Понеділок, 21 вересня

«Якщо буде треба, без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир», – запевнив Володимир Зеленський під час інавгураційної промови в парламенті. Не триматися за президентське крісло заради мирного неба над Батьківщиною – вчинок благородний. Але лише бажання для цього мало. Потрібні політична воля, стратегічне мислення, рішучість при ухваленні важливих рішень і ще багато чого. Чи володіє цим арсеналом новий верховний головнокомандувач? Як він зібрався воювати?

Боєздатна армія є

Мета України – вступ до НАТО, на Сході країни триває війна, формат Операції об’єднаних сил (ООС) змінювати не варто. Озвучені ще до інавгурації Володимира Зеленського тези радника його команди з питань нацбезпеки і оборони Івана Апаршина начебто розставили всі крапки над «і» – верховний головнокомандувач стовідсотково на проукраїнських позиціях. Сам пан Зеленський, вступаючи на посаду, на євроатлантичних устремліннях України увагу не загострював, а ось ситуації на Донбасі присвятив чималу частину своєї промови. Він наголосив, що не ми цю війну почали, але нам її закінчувати і ми готові до діалогу.

На порядку денному повернення наших полонених і втрачених територій. президент запевнив, що Донбас і Крим – українська земля. Фраза «Наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі» викликала тривалі оплески в парламентській залі. Володимир Зеленський проти того, щоб гинули українські герої. Однак із його уст так і не прозвучало те, що агресор – Росія і як саме вдасться добитися припинення вогню на Сході країни. Раніше він заявляв, що для припинення війни слід перестати стріляти. І ця позиція була розкритикована: а як же перемога?

«Вкрай складно зрозуміти позицію Володимира Зеленського стосовно практично всіх питань стратегічного розвитку держави, адже він не розкриває власні кадрові плани, – запевнив Opinion Євген Магда, виконавчий директор Інститут світової політики. – Проте цілком очевидно, що Україні доведеться діяти відповідно до обставин, і “просто перестати стріляти” буде надзвичайно складно. Практично неможливо. І це варто зрозуміти всім зацікавленим сторонам».  

Слід зауважити, що Володимир Зеленський у непростій ситуації. Він прийняв країну в стані війни, і на його плечі ліг тягар надскладних проблем її ведення і пошуку шляхів завершення. Однак, ситуація дещо простіша і зрозуміліша, ніж була в його попередника Петра Порошенка, який п’ять років тому стикнувся з агресією сусідньої Росії практично за відсутності боєздатної армії. На відновлення і розбудову війська пішли роки. І все це відбувалося саме в умовах протидії підступному агресору.

Українські ЗМІ цитували нещодавнє інтерв’ю Петра Порошенка виданню «Politiko», в якому він наголосив на міці української армії. На той час ще чинний глава держави зазначив: «Коли я був обраний президентом, у нас не було армії. Тепер у нас є одна з найбільш ефективних і одна з найкращих армій Європи, яка має унікальний бойовий досвід боротьби з Росією».

Із цим, очевидно, не можуть не погодитися і соратники Зеленського, попри жорстку критику на адресу попередника. Навіть пан Коломойський після повернення в Україну визнав це як позитив Петра Порошенка. Звісно, хвалити Порошенка в команді Зеленського наміру не мають, але отримані за його правління позитивні зміни обов’язково використають на свою користь. Зокрема, щодо шляхів ведення ООС.

А чи є стратегія?

Ще один радник Володимира Зеленського Дмитро Разумков запевнив, що новий президент готовий бути верховним головнокомандувачем і усвідомлює «весь обсяг складності ухвалення рішень, котрі лягатимуть на його плечі». Розуміння ситуації дуже добре, але для повернення Донбасу і Криму недостатньо запевнень радників і заяв самого президента, навіть правильних за суттю. Необхідна продумана до дрібниць концепція. А її відсутність у нової влади викликає стурбованість.

«Не бачу якихось воєнних планів від нової команди, – розповів Opinion Дмитро Тимчук, член Комітету ВРУ з питань нацбезпеки і оборони. – Презентоване як нібито воєнна доктрина й озвучене паном Апаршиним навіть при поверхневому аналізі не дає розуміння чогось нового. Речі, які він пропонує стосовно кадрової політики і забезпечення Збройних сил України (ЗСУ), або вже реалізовані, згідно з планами розвитку і реформування ЗСУ, або ж у стадії реалізації. Таке враження, що він прочитав наш стратегічний оборонний бюлетень, Держпрограму розвитку ЗСУ до 2020 року й озвучує головні тези як плани нового політичного керівництва України. Насправді це не так. З нового, що почув від пана Апаршина, – нам не потрібні військово-морські бази на Азовському морі, та Міноборони має позбутися надлишкового майна».

«Напередодні президентських виборів Володимир Зеленський заявив, що не готовий віддавати наказ для військового звільнення окупованого Донбасу. Брак у нього досвіду державного управління дозволяє припустити, що Зеленський не зможе зламати на користь України ситуацію на Донбасі, – переконаний Євген Магда. – Очевидно, що ухвалення Стратегії повернення окупованих територій є пріоритетом державної політики, а її змістовне наповнення має резонувати з позицією не лише держслужбовців, але й експертного середовища та небайдужих громадян України».

Незадовго до закінчення президентських повноважень Петро Порошенко змінив командувача ООС: місце генерал-лейтенанта Сергія Наєва посів генерал-лейтенант Олександр Сирський. Призначення розкритикували прихильники Зеленського. Однак опитані Opinion експерти не бачать у цьому підступу Порошенка.

«Людина відслужила на посаді рік, дуже ефективно виконувала обов’язки. І після цього казати, що слід її залишити, поки не зміниться військово-політичне керівництво? Ще півроку перебувати в зоні ООС? – запитує Дмитро Тимчук. – Там величезні психологічні навантаження, робочий день фактично 24 години. Відбулася планова ротація. Людина, яка замінила Наєва, має досвід участі в ООС. Якщо нині не буде великих проколів, а я впевнений, що не буде, то її замінять. І це вже вирішуватиме нове військово-політичне керівництво. Але в найближчі місяці не казав би, що формат ООС якось зміниться». 

Основна фігура – усе-таки міністр оборони, який призначається на посаду за поданням президента. Степан Полторак подав у відставку одразу ж після інавгурації Володимира Зеленського.

«Маю певну пересторогу, кого саме вони запропонують на цю посаду (міністра оборони – прим. ред.), – розповів Opinion Сергій Грабський, військовий експерт. – Навіть якщо запропонують якусь непередбачувану особу, то треба розуміти, що ЗСУ є надзвичайно великим механізмом, і намагання різко змінити формат діяльності буде неможливим, це займе щонайменше рік, а то і два». 

Попри конфронтацію з можливим розпуском, президента Зеленського готові підтримати в парламенті. Але за умови, що його законодавчі ініціативи не йтимуть урозріз із курсом України на вступ до ЄС, НАТО, захист країни від агресії РФ. Про це заявив голова Комітету ВРУ з питань нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський. Запевнення прозвучало напередодні виходу з коаліції депутатської фракції «Народний фронт», заступником голови якої є пан Пашинський.

Майбутнє ООС

Щоденні повідомлення із зони проведення ООС невтішні. Як і раніше, гинуть українські воїни, чимало поранених. Ворог застосовує заборонене Мінськими угодами озброєння. То коли ж завершиться війна? Кілька тижнів тому Іван Апаршин повідомив, що окуповані території Донбасу вдасться повернути Україні за п’ять років. По часу це збігається з каденцією новообраного президента і начебто свідчить про його обіцянки припинити війну. Пізніше пан Апаршин вказав на відсутність планів у команди Зеленського змінювати підхід до ведення ООС. За його словами, йдеться про «нормальний формат», і ЗСУ використовуються в тому форматі, для чого й призначені.

«Нині навіть приблизно не можна розглядати можливості зміни формату ООС, – підтвердив Сергій Грабський. – Це технічно неможливо з огляду на поставлені перед ЗСУ завдання. До 2020 року ЗСУ забезпечують виконання середньострокових планів, а саме – нерозповсюдження конфлікту на інші території. І вони з цим справляються. Це залежить і від умов матеріального забезпечення військ, що діють у зоні Операції. Тому пан Апаршин абсолютно правий. Крім того, маємо певний баланс сил у зоні конфлікту, і розглядати такі зміни слід винятково з точки зору стратегічного задуму можливого звільнення цих територій у силовий спосіб. Нині немає ані політичної, ані військової можливості здійснити таке звільнення без серйозних втрат із нашого боку, на що ні суспільство, ні ЗСУ не готові піти».

У Зеленського підтримують курс на побудову професійної армії. Це відповідає потребам часу, однак варто пам’ятати, що Україна веде активні бойові дії і їй необхідний постійно навчений військовий резерв. А це виключає можливість невдовзі стовідсотково перейти на професійну армію. Дії противника передбачити складно.

«Стратегічна мета Росії – знищення української держави, і нині не маємо ні морального, ні матеріального, ні фізичного права переходити повністю на контрактну армію, – продовжив пан Грабський. – Але збільшення кількості професіоналів необхідне, адже армія зразка 2014 року і 2019-го – це різні армії. Бачимо, яку кількість озброєння, бойової техніки, нових технологій і систем управління вже залучено у військах. Вони потребують вправних фахівців, яких готувати дуже довго і втрачати неприпустимо. Тому тенденція збільшення кількості військових за контрактом збережеться, але при цьому не можемо уникнути призову на строкову військову службу. Саме призов дає можливість здійснити певну селекцію і після проходження служби запропонувати окремим юнакам продовжити її вже як професійним військовим».

Війна – не тільки мистецтво ведення бойових дій. Нерідко її виграють за допомогою дипломатії. Але Мінські домовленості не дають відчутних плодів для покращення ситуації на Донбасі. Їх не критикував тільки ледачий. Чи зазнає Мінський формат змін за президентства Зеленського? Євген Магда не бачить для цього підстав:

«Заявлене прагнення Володимира Зеленського залучити до нього США та Велику Британію не виглядає підкріпленим реальними домовленостями. До того ж незрозуміло, для чого Росії посилювати позицію своїх візаві за столом переговорів. Навіть приєднання Польщі до переговорного процесу щодо врегулювання конфлікту на Донбасі виглядає проблематичним з огляду на відносини між Москвою та Варшавою. Тому відмова від Мінського формату навряд чи стане пріоритетом для Зеленського, якому бракує дипломатичного досвіду, а зовнішньополітична команда значною мірою буде спадщиною Порошенка».

Вони воювали

Чи може змінитися формат ООС за нової влади, як саме? На запитання Opinion відповіли ті, що пройшли пекло АТО, – ветерани російсько-української війни.

Віталій Кузьменко, представник Громадської ради Мінветеранів:

«У новообраного президента тільки починає формуватися команда, зокрема військовий блок. У той же час основні стратегічні завдання розвитку ЗСУ визначені. Навряд чи варто очікувати серйозних змін у форматі проведення ООС до кінця року. Ймовірні кадрові зміни в командуванні як Генштабу, так і ООС на більш лояльних. Росія ж може піти на загострення ситуації на Донбасі, щоб змусити Зеленського до переговорів на своїх умовах. У такому разі президент опиниться в ситуації складного вибору».

Іван Лузгін, підприємець:

«Формат не зміниться жодним чином, бо ця проблема виходить за рамки повноважень будь-якої української влади. І пан Зеленський не виняток. Інтереси світової спільноти і ситуація в євразійському регіоні та світі занадто тісно пов’язані з Україною, щоб давати вирішення війни на розсуд місцевої влади».

Денис Антіпов, 5 БТГр, 81-а десантна бригада:

«Новій владі змінювати формат проведення ООС та йти на переговори з терористами не потрібно. Шлях попередньої влади із якою-не-якою, але все-таки підтримкою світової спільноти як у матеріально-технічному, так і політичному плані, поступово дає плоди. РФ на своїй підсанкційній економіці вже відчуває протидію та опір. Тому для Кремля і необхідна зміна формату, і він буде продовжувати просувати цю думку через своїх агентів впливу. Чи зрозуміє це нова влада та чи буде йти на поступки Москві, багато в чому залежатиме і від нашого громадянського суспільства та реакції небайдужих громадян і ветеранів на можливі спроби поступок чи навіть здачі національних інтересів».

P. S. Кадрові призначення президента Зеленського не змусили себе довго чекати. Вже на другий день після інавгурації він звільнив начальника Генерального штабу Віктора Муженка та призначив на цю посаду Руслана Хомчака, участь якого в Іловайському котлі вважається неоднозначною. А новопризначений голова Адміністрації президента Андрій Богдан (екс-адвокат Ігоря Коломойського) заявив про можливий референдум щодо мирних угод із РФ. Його пропозиція викликала шквал критики: і не стільки через відсутність закону про референдум, скільки через спробу піти на компроміс із агресором.

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар