Понеділок, 27 травня

Бути мамою

Бути мамою – це означає нарешті зрозуміти свою маму. Усі її оті погляди, страхи, застереження, від яких іноді бувало смішно, іноді дивно, а іноді й страшно. І от колись чула від мами: «Ось будуть у тебе свої діти, то поймеш». Я зрозуміла, мам. От якраз після сьомого пояснення своїй дитині про те, чому в лютому не носять панамки, а треба вдягати шапку, я нарешті зрозуміла. Можливо, не все й не так, але тепер, промовляючи оце своє: «Цукерки – тільки після супу», я чомусь навіть звучу так, як ти.

Бути мамою – це бути трішечки чарівником. Бо іноді можеш знімати біль поцілунком. Умієш рятувати від суму та поганих снів. Знаєш 48 заклять від «підліжкових» монстрів. І навіть умієш вмикати сонце у найпасмурніший день. Здається, із народженням дитини, десь на другому тижні хронічного недосипання, у нас якраз і прокидається оця здатність творити чудо, бути чудом і перетворювати усе навкруги на чудеса.

Бути мамою – це стати Орантою. І це на все життя. Бо спочатку ти слухаєш кожен вдих і видих, потім ловиш свого малюка за півмиті до падіння з ліжка, тоді трішки молишся, щоб він не впав із велосипеда в перший свій самостійний виїзд, а згодом ловиш його над прірвою, і до кінця життя, здається, тримаєш над ним небо. Тут, звичайно, таки дуже важливо не перестаратися та дати набити своєму чаду свої особисті синці. Навчитися йому творити свої чудеса й самому стати тим, хто ловить над прірвою та тримає небо.

Бути мамою – це тримати баланс. Баланс між усім світом і своїм дитям, яке таки претендує замінити вам увесь світ. І в якусь мить вам і справді може здатися, що світ дитини поглинув вас повністю. Але доведеться таки навчитися тримати баланс між дитячим «хочу» і власними потребами. Бо стаючи мамою, ми без сумніву змінюємся, але це не означає, що втрачаємо себе. Тому всі дитячі «хочу» дуже важливі, але й мамині бажання теж мають місце у цьому світі, і якщо навіть забути або забити на власні бажання й інтереси, то якось за кілька років є ризик зрозуміти, що ти проживаєш не власне життя, а життя своєї дитини. І якраз відстоювання своїх потреб – хороший спосіб навчити малюка рахуватися з чужими інтересами. Тому в маминому житті так і важливо вчитися, працювати, зустрічатися з подругами, мати час для себе та своїх хобі.

Бути мамою – це любити. Осягнути якийсь абсолют любові. Любові безумовної і безкорисної. Ти просто любиш кожної миті. Навіть тоді, коли навіснієш і хочеш волати від злості й утоми на увесь світ, ти все одно любиш. Любиш так, як ніколи до цього. Лікарі стверджують, що оцю безодню любові в нас запускають гормони. Мовляв, ніякого дива – звичайна хімія. Але й тут я можу посперечатися. Бо таки диво. Бо навіть якщо дитина приходить у цей світ складно і страшно, навіть коли замість окситоцинової хвилі маму накриває страх за життя дитини, той страх все одно стоїть на любові. Бо колись, згодом, він розвіється, розступиться, і якогось дня тебе накриє хвилею абсолютної любові. У якій немає причин, яку неможливо пояснити, яка просто є в тобі, мов внутрішнє сяйво. І ця абсолютна любов теж нас, мам, змінює. Учить пробачати, учить стояти на смерть за своє й найдорожче.

Бути мамою – це починати новий день із найдорожчого цілунка в щічку і слів: «Я так тебе люблю, як сто разів до неба й назад. Добре, що ти мені сталася мамою».

Я переконана, що не стала, не стану і вже не хочу навіть ставати ідеальною мамою, адже ідеальні мами, вони – тільки в спеціалізованій літературі, бо в житті таких не буває. Я переконана, що вже наробила й ще нароблю своїх мамських помилок. Але бути мамою – це те, що я б ніколи й ні на що не хотіла поміняти. Сподіваюся, у мене вийде навчити свою дитину головному – любити й бути щасливою.

Татуся Бо

1 комментарий

  1. Pingback: Бути мамою

Залишити коментар