Субота, 31 жовтня

Тисячі, які прийшли подякувати на Банкову, і лише 25 %, котрі підтримали своїми голосами. Президентство Петра Порошенка навряд чи можна назвати простим і точно неможливо – провальним. Він помилявся та не завжди визнавав це, але водночас – перемагав та здобував. Про головні успіхи та невдачі, перемоги та помилки поки що чинного очільника держави розповідає Opinion.

Головні здобутки та перемоги часів президентства Порошенка

Армія та відпір російській агресії

Армія – один із тих трьох стовпів, на яких Порошенко (точніше, його політтехнологи) побудував свою виборчу кампанію. Критика за обіцянку Головнокомандувача «закінчити АТО протягом кількох днів» – не зовсім справедлива. З одного боку, справді, Порошенко дав надію, яку не зміг реалізувати. З іншого – війна на Сході починалася з боротьби проти терористів, хай навіть і озброєним агресором. Однак регулярних військ РФ на сході нашої країни тоді ще не було, а їхня швидка поява зробила сценарій швидкого визволення територій неможливим.

Поза тим, нашою армією дійсно можна пишатися, і Президент має право зачислити це до власних перемог. Щонайменше тому, що безпека країни належить саме до його повноважень. Із 2014-го року кількість бойових частин Збройних сил зросла майже удвічі, а чисельність – від 168 до 255 тисяч. За даними Міністерства оборони, середнє грошове утримання в ЗСУ у 2014-му становило 2 тис. грн, тоді як сьогодні – від 10-12 тис. грн. Соціологічні служби звітують, що рівень довіри українців до захисників зріс із 21 % до 61 %. За оцінками міжнародних проектів, у минулому році Україна за військовою міццю посіла 29-ту позицію у світовому рейтингу та стала 10-ою у переліку найбільш потужних армій Європи. Якщо цифри не викликають чітких образів – достатньо подивитися на світлини військового параду, присвяченого 27-ій річниці Незалежності нашої країни.

Незалежна українська церква

Порошенкові часто дорікають, що втручання в релігійне життя суперечить принципам світської держави, а «Томос-тур» називали не інакше, як піар-акцією поки що чинного президента. Утім скептики, свідомо чи ні, у цій критиці нехтували впливом російської церкви на українців та національну безпеку загалом. Зрештою, після отримання довгоочікуваного Томосу навіть політичні опоненти Петра Порошенка визнали – це була боротьба за Україну.

І хоча незалежна церква точно не входить до повноважень Президента, саме завдяки йому з’явилася ПЦУ. Трохи більше, ніж рік тому, 17-го квітня, Порошенко звернувся до Вселенського патріарха із проханням: «надати Томос про автокефалію Українській помісній православній церкві». Інакше кажучи, запропонував Варфоломію визнати: Україна має власну незалежну церкву, як і більшість інших країн, де сповідується православ’я. Епопею зі здобуттям Томосу, реакцію Росії та тривале очікування усі ми добре пам’ятаємо. Результат, який маємо нині, – створення ПЦУ – беззаперечно зараховуємо до перемог та здобутків гаранта.

Безвіз

Це – ще один козир у рукаві Порошенка, із яким він увійшов в історію. Багаторічні, тривалі, страждальні перемовини з Європейським союзом, низка вимог та стандартів – усе це позаду. 11 червня 2017 року запрацював безвізовий режим для громадян України. Ясна річ, що називати це виключно перемогою Президента – помилка, адже підготовча робота здійснювалась і за попередніх президентів. Але фінальні та найбільш важливі рішення були ухвалені саме за часів президентської каденції Петра Порошенка.

Нині на рахунку українців понад 30 млн (!) безвізових подорожей. Станом на початок 2019 року можливістю потрапити до Європейського союзу, маючи лише паспорт громадянина для виїзду за кордон, скористалися більше ніж два мільйони українців. Як наслідок отримання безвізу, в Україну «зайшли» іноземні лоу-кости, з’явився авіаперевізник Ryanair та повноцінно відновила роботу компанія Wizzair.

Угода про Асоціацію з Європейським союзом

Рух до Європейського союзу та НАТО – теза, якою Петро Порошенко також керувався у своїй виборчій кампанії. Навіть у програмі кандидата такий вектор зовнішньої політики (що належить до повноважень саме Президента, до слова) – ключовий. Президент вибудовував свою стратегію таким чином, аби якомога далі відійти від Росії та щонайближче просунутися в поверненні до європейської родини.

Угода про Асоціацію з ЄС була підписана Порошенком у перший місяць його президентства. Чи це суто його перемога? Безумовно, ні. Робота над цим тривала ще за часів президентства Віктора Ющенка. Однак саме за роки роботи чинного очільника держави угода запрацювала в повному обсязі, почалася реалізація її вимог.

Що дає Україні ця Асоціація? Усе доволі просто: вона регулює зближення країни з ЄС, однак чітких гарантій щодо майбутнього вступу до Союзу все ж не містить. Згідно з планом, ця угода мала бути повністю виконана до 2025 року. Чи встигнемо ми виконати усі завдання – покаже час.

Партнерські стосунки з НАТО та статус країни-аспіранта

Рік тому Північноатлантичний альянс офіційно визнав прагнення України стати повноцінним членом організації. Це – ще один наслідок політики Порошенка та його стратегії на посаді глави держави. Відтак у березні 2018-го ми отримали статус країни-аспіранта.

Тобто НАТО визначає Україну як державу, яка задекларувала інтерес у приєднанні до Альянсу, а тому отримала запрошення до діалогу з Альянсом щодо прагнення до членства та пов’язаних із цим реформ. Та попри те, що Україна поки що не є членом НАТО, ми підтримуємо доволі тісні партнерські стосунки з Альянсом. Як один із прикладів, генсек НАТО Єнс Столтенберг, вітаючи наступного Президента з перемогою на виборах, наголосив: Україна – цінний партнер Альянсу, а тому співпраця має обов’язково продовжуватись і після зміни влади.

Невідворотність курсу на вступ до НАТО та ЄС

Порошенко подбав, аби рух до Європейського союзу та Північноатлантичного альянсу не зупинявся за будь-якого президента, ініціювавши внесення змін до Конституції України. Пропозиція гаранта була підтримана, і тепер у п’ятому абзаці преамбули головного закону після слів «піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України» з’явилися слова: «та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу й незворотність європейського та євроатлантичного курсу України».

Разом із Конституцією змінились і повноваження Президента: додався ще один новий пункт – дотримання курсу на ЄС та НАТО.

Міжнародна коаліція на підтримку України

За роки правління Порошенка (та зокрема – завдяки йому) у світі сформувалася дійсно дієва міжнародна коаліція, яка підтримує Україну, її територіальну цілісність та суверенітет. Таке об’єднання не має офіційного статусу, утім ряд країн та світових організацій відкрито підтримують нашу державу в гібридній війні, яку розпочала Росія проти України. Таким чином світові лідери вперше об’єднано виступили на підтримку нашої країни після анексії Криму. Сформована коаліція надає Україні військову, політичну, фінансову, гуманітарну та правозахисну підтримку, накладає санкції на агресора.

Сам Петро Порошенко вважає, що ключовим завданням сформованої коаліції слід вважати рішучу відсіч злочинам Росії, посилення усіх форм тиску на агресора та політичну підтримку України з боку цивілізованих держав. Ясна річ, що все це зроблено не одноосібно Порошенком, а й Міністерством закордонних справ, нардепами, які представляють інтереси країни в ПАРЄ, дають відсіч російській пропаганді на зустрічах міжнародних лідерів тощо. Однак і применшувати роль чинного президента не слід: саме він опікується міжнародною політикою держави, і зокрема завдяки йому міжнародна коаліція існує.

Підтримка та збереження демократії

Найсвіжіший приклад – перемога Володимира Зеленського на цьогорічних виборах Президента України. Попри поширену перед виборами думку про застосування адмінресурсу та небажання гаранта поступатися кріслом, вибори відбулися цілком прозоро. Безвідносно до того, кого народ України в переважній більшості обрав Президентом, перемогла, у першу чергу, демократія. Це визнали усі українські та міжнародні спостерігачі. Про це досі пишуть закордонні видання. А лідери інших країн, вітаючи наступного Президента України з перемогою, неодмінно наголошують: такі результати продемонстрували демократичність країни та здатність громадян самостійно вирішувати її майбутнє. Тож у тому, що після влади режиму Віктора Януковича це все можливо й реально, слід подякувати зокрема й Петрові Порошенку.

Ключові реформи, здійснені під час правління Президента

Уналежнювати вдалі реформи до успіхів Порошенка було би грубою помилкою, адже ми чітко знайомі з повноваженнями Президента, а відтак ані сімейними лікарями, ані молодшими школами він не завідує. Поза тим, щодо перелічених нижче змін чинний президент не лише ставив власний схвальний підпис, але й усіляко їх підтримував. Іноді приписував ці здобутки собі протягом виборів, однак факт залишається фактом – усе це здійснено за каденції Петра Порошенка.

Українізація. Ідеться про цілий комплекс заходів, однак фокусною залишається все ж мова. Саме вона разом із армією та вірою становила головні тези кампанії Порошенка. Однак до особистих здобутків зарахувати це все ж складніше: по-перше, дякувати варто не лише гаранту; по-друге, існує ряд «але», як-то досі не схвалений закон про мову, доля якого може вирішитися вже 25 квітня. Поза тим, за часів президентства Порошенка Верховна Рада спромоглась ухвалити зміни до законодавства та встановити мінімальні квоти на українську мову на радіо та телебаченні. Так після закінчення перехідних періодів квота пісень на радіо становить 35 %, а радіопередач державною мовою – 60 %. На телебаченні після перехідного періоду національні телеканали мають дотримуватися квот у 75 %, а регіональні – 60 %.

До цього ж розділу здобутків у галузі українізації часів президентства Петра Порошенка слід додати заборону користуватися російськими соціальними мережами та рядом інтернет-ресурсів країни-агресора, а також блокування практично всіх російських телеканалів. Зрештою, це не лише питання популяризації України та усього українського, але й важлива складова безпеки, враховуючи гібридну війну, розпочату РФ.

Децентралізація. Ця реформа багатьма експертами сприймається як чи не найголовніша за останні п’ять років. У квітні 2014-го уряд України розпочав національний проект «Децентралізація» та ухвалив концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальну організацію влади в Україні. Ще тоді Гройсман запевнив, що підтримка реформи визначається як одне з найбільш пріоритетних завдань уряду.

Сам Порошенко активно підтримує політику децентралізації, позитивно оцінює роботу уряду Володимира Гройсмана та наголошує, що саме за такою політикою – майбутнє. «Найголовніше – щоденні діалоги в тисячах міст і сіл. У цих діалогах кожен член громади має голос. Він відстоює свою точку зору; він вірить і переконується, що від його голосу та від його думки дуже багато залежить. Якщо сказати простими словами, децентралізація – це можливість і право кожного громадянина виходити з ініціативою, переконувати людей навколо та приймати рішення про життя своєї громади», – запевняє Президент.

Декомунізація. На відміну від децентралізації, про проведення декомунізації в Україні останнім часом чомусь забувають. Окрім того, це безумовний здобуток, який дозволив нам попрощатися з радянським диктаторським минулим та позбавитись осередків комуністичної ідеології, що аж ніяк не поєднувалися з проєвропейським курсом країни, а скоріше навпаки – відтягували країну назад, до «колиски» Росії. Декомунізаційний пакет законів був підтриманий Президентом та більшістю депутатів його фракції разом із «Народним фронтом», «Самопоміччю», «Радикальною партією» та «Батьківщиною».

«Політика історичної пам’яті стала нарешті знову українською. Держава визнала і вшанувала учасників національно-визвольних змагань. Ми ініціювали декомунізацію. Компартія опинилася поза законом. Компартія, яка правила понад 70 років під час Радянського Союзу, а роки й роки під час нашої незалежності. Ідоли Леніна нарешті на смітниках», – наголосив Порошенко під час одного з виступів.

Медична реформа. Цей здобуток насправді має такі ж права називатися одним із найголовніших, як і попередні. Однак розцінювати трансформацію охорони здоров’я як швидкий перехід до європейських стандартів медицини не слід. Насправді, це непростий та поетапний план складних змін, розпочатий не так давно. Та перші результати вже є: у минулому році розпочалася трансформація первинної медичної допомоги – закладів, де працюють терапевти, сімейні лікарі та педіатри. У європейських країнах, до яких ми прагнемо наблизитися, саме сімейні лікарі найчастіше допомагають після звернень пацієнтів. Попереду – ще багато змін, які потребують підтримки українців.

Підписуючи закони про медичну реформу, Порошенко запевнив: «Ситуація у сфері охорони здоров’я не може залишатися такою, якою вона є тепер (ідеться про грудень 2017-го – прим. ред.). І рішучими кроками ми цю ситуацію змінимо».

Реформа освіти. Цю реформу сам Порошенко неодноразово називав однією з найважливіших, мотивуючи це тим, що саме освіта та вчителі – один із факторів, які впливають на майбутнє формування особистості.

«Якщо мене запитати: яка реформа є найважливішою, я скажу, що це реформа освіти. І ця реформа починає приносити свої плоди. І якщо є будь-які сумніви з цього приводу, прийдіть та подивіться на наших сучасних першокласників, які вчаться за програмою “Нова українська школа”. Подивіться, як вони біжать до школи, бо їм там подобається; подивіться, як їх там зустрічають учителі. І це вже величезні зміни, які відбуваються», – запевнив Президент. Окрім того, варто нагадати, що перша леді України Марина Порошенко також активно задіяна в реформуванні освіти – вона тривалий час займається інклюзивною освітою.

Інші здобутки часів Порошенка

ВВП. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі українська економіка почала скорочуватися. У 2015 році падіння стало найбільшим – на 9,8 %. Однак уже з 2016-го економіка почала відновлюватися, а у 2018-му приріст ВВП України склав 3,3 %, що навіть перевищило показники до 2014-го року.

Зменшення інфляції. Після активізації імперських смаків Росії інфляція у 2014-му становила майже 25 %, а наступного року встановила рекордний показник у 43 %. Однак уже з 2016-го ціни почали суттєво знижуватися. Минулий рік країна завершила з інфляцією у 9,8 %.

Легкість ведення бізнесу. У 2013-му, за цим рейтингом, укладеним Світовим банком, Україна посідала 112-те місце серед усіх країн світу. А вже у жовтні 2018-го ми опинилися на 71-му, фактично покращивши свої показники та обійшовши 41 країну.

Менше торгівлі з РФ, більше – із ЄС. Зміни в зовнішній торгівлі розпочалися після підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. І якщо на кінець 2013 року абсолютним лідером серед торговельних партнерів України була Росія (експорт на майже 15 млрд дол., імпорт – на 23 млрд дол.), то за результатами минулого року товарний експорт до агресора становив 3,7 млрд дол., а імпорт дещо перевищив 8 млрд. Натомість частка Європейського союзу в зовнішній торгівлі перевищила 40 %, експорт разом із послугами склав 23 млрд дол., а імпорт – понад 26 млрд. Інакше кажучи, Україні вдалося практично повністю переорієнтувати свій ринок зовнішньої торгівлі.

Поразки, помилки та прорахунки Петра Порошенка на посаді Президента України

Невдала кадрова політика. Помилки в кадровій політиці Порошенко визнав і сам. Щоправда, лише після результатів першого туру, коли опрацьовані ЦВК голоси сигналізували необхідність швидких та радикальних змін. Водночас упродовж усієї каденції Президента активно критикували за його призначення на важливі посади в армії, обласних державних адміністраціях тощо. Велику частку критики чинний президент отримав за Юрія Луценка, призначеного на посаду голови Генеральної прокуратури попри відсутність юридичної освіти. Зрештою, окремі призначення, як-то зі Свинарчуком, неабияк вдарили по рейтингах очільника держави.

Провальна комунікація із суспільством. Політичні експерти одностайні у своїй оцінці: Порошенко мав більш активно та ретельно комунікувати з українцями, пояснювати та доносити ті чи інші дії влади, причини, наслідки. Насправді, від Порошенка як Президента часом вимагали неможливих речей (однак і не менше – цілком реальних). Проблема в тому, що частина суспільства досі не розділяє, що належить до повноважень Президента, а за що слід критикувати уряд чи парламентарів. Комунікативна стратегія Адміністрації Президента провалилася, для частини населення війна стала питанням віртуальним, більшість законів – тиранічними та незрозумілими.

В’яла та здебільшого провальна боротьба з корупцією. Побороти корупцію – одна з обіцянок самого Порошенка та ключова вимога західних партнерів. Україна навіть створила та запустила роботу низки антикорупційних органів, запустила систему електронних торгів ProZorro.

Однак до ефективності роботи усіх новостворених органів як в українських, так і в закордонних фахівців існує чимало запитань та претензій. Мовляв, на повну силу вони так і не почали працювати. Як приклад – гучний корупційний скандал в оборонній сфері за участі соратника Президента Гладковського, де бездіяльність органів, які мали би боротися з корупцією, проявилася у всій красі. Ситуація показова, оскільки демонструє водночас і кадрові невдачі Президента. Та заради справедливості слід відзначити, що певний прогрес у боротьбі з корупцією все ж простежити можна. Так у міжнародному індексі сприйняття корупції ми покращили свій результат, посівши 120-те місце, порівняно із 144-им у 2013 році.

Уникнення діалогу з громадськими активістами. Після вбивства Катерини Гандзюк громадські активісти неодноразово намагалися вийти на діалог із Президентом, щонайменше, аби той виключив зі складу своєї партії осіб, причетних до смерті активістки. Однак усі спроби представників громадянського суспільства виявилися марними. Навіть під час подачі документів на реєстрацію кандидатом у президенти Порошенко скористався чорним входом до приміщення, оскільки біля головного були активісти.

Брудна виборча кампанія. Цьогорічні вибори Президента, окрім шоу зі здачею аналізів та проведенням дебатів на стадіоні, запам’ятаються ще й доволі брудною агітаційною кампанією. При чому з боку обох кандидатів. Однак наразі ми говоримо про Порошенка, чиї політтехнологи часом вдавалися до відверто провальних, як репутаційно, так і технологічно, кроків. Зеленський-наркоман, збиття шоумена вантажівкою та подібне – навряд чи це за своїм робочим столом вигадав сам гарант, однак на майбутнє йому слід замислитися: чи ті професіонали входять до складу штабу.

Сакралізація влади. Це також нерідко приписують поки що чинному президентові. Особливо активізувалася така теза після бордів із Путіним, де Порошенко протиставив себе російському диктатору. Окрім того, гаранту так і не вдалося зробити так, аби посада Президента перестала сприйматись як щось верховне, міфологічне та таємниче. Хоча, звісно, це може бути лише частиною проблем із комунікацією. Та й Порошенко намагався бути відкритим лідером наскільки це можливо. Цілком імовірно, що злий жарт зіграла із Президентом надмірна відкритість (нехай і ілюзорна) його опонента на виборах.

Мова. Це останній, однак досі ймовірний складник переліку поразок та невдач Порошенка. Попри віру та армію, до яких питань або немає, або значно менше, провал у завтрашньому голосуванні за закон про мову може неабияк вдарити по загальній оцінці результатів президентства Порошенка. Якщо Верховна Рада все ж ухвалить закон – це можна буде віднести до безсумнівних здобутків часів правління Петра Порошенка та рахувати результатом його внутрішньої політики.

Політолог Володимир Фесенко переконаний, що ще одна помилка Президента – забагато обіцянок, які Порошенко так і не встиг виконати. «Головний дисонанс у тому, що він пообіцяв жити по-новому, але досі використовує багато старих практик. І одна з причин, чому його підтримував Майдан та чому зараз його не підтримують – від нього очікували нового: нової країни, нових практик, а він спробував поєднати старе з новим. Але це спрацювало проти нього», – наголосив експерт.

А ось інший політолог, Михайло Басараб, переконаний, що ще однією помилкою гаранта слід вважати толерування ворожих ЗМІ: «“Інтер”, “112”, “NewsOne” та інші “ЗМІ” цієї мережі руйнують довіру суспільства до державних і громадянських інститутів, до політичного класу загалом; довіру до українського війська. Довіра – це не лише соціальний капітал будь-якої держави, а й основа для легітимності влади, а відтак і Президента. Мережа ворожих “ЗМІ” послідовно знищує цю основу», – зазначив експерт на своїй сторінці.

Помилки та поразки, перемоги та здобутки – це все характерно для будь-якого президента будь-якої країни. Єдине, із цим складно буде посперечатися, – Порошенко увійшов в історію. Він був Президентом, який п’ять років керував країною, проти якої ведеться неоголошена війна з боку РФ. Водночас йому вдалося не дозволити окупантам просунутися далі. Завдяки йому ми отримали власну незалежну церкву, підтримку міжнародної спільноти та закріпили на законодавчому рівні курс до НАТО та ЄС. Головну оцінку п’ятьом рокам його правління дасть час, адже поки що в багатьох із нас ще говорять емоції. Та в будь-якому випадку, це Президент, якому є, за що дорікнути, але й є, за що сказати: «Дякую».

Текст: Дмитро Журавель

Фото: Михайло Палінчак

Залишити коментар