Понеділок, 19 жовтня

25 % розгніваних ревізорів

Розповідати анекдот про те, як Рабінович пароплав фарбував, не буду, бо більшість його знає, а хто не знає, запитає в сусіда. У кожному разі те, що звучало до виборів із вуст коміка: «Я вам нічєво нє абєщял», «Ні обіцянок, ні пробачень», здійснилося вже наступного дня після його перемоги.

Тепер зловтішна меншість, потираючи руки та гордо заявляючи: «Нас – 25 %», із захопленням стежить, як буде викручуватися «молода команда» від своїх же обіцянок. Уже ми почули, що війну раз-два не вдасться завершити та тарифи ніхто не опустить. Ну, і тішить те, що нарешті пацани прочитали Конституцію та з подивом довідалися, що Президент нікого не садить.

Тобто знову вони пожартували. Бо, коли писали, що весною будуть садити, то мали на увазі картоплю.

Мав рацію Едгар Аллан По: «Думка більшості завжди помилкова, бо більшість людей – ідіоти». Тому й риторика Зеленського була саме така, до якої звик народ: проста й дохідлива. Народові сподобалося, що з ним збираються радитися і в написанні програми, і в підборі міністрів, і в питанні вступу до НАТО.

Але мудрим людям зрозуміло, що будь-яка держава, яка б пішла цим шляхом, приречена на загибель. Тому ніхто насправді ніколи з народом і не збирається радитися. Але люди, які обрали Зеленського, фактично затвердили той формат спілкування, який він їм нав’язав.

Відрубування рук – це просто красивий образ. Його відразу підхопив плебс та миттю поширив гарячі сподівання на те, що Порошенко сяде. Але перед тим йому відрубають руки. Безліч людей, зокрема й молодих, вірили в це, навіть на мить не задумуючись, що в нас ніхто ані закону, ані Конституції не відміняв. І ми не живемо в середні віки. А в жодній із нашумілих справ нема прямого звинувачення Президента в тому, що він щось вкрав. Усе зводиться до «оточення Президента» або «це не могло відбутися без його відома».

Хамство Зеленського на адресу Порошенка сподобалося більшості настільки, що вона стала й сама хамити опонентам, посилаючи на три букви, радячи смоктати та погрожуючи: «Ми вас всіх записали», «Ми прийдем за вами» тощо. Зараз вони бісяться від аватарок «25 %», звинувачуючи меншість у тому, що та таким чином записала себе до еліти. Розгніваний спіч на цю тему опублікувала Єкатєріна Сєргацкова: «25 % уже успели назвать себя элитой, золотом нации», і при цьому запитує: «Почему вы сейчас называете Порошенко лучшим президентом страны за всю историю независимости, хотя еще месяц назад смешивали его с грязью? Почему оплакиваете его уход с поста главы государства? В какой момент произошла замена?».

Запитання брехливе, бо не меншість оббріхувала Порошенка, а більшість. А тепер більшість із заздрістю дивиться, як меншість дякує своєму Президентові, як не дякувала Україна нікому й ніколи. Як найвидатніші особистості України називають його найкращим Президентом. Натомість більшість не може протиставити меншості жодної такої особистості. Бо справді – уся свідома еліта за Порошенка.

Цікаво навіть як розподілилися голоси в письменницькому середовищі. Усі успішні, знакові письменники – теж у цих «25 %», а до більшості приєдналися всі невдахи й відверті графомани, які Президента дружно називали: «Пєця», «Педро» тощо.

Та щойно «молода команда» почала сповзати зі своїх обіцянок, а пасіонарна меншість стала глузувати, озвучуючи вимоги до нового Президента, як ображена цим більшість на всі закиди відповіла, що він нічого такого не обіцяв.

Авжеж, не обіцяв, але, висуваючи претензії до Порошенка, неопосередковано обіцяв і побороти корупцію, і ті ж руки відрубувати, і припинити зубожіння, опустивши тарифи та піднявши пенсії й зарплатню.

Урешті-решт було ж обіцяно підняти зарплатню вчителям до чотири тисяч доларів, а платня військовослужбовцям на рівні військовим НАТО записана в його програмі. І там же: «Чесні чиновники отримають гарантовані гідні заробітні плати», «Лікарі та вчителі отримують гідну заробітну плату, а пенсіонери – пенсію» в країні, де пенсіонерів більше за платників податків. Що вкладено в слово «гідна» розшифрувати важко, а головне, що не уточнено жодних термінів.

Народ у програму свого кумира, звісно ж, не вчитувався. Йому закинули суттєво скорочену жвачку з кількох пунктів. «Україна мрії Володимира Зеленського – це країна, де зокрема можливо швидко отримати закордонний паспорт і проголосувати».

Дивна обіцянка, бо жодної проблеми ні з одним, ні з другим давно вже нема.

«Українці не шукатимуть роботу за кордоном».

Він навіть озвучив на дебатах неймовірно фантазійну цифру заробітчан: дев’ять мільйонів. Чому ж зареєстровано виборцями лише 430 тисяч, а прийшло на дільниці лише біля 60 тисяч? Певно, причина тут, звісно, у тому, що багато хто приїхав на свята додому, але й 31 березня цифри не надто відрізнялися.

Очевидно, що побрехеньки про те, що ледь не вся Україна виїхала (за твердженням Оксани Білозір – це взагалі 15 мільйонів), не мають під собою ґрунту. Заробітчанство існує у багатьох європейських країнах, і ніхто не бачить у цьому трагедії. У Прибалтиці від чверті до третини населення на заробітках, хоча платня там вища, ніж у нас.

Є в його програмі доволі дивні плани: «Ліки, які пройшли реєстрацію в країнах ЄС і США, не будуть отримувати додаткових дозволів в Україні». Яка несподіванка! Хоча Кабмін скасував сертифікацію ліків, які вже пройшли цю процедуру в розвинутих країнах, ще три роки тому!

Усіма своїми нападками на Президента, Зеленський давав зрозуміти, що всі ці питання вирішить дуже швидко. То вже вибачайте, що розгнівана меншість тепер почне йому це постійно нагадувати та пильно стежити за руками.

Популісти повинні відповідати на рівні зі своїм Президентом. Тому ми з нетерпінням чекаємо, коли новий Президент, який дорікав Порошенкові віллою в Іспанії, продасть свою віллу в Італії, три елітні квартири в Києві, одну в Москві, квартиру дружини в Англії (за декларацією її вартість – понад 42 мільйони гривень, чи то пак понад півтора мільйона доларів), квартиру в Лівадії, «95 квартал», кіпрський офшор Green Family LTD.

Юрій Винничук

Залишити коментар