Понеділок, 27 травня

Люди старшого покоління пам’ятають час, коли успіхи радянської економіки й добробуту громадян намагалися кувати в п’ятирічках. Народу спускали згори централізований державний план на п’ять років – і вперед! Найзавзятіші ентузіасти підхоплювали гасло «п’ятирічку – за чотири роки!». Але за ліберальних підходів планова економіка не вітається, а централізацію вважають архаїзмом. В Україні п’ять років триває децентралізація, і, ймовірно, на шостому, завершальному, році вона може бути припиненою.

Громад тисяча, треба – півтори

Стартом децентралізації вважається розпорядження Кабміну від 1 квітня 2014 року «Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні».  За втілення реформи в життя відповідає Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України. Про перші п’ять років децентралізації Opinion розповів перший заступник профільного міністра В’ячеслав Негода. Урядовець здебільшого наголошував на успіхах, високих темпах позитивних перетворень, яким можуть позаздрити навіть у Європі.

А як сприймають децентралізацію експерти та ті, хто втілює її на місцях? Як виявилося, фахівці здебільшого також схвалюють зміни, але вказують і на проблеми, зокрема пасивність представників місцевої влади та значної частини громадян, законодавчі прогалини та байдужість окремих нардепів.

«Якщо взяти цей відрізок – п’ять років, то очікування були набагато вищими, але по окремих напрямках ми зробили більше, ніж будь-яка інша країна Європи, – повідомив Opinion Іван Лукеря, експерт Реанімаційного пакету реформ. – Наприклад, добровільне об’єднання громад – ми об’єднали фактично 9 млн людей».

На початковому етапі реалізації реформи місцевого самоврядування, за словами пана Лукері, ключовими були фінансова децентралізація, міжмуніципальна консолідація або ж добровільне об’єднання територіальних громад. На старті приділено увагу охороні здоров’я, питанням освіти, безпеки й інфраструктури. Нині маємо тисячу спроможних громад (більше восьми з половиною сотень ОТГ плюс майже півтори сотні міст обласного значення). Кількість людей, які проживають у цих громадах, невдовзі сягне 70 % населення.

«Хотілося б, щоб ми вже завершили адміністративно-територіальну реформу в адміністративному порядку, – продовжив Іван Лукеря. – Є деякі недопрацювання, проте уряд затвердив новий план заходів із реалізації реформи. Називаємо його фінальним етапом. Він якраз передбачає, що в адміністративному порядку по всій території країни створимо спроможні громади, їх має бути 1 400, максимум – 1 500, і нові спроможні райони – не більше 100. Якщо вдасться це зробити до весни наступного року, то зможемо говорити, що основу основ – реформу місцевого самоврядування – ми завершили».

«Нині Україна з точки зору бюджетної системи одна з найбільш децентралізованих держав Європи, – наголосив Opinion Анатолій Ткачук, директор із питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства. – Сума місцевих бюджетів складає майже 16 % від ВВП держави. Це дуже високий показник, вищі тільки в Північній Європі. Навіть Польща, на яку ми рівняємося, має показник дещо нижчий. Шкода, що не вдалося завершити процес, хоча в нас ще є трішки часу, тому що вибори 2020 року мають відбутися на новій основі. До 20-го року маємо завершити процес об’єднання громад і створення нових. Якщо цього не зробимо, тоді будуть великі проблеми».

Довідка

За наданою Opinion інформацією першого заступника профільного міністра В’ячеслава Негоди:

– місцеві бюджети зросли у 3,5 рази – з 68,6 млрд грн у 2014 році до 234 млрд грн у 2018-му;

– із 2016 року створено 778 опорних шкіл, близько 1 300 філій, 331 опорна школа створена в ОТГ;

– за програмою Президента України з розвитку сільської медицини, прораховано спроможну мережу первинної меддопомоги в селах – 4 223 амбулаторії, і більше 500 – спорудження нових, близько 30 таких амбулаторій уже введені в експлуатацію, до червня цього року відкриють ще 382;

– в ОТГ створено 125 Центрів надання адмінпослуг, у 2019 році планується ще не менше сотні ЦНАПів.

Що кажуть у регіонах?

Цифри, можливо, і вражають, але за сухою статистикою стоять цілком реальні люди зі своїм баченням, потребами, проблемами. І про те, як відбуваються зміни, видно краще на місцях, а не з Києва. Отже, наскільки успішно просувається реформа децентралізації?

«Доволі успішно, – запевнив Opinion Сергій Романович, радник із питань децентралізації Житомирського центру розвитку місцевого самоврядування. – Із власного досвіду роботи у Вінницькій і Житомирській областях рідко коли зустрічав випадки застосування адмінресурсу і примусу. Тобто громади добровільно об’єднуються. Нарешті приходить розуміння, що хочемо стати господарями, отримати повноваження, кошти, можливості для розвитку територій. Це значно більше, ніж реформа. Це зміна свідомості українського народу, який отримав надбання Радянського Союзу – патерналізм. Очікування, що приїде президент, прем’єр чи нардеп і вкрутить лампочку у вуличному ліхтарі або прибере сміття. У цьому ключова різниця між необ’єднаними громадами, які чекають на месію, і тими, що об’єдналися й самостійно господарюють на своїх територіях».

У необ’єднаних громадах не все складається добре: немає повноважень і коштів, кількість незайнятих зростає, люди змушені виїжджати за кордон у пошуках кращого життя. І на тлі цього у свідомості багатьох закарбувалася думка, що об’єднання – це зло, щось на кшталт колгоспів.

«Найважче переконувати людей поважного віку – вони не схильні змінювати думку, – вважає Сергій Романович. – Значно легше працювати з людьми молодого й середнього віку, які розуміють, що потрібно брати на себе відповідальність, змінювати систему, а не говорити про зміни й нічого не робити, навіть не ухваливши рішення про об’єднання. Усі прагнуть змін на краще, але не кожен готовий зробити бодай крок для того, щоб вони відбулися. Що насправді дає реформа децентралізації? Вона дає можливості. А ними можна скористатися по-різному». 

Довідка

Найгірше децентралізація просувається на Закарпатті, де навіть не створено перспективних планів. Пасуть задніх Кіровоградська, Київська, Одеська, Харківська, області. Непогані справи у Хмельницькій, Тернопільській, Житомирській, Волинській, Рівненській, Сумській, Чернігівській областях. Останнім часом до лідерів долучилася й Запорізька область.

Кому потрібні ручні ОТГ?

На перешкоді втілення реформи не лише нерозуміння необхідності змін із боку частини громадян. Бо й місцеві латифундисти створюють ручні ОТГ, призначаючи їхніми головами своїх людей. А ще шкодять чиновники ОДА, які «малюють» перспективні плани без урахування інтересів громади, зате з прицілом на приватні вигоди. Голова підкомітету з питань місцевого самоврядування Комітету ВРУ з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Юрій Бублик розповів Opinion про проблеми села Ковалівка Полтавського району:

«Яскравий тому приклад – наш колишній голова облдержадміністрації, якого звинуватило НАБУ і який наразі перебуває під слідством щодо корупційних дій (ідеться про Валерія Головка, звільненого президентом України з посади голови Полтавської ОДА в березні 2019 року через підозру в участі в корупційних схемах, які ймовірно завдали збитків бюджету держави – прим. ред.). Він створив ОТГ, де немає і дві тис. населення. Тобто об’єднана громада не відповідає жодним нормативам Кабміну. А мета одна – у нього там хата і шість гектарів лісу, і він хоче примножити цей ліс. Якби ж створив більшу ОТГ, то не мав би там свого ручного керівника».

НАБУ лише порушило низку кримінальних проваджень проти колишніх керівників Полтавської ОДА, але справу ще треба довести до кінця, крапку має поставити суд. У ході ж реформи гостро постає питання і правильного використання фінансів.

«Утворені територіальні громади отримали величезне поповнення бюджету, і дуже часто не можуть використати кошти, тому гроші залишаються на якихось депозитних рахунках, – повідомив Opinion Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста». – Проблема в тому, щоб мати можливість відремонтувати клуби, лікарні, школи й починати визначений стратегічний розвиток. Щоб громади знайшли свій шлях і зростали».

Не можна вважати задовільним і законодавче забезпечення децентралізації. За останні більш ніж півроку не ухвалено жодного закону, який стосувався б цієї реформи, окрім документа про Держбюджет, де йшлося про її фінансову складову. Робота парламенту стала менш ефективною у зв’язку з президентськими виборами. Але є надія, що перед парламентськими перегонами необхідні законопроекти таки вдасться проголосувати. На два ключових вказав Іван Лукеря:

«Перший – “Проект Закону про засади адміністративно-територіального устрою України” , який фактично відкриє можливість для адміністративного завершення реформи. І другий – “Проект Закону про внесення змін до ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”», він передбачає, що території громад затверджуються Кабміном, а не ВРУ. І це правильно, тому що адмінтерустрій – повноваження виконавчої влади. А нові райони має затверджувати ВРУ, це її конституційні повноваження».

Життя після виборів

Радянських п’ятирічок було 13. Точніше, на нещасливому числі 13 СРСР припинив своє існування. А яке майбутнє чекає на українську децентралізацію? Це незворотній курс держави чи забаганки певних лідерів, що змінюються після чергових виборів? У цьому році маємо і президентські, і парламентські перегони, після останніх новий склад ВРУ створить нові коаліції, буде сформований новий уряд. Якщо окремі політики прагнуть змінити Конституцію, то не виключено, що вони намагатимуться припинити чи переінакшити сам хід децентралізації.

«Подальший процес децентралізації залежить від того, яку коаліцію матимемо в парламенті дев’ятого скликання, який уряд сформує коаліція, – підтвердив нардеп Юрій Бублик. – Чи в 2020 році підемо на вибори по-новому адмінустрою, чи, не виключаю, виникнуть бажання повернути все назад, скасувати. Звичайно, хотілося б, щоб розвиток продовжувався, добровільність уже завершувалася, щоб експерти попрацювали, а громади були збалансовані і спроможні».

Не виключено, що по децентралізації на її заключному етапі може вдарити дострокове припинення повноважень Верховної Ради восьмого скликання новообраним Президентом Володимиром Зеленським. Якщо розпуск вищого законодавчого органу країни станеться, то за літньою позачерговою виборчою кампанією буде не до цієї реформи. Та й невідомо, як до питання її продовження й закінчення поставляться новий склад парламенту та новоутворений уряд. Тому окремі фахівці переконані: було б надійніше, щоби завершенням децентралізації опікувалися ВРУ нинішнього скликання та чинний Кабмін. Цю думку розділяє і прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який нещодавно заявив: уряд готовий плідно працювати в міжвиборчий період.

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар