Середа, 24 квітня

Між першим і другим туром президентських виборів питання громадської безпеки особливо загострилося, і правоохоронцям доводиться працювати в посиленому режимі. Проте ніхто їх не звільняє і від решти задач. Одним із таких завдань для патрульних поліцейських є гарантування безпеки дорожнього руху. Передовсім, це боротьба з порушенням правил дорожнього руху і як наслідок – з ДТП, від яких на дорогах продовжують гинути люди. Як це відбувається, Opinion розповідає перший заступник начальника департаменту патрульних поліцейських України Олексій Білошицький.

Олексію, позаду перший тур виборів. З якими порушеннями чи провокаціями ви стикнулися в цей день і які маєте завдання на другий тур?

Якщо казати мовою цифр, то з 31 березня по 2 квітня в поліцію надійшло 2690 заяв і повідомлень, пов’язаних із порушеннями виборчого процесу. За цими фактами розпочато 71 кримінальне провадження. Крім того, органами поліції складено 50 адміністративних протоколів. Загалом ідеться про незаконну агітацію, фотографування бюлетенів, підкуп виборців, пошкодження бюлетенів, неправдиві повідомлення про замінування й спроби винести бюлетені з дільниці.

Насправді завдання у всіх поліцейських і патрульних під час виборів одне – забезпечити законність і дотримання правопорядку. Тому ми реагували і будемо реагувати на будь-які правопорушення під час виборчого процесу. У день голосування патрульні поліцейські перебували на виборчих дільницях, де стежили, щоб не було порушень чи спроб зірвати вибори. Якщо десь щось ставалося, реагували миттєво і передавали інформацію в спеціальний координаційний центр, який діє в Національній поліції. І так будемо працювати і під час другого туру.

Роботу патрульної поліції, насамперед, асоціюють із убезпеченням доріг, проте жахливі аварії стаються майже щодня. Як цьому можна запобігти?

По-перше, давайте проаналізуємо проблему з цифрами в руках. Я нещодавно сам вивчав статистику дорожньо-транспортних пригод (ДТП), починаючи з 2006 року, задовго до того, як з’явилася патрульна поліція. І за цей період аварійність знизилася майже втричі.

Попри такі цифри, я б не казав, що той результат, який маємо зараз, велике досягнення. Позитивну динаміку ми маємо, але показники ще залишаються високими, тож рухатися є куди. Щось уже зроблено. Скажімо, ухвалено певні зміни до законодавства, які дають змогу впливати на ситуацію. Але того, що зроблено, мало. Скажімо, є дуже суттєві законодавчі зміни, які було запропоновано міністром внутрішніх справ, але вони ще тільки чекають на розгляд.

Йдеться про законопроект № 7286 – про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, який зареєстровано у ВР ще 2017 року?

Так. Ним має бути вирішено цілу низку завдань, пов’язаних із убезпеченням ситуації на дорогах. А ми зі свого боку робимо все, на що маємо повноваження і змогу. Торік і позаторік значно підвищили кількість екіпажів дорожньої патрульної поліції. І це не після липня 2018-го, коли сталися аварії за участю міжміських маршруток, як дехто може подумати. Тоді було вжито спеціальні заходи, проведено операцію, але такі речі мають періодичний характер. А я кажу про стандартну стабільну роботу, спрямовану на боротьбу з аварійністю на дорогах, коли 200 екіпажів дорожньої патрульної поліції щодня, навіть щозміни, в режимі 24/7 патрулюють траси міжнародного й національного значення. А це понад 6 тис. км доріг. Крім того, будь-який екіпаж патрульної поліції, де б він не патрулював – у місті чи деінде, – також реагує на порушення у сфері безпеки дорожнього руху (БДР).

Та не все залежить від патрульних – на безпеку на дорозі впливають багато чинників. Це і якість самого дорожнього полотна, і організація дорожнього руху, наявність розмітки, відбійників, підземних / надземних переходів, освітлені чи ні наземні пішохідні переходи, є чи немає острівців безпеки, і організація руху автомобілів по колу, правильне налаштування світлофорних об’єктів, і багато інших моментів. Якщо йдеться про організацію руху, там відповідальність власників доріг або тих структур, на які покладено обов’язок їх утримувати. У містах це місцева адміністрація. За траси міжнародного значення відповідає «Укравтодор».

Проте в країні досі за звичкою асоціюють БДР тільки з контролювальним органом – патрульною поліцією. Це я кажу тільки про практичні аспекти проблеми, а ще є аспект правової свідомості, правової культури і виховання наших громадян. Давайте дивитися правді у вічі: багато ДТП з тяжкими наслідками стаються через відверте нехтування правилами. Через керування автомобілем у стані сп’яніння, через перевищення швидкості руху. Навіть якщо ми матимемо ідеальні закони, поки не змінимо правову свідомість і правову культуру людей, розраховувати на суттєвий результат складно. Скільки б ми не роз’яснювали, скільки б не патрулювали, якщо людей не виховувати правильно, будемо досягати тільки проміжних результатів. Тому ми теж долучаємося до виховної роботи.

Це проект «Шкільний офіцер поліції»?

Так. Зараз він уже доріс до напрямку нашої діяльності. Офіцери взаємодіють зі школярами, спираючись у своїй роботі на нові стандарти і підходи. Наприклад, під час рольової гри розповідають, як дотримуватися правил дорожнього руху, як правильно діяти на дорозі за тієї чи тієї ситуації. А діти потім, і це дуже цінно, діляться власними знаннями з батьками, вказуючи вже на їхні помилки. І хоч ми працюємо не тільки зі школярами, профілактичні бесіди, особливо в разі порушень ПДР на дорозі, проводимо з усіма верствами населення, але виховання однозначно треба починати змалечку.

Рольові ігри – це добре, але раніше у школах до цього питання підходили серйозніше. Були навчально-виробничі комбінати, де учні випускних класів могли отримати посвідчення водія-професіонала. І ті ж самі ПДР у таких комбінатах вони вчили два роки. Можливо, варто відродити таку практику?

Хоч патрульна поліція не займається школами для водіїв, але сама ідея мені видається цікавою. Тож треба вивчити це питання, а вже потім думати про якісь ініціативи.

Олексію, ви казали, що є прогалини в законодавстві, які заважають дбати про безпеку на дорогах. Про які саме прогалини йдеться?

Наприклад, ми складаємо протокол про адміністративну відповідальність на порушника за керування автомобілем напідпитку. Ці справи потрапляють до суду, а далі відбувається парадоксальний розвиток подій – справу закривають за малозначністю. Тобто, суд, розглядаючи цю справу, вирішує, що це малозначне діяння, хоч як на мене, це одне з найтяжчих діянь, які передбачено в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Іноді такі справи загалом передають на розсуд трудового колективу.

Таке досі є?

Так. Ця радянська практика збереглася. Чинний нині кодекс ухвалено 1984 року, тож там закріплено оці радянські механізми, коли водія-порушника, який працює на підприємстві, можна передавати на поруки трудовому колективу.

І що, справді передають?

Звісно, але питання в тому, наскільки це ефективно і результативно? Чи розуміє водій-порушник свою відповідальність, коли його викликали, посварили і на цьому все? Справу закрито. Як гадаєте, він зробить правильні висновки з цієї ситуації? Звісно, ні.

У разі ухвалення згаданого законопроекту що зміниться відразу?

Не буде змоги закривати справи за малозначністю, передавати їх на розгляд у трудовий колектив тощо. Окремо хочу сказати про тему керування у стані сп’яніння. У 2017 році було зафіксовано понад 114 тис. таких фактів. У 2018-му – понад 110 тис. Тобто, попри значне збільшення розміру штрафів, з року в рік маємо майже однаковий рівень.

Чому? Найголовніше – не повністю забезпечено дотримання принципу невідворотності покарання. Протоколи складаються, справи до суду потрапляють, проте якимось чином притягнення до відповідальності не відбувається, особу за таке діяння не покарано. По-друге, у нас досі немає ефективного механізму виявлення таких порушень, а законопроектом № 7286 розв’язання цієї проблеми теж передбачено.

Ви пропонуєте зупиняти і всіх перевіряти на алкотестері? Але ж у нас нібито зупиняти без причини не можна?

У ст. 35 закону про Нацполіцію нині є вже 10 підстав, коли поліцейський має право зупиняти автомобіль, і там справді немає підстави про підозру на вживання спиртного. Та звернімося до закордонного досвіду. В країнах ЄС давно й успішно борються з п’яними за кермом. Як? Застосовуючи механізм раптових перевірок, під час яких у певних місцях чи в певний час зупиняють весь або вибірково потік транспортних засобів і проводять огляд на стан сп’яніння. У Польщі навіть є така акція, називається «Тверезий понеділок». Ці перевірки забирають у водіїв мінімум часу, проте дуже дієві. У нас же поки що керуються принципом «не спійманий – не порушник», а так бути не повинно.

Часто ДТП з тяжкими наслідками стається за участю «мажорів», проте нерідко «автори» таких аварій залишаються непокараними. Харківську ситуацію, коли суд прийняв рішення про 10 років позбавлення волі для винуватців тієї аварії, можна вважати ледь не винятком. Як загалом вплинути на відомих людей або їхніх дітей, які не дружать з ПДР?

Я тут з вами трохи не погоджуся. Тому що мені особисто як поліцейському немає жодної різниці, хто за кермом, якщо він порушник і своїми діями спричинив навіть не аварію з тяжкими наслідками, а просто ДТП. І патрульна поліція своїми діями вже давно довела, що для неї немає різниці, депутат чи якийсь чиновник, на «Ланосі» їде чи на «Лексусі». Ми притягуємо до відповідальності всіх порушників ПДР.

Можете не сумніватися, порушують усі категорії громадян України. На відомих людей припадає невелика частка, просто вони відомі – і до них прикуто увагу суспільства. І людям здається, що аварії за участю «мажорів» більш криваві, та вони просто резонансні. От буквально вчора-позавчора були серйозні аварії, де не було «мажорів». Ми опублікували в себе на сайті цю інформацію, але ніхто про це не говорить, бо ніхто цих людей не знає, і суспільству нецікаво. Виховувати ж потрібно не тільки «мажорів», а всіх, якщо йдеться про виховання поваги до закону.

Коли в Харкові сталася аварія за участю Олени Зайцевої, тоді йшлося про те, що вона брала участь у автоперегонах, хоч потім це нібито не підтвердилося. Але загалом такі перегони часто бувають? Хто в них бере участь?

Перегони справді трапляються. Сказати, що часто, не можна. Ми категорично проти таких «розваг» і припиняємо це правопорушення, де б воно не було зафіксовано і хто б не брав у цих перегонах участь. Люди в них беруть участь дуже різні, автомобілі – теж різні. Бувають за 3 тис. доларів, а є й за 300 тис.

Дуже часто ДТП спричиняють пішоходи, які ігнорують правила. Реально вплинути на таких порушників можна?

Ця проблема глобальна, все впирається у виховання в родині, особистий приклад батьків. Уявіть ситуацію: дорога має по три смуги в обидва боки, і раптом усі ці шість смуг перебігає пішохід, ще й перестрибує через той відбійник, який посередині. На репліку поліцейського: «Що ви робите? Вас же авто може збити! Пішохідний перехід за 10-15 м» чуємо у відповідь: «А мені тут треба!»

Біда в тому, що хтось на якомусь етапі вбив усім в голови, що пішохід завжди правий. Та навіть якщо буде вина водія і його буде притягнуто до відповідальності, це поверне постраждалому пішоходові здоров’я чи й навіть життя? Ні. Пішоходи ж у нас, дійшовши до «зебри», йдуть, не дивлячись на дорогу. Це неправильно. І в правилах, які справді написано кров’ю, чітко сказано, що пішохід має пересвідчитись у власній безпеці. А також що забороняється раптово виходити чи вибігати на проїжджу частину навіть на пішохідному переході.

Тому ми регулярно проводимо операцію «Пішохід», днями розпочато чергову, ми вам пізніше повідомимо її результати. Що робимо? Зупиняємо порушників, пояснюємо, що вони не тільки підставляють водіїв (тут треба розуміти, що автомобіль, який має солідну масу, рухається за законами фізики і раптово зупинитися не може, навіть якщо водій зреагує відразу), але й не думають про власне життя і здоров’я. Та й 85 грн штрафу, який має сплатити пішохід-порушник, не порівняти з тією відповідальністю, яку сьогодні сплачує за порушення водій. Тут потрібно змінювати підходи, мають бути ще й невідворотність покарання та ефективні механізми виявлення.

Ви як пішохід переходите дорогу в невстановленому місці?

Знаєте, я не святий і не був святим до того, як став поліцейським, але, розуміючи наслідки таких дій, через дорогу давно не перебігаю. І іншим не раджу цього робити, бо справді небезпечно.

А як бути з екіпажами патрульних, які порушують ПДР? Це і розворот через подвійну осьову, і багато інших моментів. Бо якщо люди бачитимуть такі речі, якими б не були штрафи, завжди хтось подумає «їм же можна»…

Розумію, це ви бачили особисто. А той екіпаж їхав з увімкненими проблисковими маячками?

Ні, просто їхав. І, до речі, швидкісного режиму теж не дотримувався.

Бо саме патрульний автомобіль як спеціалізований транспорт, відповідно до правил, може відступати від ПДР, якщо рухається з увімкненими проблисковими маячками та звуковим попередженням чи без нього. Інакше йдеться про порушення, за які ми притягуємо своїх співробітників до дисциплінарної відповідальності.

І багато притягли тих, хто порушує ПДР?

Багато. Лише за минулий рік в департаменті патрульної поліції проведено майже 4 тис. службових розслідувань, причиною яких стали різні правопорушення. Патрульних поліцейських у нас понад 12 тис., тож таке розслідування проводилося щодо кожного третього. Тому казати, що ми на якісь неправомірні дії наших співробітників заплющуємо очі, буде неправильно.

Якщо з вини екіпажу поліцейських стається ДТП, тоді зрозуміло, а як виявляєте звичайну неповагу до правил дорожнього руху?

У нас у кожному управлінні патрульної поліції в режимі 24/7 діють підрозділи моніторингу. Їхнє завдання – нагляд за дотриманням законності, дисципліни у підрозділах.

Як вони це роблять технічно: патрульні слідкують за порядком, а співробітники цієї служби моніторингу – за патрульними?

Так, серед екіпажів патрульної поліції, які працюють у містах, є екіпаж моніторингу. Він може бути на спеціалізованому або неспеціалізованому автомобілі. Тобто його може бути видно, а може бути не видно. Причому цей екіпаж бачить, де перебувають усі екіпажі патрульних, помічає багато порушень, так що це системна боротьба, яка дає свої плоди.

А є статистика кількості ДТП з вини поліцейських?

Є. Якщо взяти загальну картину з ДТП, то з вини поліцейських десь 36-38 %. Торік на території України за участю автомобілів патрульної поліції сталося 596 ДТП, з яких 144 – з вини патрульних. З 1 січня по 27 березня цього року – 126 ДТП за їхньою участю, з яких 35 – аварії з вини поліцейських патрульної поліції.

Чи не забагато? Хіба поліцейські не повинні їздити так, щоб бути прикладом для інших водіїв?

Це хибна думка. Уявіть ситуацію: екіпаж отримав терміновий виклик – десь пограбували чи побили людину. Він їде з увімкненими червоними й синіми маячками, йому потрібно розвернутися, він подає сигнал і виконує маневр. Але водії, які їдуть поруч, не завжди уважні до того, що відбувається на дорозі. А коли стається ДТП, винен буде патрульний, який не врахував обстановку. Хоч він і зробив усе від нього залежне, щоб люди його побачили.

Не можна порівнювати режим патрулювання, службового використання спеціалізованого транспортного засобу і той режим, коли людина просто їде на роботу, додому чи в магазин. Патрульний за зміну в десятках ситуацій перебуває, де йому треба швидко реагувати, швидко дістатися до місця події. Це може бути навіть виклик у разі сімейної сварки… Або їде екіпаж, який переслідує порушника. Люди повинні розуміти, що поліцейська діяльність здійснюється в поліцейському режимі.

Ми спілкувалися з колегами з інших країн, вивчали досвід США, Європи. Гадаєте, там поліцейські не б’ють машин? Та ще більше б’ють, ніж у нас. Я кажу так, як є насправді. І це там сприймається нормально, бо поліцейський патрулює, виконує свою роботу, а не виїхав просто покататися. А за таких умов ризик потрапити у ДТП у нього набагато вищий, аніж у того, хто їде собі тихенько додому. А екстремальність окремих ситуацій підвищує ці ризики в рази.
Бувають і випадки, коли патрульні потрапляють у ДТП тільки з власної неуважності чи необережності. Ми це відслідковуємо і притягуємо їх до відповідальності.

Ваші підлеглі проходять курси екстремального водіння?

Коли наш департамент тільки з’явився, їх не було. Тоді запустити нову структуру треба було швидко. Ми це зробили. Певні прорахунки були, але ми вчимося на власних помилках. Тепер маємо курси контраварійного водіння для чинних поліцейських. І є вже Академія патрульної поліції – спеціалізований заклад, який випускає поліцейських. Там вони проходять шестимісячну програму навчання, якою передбачено і такі курси. Це приклад роботи над власними помилками – ми побачили, що це потрібно, і запровадили.

Нині увагу суспільства прикуто до запуску системи автоматичної фіксації порушень. Вона повинна була з’явитися ще торік, але відклали до літа, а потім і до осені цього року. Це вже остаточний термін?

Як сказав у своєму інтерв’ю міністр внутрішніх справ, цю систему буде впроваджено до кінця року. Ви знаєте, багато кому невтямки, чому зсувається термін. Поясню зовсім просто. Уже була спроба у 2007-2010 роках це зробити, але та система виявилася невдалою та проіснувала недовго. Причина – її було запроваджено з великими законодавчими проблемами. Як на мене, йдеться про технічні й загалом системні проблеми, тому що систему було запущено наспіх. А низка прогалин у законодавстві, які були на той момент, потім звели нанівець усю роботу – і врешті-решт Конституційний суд знівелював її повністю, визнавши незаконною.

Тепер буде інакше?

Буде, але потрібен системний фундаментальний підхід: коли ця система запрацює, у жодної людини не повинно виникнути жодного сумніву у правильності притягнення до відповідальності, якщо це станеться. Що це його машина, що було порушення, що все відповідно до закону тощо. Саме враховуючи всі чинники, й будується система тепер. Ми теж долучилися до цього процесу, хоч патрульна поліція не головний підрозділ, який вирішує це завдання.

Для цього вже зроблено дуже багато, зокрема ухвалено низку законодавчих змін. Зараз ми на фінальній стадії. Ще кілька штрихів – і система запрацює. І тоді, як влучно сказав міністр, суспільство буде шоковане обсягами правопорушень, які автоматично фіксуватимуть камери відеоспостереження. Люди довго звикатимуть до цього, але така шокова терапія потрібна: нехай краще один раз сплатить штраф і далі думатиме, чи літати на високій швидкості, аніж доїздиться до аварії. В інших країнах давно запровадили таку систему, і вона добре працює на зниження рівня аварійності.

Прогнозні цифри кількості порушень ПДР є?

Одна камера, яку було встановлено в Києві на вулиці Олени Теліги, упродовж місяця зафіксувала понад 20 тис. правопорушень. Це серйозно.

А скільки планується камер використовувати? Публікуватиметься карта їхнього розташування?

Карта буде відкритою, ми нічого не збираємося приховувати. Наші співробітники разом з Головним сервісним центром продовжують тестувати систему. Вже опрацьовано понад 15 тис. інформаційних файлів – поки що віртуальних постанов про адміністративне правопорушення. Щоб визначитися, де саме буде розміщено камери, ми отримуємо від управлінь патрульної поліції на місцях інформацію щодо аварійно небезпечних ділянок доріг і місць концентрації ДТП.

І вже надіслали до органів місцевого самоврядування і власників доріг пропозиції щодо місць встановлення приладів. Ці пропозиції якраз і базуються на аналізі аварійно небезпечних місць. Тож на першому етапі заплановано встановити 1776 камер автоматичної фіксації: 1187 з них у містах і ще 589 – на автодорогах.

З «Укрпоштою» вже порозумілися щодо того, як відправлятимете листи з повідомленнями про порушення і штрафи?

Цим питанням займається не Департамент патрульної поліції, а Головний сервісний центр. Порозуміння вже знайдено, але говорити про щось конкретне зарано.

Окрім системи автоматичної фіксації порушень, з жовтня минулого року на дорогах почали працювати у тестовому режимі ще й лазерні радари, або лідари TruCam. Нині їх 75, будете ще збільшувати кількість?

При автофіксації не враховується особа водія: правопорушення фіксується, система його опрацьовує, інформація потрапляє в електронну базу, потім її переглядає інспектор, виносить рішення, і це рішення надходить на адресу власника автівки листом. У випадку ж із лідарами виявленого водія-порушника зупиняють і притягують до відповідальності на місці. Інколи ці лазерні вимірювачі швидкості порівнюють із тими «фарами», з якими колись стояли на дорогах співробітники ДАІ. Знаєте, в чому найбільша різниця? Навіть не в технічних характеристиках самих приладів, хоча між цими приладами прірва. А в тому, що раніше ніхто ніколи не знав, де той інспектор стояв зі своїм приладом, а процес використання TruCam максимально відкритий. Хто хоче знати, де ми їх використовуємо, на нашому сайті є карта. Найближчим часом встановимо ще 25 таких приладів.

У Києві таких місць скільки?

Близько 10. І ми не лише оприлюднюємо місця, де є ці прилади, але в обов’язковому порядку на тих ділянках вимірювання встановлено знаки, які попереджають водіїв, що проводиться фото- / відеофіксація правопорушень. У тому місці завжди стоїть службовий автомобіль з увімкненими проблисковими маячками синього кольору. Ми не прагнемо назбирати більше грошей через механізм штрафів, як іноді закидають, а всіма способами попереджаємо водія, що на цій ділянці, якщо не хочеш неприємностей, варто їхати тихіше.

На ділянках, де працюють TruCam, вже є зниження рівня аварійності. Ми ж ці прилади де розміщуємо? У місцях з підвищеною концентрацією ДТП, причиною яких є саме перевищення швидкості. Намагаємося діяти превентивно. З 16 жовтня 2018 року, коли було встановлено перші прилади, і по 1 квітня 2019-го за допомогою TruCam складено 93 719 адміністративних матеріалів за перевищення швидкості.

Але ж водії подають до суду, і вже є випадки, коли суд приймає рішення на користь автовласника…

Наразі мені відомо тільки про два таких рішення, і то суду першої інстанції. Це Краматорськ і Полтава. Я жодним чином не коментую судове рішення, але, на мою особисту думку, суд не повністю розібрався у законодавчих нюансах, бо у рішенні йде посилання на законодавчі акти, котрі не існують. А ось рішень, які підтверджують, що все законно, десятки чи й навіть сотні. Тому жодних загроз для використання лідарів не бачимо: 99 % всіх рішень, де оскаржується використання TruCam, позитивні щодо правомірності як використання цих приладів, так і притягнення порушників до відповідальності.

Які порушення, окрім перевищення швидкості, будуть фіксуватися автоматичною системою?

Передусім, проїзд на заборонний сигнал світлофора, порушення правил зупинки і стоянки, правил руху і зупинки на смузі для громадського транспорту. А також виїзд на зустрічну смугу, порушення правил руху через залізничний переїзд. До поля зору автоматичної фіксації потрапить і заборона рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За що саме водіям доведеться платити найбільше?

Перевищення швидкості на понад 50 км/год – це 510 грн. У містах, де дозволено 50 км/год, така відповідальність наступає при швидкості руху від 100 км/год. Насправді порушенням буде вже 51 км/год, але, згідно з ПДР, водій заплатить 255 грн, якщо рухатиметься на 20 км швидше, аніж дозволено.

Порушення правил руху через залізничний переїзд карається 850 грн штрафу. А найвищий штраф – за стоянку автомобілів на місцях, передбачених для автомобілів водіїв з інвалідністю або тих, хто їх перевозить. Це від 1020 до 1700 грн.

50 км/год в населених пунктах було запроваджено понад рік тому. Реальні результати є?

Зрозумійте, це рішення було прийнято не тому, що комусь так захотілося. Саме цю швидкість руху в населених пунктах загалом взято на озброєння дуже великою кількістю країн. Чому? Як свідчать дослідження, проведені багатьма солідними організаціями, зокрема й ВООЗ, саме ця швидкість, порівняно з 60 км/год, в рази зменшує кількість смертей, особливо ДТП з пішоходами. Тому ці 10 км/год – це та зміна, яка справді рятує життя.

От ви як водій, поясніть: 50 км/год на якій передачі треба їхати – на третій чи четвертій? Водії кажуть, що для переважної більшості 50 км/год для третьої забагато і відбувається перевитрата пального, а для четвертої – замало…

Це залежить від технічних характеристик автомобіля.

Чи не краще було б створити механізм, який би змусив водіїв, причому всіх без винятку, дотримуватися 60 км/год? А то що півтора року тому було багато перевищень швидкості, що зараз…

Це підхід пересічного громадянина, який не спирається на дослідження проблеми.

Хто щодня за кермом, скаже вам, що швидкісний режим у великих містах із запровадженням 50 км/год практично не змінився… Та й екіпажі патрульних поліцейських чи урядові кортежі не 50 км/год їздять.

Щоб розв’язати цю проблему, потрібно не тільки змінювати законодавство, а діяти одночасно в різних напрямках. Тобто ухвалювати законодавчі зміни та створювати механізми, які змусять водіїв дотримуватися правил дорожнього руху. Робота ведеться, просто потрібен час.

Текст: Лариса Вишинська

Фото: Олена Усенко

3 комментария

  1. дуже цікава, хоча й жахлив статистика. Стільки гине людей через недосконалість законодавства, через відсутність коштів на ті ж камери. Коли бачу, як черговий порушник летить на червоне світло, хочеться дістати десь автомат і випустити чергу навздогін. Розумію, що надання темі публічності і лобіювання конструктивних пропозицій — ефективніші, але емоції усе одно просто розривають…

    • Лариса УСЕНКО on

      З емоціями все зрозуміло. У мене також емоції, коли пішохід із бананами у вухах, та ще й увечері, коли у світлі фар його зовсім не видно, та ще й узимку, коли під колесами лід і гальмівний шлях практично подвоюється, буквально випадає під колеса. Це ж яким дурнем потрібно бути, щоб не тільки не дорожити власним життям, а ще й підставляти водія. Тому я особисто за те, що тротуари — пішоходам, а дороги — водіям. І перш ніж пішохід поставить ногу на дорогу (навіть на пішохідному переході!), він повинен переконатися, що там немає для нього небезпеки! І — за невідворотність покарання як для водіїв у разі порушення, так і для пішоходів, якщо вони не дотримуються ПДР. Причому це покарання повинне бути співмірним у грошовому вимірі. І скільки б наші чиновники не розповідали про те, що за коржоном 50 км/год тощо, я особисто була у Європі і точно знаю: якщо там на світлофорі зелене для автомобілів, то пішоходам ставити ногу на дорогу вкрай небезпечно — віддавлять колесами й не помітять. Тому ще раз кажу: тільки невідворотність покарання для всіх без винятку. І тоді, повірте, що 50, що 60, що насвіть 80 км/год — не матиме різниці. Головне — правил мусять дотримуватися всі…

  2. Повністю згоден із Олексієм з приводу його висловлювання про зв’язок між дотриманням правил дорожнього руху та правосвідомістю громадян. Моя улюблена фраза: «Європа та Україна починається з мене». І хто щоб мені не говорив, але коли я тверезий їду за кермом свого автомобіля у місті зі швидкістю 50 км/год на дозволяючий «зелений» сигнал світлофора, ближче до правого краю дороги, пропускаю на пішохідному переході пішоходів, перед перестроюванням чи поворотом вмикаю покажчик повороту, жоден поліцейський мене не зупинить і не пред’явить претензій. Особисто у мене за час існування нової патрульної поліції, як у водія, не було жодного конфлікту з поліцейськими. З іншого боку, недоліки у законодавстві (дійсно Кодекс України про адміністративні правопорушення 1984 року морально застарів) та, іноді низький рівень підготовки поліцейських давав мені досить приводів для оскарження рішень останніх у суді як адвокату. Тобто моя особиста думка, що вирішення проблеми аварійності можливе лише за наявності всіх складових формули: Правосвідомість водія + Досконалість законодавства + Висока якість доріг + Професіоналізм поліцейських. При цьому відсутність хоча б одного зі складників формули, бажаного ефекту не дасть.

Залишити коментар