Середа, 28 жовтня

На значну частину електорату віддати свої голоси під час президентської гонки за Володимира Зеленського значною мірою вплинуло гасло «Кінець епохи бідності». Які саме шляхи подолання незаможності будуть запропоновані, досі незрозуміло, але окремі фінансові ініціативи Зе-команди насторожують навіть найбільших її прихильників. Відчутна легка розгубленість: ймовірно, що гаманці доведеться ширше розтуляти не для того, щоб тугіше набити грішми, а щоб їх потрусити. Яка нині необхідність у пропонованому загальному декларуванні доходів українців?

Усі рівні…

Прикладом для українців є американці, які не те що не намагаються приховати податки, а навпаки, пишаються, що сплачують їх державі. Вчасно й чесно заповнена декларація – предмет гордості кожного громадянина. Але в нас із цим поки що проблеми, і стосуються вони людей із різних рівнем доходів.

Про можливість ввести загальне декларування доходів громадян повідомив експерт команди Зеленського у сферах економіки, фінансів і оподаткування Данило Гетманцев. Фахівець послався на європейський досвід. За його словами, варто «не тільки вимагати від держави, але й від себе».

Ідея знаходить схвальні відгуки в середовищі фіскалів. Новопризначений голова Державної податкової служби України Сергій Верланов заявив, що підтримує загальнообов’язкове декларування доходів усіма громадянами. Щоправда, очолювана ним служба ще не запрацювала, податками й надалі займається ДФС.

«Нічого конкретного ні від консультантів, ні від новообраного президента суспільство не почуло, тому невідомо, що саме може запропонувати ця команда стосовно декларування фізосіб, – запевнила Opinion Ніна Южаніна, голова Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики. – Натомість, починаючи з травня 2016 року, у комітеті робочі групи напрацьовували концепції й самі тексти проектів законів щодо: а) нульового (одноразового) добровільного декларування; б) імплементації кроків BEPS (боротьба з розмиванням податкової бази), так звана деофшоризація».

Нардепка наголосила на кількох цілях. По-перше, зафіксувати точку «нуль» щодо наявності активів у резидентів України – як у країні, так і за її межами. При цьому надати можливість сплатити податок щодо тих, із раніше не сплачених податків, за визначенням самого декларанта, за ставкою 5-9 %. По-друге, впровадити один із рекомендованих кроків BEPS, оподаткування контрольованих іноземних компаній, надати можливість дотриматися й виконати нові норми з декларування прибутків, отримуваних іноземними компаніями, де участь (володіння часткою) фізособою складає 25 % і більше.

«І третє, таке одноразове декларування фізособами (яке МВФ називає податковою амністією) дало б можливість величезні інвестиції власне українців повернути в країну, – продовжила пані Южаніна. – Адже протягом усіх років незалежності України переважна більшість бізнесменів оптимізовувала сплату податків через використання різних схем у межах чинного законодавства. І ці кошти не в українських банках, а отже, можуть бути легалізовані з додатковою сплатою податку. Це ще й додаткові надходження в бюджет».

До податкової амністії ще повернемося. А поки що про потрібність загального декларування в Україні.

«Багато дрібних платників будуть проти, оскільки для них це безпідставне навантаження, – розповів Opinion Юрій Федчишин, експерт із питань податкової політики. – До того ж податкова буде не в змозі повністю впоратися з деклараціями, а от вибірково робити показові покарання зможе. Уже нині в Україні не можуть проводитися припинення платників податків, бо податкова фізично не перевірить усіх. Через це не працює податок на нерухомість. Насправді основні бенефіціари схем ухилення від податків давно подають різного роду декларації».

…але є винятки

«Якщо хочемо побороти корупцію, то ініціативу треба реалізувати, але вона має бути поміркована, щоб тягар звітування не ліг на більшість громадян, які не мають жодного стосунку до комерційних оборудок і отримання тіньових доходів, – зазначив Opinion Сергій Доротич, голова ВГО «Союз захисту підприємництва». – Підтримую ініціативу декларування доходів і витрат на кшталт американської моделі, дещо відмінної від моделі декларування лише доходів. Там зазначаються й витрати, що стосуються безпосередньо трудової діяльності, і виводиться чистий дохід, який оподатковується. Але це декларування має бути запроваджено лише після певного порога. Що це означає? Вважаю, непотрібно сплачувати податки з доходу визначеного рівня, який може бути в межах 10 тис. доларів доходів і витрат за фінансовий рік. Люди, які отримують такий дохід, не повинні декларувати доходи й витрати».

Пан Гетманцев заспокоїв частину українців – загальне декларування не зачепить тих, хто отримує доходи від держави, наприклад, пенсіонерів. Проте Сергій Доротич не погоджується з винятком для дерсжслужбовців. Навпаки, всі працівники державного сектора зобов’язані декларувати статки, однак має бути відповідна фінансова межа.

«Тому що, на жаль, є винятки із загальних правил, коли на держслужбі дохід фахівців не сягає навіть 10 тис. доларів за рік, – запевнив пан Доротич. – Надскладне завдання – повернення довіри до державного інституту, держави взагалі, зокрема в бізнесі. Постійні зміни правил гри, репресії з боку державної машини не спонукатимуть підприємців відкривати доходи й заощадження, набуті ними навіть у законний спосіб. А фактично все, що в тіні, набуте незаконно. Податки платяться не повністю чи не вчасно або запроваджені якісь напівлегальні механізми, тому реалізувати ці завдання буде вкрай важко в короткостроковій перспективні. Лише з відновленням довіри суспільство оцінить послідовність державних дій. Після інавгурації команда Зеленського ухвалить гарну норму. Мовляв, легалізуйтеся, покажіть свої статки, заощадження, заплатіть фіксований податок і живіть спокійно. Але жити спокійно бізнес буде тільки до чергової зміни влади – і не факт, що зміна буде на краще».

На державу покладається контроль. У разі перевищення доходу чи витрат зазначеної суми, вона повинна вимагати декларування від суб’єкта – фізичної особи. Це, на думку Сергія Доротича, допоможе побороти корупцію. Інакше декларування не дасть ефекту. В Україні багато чиновників та політиків голі, мов церковні миші. Майже все їхнє майно, нерухомість, коштовності записані на дітей, батьків, родичів, кумів. І це неможливо проконтролювати.

«Недекларування окремих категорій справді створить білі плями, але з точки зору надходжень нічого не зміниться, не платити податки в Україні завжди буде просто, – переконаний Юрій Федчишин. – Але багато громадян дізнаються, як живеться бізнесу».

Довідка:

Відомі українські спортсмени іноді вказують незначні доходи для ухилення від сплати податків, попри отримання чималих призових за перемоги на міжнародному рівні, – інформують в Офісі великих платників податків ДФС України. Чимало зірок вітчизняної естради теж темнять зі сплатою податків. Загалом, цьогорічна кампанія декларування вражає результатами. Уся сума задекларованого українцями доходу майже наполовину перевищила показник минулого року: у 2018-му – 57,5 млрд грн, нині – 83,6 млрд грн.

Кому амністія?

Щодо згадуваної податкової амністії, то Данило Гетманцев підтримав її проведення в Україні. Утім, експерт із податкових питань Зе-команди наголосив: амністія капіталу не працюватиме на доходи, отримані злочинним шляхом. Тобто злодії відповідатимуть по закону. Для прикладу пан Гетманцев зазначив, що амністія не поширюватиметься на доходи, отримані від корупції або торгівлі людьми.

«Поки невідомі деталі, говорити рано, – вважає Юрій Федчишин. – Але без зміни правил гри амністії робити передчасно. На такі зміни потрібно принаймні кілька років, але за умови сприяння всіх учасників процесу ці правила змінити. Данило Гетманцев –надзвичайно авторитетний фахівець у сфері оподаткування, проте для комплексних змін потрібен ще й парламент».

Загалом амністія передбачає прощення саме злочинцям. Бо ж навіщо її застосовувати до тих, хто чесно заробляє гроші й законів не порушує? Своїм поглядом на питання ділиться Ніна Южаніна:

«Амністія капіталу не може стосуватися доходів, отриманих злочинним шляхом. Таке декларування мало бути проведене перед подачею першої е-декларації чиновниками. І не завадило б антикорупційним органам боротися з незаконним збагаченням чи несплатою податків фізособами. Навпаки, надало б їм гарантовані докази, бо був би початок (відлік) для доказів. Важливу роз’яснювальну роботу проведено в останні роки. Більшість підтримує таке декларування. Але вже минув час. І нині треба обговорити доцільність подачі держслужбовцями такої декларації, а також суми наявності грошових коштів (за мовчазною згодою у разі неучасті фізособою в цій акції), ставки податку. І найголовніше – донести до кредиторів крайню необхідність проведення амністії капіталу нашою країною».

Ті, хто подають цю пропозицію як нововведення, насправді не піонери цієї справи. За запевненням пані Южаніної, експерти на базі профільного парламентського комітету над цією ідеєю трудилися майже три роки. І без вирішення низки важливих проблемних питань реалізація задуманого неможлива.

Ще одна фінансова ініціатива команди Зеленського – намір списати майже 7,5 млрд грн боргів ФОПам за єдиний соціальний внесок. Сума накопичилася з 2016 року. Ухваленню відповідного законопроекту передуватиме громадське обговорення.

Спочатку достойні зарплати

Відомі українці розповіли Opinion про ставлення до ідеї Зе-команди кожному заповнювати декларацію про доходи.

Вадим Карандій, заступник міністра освіти і науки:

«Ідею загального декларування підтримую. Але розглядаю її не саму по собі, а як спосіб досягнення вищих цілей. Вважаю декларування одним із ефективних способів формування повноцінних взаємовідносин “громадянин – держава”».

Наталка Прудка, журналістка:

«Пересічний українець не повинен декларувати статки. Щоб вижити за злиденні зарплати й пенсії у 70 % українців, доводиться шукати якісь підробітки, і їх часто платять у конвертах. Якщо людина задекларує, то в неї заберуть останнє. Коли ж усі українці отримуватимуть достойні зарплати й пенсії, тоді можна запроваджувати декларування».

Леонід Косянчук, експерт ринку нафтопродуктів України:

«У всьому світі громадяни заповнюють декларації, проте в Україні це марна трата часу й ресурсів. Що з того, що депутати та інші люди, жодного дня не працюючи в бізнесі, декларують мільйони готівки та десятки земельних ділянок? Хтось пояснив чи відповів за кошти, які при зарплаті навіть нардепа потрібно накопичувати сотні років? Тому без відповідальності декларація – лише метод узаконення накраденого чи легалізації корупційних статків».

Ірен Роздобудько, письменниця:

«Як на мене, спочатку варто встановити мінімальний поріг доходу, котрий треба декларувати, а вже потім лізти до кишені якоїсь бабці, що продає біля метро плетені шкарпетки. А до того взагалі навести лад у податковій системі».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар