Понеділок, 26 серпня

Зеленський переміг, а 25 % відсотків активних виборців назвали себе новою елітою. Поки пани б’ються у коментарях соцмереж, Путін почав роздавати російські паспорти на окупованому Донбасі, а Ахметов отримав можливість повністю монополізувати енергетичну сферу країни.

Зруйнований храм у Шрі-Ланці після серії терактів від ІДІЛ, в яких загинули понад 200 людей

Супроводжувати текст будуть актуальні фотографії цього тижня. Хоча всі вони не стосуються України (врешті-решт не тільки ж фото Володимира Зеленського й Петра Порошенка публікувати), але точно передають настрій у світі: десь люди посміхаються, десь ридають. Життя йде, не зважаючи ані на руїни тисячолітніх соборів, ані на новообраних президентів.

Поява дитинчати білого тигра. Мехіко, Мексика

Зеленський переміг. Ні, він не просто переміг. Він буквально проїхався бульдозером регіонами, забираючи у свій ковш мільйони голосів українців. Порошенку вдалося втримати лише Львівську область. Подейкують, лише там передвиборча тріада «Віра, армія, мова» мала беззаперечну підтримку. В інших куточках України, як виявилося, більш популярними стали голосні лозунги про посадки, нові обличчя та навіть епоху.

Якою б запеклою не була передвиборча боротьба, цифри 73 та 25 свідчать голосніше за будь який виступ у ЗМІ. Прихильники Порошенка одразу ж почали говорити про честь бути в опозиції (що трохи дивно, враховуючи, що принаймні місяць Порошенко буде виконувати повноваження президента та й невідомо: у чому саме бути в опозиції до Зеленського, адже він, по суті, нічого конкретного й не заявляв). А вже після цього горделивого демаршу прихильники чинного гаранта пустилися берега та почали називати виборців «Зе» ледь не «бидлом», себе іменуючи новою елітою.

«Ця “війна електоратів” є небезпечнішою, ніж небезпеки обох кандидатів разом узяті. Бо ми не “електорат”, ми громадяни України. Нація це не партія.

Рефрен нашої історії простий: спочатку ми знищуємо один одного, потім знищують нас.

Я думаю, ми маємо право і сили не піддаватися на потоки екскрементів, з якого би боку вони не летіли. Екскременти мають право на існування, але тільки в певному місці і в певний час.

Мені здається, ми маємо привчати себе мислити в термінах держави, а не тільки в термінах груп. А ще краще привчати себе мислити в термінах світу.

Я вважаю, що люди, які обрали Зеленського, зробили велику помилку, але це не означає, що я не зможу з ними жити в одній країні, говорити з ними чи робити з ними щось разом. Сподіваюся, серед них є багато тих, хто думає так само», мудро розсудив український філософ Володимир Єрмоленко.

І повага один до іншого скаже про українців набагато більше за лестиві мітинги під Адміністрацією президента чи вечірка у штабі Зеленського.

Дональд Трамп підписує дитячий малюнок у Білому домі

Сховатися від реакцій на перемогу Зеленського в Україні було неможливо. Але за стіною національного хайпу цікаво подивитися, а що у світі думають про (поважним тоном) Володимира Олександровича. «Громадському» вдалося прорвати інформаційну дамбу та зібрати потужний дайджест.

«Для України це був вибір між досвідченим політиком з п’ятьма роками президентства на рахунку та коміком, який є трохи більшим, аніж чистий аркуш паперу,  пише ВВС.  Те, що так багато людей обрали Зеленського, це приниження для Петра Порошенка».

Британське інформаційне агентство Reuters теж досить емоційно описало перемогу Зеленського. «Україна увійшла у незвідані політичні води після того, як комік без політичного досвіду з легкістю набрав удосталь голосів, щоби стати новим президентом країни, що перебуває у стані війни», пише видання. Reuters наводить схожу тезу про те, що перемога Зеленського неабиякий «ляпас» для Порошенка, президента, який «виступав опором російській агресії та захисником української ідентичності».

The Guardian також підкреслює, що йому вдалося дістати вигоду від незадоволення виборців Петра Порошенка. 

«Шоколадний магнат пообіцяв українцям, що вони житимуть по-новому. Натомість темпи змін для багатьох виявилися надто повільними», пише видання.

І відсутність належної конкретики у передвиборчих обіцянках не стала на заваді. «Замість традиційної кампанії Зеленський пропонував виборцеві вірусні відеоролики, комедійні концерти та жарти». І зміг перемогти.

Сайт французького телеканалу France 24 називає результати другого туру президентських виборів в Україні «незвичайними». «Ця кампанія розпочалася як жарт, однак знайшла відгук у виборців, які були тотально розчаровані зубожінням, корупцією та п’ятьма роками війни, яка забрала понад 13 тисяч життів».

Щодо історії з українськими виборами президента особливо цікавою є позиція ізраїльських медіа. Головний меседж матеріалу The Jerusalem Post про перемогу Зеленського полягає в тому, що тепер Україна буде першою країною в світі, крім Ізраїлю, де і президент, і прем’єр (яким до парламентських виборів у жовтні лишатиметься Володимир Гройсман) єврейського походження.

Видно, що європейці, американці та увесь світ не знають, як ставитися до Зеленського. І саме тому лідери країн почали змагатися наввипередки, хто ж запросить до себе шоумена-президента першим. Критикам «Зе» доведеться розчаруватися: від Росії жодного захоплення коміком не було. Там стримано раді, що Порошенко залишає посаду, але обрання Зеленського називають черговим проявом нестабільності в Україні.

Початок реставраційних робіт у соборі Нотр-Дам, Франція

Та поки всі були зайняті виборами, «система» знов взялася за своє. Так, депутатам вдалося прийняти надзвичайно важливий закон про мову (який насправді було необхідно голосувати 27 років тому), але ці ж народні обранці заборонили встановлення домашніх сонячних електростанцій на землі. Це такий собі маленький подаруночок Рінату Ахметову в останні місяці каденції. А от великий презент був від Антимонопольного комітету, який дозволив олігарху купити ще два обленерго і стати монополістом на ринку постачання електроенергії.

Цим придбанням група Ахметова суттєво перевищила поріг 35 % на ринку поставок електроенергії, що є структурною ознакою монополії на ринку.

Варто нагадати, що наразі група Ріната Ахметова контролює понад 80 % теплової енергогенерації, понад 80 % видобутку енергетичного вугілля, Бурштинський енергоострів, через який може здійснюватись, але не здійснюється імпорт в Україну дешевшої електроенергії з Європи.

Так що пишіть коментарі у соцмережах про олігархів із обережністю. А то Ахметов вимкне світло.

Зустріч президента РФ Путіна із північнокорейським колегою Кім Чен Ином

Ще й зі Сходу потягнуло холодом. 24 квітня Володимир Путін підписав указ про спрощений порядок отримання російського громадянства для жителів окупованих районів Донецької та Луганської областей і назвав це «гуманітарною допомогою».

Зеленський тут ні до чого (це тим, хто каже про «слабкість» майбутнього головнокомандувача). Готуватися до цього Москва почала ще задовго до першого туру президентських виборів: ще у березні джерела стверджували, що рішення вже ухвалене і буде затверджене за будь-якого розвитку подій.

Росія не вперше вдається до практики роздачі паспортів на територіях, які вона контролює або планує контролювати. Зрештою, це був один з елементів, що роками готував Крим до анексії. Тепер настала черга Донбасу.

Тому стратегія Кремля лишається незмінною – контролювати Донбас без анексії; дестабілізувати лінію зіткнення, щоби постійно тримати українську армію «в тонусі» й одночасно – дестабілізувати Україну через тривалу, виснажливу, нескінченну позиційну війну, яка забирає життя за життям, але не приносить видимого результату.

А поки «старий» президент, новоспечений переможець думають (принаймні зобов’язані), як боротися з цією лагідною анексією, Путін п’є чай із товаришем по диктатурі Кім Чен Ином. Їм точно є про що поговорити.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар