Четвер, 14 листопада

Мовний патруль

У першому півріччі 2019 року в Україні почало відбуватися страшне. Страшніше не придумаєш. 25 квітня Верховна Зрада проголосувала за ухвалення законопроекту про – страшно навіть промовляти вголос – українську мову. Що це означає? Та все, торба, приїхали, зливайте воду. Закон закріплює пріоритет української мови в більшості сфер суспільного життя. Ці слова – це не просто головні й другорядні члени речення. Це нічне жахіття питомих українців, які взагалі не втямлять, чому в країні Україна надають пріоритет українській мові.

Проте ще жахливішим це жахіття стало 15 травня, коли закон підписав президент. Це навіть невідомо як назвати. Ви взагалі розумієте, що це за собою тягне? Ви усвідомлюєте, під чим він підписався? А я поясню. Гряде жахливе, насувається моторошне, наближається АБЗАЦ! Біда прийшла в наш дім, лишенько заполонило наші вольові серденька, справжнє нещастя спіткало нас у цю темну годину. Що ж це?

Це – мовний патруль.

Ви, можливо, не знали, але він уже цієї ночі вийшов на вулиці столиці робити свою жахливу справу. По-перше, повиправляв усі помилки й русизми на білбордах уздовж центральних проспектів. Ви могли бачити, що зранку заправка «Окко» вже пишеться з однією «к», «страхові» компанії поправлено на «страхітливі», а ресторан «МакДональдз» перейменовано на шинок «ПанМикола».

Співачка Альона, само собою, вже Олена. Співак Монатик – Замонатик, а гурт «Врємя і стєкло» переназвано на «Час рікою пливе, як зустрів я тебе, як зустрів я тебе, моя пташко. Довго, довго дививсь, марно очі трудив, а впізнати тебе було важко». Дякувати Богу, на святе – Оксаночку Білозір, концерт якої відбудеться 23 серпня 2019 року, – не зазіхнули. А все чому? А все тому, що українкою народилася, зі сльози відродилася!

Страшне, страшне сталося цієї ночі. Скрізь по Києву всі обмазують житлові бетонні висотки вапном, бо мешкати відтепер можна лише в хаті-мазанці. В офісах саджають кущі калини й довбають криниці. Готель «Хіллтон» перейменували на «Вербний», у холі гостей зустрічають огрядні жіночки у віночках, наливають по пійсят оковитої. Усі кумаються, хрестяться, родичаються.

Мовний патруль розносить по поштових скриньках український правопис із погрозами: якщо до 24 серпня не вивчите напам’ять 125 параграфів канонічного видання, підлягаєте особливо жорстким тортурам, а далі – спаленню перед районним відділом освіти.

І так, саме він переписав на парканах і в переходах славетний магічний напис: «Эти садистки действуют на нас на расстоянии, уродуют, убивают нас!» на «Ці бузувірки чинять на нас вплив на віддалі, спартолюють, колошкають нас!» «Миксы соли» – тепер «Сольові мішанки», «Петя – х*й» – «Петро – прутень», а «Таня – тупая м*нда» – «Тетянка – нерозумна розкішниця».

Пошесть пішла по всій Україні. Вриваються вночі, піднімають і змушують читати Шевченкову «Причинну» напам’ять. У гаманцях замість фотографій дітей рекомендують вкладати портрети двох Михайлів – Коцюбинського та Старицького. Замість образів у хатах ставлять погруддя Ірини Фаріон і переплітають рушниками.

Люди одне поперед одного намагаються втрапити в мовний патруль. Перьотин проти Кобеляк. Чорнобаївка проти Біляївки. Молодіжне проти Старого. Вінниця проти Чернівців. Усі змагаються: у кого мовний патруль мовніший. У Стадниках Львівської області баба Богданка написала на бабу Оресту, що та все життя на «туфлі» каже «мєшти», і за це дайте, будь ласка, бабі Богданці оту діляночку під сільрадою, де «лелеки», а не «бузьки» гніздяться. Свої мешти баба Богданка заховала під канапою, на часи, коли мовний патруль стане знову розмовним.

По всій Україні несеться, добродії. Тож наготуйте, будьте такі ласкаві, коровай і калину, лелеку на ціпочок припніть, Каменяра в золотій рамці над дверима повісьте – і чекайте. Бо й до вас прийдуть і спитають: «А скільки в школі мав з української мови?! Що значить «забув»? А голову ти вдома не забув? Чого смієшся? То розкажи вже всім нам, ми теж посміємося! І взагалі, зараз вийди – і зайди нормально!»

А насправді мовний патруль – це явище такого самого порядку, що й міжнародний конкурс мов: усі вірять і схиляються, але ніхто ніколи не бачив і не чув. І це так прекрасно, що в нас завжди є про що пофантазувати, навіть про підтримку публічного статусу української мови в Україні. А бачите – нафантазували ж – і спрацювало!

Ольга Дубчак

7 комментария

  1. Pingback: Мовний патруль

  2. Таємний недруг on

    А як казати «будь ласка» через дефіс? Нас так вчили, в школі, якраз після міжнародного конкурсу…

Залишити коментар