Вівторок, 27 жовтня

Минуло рівно п’ять років після трагічних подій в Одесі. Проросійські активісти (тодішні «антимайданівці») напали на учасників мирної проукраїнської акції в центрі міста. Утім, останні дали відсіч нападникам. Згодом це неодноразово назвуть перемогою над «русскім міром», однак жоден із винуватців досі не покараний. Як згадують цей день у мережі – розповідає Opinion.

Громадський активіст Віталій Устименко напередодні річниці подій 2 травня запевнив, що для нього цей день – про максимальний рівень концентрованої правдивості, без будь-якої гібридності чи двозначності. Також активіст наголосив, що ці події стали предметом цинічної та жорстокої спекуляції, котру здійснює ворог та чим живляться політики.

Напередодні 2 травня своїми думками поділилася і блогерка Олена Добровольська. Події п’ятирічної давнини авторка назвала апогеєм «руської весни» в Одесі, та додала: нині часи не менш темні.

Блогерка та письменниця Зоя Казанжи наголосила, що п’ять років тому Одесі вдалося не перетворитися на «Одеську народну республіку».

Нардеп Ігор Мосійчук висловив подібну думку, зазначивши, що 2 травня 2014 року в Одесі було придушено сепаратистський заколот.

Політик, громадський діяч і поет Дмитро Корчинський переконаний, що справжній день звільнення Одеси слід відзначати не 10 квітня, а 2 травня.

А ось художник та директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд спробував уявити, що сталося б, якби проросійським силам все ж вдалося окупувати місто. Першим пунктом у цьому переліку йде транспортна блокада та смерть одеського порту.

Власне, подібне, на думку митця, спіткало б і аеропорт, якщо той залишився б цілим. А ще торговельна блокада, невизнання «одеських паспортів», міграція активної частини населення та жодних іноземців у гостях.

Зрештою, художник зазначає, що продовжувати перелік «здобутків», від яких ми вбереглися 2 травня, можна ще довго. Інше питання – чи цього хотіли (а деякі хочуть і досі) проросійські активісти, чи все ж є сенс подякувати Богу за те, що Одеса – це Україна?

Блогер і журналіст Олександр Рудоманов наголосив, що саме завдяки діям патріотів, котрі пішли проти озброєних ворогів та «продажних ментів», кожен сьогодні може відпочивати, працювати і просто жити в Одесі.

Володимир Саркісян, лікар-токсиколог та експерт «Групи 2 травня» у своєму дописі зазначив, що писати про тогочасні події стає все важче. Мовляв, попри зусилля міжнародних організацій, попри наполегливу працю кращих одеських журналістів, цей день так і не став більш зрозумілим для переважної частини наших громадян, а сама тема наповнилася неймовірною кількістю фейків. Зокрема, деякі ЗМІ, згадуючи раз на рік про цей день, фокусуються лише на подіях, що відбулися на Куликовому полі, забуваючи про бійню на Грецькій площі, перші постріли з боку «антимайданівців» тощо.

Військовий експерт Святослав Стеценко вважає, що винні у смертях ті, хто організовував та сприяв «антиукраїнському шабашу». 

Подякував тим, хто захистив Одесу від окупації, і Тарас Шамайда, один із співавторів нещодавно ухваленого мовного закону.

І наостанок пропоную вашій увазі вірш письменника, психолога та психіатра Бориса Херсонського.

Збирав реакції Степан Коза