо її восени) навряд чи дозволить різкі рухи.

Так, керівник фракції «Народний фронт» Максим Бурбак між першим і другим турами президентських перегонів заявив із парламентської трибуни про незмінність зовнішньої політики, незалежно від результатів виборів. Остаточне рішення стосовно будь-яких мирних угод з РФ, за його словами, ухвалюватиме ВРУ. Щоправда, пан Бурбак наголосив на принциповості саме «Народного фронту» – не звертати з курсу на вступ до ЄС і НАТО, не йти на капітулянтські угоди з Путіним, зокрема «федералізації», не відмовлятися Україні від Криму. Нардеп нагадав: війна на Сході триває, дестабілізація в країні вигідна ворогу.

І якщо Петро Порошенко в разі повторної перемоги навряд чи змінить прозахідний курс – державний корабель потроху рухатиметься в бік ЄС та НАТО, то ймовірне президентство Володимира Зеленського якраз і викликає почуття невизначеності, тривоги в частини українського суспільства. Деякі з опитаних Opinion експертів запевнили, що не готові «вангувати» подальший перебіг подій.

«Пропонувала б не забігати наперед, а дочекатися 21 квітня, коли народ України зробить свій вибір і визначить наступного президента, – наголосила Opinion Оксана Юринець, голова підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС Комітету ВРУ з питань євроінтеграції. – У разі перемоги одного з кандидатів є загрози сходження із зовнішньополітичного курсу, судячи із заяв, які лунають із його передвиборчого штабу. Але, по-перше, ми чітко закріпили в Конституції наш вектор руху на НАТО та ЄС, по-друге, у нас парламентсько-президентська країна, і багато рішень у цьому напрямку лежить саме на Верховній Раді».

Непросто зрозуміти зовнішньополітичну орієнтацію пана Зеленського, якому приписують переважно прокремлівські погляди. Дещо розвіяли сумніви заяви членів його команди про перші десять рішень у разі обрання їхнього кандидата президентом. Щоправда, пізніше представники цієї команди зазначили, що оприлюднені рішення – «вибіркові та поверхневі витяги», зроблені журналістами. Серед оголошених кроків – запросити США і Велику Британію до участі в переговорах у нормандському форматі. Команда Зеленського підготувала візит до президента Франції Еммануеля Макрона,  начебто планує зустрітися з президентом США Дональда Трампа та канцлером Німеччини Ангели Меркель. Зеленський готовий до прямих переговорів із РФ за участю міжнародних партнерів, а з бойовиками «ДНР» і «ЛНР» переговори не вестиме.

«Нормандський та мінський формати однозначно потребують трансформації, – вважає Оксана Юринець. – Однак, на жаль, іншого формату спілкування з агресором у нас немає. Потрібно підключати до переговорів сильніших союзників, наприклад, США, але зовсім відмовитися від спілкування з Росією не маємо права. Бо в їхніх в’язницях, у полоні перебувають десятки українських громадян, і саме заради них ми повинні вести цей діалог».

«Класичний прямий діалог між Росією та Україною навряд чи можливий, адже сили наших держав нерівні, – розповів Opinion Євген Магда, директор Інституту світової політики. – Плюс Росія має чималий досвід маніпуляцій українською політичною верхівкою, тому оптимальним видається саме багатосторонній формат із гарантами виконання домовленостей».

За кого Захід?

Спецпредставник Держдепу з питань України Курт Волкер заявив, що США співпрацюватимуть із будь-яким президентом, незалежно від того, хто переможе в двобої. Представниця Єврокомісії Катаріна Матернова запевнила, що Комісія також готова співпрацювати з будь-яким переможцем виборів. Західні партнери проявляють традиційну толерантність щодо права вибору українців.

«Це стандартна формула, так говорять представники всіх демократичних країн, і це правильно, – повідомив Opinion Володимир Огризко, міністр закордонних справ України (2007-2009 роки). – Якщо вибори відбуваються демократично, обирається новий президент чи глава уряду в парламентських країнах, то немає підстав не визнавати цей вибір і не співпрацювати з новообраним керівником. Це лише підтверджує те, що вибори проходять вільно, чесно і демократично. А кого не визнають? Не визнають диктаторів і тоталітарних правителів».

Пан Огризко не має жодних сумнівів щодо продовження Петром Порошенком зовнішньополітичного курсу. А ось від передбачень дій Зеленського на міжнародному напрямку екс-міністр утримався.

«Наївно вважати, що США або ЄС когось прямо підтримають, – зазначив Євген Магда. – Проте Курт Волкер зауважив, що Петро Порошенко зробив більше за інших українських президентів. Але будь-яка цивілізована країна буде зважати на вибір українців. Ризики очевидні: президент формує зовнішню політику, і навіть необережне слово, заява можуть спричинити рухи у напрямі зменшення санкцій ЄС для Росії, адже певні кола всередині Євросоюзу давно за це виступають».

Буде складно

Для ефективної зовнішньої політики президенту потрібна команда професіоналів, розуміння важливості пріоритетів. На чільному місці питання економічних санкцій та європейських цінностей (демократії, прав людини, захисту меншин). Необхідно шукати спільну мову із західними сусідами – поляками, угорцями, румунами. Болісна тема – рух до ЄС і НАТО. За будь-яких розкладів дива чекати не слід.

«Варто позбавитися ілюзій: стрімкого просування до НАТО та ЄС не буде за будь-якого президента, європейська та євроатлантична інтеграція – складна робота з виконання низки завдань, – вважає Євген Магда. – Закріплення цього напряму руху в Конституції має важливе значення, однак прагнення треба наповнювати реальним змістом. Практика показала, що Зеленський не розуміє алгоритму європейської інтеграції, а в питанні вступу до НАТО робить ставку на референдум, хоча більше сенсу було б говорити про послідовний рух на зближення з Альянсом. Референдум щодо вступу до НАТО – улюблена тема Росії».

Не слід побоюватися можливої зміни зовнішньополітичного курсу України, адже засади зовнішньої політики визначені ВРУ і обов’язкові для реалізації президентом. Такої думки Надзвичайний і Повноважний Посол України в Киргизькій Республіці (2015-2017 роки) Микола Дорошенко. Успіх можливий за умови глибоких економічних реформ, забезпечення підзвітного використання бюджетних коштів, виведення майже половини економіки України із «сірої зони», переходу до прозорої системи оподаткування і соцзахисту, ствердження верховенства права і набуття судовою гілкою влади справжньої незалежності, зміцнення інститутів західної плюралістичної демократії з вільними і неупередженими ЗМІ.

«Європейський та євроатлантичний курс – не вибір між двома військово-політичними блоками чи зонами вільної торгівлі, а вибір між цінностями, – продовжив пан Дорошенко. – Українці не хочуть жити в автократичній, мілітаризованій країні, просякнутій корупцією й адмінресурсом. А саме з такою системою цінностей асоціюється Росія. Для пересічного українця відчуття постімперської величі не може замінити свободу пересування об’єднаною Європою, вільний рух товарів і капіталів, простір для підприємництва. Тому насправді для України вибір між РФ і Європою навіть не стоїть. Він давно і свідомо зроблений на користь європейських цінностей. І хто б не посів президентське крісло – він не зможе рухатися в іншій системі координат».

Потрапити до ЄС і НАТО може тільки сильна держава з конкурентоспроможною економікою. Не можна скидати з рахівниці  і співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Чи готові вони і надалі позичати гроші?

«Щоб відмовитися від співпраці з міжнародними фінансовими інституціями і водночас продовжувати утримувати фінансову стабільність у країні, необхідна величезна закачка інвестиційного ресурсу, – наголосив Opinion Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера. – Це навряд чи станеться в короткотерміновій перспективі. Можливо, протягом року. Тому навіть у разі зміни влади не вірю, що можлива зупинка співпраці з МВФ. Але вірю – якщо влада змінюється, то будуть обговорені параметри цієї співпраці. І програма stand-by буде переглянута, тому що вона все одно не виконується. Порушені параметри з монетизації субсидій, зі збільшенням соцвиплат і антикорупційною боротьбою. Якщо не буде програми з МВФ, то не буде програми зі Світовим банком. Якщо ж буде програма з МВФ – то буде програма з іншими міжнародними фінансовими інституціями».

Тільки в Європу!

Opinion поцікавився у відомих українців, чи вдасться нашій державі зберегти рух у західному напрямку?

Максим Розумний, доктор політичних наук:

«Вагомих передумов для того, щоб поставити в практичній площині питання вступу до НАТО чи ЄС, нині не існує. Це обумовлено як станом України, так і політикою цих об’єднань на цьому етапі. Тому може йтися лише про кроки наближення до ЄС і НАТО – запровадження відповідних стандартів, налагодження постійних комунікацій, зміцнення взаємної довіри. У цьому контексті другий термін президентства Порошенка був би сприятливішим політичним рішенням, оскільки означав би передбачуваність української політики для зовнішніх партнерів, а також забезпечував би вищий професійний рівень керівництва зовнішньою політикою держави. Якщо ця політика стане предметом політичних експериментів і популістичних рішень, ризикуємо випасти зі сфери геополітичних пріоритетів Європи й Америки».

Софія Майданська, письменниця:

«Якщо кандидат у президенти дозволяє собі паплюжити зі свого «95 кварталу» Україну, українську мову, українську національну культуру, традиції, українську націю – очевидно, що в разі його перемоги на виборах він першим відкриє перед Путіним «Золоті ворота» Києва і ставши, як і обіцяв, перед ним на коліна, зробить спробу подати замість калача на вишиваному рушничкові всіх нас гамузом, разом із цілою Україною… Якщо б таке сталося, тоді Україні в найближчій перспективі не вдасться зберегти і посилити рух у європейському та євроатлантичному напрямку. Тоді вже не буде ні трояндових, ні помаранчевих революцій, але почнеться тривале, жорстке збройне протистояння, новітня переможна битва під «Жовтими водами», бо не тільки нам, але й більшості членів Північноатлантичного альянсу вже набридло, що з-під кремлівського паркану то тут, то там, з криками «ату!» випускають «російських гончих», а потім відхрещуються він них… Вірю у визначений нашим президентом Петром Порошенком, вписаний кров’ю на віковічних скрижалях історії, єдиний шлях, який означив для нас іще князь Володимир Великий, обравши рух до цивілізаційного розвитку – до Європи, обравши християнську віру під омофором Константинопольської Церкви-Матері та триєдиний державний герб – Тризуб».

Тамара Марценюк, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії:

«Хочеться мати надію, що Україна і надалі рухатиметься в напрямку забезпечення рівних прав і можливостей та прав людини загалом. За останні роки вдалося привернути більше уваги до тематики гендерно обумовленого насильства, і було б дуже добре нарешті ратифікувати Стамбульську Конвенцію (Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами), що є нашим зобов’язанням перед європейською спільнотою. Дуже важливо, аби Україна продовжувала бути однією із пострадянських лідерок у сфері протидії гендерному насильству».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар