Субота, 20 липня

«Інавгурація» та «розпуск парламенту» – після оголошення результатів президентських виборів ці слова, здається, почали існувати невід’ємно одне від одного. Opinion спробував розібратися: коли все ж має відбутись інавгурація Зеленського, чи справді існує ймовірність розпуску парламенту та на що в такому випадку слід очікувати.

Що каже Зеленський?

Екс-шоумен, а тепер уже політик та переможець виборів Президента Володимир Зеленський наполягає, аби інавгурація відбулась якомога швидше – 19 травня. І хоча в мережі вже встигли обуритися (саме 19-го відзначають День пам’яті жертв політичних репресій), Зеленський від свого бажання не відмовився та вкотре звернувся до парламентарів у новому відео.

«Поки що ви дієте виключно у своїх інтересах: боїтеся розпуску Ради та затягуєте призначення дати інавгурації. <…> Я звертаюся до Верховної Ради. На найближчому засіданні ви повинні призначити дату інавгурації на 19 травня. Цього вимагаю не я. Цього вимагає народ України, в інтересах якого ви присягали. Ви повинні зупинити ці політичні судоми кульгавої качки. Думайте, будь ласка, не про депутатські ксіви, думайте про Україну. 19 травня. Голосуйте».

Одностайно щодо розпуску Верховної Ради Зеленський так і не відповів, однак натякнув: усе стане відомо лише після інавгурації.

«Усі хочуть послухати: чи будемо ми розпускати парламент, чи ні. <…> Зарано про це говорити, бо ще немає повноважень. Як тільки в мене будуть повноваження, ви отримаєте відповідь».

Позаяк у своєму відеозверненні Зеленський неодноразово апелював до Петра Порошенка: нібито це він намагається відтягнути дату інавгурації. Адміністрація Президента надала офіційний коментар.

«Для нього (Порошенка – прим. ред.) прийнятна будь-яка дата інавгурації, яку визначить Верховна Рада. Оскільки це належить до її компетенції. До моменту інавгурації нового Президента Петро Порошенко залишається чинним главою держави та несе відповідальність за ситуацію в країні, виконуючи свої обов’язки згідно з духом та буквою Конституції.

Передача влади – це складний і відповідальний процес. І Петро Порошенко прагне здійснити його відповідно до європейської традиції, так як це прийнято в демократичних країнах. <…> Відтак у команді Петра Порошенка не сприймають жодних претензій щодо нібито затягування інавгурації».

Коли все ж має відбутись інавгурація?

Олексій Буряченкополітичний експерт і голова правління Регіональної експертно-юридичної асоціації впливу, переконаний, що інавгурація Зеленського точно відбудеться до 3 червня – це факт та вимога закону. А ось щодо інших питань, на думку фахівця, можна хіба що прогнозувати, оскільки треба розуміти політичну складову дати для самого Володимира Зеленського.

«Сценарій “А” – проведення інавгурації до 27 травня дозволить розпустити ВРУ та піти на дострокові вибори. Хоча юридично можна знайти підстави для розпуску ВРУ і після 27 травня – про це натякнув голова Окружного адміністративного суду Києва Вовк, коментуючи це питання.

У такому розвитку подій зацікавлені майже всі великі політичні гравці, адже, за результатами президентських виборів, досить високий процент набрали окрім Зеленського і Порошенко, і Тимошенко, і Бойко; навіть Смішко буде зацікавлений якомога швидше конвертувати свій сенсаційний результат на виборах до ВРУ.

Сценарій “Б” – не розпускати склад чинної ВРУ та орієнтуватися на строкові парламентські вибори в жовтні. І цей варіант для Зеленського також є абсолютно прийнятним, оскільки він вирішує декілька важливих питань: 1) реальне формування команди (партії), із якою йти на вибори; 2) отримання певного часу на стабілізацію процесів після інавгурації та напрацювання стратегічного плану розвитку держави на найближчі п’ять років.

До того ж, суто з технологічної точки зору, чинний парламент буде дуже хорошим та абсолютно природним подразником для Зеленського, адже відомий вислів “якщо у тебе немає ворога – його необхідно вигадати” ніхто не відміняв. І приводів для критики чинного складу парламенту буде предостатньо: від літньої відпустки депутатів до неспроможності прийняти важливі для країни закони. Адже усі розуміють, що виборчий кодекс із 4 тис. поправок ніхто не збирається навіть розглядати, а ті законопроекти, що “підсовують”, дістаючи їх із-під “нафталінової ковдри” (про імпічмент Президента), прикриваючись ініціативами новообраного Президента мають цілий ряд об’єктивних недоліків, конструюючи тим самим їх майбутню неконституційність».

Натомість Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук», переконаний, що з юридичної точки зору інавгурація не може відбутися раніже, аніж 7-го червня, бо саме тоді закінчується термін чинного Президента. Утім враховувати слід і політичний аспект питання.

«Повноваження Президента, відповідно до Конституції, мають тривати не менше п’яти років. Інавгурація чинного Президента Петра Порошенка відбулася 7 червня 2014 року. Саме з цієї дати варто вести відлік його п’ятирічної каденції, а отже набуття повноважень його заступника не може відбутися раніше цієї дати, інакше це можна буде розцінювати як антиконституційний державний переворот. Точну дату проведення інавгурації повинна призначити Верховна Рада, але вона не може передувати 7-му червня.

Це якщо говорити про юридичний бік справи. Із політичної ж точки зору все залежить від поведінки головних гравців. Очевидно, що публічно оголосивши про своє бажання розпустити Верховну Раду та провести дострокові вибори, Зеленський не залишив собі жодного шансу на швидку інавгурацію. Думаю, це було зроблено свідомо, щоб мати привід ліпити з чинних народних депутатів, народних ворогів, тим самим розпочавши виборчу кампанію для “Слуги народу”».

Журналіст та політичний оглядач Олександр Гунько натомість вважає, що інавгурація відбудеться 28 травня, оскільки більшість нардепів намагатимуться не дати Зеленському й найменшого шансу на розпуск парламенту. 

«По-перше, чимало із них розуміють, що шансів обратися знову в них небагато. Скажімо, “Народний фронт” уже “перший непрохідний”. Об’єднання “Самопоміч” тріщить по швах. Мажоритарники не знають, яким буде новий закон про вибори. Велика вірогідність, що мажоритарка зникне. Тому їм доведеться шукати собі політичне пристановище. Тож вони хочуть уже відбути цей термін до кінця в надії, що за півроку політична ситуація стане для них сприятливішою. Хоча їхні сподівання даремні».

Марина Багрова, членкиня правління міжнародної спілки «Інститут національної політики», припускає, що інавгурація відбудеться все ж до 28-го травня, однак пояснює, що усе залежить від чіткої відповіді Зеленського: чи збирається він розпускати парламентів.

«Усі парламентські сили, які перемогли на виборах 2014 року, сьогодні мають серйозні проблеми, і деякі з них уже не можуть подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Звідси, головна причина затягування дати інавгурації полягає в страху депутатів у тому, що якщо зараз відбудеться інавгурація та Володимир Зеленський вступить у свої повноваження, він може розпустити парламент.

Ця причина загострюється на тлі того, що керівники фракцій хочуть домогтися від Володимира Зеленського відповіді на запитання: чи піде Володимир Зеленський на розпуск Верховної Ради у разі його інавгурації до 27 травня, чи ні? Зі свого боку Володимир Зеленський наполягає на проведенні інавгурації саме 19 травня без будь-яких інших умов. У цьому й полягають причини того, що новий Президент і парламентарі не можуть дійти згоди щодо дати інавгурації». 

Чому Зеленський та парламентарі не можуть дійти згоди?

Дмитро Сінченко вважає, що згоди досягнуто й не буде, оскільки переможець президентських виборів та самі нардепи мають абсолютно протилежні інтереси.

«Політичні сили, представлені в Раді, зацікавлені як можна швидше скомпрометувати новообраного переможця виборів, тим самим збити рейтинг його нової партії, а Зеленський зацікавлений звинуватити у власній неспроможності “стару систему” і чинних політиків. Політики хотіли б, щоб Зеленський почав діяти та облажався, а Зеленський хоче як можна довше не вчиняти жодних дій, окрім звичних для нього відеозвернень». 

Натомість Олексій Буряченко запевнив, що основний інстинкт будь-якої влади – це інстинкт самозбереження, і рішення залежать саме від нього.

«Тут у народних обранців постає дилема: протриматися ще півроку в статусі народного депутата й бути об’єктом постійної критики з боку новообраного Президента (плюс ЗМІ) чи все ж погодития скласти мандат за певні преференції? Питання ці здебільшого до депутатів-мажоритарників та депутатів від політичних партій, які, скоріш за все, не ввійдуть до нового складу ВРУ.

Враховуючи, що теперішня коаліція фактично складається із двох фракцій (“БПП” та “Народний Фронт”) плюс “мажоритарники”, то постає єдине логічне запитання: хто домовиться з “Народним Фронтом” і на яких умовах, розуміючи, що в самому “НФ” є декілька груп впливу (Яценюк, Аваков). 

Відповіді на усі ці запитання ми дізнаємося уже найближчим часом, оскільки саме наступної пленарної неділі (із 14 до 17 травня) ВРУ буде розглядати питання дати інавгурації новообраного Президента, обираючи серед чотирьох запропонованих та зареєстрованих законопроектів. Якщо після прийняття рішення щодо інавгурації депутати почнуть масово складати мандати, це означає, що усі про все домовилися».

Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру, вважає, що причина дискусій у питанні інавгурації полягає саме в персоналії переможця виборів.

«У Верховній Раді більше сподівалися, що новим Президентом буде або Тимошенко, або Порошенко. Зеленського ніхто не чекав, і тепер йому доводиться доказувати, що він – Президент. Проблема Зеленського полягає в тому, що в нього немає команди, і тому навіть немає кому розумно вести перемовини. Як результат, депутати ВР намагаються нав’язати Зеленському свої правила гри. Поки що він програє».

Політичний експерт Ігор Руденко переконаний, що суперечки щодо дати пов’язані з відсутністю підтримки Зеленського серед парламентарів та ймовірністю власне розпуску ВРУ.

«Не погоджується дата тому, що новообраний Президент України не має своєї фракції та не має прибічників у парламенті. Окрім того, у ЗМІ була неодноразово висловлена думка, що команда Зеленського розглядає можливість розпуску парламенту. Тому деякі парламентарії вирішили “підстрахуватися” та призначити інавгурацію на більш пізню дату, коли, відповідно до Конституції України, Президент України не має права достроково припинити повноваження парламенту (розпустити)».

То чи є взагалі ймовірність розпуску Верховної Ради?

Дмитро Сінченко пояснив Opinion, що в достроковому розпуску парламенту насправді не зацікавлений ніхто: ані чинні депутати, ані сам Зеленський. Відтак, це практично нереальний сценарій.

«Із депутатами все зрозуміло – їм потрібно краще підготуватися до майбутніх парламентських виборів, розгорнути штаби, розробити виборчі стратегії та почати їх втілювати. Зеленський же зацікавлений у тому, щоб як можна пізніше отримати “булаву” та почати робити конкретні кроки. Значно зручніше для нього виступати з позиції ображеного: таким чином йому вдасться довше утримувати свій рейтинг, який відобразиться на його політичній силі. А заяви з вимогами до парламенту провести інавгурацію в якусь конкретну дату – це ні що інше, як гра на публіку. Простіше кажучи, він бере депутатів “на понт”. Чому?

Судіть самі: якби він дійсно мав намір розпустити Верховну Раду – він би не заявляв про це публічно. Щоб реалізувати такий сценарій, необхідно знайти підтримку в парламенті, кулуарно з кожним депутатом домовитися, зібрати необхідну кількість голосів, провести голосування і проштовхнути необхідну дату, у яку він би встиг підписати необхідний указ. Сьогодні ж ми бачимо гру на публіку, а отже кулуарна гра, якщо й мала місце, то була невдалою.

За всю історію незалежності України лише одному Президентові вдалося розпустити Верховну Раду –Віктору Ющенкові, і лише одного разу, хоча спроб він зробив не менше десятка. Для розпуску парламенту (якщо ми говоримо про розпуск у межах Конституції, звісно) потрібна воля депутатів, без яких не буде призначено дату виборів, та бажання Уряду, без якого не буде фінансового та організаційного забезпечення, а цього сьогодні немає. Тому, навіть якщо Зеленський після інавгурації підпише відповідний указ, він не буде реалізований».

Натомість Ігор Руденко вважає, що розпуск Верховної Ради – це цілком можливий сценарій.

«Вірогідність розпуску парламенту є. І це може ініціюватися, якщо парламент відмовиться приймати ключові призначення (за поданням Президента) та проекти законів, подані Президентом як першочергові. У зв’язку з тим, що де-факто більшості в парламенті немає, Президент має право розпустити парламент».

Олександр Охріменко зі свого боку наголосив, що питання розпуску парламенту ніяк не залежить від обраної дати інавгурації, інша справа – цілком імовірно, що сам Зеленський не планує здійснювати такі кроки.

«Формально Зеленський може розпустити Верховну Раду до 14 червня. А до цієї дати він точно уже буде Президентом. Тому не можна за рахунок переносу дати інавгурації захистити Раду від розпуску. Але, можливо, і сам Зеленський не хоче розпуску Ради. Для нього позачергові вибори невигідні. У нього, на відміну від Тимошенко, Порошенка й Бойка, немає робочої партії. Фактично, у нього нічого не готово до виборів: немає партійної структури, яка будет агітувати й контролювати вибори, достатньої кількості людей, які можуть бути кандидатами в депутати. Фактично, нічого в нього немає, окрім розмов, що в його неіснуючої партії є рейтинг 30 % на вибори до Верховної Ради».

Наталя Беліцер, експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика, натомість звернула увагу на питання виборчого законодавства в разі теоретичного розпуску ВРУ.

«Вважаю, що важливим аспектом можливого розпуску ВР у разі, якщо інавгурація новообраного Президента відбудеться до 28 травня, є виборче законодавство. Зрозуміло, що тоді вибори до нового парламенту відбудуться згідно з чинним законом, у той час як змін давно домагаються частина депутатів, переважна більшість незалежних експертів й активне громадянське суспільство. Опонентами нового законодавства про вибори, яке передбачає, серед іншого, перехід до суто пропорційної системи з відкритими списками, будуть мажоритарними, яким це вкрай невигідно, а також їхні місцеві “патрони” з відпрацьованими схемами обрання до ВР “своїх людей”».

Хто й чим ризикує в разі розпуску Ради?

Роздуми про можливі ризики як для країни, так і для політиків – це також чимала частина основної дискусії. Утім думки неоднозначні. Приміром, Ігор Руденко вважає, що ніяких ризиків немає взагалі.

«Чим скоріше пройде оновлення законодавчого органу, тим скоріше новообраний Президент України зможе провести реформування державного сектору, що дасть можливість пришвидшити проведення інших реформ у державі: реформ правоохоронних органів, судової реформи, боротьби з корупцією, реформування фіскальних органів, податкової реформи, реформи охорони здоров’я».

А Олександр Охріменко запевняє, що ніяких реформ не відбудеться, оскільки «Зеленський – це Порошенко, але п’ять років тому».

«Будуть розмови про реформи, але не більше. Скоро Зеленський, як Ющенко або Порошенко, заведе: “Любі друзі”, і усе буде як при Порошенко. Зеленський не той політик, який може провести реформи. Він може зробити хороше гумористичне шоу, де можна висміяти чинного Президента, але зробити реформи – це для нього нереально».

Наталя Беліцер натомість вважає, що дострокові вибори до парламенту – це чималі ризики для Володимира Зеленського.

«Для самого Зеленського, оскільки його партія поки що фактично не сформована, а частина виборців уже встигла розчаруватися, зрозумівши, що швидкого покращення добробуту й припинення війни не відбудеться, такий крок, як розпуск ВР і призначення позачергових виборів, хоча й має певні переваги, водночас є доволі ризикованим, не кажучи вже про те, що літо – далеко не найкращий час для проведення виборів. Тому цілком імовірно, що відбудуться певні “торги” між депутатами ВР, над якими висить дамоклів меч розпуску ВР, і новообраним Президентом, унаслідок яких будуть досягнуті компромісні домовленості». 

Утім Олексій Буряченко пояснив: під час співпраці Зеленського з чинним парламентом майбутньому Президентові слід розуміти, що більшість його ініціатив не підтримають.

«Враховуючи, що з коаліцією і в чинного Президента постійно були проблеми, можна обґрунтовано прогнозувати, що такі проблеми нікуди не зникнуть, а тільки стануть значно більшими й абсолютно нічого з ініціатив новообраного Президента цей склад ВРУ все одно прийняти не зможе.

Катастрофи жодної не станеться. Уряд, скоріш за все, за виключенням певних змін персоналій, пропрацює до створення уже нової коаліції в новому складі ВРУ, а отже основні питання реалізації реформ можна регулювати шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів (Постанов КМУ)».

Про більш глобальні ризики розмірковує Дмитро Сінченко. 

«Якщо розпустять Верховну Раду, а це можливо лише у разі державного перевороту, може бути громадянський конфлікт, адже ці кроки не будуть визнані, зовнішньополітична ізоляція, широкомасштабний наступ російської армії по всій лінії кордону… ризики занадто великі, і їх багато».

Про які переваги (і для кого) може йтися? 

Олександр Гунько припускає, що дострокові вибори насправді можуть бути вигідними для чинного Президента, оскільки його електорат уже мобілізований та не охолов після виборів Президента.

«На мій погляд, розпуск ВР та дочасні вибори набільш вигідні Петру Порошенкові, адже його виборці ще не охололи після президентської кампанії. А, як правило, ті, хто програють, жадають негайного реваншу. Тому при дочасних виборах “БПП” може набрати 15-18 %. Якщо ж вибори пройдуть у визначений термін, Порошенко взагалі може зійти з політичної арени».

Олександр Охріменко також пояснив, що дострокові вибори до ВРУ вигідні для тих політичних сил, які зазнали поразки на нещодавніх виборах Президента. Однак експерт звернув увагу й на питання зміни виборчого законодавства.

«Перевага розпуску – це можливість не змінювати виборче законодавство та залишити мажоритарну систему. Дуже багато місцевих бізнесменів хоче, щоб мажоритарку залишили. Окрім того, зараз, коли партія Зеленського не готова, є велика ймовірність, що більшість міст у Верховній Раді отримають люди Бойка й Порошенка. Тому вибори для цих політичних сил вигідні».

Схожої думки дотримується й Олексій Буряченко, але додає: для звичайних українців суттєвої різниці в тому, коли саме відбудуться вибори до парламенту, немає.

«Переваги бувають різні: одні – для простих людей, інші – для політиків. Для потужних політичних гравців, яких я уже називав, дострокові вибори – це зменшення суми витрат на виборчу кампанію та якнайшвидша можливість конвертації своїх результатів на виборах до ВРУ.

Для звичайних людей суттєвої різниці немає відбудуться вибори в серпні чи в жовтні. Єдиною різницею тільки може стати те, що швидше буде створено коаліцію, а отже швидше запрацює головний законодавчий орган країни. Наслідком створення нової коаліції буде перезавантаження уряду – але це уже зовсім інша історія».

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар