Понеділок, 27 травня

Він не піддався тиску та знущанням окупантів та називає ворога ворогом. Для нього український прапор – це не просто дві кольорові смуги. Він вірить у справедливість і перемогу нашої країни, навіть попри тотальну несправедливість і жалюгідну брехливість окупантів. Про перебування Володимира Балуха у полоні, голодування, Україну та спротив агресору – з листів українського політв’язня у рубриці «Хто це» на Opinion.

Володимир Балух давно і справедливо сприймається багатьма як символ протистояння імперській диктатурі Росії, як й інші українські політв’язні, котрих Кремль безпідставно утримує у своїх в’язницях. Кримчанин відмовився від отримання російського громадянства та залишився українцем після анексії півострова. Саме на його будинку у вже окупованому Криму висів український прапор, котрий російська «влада» намагалась неодноразово зняти, усіляко тиснувши на українця та безпідставно звинувачуючи його у вигаданих порушеннях.

Окупанти затримали Балуха у грудні 2016 року та звинуватили у нібито незаконному зберіганні боєприпасів, за що йому дали 3 роки та 7 місяців. Пізніше Кремль звинуватив українця ще й у побитті начальника СІЗО. Політв’язень свою провину не визнав, а «суд», незважаючи на очевидну фабрикацію справи, засудив його до 4 років та 11 місяців колонії загального режиму.

Зазвичай матеріали до цієї рубрики формуються з виступів, інтерв’ю та звернень героїв. Цього разу ми перечитали листи Володимира Балуха та готові поділитися найважливішим із них.

Хто такий Володимир Балух?

Про своє перебування в полоні

До факту ув’язнення Балух, здається, ставиться з певною гордістю: він не відступив від своїх принципів та ідеалів, не поступився поглядами та не піддався тиску окупантів. У листуванні з президентом політв’язень наголосив, що вважає за честь бути одним із тих, за кого бореться наша країна.

«Мені випала честь бути одним з тих, за визволення кого з московитського полону бореться вся Україна. Я впевнений, що Україна відстоїть своє право жити і гідно господарювати на Богом даних нам землях Криму і Донбасу набагато швидше, ніж на це сподівається кремлівська кліка, і факту взяття ними в заручники громадян іншої держави ще належить відіграти в цьому не останню роль».

Однак умови, в яких українець відбуває незаконне ув’язнення, не додають оптимізму. У своїх листах Балух розповідає про це вкрай коротко, лише констатуючи, але аж ніяк не жаліючись. Так на початку, травня цього року політв’язень у листі одній з активісток повідомив, що харчується самим лише хлібом, а температура у ШІЗО вкрай низька.

«Що стосується подорожі без теплих речей, то це виявилося куди більш комфортним, ніж перебування в самій колонії. Ніколи раніше не доводилося переживати такої концентрації відчуття холоду на одиницю прожитого (проіснуваного) часу. Мене тут вже три тижні тривають в ШІЗО. З 16-го числа опалення відключили… Як для теплолюбного жителя півдня, який до того ж останні півтора місяці харчується виключно хлібом (харчуватися з передач в ШІЗО «заборонено»), це випробування, доповім Вам, не з легких».

«Тут завжди холодно, я постійно мерзну, навіть вночі, накрившись ковдрою з головою, я все одно прокидаюсь від холоду. Ніколи раніше не міг припустити, що в стані ознобу можна функціонувати 24/7. Але, сподіваюсь, все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими», – ділиться українець вже в іншому листі.

Там же Балух зізнається: перебування в одиночній камері дисциплінарного ізолятору все частіше наштовхує на думки про те, що людське життя – одна мить. Зрештою, політв’язень зізнається: перебування у ШІЗО накладає свій відбиток. Як, напевно, і свавільна поведінка «співробітників» колонії.

Хто такий Володимир Балух?

«Мою вишиванку разом з футболкою “з козаком”, разом із іншими речами “відпрацювали” (віджали, вкрали, привласнили шахрайським шляхом – всі визначення правильні) у Керченській колонії так звані “співробітники”…Так що 16 травня (День боротьби за права кримськотатарського народу – прим.ред.) не світить мені просвітлити свій облик вбранням з нанесеним на нього генетичним кодом українця. Тим більше, що сьогодні мені продовжили ШІЗО ще на 15 діб, а тут взагалі нічого не можна. Але подумки та душею я з вами та всім земним Українством».

Однак навіть там, за ґратами окупаційного режиму та ретельним наглядом імперського божевілля, можна знайти однодумців, котрі не схиляють голову перед ворогом.

«Показово, що 12 червня – день, на який Кремль нещодавно призначив «день расії», коли ввечері в Сімферополі гримав китайський салют з вікон СІЗО, дружньо лунало “Слава Україні”, і непоодинокі арестанти співали український гімн… Це щира правда з вуст очевидця подій, яким я мимоволі став і не розчув при цьому жодного схвального вигуку на честь “винуватиці торжества”…»

Про голодування

Балух розпочав безстрокове голодування 19 березня 2018 року і протримався понад 200 днів, перервавши його перед етапуванням до колонії. У своєму листі він пояснив: використавши паростки здорового глузду або натяку на честь, все ж вирішує припинити режим голодування та намагатиметься зберегти себе «в цьому оксюмороні», але в жодному разі не робитиме це будь-якою ціною. У тому ж листі в’язень оголосив, що не хоче, аби в разі смерті його тіло залишилося на території окупантів.

«Честь і гідність мого Народу, відстояні на Майдані ціною життів Героїв Небесної Сотні, вартують і більше, ніж життя окремо взятого мене. Саме тому я не дозволю собі вживати їжу з рук окупанта і вдягнути його тюремну робу. Розуміючи наслідки дієвого дотримання мною тексту цієї заяви, звертаюся до вас і прошу виконати свою останню волю: в разі фізичної або психічної смерті не залишати моє тіло на окупованій території. Місце перебування тіла лишаю обрати своїй родині – я б волів, щоб це була сільська місцина на березі Дніпра неподалік Києва… З непереборною вірою в щасливу долю України вручаю долю свою в руки Всевишнього. Низький уклін всім, хто любить Українство, дбає про його збереження і розвиток!»

Про Україну, генетичний код і відповідь агресору

«Я безмежно вдячний Богу, батькам і своєму народу за те, що від народження маю душу, прошиту червоно-чорними барвінками турботливими руками рідної Неньки! Дякую за любов, в якій я все життя купаюсь, за генетичний код, що дарує здатність бачити справжню красу, цінувати її, співати їй чарівною мовою і розуміти, що справжність її замішана виключно на Честі, Гідності і Правді», – так починається один із листів українця.

Балух переконаний, що одне з головних завдань української влади – вберегти нашу країну від «дзеркальної» відповіді на дії агресора.

Хто такий Володимир Балух?

«Зла на благо не буває! Знова розбудовуючи свою державність, Україна, на мій погляд, має взяти в майбутнє кращі зразки українського козацького лицарства, традиційної християнської людяності та традиційної селянської наполегливості».

Він розуміє, що, перебуваючи у російському ув’язненні, слідкувати за політикою держави об’єктивно вкрай важко, але та інформація, котра до нього все ж доходить надає Балуху неабиякого оптимізму та віри.

«З місця, де знаходжусь зараз я, важко об’єктивно оцінювати повноту і ефективність дій Держави в напрямку протидії впливу кремлівської пропаганди на ставлення до її політики громадянами і урядами інших країн світу, але те, що Україна не пасе задніх в цій справі, надає певного оптимізму і віри, що зруйновані долі і занедбані родини політично ув’язнених агресором громадян України не є марними і не залишаться осторонь цього процесу».

Українець переконаний: за наше право мати свою державу, розбудовувати її, керуючись власними, а не ворожими інтересами та традиціями, сплачено неосяжно великою ціною: загубленими й покаліченими долями мійльонів найкращих синів і доньок нашої землі. Тому одним із важливих складників нашої єдності Володимир називав, зокрема, й незалежну церкву.

«Справа нашої честі – дбайливо берегти історичну пам’ять про цю святу жертовність і наполегливо працювати, щоб вона не виявилася марною. Саме зараз, коли Україна змушена відбивати черговий шовіністичний напад сусіда-імперіаліста, вважаю вкрай важливим докласти максимум зусиль, щоб зміцнити єдність суспільства, церкви і держави.

Невтомно вдосконалюючи озброєння і реформуючи збройні сили, маємо наполегливо відстоювати святе право України мати власну Автокефальну церкву, позаяк є неприпустимим, що всередині держави в церковній царині, домінуючі позиції займає єпархія церкви держави-агресора. Бог – єдиний, тому церква має служити народу, бути опорою його єдності, а не слугувати інструментом для розбрату і ідеологічних диверсій.

Традиції українського православ’я та українського козацтва мають вікові родинні корені, що яскраво демонструє свято Покрови Пресвятої Богородиці. Тож будьмо гідними нащадками життєвої мудрості своїх батьків, тому що козацькому роду нема переводу», – розмірковував у своєму листі український політв’язень ще до отримання українською церквою Томосу.

Зрештою Балух підсумовує: головне зараз – щоб Україна вистояла, а значить перемогла.

Хто такий Володимир Балух?

Про окупанта, правду та спротив

У своїй оцінці діям Росії Володимир одностайний. Він переконаний: правда у тому, що на Майдані від рук адептів Кремля загинули герої, яким народ дав ім’я «Небесна сотня». Правда в тім, що український прапор символізує гідне господарювання на нашій землі.

«Правда в тім, що, розлючений нескореністю Українців, хижий Кремль поквапився відшматувати від тіла України бодай скільки встигне земель, аби послабити її та вкотре принизити в очах Світу. Правда в тім, що його (Кремля) влада на тимчасово окупованих територіях, як і на території 1/7 частини суші загалом, тримається на тотальній брехливій пропаганді та залякуванні і жорсткій розправі з неугодними.

Правда і в тім, що більше за постріли гармат і пуски балістичних ракет паталогічно брехливий кремлівський режим боїться одного слова Правди. Фарс, розіграний зрадниками України в купі з посіпаками Кремля і з моєю вже третьою за останні два з половиною роки судимістю, це беззаперечно доводить.

Створена московитськими пропагандистами картинка загальної благодаті розсипається, коли є розуміння, яким чином її малюється. Сотні тисяч кримчан змушують мовчати і чекати кращих часів, показово караючи тих, хто не здатен погодитись на приниження».

Хто такий Володимир Балух?

Практика терору, котру стабільно використовує окупант, за словами українця, виявляється найбільш живучою з усіх політичних «традицій», незалежно від кольору прапору над Кремлем.

«В першій половині минулого століття людство вже отримало урок, коли нерішучість одних країн, відстороненість других та злочинна алчність третіх призвели до великих потрясінь не лише в Старому Світі, але й далеко за його межами. Україну ж тоді вчергове впрягли в ярмо ворожого господарювання…

Щиро сподіваюсь, що гіркий досвід історії таки згуртує цивілізований світ та додасть рішучості і солідарності діям керівництва його країн, аби не заходити на чергове коло кривавих бань, а зупинити розперезавшогося агресора, хай навіть зазнавши тимчасових фінансових втрат і деяких бізнесових незручностей».

Хто такий Володимир Балух?

Напишіть Балуху листа. Українцям, котрі перебувають у російському полоні, потрібна наша допомога. Це не займе багато часу, але кожне наше слово здатне підтримати політв’язнів та їхню віру. Адреса отримувача: «Балух Владимир Григорьевич, 1971 г. р.

172011, Тверская область, г. Торжок, ул. Старицкая, д. 79, ФКУ ИК-4 УФСИН России по Тверской области», заносити ці данні сюди.

Не забудьте, що за «правилами» листи мають бути написані російською, а текст – не торкатися політичних тем.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар