Четвер, 19 вересня

У цьогорічних абітурієнтів стартувала спекотна пора, від результатів якої, без перебільшення, залежить усе їхнє подальше життя. Хто обрав на ЗНО-2019 математику, напише перший тест уже 21 травня. До чого їм потрібно бути готовими, яким обіцяє бути зовнішнє незалежне оцінювання цього року і як його трансформують у майбутньому, Opinion поцікавився у виконувача обов’язків директора Українського центру оцінювання якості освіти Валерія Бойка.

Валерію Івановичу, для вас як для керівника Українського центру оцінювання якості освіти ЗНО-2019 перше. Готові на скільки балів?

Знаєте, на скільки балів – життя покаже, але можу запевнити, що ми все робимо відповідно до наших планів-графіків і 21 травня, коли стартує основна сесія тестуванням із математики, жодних сюрпризів не чекаємо. Тести розроблено, вони надруковані, спаковані. Оскільки друк і пакування здійснюються не тут, то всі матеріали готуються до відправлення в регіони з іншого нашого майданчика.

На рівні регіональних центрів також усі підготовчі роботи щодо забезпечення мережі пунктів ЗНО створено, дібрано і навчено персонал. Це інструктори, старші інструктори й чергові, відповідальні за пункти проведення ЗНО. Водночас визначене коло уповноважених осіб від Українського центру. Саме від них, разом із відповідальними за пункти проведення тестування, залежатиме ухвалення рішень у нестандартних нетипових ситуаціях. ЗМІ та громадських спостерігачів ми теж уже запросили, тому все відбувається у звичному для нас режимі.

Проте всі під Богом ходимо, і несподіванки, як показує практика, трапляються. Щоб мінімізувати їхні наслідки, провели нараду у віце-прем’єра В’ячеслава Кириленка, на яку запросили представників усіх центральних органів виконавчої влади. Усі вони отримали відповідні доручення – взяти участь у створенні якісного штабу проведення ЗНО. Це й обласні управління та департаменти освіти, це й Міністерство охорони здоров’я – у частині забезпечення пунктів проведення ЗНО медичними працівниками, це й Національна поліція, яка забезпечуватиме громадський порядок. Це й Держспецзв’язок, який здійснює відправлення й доставку матеріалів у пункти тестування, їх зберігання до моменту санкціонованого відкриття.

Які нестандартні ситуації, зважаючи на досвід попередніх років, можуть бути?

Скажімо, якщо на пункт тестування приходить особа, яка має при собі заборонені засоби…

Тобто телефон чи іншу техніку, яку проносити не можна? Чи пістолет?

Друга позиція ближча до істини. Через телефон учасник тестування може постраждати, позбутися права писати тест, але часом ідеться про загрозу життю і здоров’ю інших людей. І в нас раніше, хай і поодинокі, але траплялися випадки, коли учасники мали при собі холодну зброю, травматичну зброю…

Конкретно – що це було?

Ножі й травматичні пістолети. Тут відповідальність за вирішення ситуації лягає на того працівника поліції, який перебуває на пункті тестування. Позаштатною буде й ситуація, якщо, скажімо, під час проведення ЗНО з іноземних мов у якомусь пункті тестування раптово зникне світло. Передбачити це неможливо, тому існує чітко прописаний алгоритм, як повинні діяти працівники цього конкретного пункту тестування, оскільки тест із іноземної розпочинається аудіюванням. Інструктори передовсім пояснюватимуть дітям, щоб вони почали виконувати інші завдання. А вже потім, коли проблеми зі світлом владнаються, повернуться до аудіювання. У такому разі просто змінюється порядок виконання завдань.

Якщо пристрій для відтворення звукового документа не спрацює і диск фактично не відтворюватиметься, це теж нештатна ситуація. Щоб убезпечити пункти тестування від таких неприємностей, на кожен із них буде доставлено запасні диски, тому передбачений певний час, щоб замінити диски, що не працюють, і розпочати процедуру аудіювання. Але це все займає декілька хвилин, тому жодного дискомфорту учасники тестування відчути не повинні.

Чим кардинально відрізняється цьогорічне тестування від ЗНО-2018?

Глобальних новацій усього дві. Перша – запровадження так званого адаптивного порогу «склав / не склав» для абітурієнтів, мова навчання яких не належить до слов’янської групи мов, тобто для угорців, румун і молдаван. Для цих абітурієнтів може бути встановлено поріг нижчий, ніж загалом по Україні. Але йдеться лише про один предмет – українську мову й літературу. Якщо наша експертна комісія встановить поріг із української мови, наприклад, 23 бали, який у межах країни не подолає близько 10 % абітурієнтів, то цей показник серед угорців може становити, скажімо, 20 %, тобто більше. Тоді експертна комісія має право ухвалити рішення про зниження порогу для цієї категорії учасників.

Наприклад, до 20 %?

До того рівня, аби цей поріг не був нижчим, ніж для абітурієнтів, мова навчання яких – українська. Йдеться про три області, де в нас найбільша концентрація національних меншин. Це Закарпатська й Івано-Франківська, де багато угорців і румун, а також Одеська, де значна кількість румун і молдаван. Якщо в цих трьох областях кількість таких абітурієнтів (українськомовних, які не долають поріг) становить 18 %, то на рівні отриманої ними кількості балів і буде встановлено поріг для національної меншини неслов’янської групи мов навчання. Це може бути і 20 балів. А інтервал від 20 до 23 балів цих абітурієнтів дорівнюватиме 100 балам за шкалою 100/200.

Якщо зовсім просто, то прийнятний мінімум їм поставлять за гіршу роботу, ніж решті абітурієнтів…

Можна й так сказати. Якщо брати до уваги той поріг, який буде визначений загалом для всієї країни, то в такому разі, як було торік, їх не склало 20 %, а при встановленому порозі в 20 балів їх не складе, наприклад, усього 15 %. Тобто щоб вирівняти шанси українців і нацменшин, для останніх поріг буде знижено, і ці 5 % абітурієнтів, які потрапляють ось у цю зону, просто отримають право подавати свої сертифікати до закладів вищої освіти. А вже якщо в тебе оцінка нижча порогу, отримаєш запис у додатку до сертифіката «тест ЗНО не склав».

А чому саме на рівні тих українськомовних, які не складуть у цих регіонах?

По-перше, наголошую, що оперуватимемо результатами й показниками лише для тих областей, де є представники нацменшин, не додаючи решту, щоб не спотворювати цей результат. Бо в такий спосіб нацменшини можуть отримати невиправдану перевагу, а ми й так ідемо на крок, який свідчить про так звану позитивну дискримінацію щодо них. Якщо зробити адаптивний поріг ще нижчим, це буде несправедливо щодо тих українців із цих областей, які не складуть тест з української. Для того щоб урівноважити ці позиції, ми й говоримо лише про три області. Погодьтеся, це справедливо. Ця норма закріплена у відповідній постанові КМУ, і ми її будемо дотримуватися.

Це перша новація, а друга?

Друга стосується забезпечення прав на здобуття вищої освіти молодим людям із особливими освітніми потребами. Торік ми провели апробаційне тестування з української мови, історії та математики для абітурієнтів, які мають серйозні проблеми із зором. Досвід виявився вдалим, тож нині буде ще один предмет – біологія, де тестові зошити також надруковано рельєфно-крапковим шрифтом Брайля. Змога адаптувати тести з української мови й літератури та історії України, математики та біології під потреби людей із глибокими порушеннями зору в нас є. Тож ми придбали спеціальний принтер, який друкує шрифтом Брайля, щоб створити такі зошити. І хоч таких дітей насправді небагато – випускники спеціалізованої школи імені Короленка в Харкові й спецшколи імені Батюка в Києві – ми пішли на цей крок, бо вони, як і решта, мають право спробувати свої сили і здобути вищу освіту.

Свого часу ЗНО об’єднали з Державною підсумковою атестацією, проте все частіше звучать думки, що ці речі знову потрібно розділити, адже таке об’єднання свідчить про недовіру до вчителя. Немає таких намірів?

Так, у певний час було ухвалено суто політичне рішення – і ЗНО містило в собі ще й функцію ДПА. Тому що ті зловживання, які почали коїтися під час складання ДПА, перетворили шкільні іспити на цілковиту профанацію: друкувалися збірники із завданнями, відразу з’являлися варіанти розв’язань до них тощо. Тому державницький і адміністративний мотив – просто навести лад у ДПА на етапі здобуття повної загальної середньої освіти – був цілком виправданим. Окрім того, додавався ще й суто психологічний мотив: мовляв, навіщо дитині двічі переживати певний стрес, готуватися до іспиту спочатку як ДПА, наприклад, з математики, а потім складати ЗНО з тієї ж математики, хоча і там, і там перевіряється практично одне й те ж саме – набуті знання, уміння й навички за весь курс повної загальної середньої освіти?

Нині з усіх предметів ми проводимо фактично подвійне оцінювання, тож оцінка ЗНО дуалістична: вона рейтингова за шкалою «100/200» (і ця оцінка використовується для вступу до ЗВО) і водночас критеріальна за шкалою «1-12» балів (використовується як оцінка за ДПА на здобуття повної загальної середньої освіти). Але це все виконується одним тестом.

А ось добре це чи погано, наразі я відповісти не готовий. Як історик за фахом можу сказати, що це не зовсім правильно, бо цілі оцінювання різні, підходи до визначення оцінки теж різні, але інструмент один. Проте, на сьогодні нам вдається поєднувати ці дві мети й певною мірою сидіти на двох стільцях. Сидіти можна, але незручно. Так чи інакше, настане такий момент, коли людина, сидячи на двох стільцях, змушена буде піднятися й сісти на якийсь один стілець.

І коли такий момент може настати?

У нас зараз запроваджується НУШ. От коли ті діти, які першими сіли за парти Нової української школи, довчаться до 9, а потім і до 12 класу, будемо дивитися. УЦОЯО за підтримки міжнародного фонду «Відродження» провів декілька потужних сесій стратегування саме для того, щоб зрозуміти магістральний напрям розвитку освітніх оцінювань у контексті НУШ. Щоб було зрозуміліше, поясню. От є НУШ, яка чітко виписана по роках – що і коли має впроваджуватися. Є закон про освіту, в якому чітко передбачено, що при здобутті кожного рівня освіти має бути ДПА у формі ЗНО задля моніторингу якості освіти. Тобто після 4 класу, коли закінчується етап початкової школи. Після 9 класу – на етапі закінчення основної школи. І на етапі випуску зі старшої школи, тобто профільної, або на етапі здобуття повної загальної середньої освіти.

В який спосіб це має все відбуватися – поки що єдиної позиції ні в освітянських очільників, ні у громадськості немає. Тому ми зібрали фахівців із освітніх вимірювань, яких долучимо до розробки нових державних стандартів освіти як початкової школи, так і базової. Розробляється й профільна. Одне з головних питань, на які вони повинні дати відповідь: у який спосіб має здійснюватися оцінювання після кожного з рівнів?

Напрацювання фахівців уже є. Нині цей проект на фінішній прямій, найближчим часом ми плануємо представити цей ґрунтовний документ на розгляд колегії Міносвіти й науки, аби якщо й не схвалити, то принаймні, взявши його до уваги, почати розробляти якийсь план імплементації цього стратегічного бачення. Тож сподіваємося, що незабаром суспільство чітко розумітиме, що чекає дітей, які пішли в НУШ у цьому навчальному році, на етапі завершення здобуття початкової освіти, а згодом і 9 класу. Та поки що ЗНО і ДПА зберігаються в одному інструменті вимірювання. У 2020 році тут змін теж не буде.

А які будуть і коли? Зрештою, у суспільстві багато дискутують щодо потреби реформувати систему ЗНО…

Найближчі серйозні зміни очікуються у 2021 році. Їх фактично вже анонсувала міністр освіти і науки Лілія Гриневич. Ідеться про те, що з 21 року нас очікує дворівнева Державна підсумкова атестація ще з двох предметів: математики та української мови й літератури. Якщо точніше, то дворівнева ДПА буде для абітурієнтів, які вивчали математику на рівні стандарту й на профільному. Ми їм будемо пропонувати різні набори тестових завдань.

Це важко назвати новацією – у 2015 році вже були дворівневі тести з цих предметів.

Тут потрібно розставити акценти. Тоді було запроваджене дворівневе ЗНО: базового й поглибленого рівня (це були два різних тестових зошити), але вибір рівня залежав від того, який саме рівень виставляв виш у своїх умовах прийому. І вийшло так, що університети просто злякалися, що втратять своїх студентів, і навіть на філологічні факультети вимагали базового, а не поглибленого рівня з української.

А тепер розробили алгоритм, який враховує висновки, зроблені з 2015 року?

Можна сказати й так. ЗНО залишиться однорівневим, бо це одні двері – вступ до вишу. А от ДПА якраз буде дворівневою: якщо дитина вивчала математику на рівні стандарту, де було дві години на тиждень, то вона складатиме базовий рівень, а якщо вчилася у фізико-математичному ліцеї, де вісім годин, то складатиме поглиблений. Але якщо дитина зі звичайної школи, займаючись додатково, матиме бажання скласти поглиблений тест, вона матиме таке право. Оцінку ДПА такий учень отримає лише за частину тесту – базовий стандарт, а за весь тест він отримає оцінку, яку буде поставлено за ЗНО, і її можна буде використати для вступу на фізмат. Тож свідомий вибір абітурієнта також впливатиме на якість його сертифіката.

Але при цьому ми не будемо сидіти й чекати доброї від університетів, які поставлять у свої правила прийому на філологічні чи математичні факультети той чи той рівень. Є певні домовленості на рівні керівників директорату й заступників міністра освіти і науки про те, що в умовах прийому на 2021 рік буде чітко прописано напрямок підготовки, куди буде вимагатися конкретний рівень. Тобто вже наперед буде чітко зазначено, що якщо це факультет електрозварювання, то туди вимагатимуть базовий рівень української мови, а якщо фізико-математичний – то поглиблений із математики. До речі, з іноземних мов дворівневий тест практикується з минулого року. Якщо учень звичайної школи має досягти рівня володіння мовою на В1, то випускник спецшколи з поглибленим вивченням іноземної мови, відповідно до загальноєвропейських документів, – це рівень В2.

Торік, окрім дворівневого тестування з іноземних, була незрозуміла ситуація з аудіюванням з англійської мови. Чому абітурієнти погано чули? Скарг нібито було небагато, але це через те, що скаржитися потрібно було відразу, а абітурієнти просто не зорієнтувалися. Що там із тією технікою було?

У частині розуміння мови на слух (це те, що ми називаємо аудіюванням) були поодинокі випадки, коли звук – не той, що відтворювався безпосередньо в програвачі, а той, який лунав у аудиторії, був дещо деформованим.

Акустика погана?

Причини різні. Були невдалі аудиторії зі справді спотвореною акустикою. Були сторонні шуми з вулиці й навіть сторонні шуми із сусідніх класів чи аудиторій. Ми проаналізували причини в тих пунктах тестування, де було найбільше скарг, як виконували завдання діти, які сиділи в різних місцях таких аудиторій. І здебільшого з’ясовувалося, що результати тих абітурієнтів, хто сидів поруч із програвачем, і тих, хто сидів далі за діагоналлю, мало чим відрізняються. Тому казати, що хтось провалив ЗНО через те, що ми посадили його на останню парту в аудиторії, буде неправильно.

Та ми врахували досвід минулого року, і нині алгоритм проведення тесту з іноземних мов буде дещо іншим. Тепер у нас перед тим як запускатиметься диск для аудіювання, прозвучить вітальне слово УЦОЯО, а потім незначний фрагмент іноземною мовою: щоб дати змогу інструктору запитати всіх присутніх в аудиторії, чи їм усім добре чутно – як на першій парті, так і на останній. Якщо комусь буде чути погано, він зможе відразу підняти руку й повідомити про це.

Як на мене, оця вся хвиля незадоволення рівнем аудіювання – це перший шок, спровокований новим типом завдання. Що нам тільки не писали у скаргах! І що диктори ковтали артиклі, і що там узагалі незрозуміло, як могли цих людей допустити до запису звукових документів… Проте запевняю, що всі диски для аудіювання пишуться у нас на професійному обладнанні, професійним звукорежисером із залученням фахівців, рівень володіння яких тією чи іншою іноземною мовою є вільним. Левова частка з них – носії мови. Окрім того, це філологи, які знають, як має звучати текст для перевірки розуміння мови на слух. І жодних скоромовок чи ковтання закінчень і артиклів у записах не було й немає.

Чому ж абітурієнти так зреагували на аудіювання?

Ми цей шок від аудіювання частини учасників ЗНО пов’язуємо з тим, що всі ринулися до репетиторів, аби певною мірою надолужити те, чим вони ніколи не займалися. На жаль, практика використання аудіофайлів у звичайній школі на звичайному уроці звичайним учителем поодинока й тільки підтверджує правило, що такий вид діяльності вчителями не практикується. Тому всі думали, що вони зможуть за півроку чи рік, а то й за декілька місяців, просто слухаючи іншомовні тексти, усе зрозуміти й навчитися цьому. Та щоб упоратися з аудіюванням на високому рівні, до нього потрібно серйозно готуватися впродовж тривалого часу. Якщо ви за рік не прочитали жодної іноземної книжки, не подивилися жодного іноземного фільму, якщо ви жодного разу не поспілкувалися, навіть не з носієм мови, а з людиною, яка поставила вам запитання іноземною, і не відповіли, за два місяці роботи з репетиторами ця навичка не з’явиться.

Торік також лунали закиди, що причина була в несправних програвачах: мовляв, гроші, виділені на них, нібито пішли кудись не туди…

Український центр не отримував грошей на закупівлю апаратури. Державну освітню субвенцію розподілили між областями. І рішення про виділення грошей на закупівлю шкільного обладнання, зокрема й на аудіопрогравачі, ухвалювали на своїх сесіях обласні ради. Ми до цього не причетні. Єдине, на чому ми наголошували, що апаратура, яку потім використовуватимуть під час ЗНО, повинна відповідати певним технічним вимогам.

Хтось з’ясовував, чи та апаратура відповідала технічним вимогам, про які ви згадали?

Розумієте, ми не можемо створювати якусь інспекцію чи комісію для того, щоб поїхати в школу й подивитися – той програвач купили чи не той. Ми рекомендували, щоб апаратура, необхідна для проведення частини розуміння мови на слух, була справною, працювала й перебувала в певний день у певний час у певній аудиторії.

А хто може?

Це прерогатива місцевої влади.

Але ж УЦОЯО як координаційний центр повинен наче ж знати, адже це минулого літа було проблемою. Загалом у країні після того випадку з аудіюванням бодай якась структура – чи на рівні центру, чи на рівні міністерства, чи на рівні місцевої влади – займалася вивченням цього питання?

Я не володію такою інформацією. На рівні центру ми цього питання не вивчали. Та й що це за скандал на рівні 300 звернень зі 100 тисяч?! Ми щороку отримуємо такі звернення. А невдоволені, особливо ті, результати яких на межі порога «склав / не склав», завжди були й будуть. Така вже природа людської натури: людина зазвичай шукає причину своїх невдач в інших.

А щоб ситуація не повторилася, ми якраз удосконалили й модифікували саму подачу звукового документа на диск. Ми даємо змогу дітям, які сидять в аудиторії, перед тим як вони почнуть слухати основний текст і працювати з ним, прослухати контрольний текст – для того, щоб підтвердити, що їм добре чутно. Апаратура теж проходить тестування на предмет справності, щоб коли інструктор натискає клавішу, лунав звук.

Технології рухаються вперед, і було б дуже зручно, якби на всіх столах, за якими абітурієнти сидять в аудиторії під час написання тесту, стояли комп’ютери – і діти в навушниках могли виконувати завдання. Немає намірів найближчим часом перейти на цифрові технології?

Комп’ютерне тестування як змога проведення якогось іспиту цілком реальне й можливе. Але тільки не тоді, коли це іспит високих ставок. А ЗНО якраз і є таким іспитом, бо вирішується доля вступу / не вступу кожної людини до вишу. Проблема в тому, що повністю убезпечити інформаційні мережі ми наразі змоги не маємо. Крім того, нині є бланк тестування. Абітурієнт, заповнюючи його, ставить свої відповіді – хрестики – і ми завжди цей бланк можемо підняти і сказати: це твій хрестик, бо на звороті ти власноруч написав «З правилами проходження ЗНО ознайомлений». Це документ. У який спосіб ми маємо потім підтверджувати, якщо це комп’ютерне тестування, що написав Іванов, а не Петров?

Мабуть, якщо дати програмістам завдання – вони вам будь-яке програмне забезпечення розроблять і з десяток способів запропонують.

Програмісти, звичайно, можуть запропонувати, але питання в тому, що забезпечити інформаційну безпеку на 100 тисяч тестувань ми сьогодні не здатні. Ані фізично, ані матеріально, ані фінансово.

Але на майбутнє такий розвиток подій розглядається?

Для тесту високих ставок – навряд чи.

Валерію Івановичу, усі попередні директори УЦОЯО стверджували, що жодне з тестових завдань не виходить поза межі шкільної програми…

І я кажу: не виходить.

У такому разі – навіщо нам репетитори? У нас що, недолугі вчителі, які викладають у школах? Коли я вчилася, тих уроків, які проводила наша вчителька математики, було досить, щоб успішно вступити на будь-який факультет, де профільний предмет – математика. І це була звичайна школа. Що зараз трапилося?

Репетиторство – це не феномен сучасного українського суспільства. Почитайте спогади Івана Франка, і ви зрозумієте, що він займався цим ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Проте в наш час це, найімовірніше, передусім, реакція батьків на незадовільний, на їхній погляд, рівень надання освітньої послуги в школі.

Але ж ті самі вчителі, які викладають на уроках і дають незадовільний рівень, коли діти приходять до них додому, чомусь дають уже задовільний рівень. Що відбувається?

Однозначно сказати важко. Але, як на мене, проблема в тому, що вчитель за ці останні роки втратив важелі впливу на учня, які б змушували чи заохочували вчитися. У нас шкала оцінювання у школі від 1 до 12 є позитивною. І атестат як документ про повну загальну середню освіту отримують усі: і ті, хто просто проходив у школу, і ті, хто наполегливо працював.

Раніше теж усі, хто школу закінчував, отримували…

Раніше половина, а то й дві третини учнів після 8 класу у 9-й не йшли. Зазвичай із двох-трьох восьми класів робили один дев’ятий. Та й то потім у виш вступали не всі. Більше того, далеко не всі навіть документи подавали. А тепер є змога потрапити в університет – чи то на бюджет, чи на контракт – будь у кого. Через це ми також маємо багато проблем. Тому репетиторство було й буде. Тим більше, що насправді роль школи в навчанні дітей не така велика. Про це свідчать міжнародні дослідження. А ось батькам потрібно брати активнішу участь у вихованні й навчанні своїх дітей.

Увечері після роботи викладати їм фізику, хімію й біологію?

Принаймні контролювати, ходить дитина до школи чи ні. Зробила домашні завдання чи навіть не знає, що потрібно робити. Тому що там, де немає контролю, так чи інакше немає відповідальності. А якщо відповідальність втрачається ще на рівні початкової школи, на хороші результати у старшій розраховувати важко. У нас фактично три рівні освіти: початкова, базова (середня) і старша. Якщо учні в 4 класі на випуск не досягають державного стандарту, чи має право вчитель перевести таких учнів далі?

Якщо учень не досягає державного стандарту, а ми його переводимо в базову школу, то цим ми робимо йому ведмежу послугу. Адже якщо в нього є прогалини у знаннях, самі по собі вони пізніше не зникнуть, а навчальний матеріал тільки накопичуватиметься. Виникає питання: яке ми як вчителі маємо моральне право переводити дитину в інший клас, якщо вона не опанувала програму попереднього? Вона вже стає на етапі базової школи приречена на невдачу.

Порівнюючи, як викладали у школі раніше і як викладають зараз, таки схиляюся до того, що якось воно було серйозніше…

Розумію, про що ви. Сам і зараз спросоння напишу: синус квадрат альфа плюс косинус квадрат альфа дорівнює одиниця. І теорему Піфагора доведу.

Ви сказали, що за фахом історик. Торік дуже багато учасників тестування скаржилися, зокрема, й на завдання з історії України. Казали, що вони були надто складні. Як ви як вчитель історії оцінюєте тестові завдання зі свого предмету?

Не можна розумітися на історичних процесах, якщо не володієш певним набором знань, які стосуються дат історичних подій, історичних персоналій, понятійного апарату історії. Тому що історія – наука, яка, на відміну від інших, має чітку лінійність і чітку послідовність. Якщо людина говорить, що спочатку правив Ярослав Мудрий, а потім було прийнято християнство, я скажу, що він історичний невіглас.

Є низка історичних компетентностей, які ми перевіряємо нашим тестом. Передовсім, це хронологічна, тобто вміння чітко вибудовувати й розуміти сутність історичного процесу та послідовність усіх історичних подій на лінії часу. Друга – така компетентність, яка не притаманна (окрім географії) іншим предметам, але притаманна історії, – просторова. Коли я можу чітко в просторі – в географічному, історичному – ідентифікувати подію, де вона відбулася. Якщо мені скажуть «Битва на Синіх водах», то на карті я вам приблизно покажу, де це. Або, скажімо, Львівсько-Сандомирська наступальна операція, я теж покажу, в якому районі. Це ідентифікація, або локалізація подій на історичній карті.

Наступна компетенція, яка перевіряється, – логічна. Це вміння розуміти причинно-наслідкові зв’язки. Перевіряємо ми й уміння працювати із джерелами історичної інформації. Тобто є уривок історичного тексту, прочитавши який, абітурієнт має чітко дати відповідь, або про що йдеться, або що стало причиною ухвалення цього документа, або що стало наслідком. Наша програма містить ще два невеличкі такі додатки, які зобов’язують абітурієнта візуально розпізнавати або історичного діяча, або пам’ятку архітектури і мистецтва. На мій погляд, це абсолютно нормально. Бо не повинен сучасний абітурієнт, у якого є інтернет і багато інших способів знайти потрібну інформацію, дивлячись на портрет Михайла Грушевського, казати, що це Симон Петлюра.

Так і щодо решти предметів: з математики, української мови, фізики, хімії тощо. Наші тести є цілком компетентнісними, вони пов’язані з демонстрацією учнем не тільки своїх знань. Знання – це база. Тому ми перевіряємо ще й уміння їх застосовувати, тобто навички. А невдоволення буває тоді, коли людина не дивиться на тест комплексно, а вихоплює якесь одне завдання й починає обурюватися, мовляв, навіщо про це питати? Кому це потрібно знати? Наскільки це важливо тощо? Але досвід і сучасний стан України доводить, що незнання власної історії призводить до того, що ти врешті-решт перетворюєшся на людину, яка доволі-таки легко піддається маніпуляції передовсім з приводу свого минулого. Не я це сказав, але наведу тут фразу, якій десятки, якщо не сотні років: хто не володіє власною історією, той не володіє власним майбутнім. Якщо ми не володіємо й не знаємо власної історії, є висока ймовірність того, що не будемо мати і власного майбутнього, а матимемо те майбутнє, сценарії якого напишуть інші люди. І зовсім не українці.

Але в тестових завданнях трапляються помилки – про це зараз відразу повідомляють у соцмережах. Як УЦОЯО діє в таких випадках?

Передусім ми визнаємо такі помилки. А що вони таки бувають, то в нас до кожного предметного тесту створюється предметна фахова комісія. І в день тестування, коли діти відпрацювали в аудиторіях, ми запрошуємо цих людей, роздаємо їм тестові зошити, і вони розв’язують усі завдання. І може трапитися так, що, на думку цієї комісії, у якомусь завданні з запропонованих 4-х варіантів відповідей правильний варіант не тільки Б, а може бути і варіант В. Тобто, дві правильні відповіді.

І що ви робите в такому разі?

Є кілька шляхів розв’язання проблеми. Або дискваліфікація цього завдання – і не врахування його в загальному підсумку. Або зарахувати правильну відповідь і тим, хто вказав варіант Б, і тим, хто вказав В, і, що найцікавіше, тим, хто вказав як правильні обидва варіанти. З точки зору нашої технології це помилка, але якщо людина саме в такому разі обирає і Б, й В, ми зараховуємо як 1 бал.

Випадки таких помилок – це ті винятки, які підтверджують правило. Що тестові завдання не бездоганні. І це доводить не тільки практика Українського центру оцінювання якості освіти. Через це проходять усі центри тестування, і в усіх країнах щороку щось відбувається. Це потрібно сприймати спокійно, бо від помилок не застрахований ніхто.

Як і хто оновлює базу тестових завдань? За яким алгоритмом ці тести впорядковуються?

Банк тестових завдань, або банк завдань для ЗНО, – це програмна оболонка. Той програмний продукт, який дозволяє знаходити потрібні завдання відповідно до кодифікатора і класифікатора, за змістом і за вмінням з кожного предмета. Кодифікатор і класифікатор укладається відповідно до програми ЗНО з усіх 11 предметів. Дякуючи Національній школі суддів, за допомогою їхнього безкоштовного онлайн-ресурсу ми створили власний курс підготовки розробників і рецензентів тестових завдань. Фактично будь-яка людина, яка має вищу освіту, добре знається на якомусь предметі, може зареєструватися, пройти такий курс навчання – і отримати сертифікат, який дає право розробляти тестові завдання.

Потім ми надаємо їм замовлення на розроблення завдань. Воно формується як витяг із програми. Наприклад, пані Марина Іваненко має розробити завдання з історії України, які перевіряють знання або розуміння причинно-наслідкових зв’язків із теми «Київська Русь», підтема «Ярослав Мудрий». Людина працює не безкоштовно – ми укладаємо угоду. Коли завдання нею розроблені, вони потрапляють до рецензентів. Їх зазвичай двоє, а то й троє: вчитель-предметник, науковець і університетський викладач. Вони працюють автономно: не знають ні хто завдання написав, ні хто рецензує, окрім них. Якщо у двох із трьох рецензентів зауважень до завдань немає, ми за ці завдання виплачуємо розробникові кошти. Ті, що не пройшли рецензію, повертаються на доопрацювання. А ті, які пройшли рецензію, відправляються на апробацію. Ми маємо подивитися, як працює це завдання в реальній фокус-групі, наскільки адекватно розробник визначив його складність.

Така апробація відбувається на базі шкіл?

Так. Ми проводимо декілька циклів апробації по всій Україні, тому що є певні вимоги до вибірки. Має бути представлена й сільська, й міська школи. Мають працювати хлопці й дівчата. Має бути звичайна школа і спеціалізована, по всіх регіонах. І коли формуються фокус-групи, у вигляді вибірки ми проводимо апробацію, потім здійснюємо психометричний аналіз таких завдань, і лише після того завдання потрапляють у закриту частину бази. Але використовувати їх у ЗНО ми будемо тільки через кілька років – за правилами брати раніше не можемо, бо є ймовірність, що той, хто працював із завданням під час апробації, отримає його й під час тестування.

І що, абсолютно всі завдання проходять таку апробацію?

На жаль, не всі. Український центр, враховуючи власні потужності й календар навчального року, поки не має такої змоги. А в поточний 11 клас ми не йдемо загалом – у них на це просто фізично немає часу.

Скільки варіантів тестів працюватиме по всій Україні?

Працює один для всіх, а розробляється щонайменше три. Тому що є основна сесія й додаткова сесія. А ще можливий форс-мажор на кшталт того, який ми пережили в 14-15 році, коли для кримчан, для Донбасу були окремі, спеціально організовані сесії. Ці варіанти повинні бути рівнозначними між собою, адже який саме з розроблених варіантів буде використано, насправді заздалегідь невідомо. Усе вибирається навмання.

Цього року зареєструвалося понад 300 тисяч осіб на тестування. Скільки тестових зошитів надруковано мовами нацменшин?

Переклади здійснюємо на ту чи іншу мову, незалежно від кількості зареєстрованих. Але конкретно друкуємо стільки зошитів, скільки зареєстрованих охочих складати цією мовою. Це може бути одна особа, два чи 50 осіб. Тобто за фактом реєстрації.

Фінансування, яке виділяє держава на потреби УЦОЯО, достатньо?

Український центр упродовж усіх років свого існування не відчував неуваги держави щодо надання фінансового ресурсу для проведення ЗНО. Тим більше, що ми ж не для себе просимо, скажімо, щоб я оцей стілець поміняв на шкіряний чи цей стіл на дубовий. Ні, якщо перед центром ставлять нові задачі, розширюється коло наших обов’язків, то під це потрібно виділяти фінансові ресурси. Якщо ми робили колись лише тільки ЗНО, гроші були одні. Якщо держава каже: ви тепер будете робити і вступ в магістратуру, то на це потрібні додаткові кошти. Якщо держава вимагає від нас, щоб ми надали їй повну картину, що в нас відбувається в початковій освіті напередодні запровадження НУШ, і каже, що треба провести загальнонаціональний моніторинг якості початкової освіти, ми кажемо: добре, але дайте гроші. На розробку інструментарію, на залучення людей. На те, щоб ці матеріали надрукувати, доставити, провезти в зворотному напрямку, обробити тощо. Ми обґрунтовуємо, що для проведення єдиного вступного іспиту нам ще потрібно стільки-то грошей. У бюджет ця пропозиція йде – і зазвичай підтримується. Якщо торік на потреби ЗНО було виділено 207 млн грн, то в цьому році передбачено понад 223 млн.

Відповіді на тести десь якимись шляхами знайти є можливість?

У Центрі створено потужну систему захисту інформації. Тому коли починають розповідати, що тести можна купити, і у фейсбуці навіть створено такі групи, які продають тести ЗНО поточного року, це фейк і шахрайство, відверто вам скажу.

Тобто купити не можна?

Ні, купити ви можете що завгодно, але 100-відсотково це не буде тест ЗНО. Отже, розраховувати на це не слід – краще ретельно готуватися, тоді все буде гаразд.

Розмовляла Лариса Вишинська

Залишити коментар