Вівторок, 20 серпня

Відсутність відповідей на питання про реальну чисельність населення в Україні, його структуру, рід занять породжує маніпуляції, спекуляції, зловживання. За незалежності українців переписали лише один раз – у 2001 році. Черговий Всеукраїнський перепис населення не вдалося реалізувати кільком попереднім президентам. У команді Володимира Зеленського не мають наміру відкладати це питання в найдальшу шухляду.

Мінус 13 млн за п’ять років?

Нерідко спекуляції щодо кількості населення України мають грубий політичний підтекст. Деякі «авторитетні» заяви сіють відчай і паніку. Наприклад, напередодні повернення в Україну в інтерв’ю bihus.info Ігор Коломойський приголомшив статистикою:

«Відчуваєте, що людей стало менше? Як у Йосипа Віссаріоновича (Сталіна – прим. ред.): загибель однієї людини – трагедія, а мільйонів – статистика. У нас 13 млн спад населення за п’ять років. Тобто перед Майданом (не кажу – Майдан погано чи добре), до грудня 2013 року, в країні мешкали 45 млн людей. На 1 квітня 2019 року в країні постійно мешкають 32 млн осіб».

Мінус 13 млн за п’ять років – серйозна заява, в якій приховане звинувачення на адресу тих, хто правив країною ці роки. Звідки такі цифри? Адже на сайті Держстату на 1 квітня 2019 року постійне населення України складало понад 41,9 млн осіб. Розбіжність глибинна. Пан Коломойський не вказав джерело наведених ним даних, зате причини стрімкого спаду кількості населення назвав: винні Янукович, Росія і… революція, бо Майдан – таки погано. Він породив внутрішній громадянський конфлікт, який можна назвати і громадянською війною. Саме так оцінив події на Донбасі олігарх, котрий відкрито підтримав у боротьбі за президентське крісло Володимира Зеленського.

Сам Зеленський під час інавгурації зазначив, що «нас 65 млн». Щоправда, це було звернення до українців усього світу. Президент пообіцяв тим, хто готовий будувати сильну успішну Україну, надати українське громадянство. Невдовзі про необхідність перепису населення заявив ідеолог Зе-команди Руслан Стефанчук, нині представник президента у ВРУ. За його словами, це питання одне з перших на порядку денному, а передуватиме перепису в перші 100 днів (відлік вже триває) аудит. Пан Стефанчук наголосив, що аудит потрібен для розуміння, в якому стані перебуває держава. Для необхідних перетворень слід знати про людський, фінансовий і часовий ресурси. До процесу планують залучити українські та міжнародні інституції.

Починати не з нуля

Широкомасштабний аудит підтримує виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера, позаштатний радник президента Зеленського Олег Устенко. На його думку, аудит потрібен, власне, для перепису. Також маємо відповісти на запитання: чи треба в державній власності підприємства, не наділені жодними стратегічними завданнями?

«Ще один напрямок аудиту – щодо функцій держави, – запевнив Opinion пан Устенко. – Слід дати відповідь: чи потрібна та чи інша функція, яку виконує держава? Якщо хочемо її залишити, то маємо бути впевнені: виконується вона одним органом влади, а не кількома. Наприклад, щодо ринку енергетики, то є маса інституцій, які наглядають за ним, управляють ним, впливають на нього. За позитивної відповіді, що держава таки має виконувати певну функцію, варто бути переконаним в ефективному використанні грошей платників податків».

Перепис населення в Україні планувався на 2020 рік, задовго до того, як Зеленський вирішив іти в президенти. У квітні 2018 року з’явилася постанова Кабміну «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань сприяння проведенню Всеукраїнського перепису населення», до складу якої увійшли окремі міністри, заступники міністрів та голів Комітетів і Служб.

«Комісія працює, все нормально, але як буде, скажімо, через місяць – не знаю, – розповіла Opinion Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАНУ. – І Держстат працює, як годиться, і процедури по тендерах проходять, як потрібно. Усе непросто. Треба закупити багато техніки, провести її через відповідні процедури, аби не було жодних порушень і звернень до суду».

«Перепис населення має бути проведений по всій території України за винятком окупованих РФ окремих територій, оскільки там це здійснити неможливо, – повідомив Opinion Олександр Дячук, кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ. – Багато в чому він буде схожий на попередній за переліком питань, однак в Україні за останні 18 років сталися значні зрушення, злами і перетворення, і їх оцінка суспільством і буде тією відмінністю. Адже приблизно 20 років тому відбулися суттєві зміни: економічне зростання після 10 років шаленого падіння, перехід до ринкової економіки, дві революції (Помаранчева та Гідності), Росія розпочала війну, закріпилися стосунки з ЄС, США та іншими демократичними країнами. Але найголовніше – із часу останнього перепису виросло молоде покоління абсолютно в нових умовах».

Довідка:

За Всеукраїнським переписом 5 грудня 2001 року, загальна кількість населення України становила майже 48,5 млн осіб. Дві третини українців мешкали в містах, третина – в селах. Чоловіків було 46,3 %, жінок – 53,7 %. В Україні проживали представники більше 130 національностей і народностей. Понад дві третини громадян (67,5 % ) рідною мовою вказали українську.

Пробний – за півроку

Важливість перепису населення під сумнів не ставить ні влада, ні опозиція. Питання давно перезріло. Не переписували громадян 18 років, хоча це треба робити один раз на десятиліття. За рекомендацією ООН, рік перепису має закінчуватися на «0» (2020-й – те, що треба) або на «1» чи «9». Тож на які питання сподіваємося почути відповіді?

«Зрозуміємо, скільки людей живе в Україні, як вони розташовані по територіях, – пояснила Елла Лібанова. – Це дасть змогу нормально прогнозувати і планувати бюджети, проводити репрезентативні соцопитування. Тобто якщо будемо знати сукупність населення, то зможемо робити вибіркові обстеження. Крім того, є інформація, яку можна отримати лише з перепису. Скажімо, етнічний склад населення. Важливо знати, скільки в нас українців, росіян, молдаван… Не закруглювати дані, це нікого не цікавить».

«Перепис покаже реальну кількість населення, скільки людей живуть в Україні, скільки виїхали на заробітки, – зазначив Opinion нардеп Михайло Головко, член Комітету ВРУ з питань податкової і митної політики. – У переписі має бути графа “національність”. Якщо минулого разу українців було майже 78 %, то нині, думаю, їх набагато більше, бо Донбас і Крим “відпали”. Українців буде понад 90 %. Це свідчить про те, що ми моноетнічна нація, попри те, що в країні проживає багато нацменшин».

Перед загальним переписом населення треба провести пробний. Дізнатися, на які питання люди відповідають, як вони ставляться до того, що до їхнього житла заходитимуть особи з гаджетами. Пробний перепис запланований на грудень 2019 року. У відповідному розпорядженні Кабміну за 18 липня 2018 року сказано про те, що Держстат має провести його в Оболонському районі Києва та Бородянському районі Київської області «з використанням інноваційних технологій збирання даних про населення».

«Можливо, пробний перепис дасть відповіді на окремі питання, – наголосив Opinion Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста». – Ситуація дуже змінилася, колись був інститут прописки, нині його немає. Чи відчинять вам двері, чи захочуть відповідати? Щоб отримати адекватні результати, необхідна велика підготовча робота».

Треба 2 млрд грн

Проблемою для перепису є заробітчани. Складно назвати їхню кількість, але йдеться про мільйони осіб, що працюють за кордоном. Таких громадян порахувати дуже непросто.

«Щоб провести перепис населення в країні, яка має вільний доступ до європейського ринку праці, куди кожен може поїхати мінімум на три місяці й там працювати або отримати так звану робочу візу, – це велика проблема, – продовжив Олександр Сергієнко. – Потрібні особливі підходи, методики, тому проводити перепис за старими мірками неправильно. Можливо, треба провести наукові конференції для розробки методики такого дослідження. А це займе якийсь час».

«Можна очікувати певний супротив проведенню якісного та відкритого перепису населення від окремих представників влади національного та місцевого рівнів або інших зацікавлених осіб, – вважає Олександр Дячук. – Адже відсутність точної коректної інформації про реальну кількість мешканців у певному місті чи селі та їхній соціально-економічний стан дає можливості для суттєвих маніпулювань. Наприклад, в отриманні субсидій чи інших пільг, зловживаннях на національних чи місцевих виборах, збереженні статусу міста чи села, що залежить від чисельності населення та багато чого іншого. Супротив може бути і від населення, яке не бажає розкривати відомості щодо свого майнового стану, певні елементи якого не мають задекларований характер».

Але не все так критично. На думку пана Дячука, за підтримки Верховною Радою ініціативи президента перепис у 2020 році цілком можливий. Його вартість залежатиме, передусім, від довжини опитувальника (кількості запитань), часу на його заповнення, форми та формату вихідних даних, швидкості проведення заходу, якості залучених фахівців. А також від політичної волі органів державної та місцевої влади. За офіційною оцінкою Мінфіну 2017 року, вартість проведення Всеукраїнського перепису – 2,2 млрд грн.

Даєш сучасні технології!

Відомі українці пояснили Opinion необхідність перепису населення України.

Андрій Мартин, завкафедри землевпорядного проектування НУБіП України:

«Перепис населення – важливий інструмент державного управління, адже це не просто визначення кількості людей, що проживають у країні. Це, передусім, демографічний зріз, котрий дозволяє зрозуміти структуру населення, поточну систему розселення і домогосподарств та отримати багато інших важливих для управління економікою і соціальною сферою даних. Зважаючи на значні демографічні зміни в Україні в останні роки, перепис не просто важливий – він нагальний. Має обов’язково передбачати непрямий облік за спеціальною методологією населення окупованих територій Криму, Донецької та Луганської областей».

Ліна Кущ, медіаекспертка з висвітлення питань міграції:

«Необхідність загальноукраїнського перепису населення очевидна. Україна “пропустила” перепис у 2010 році, через що досі оперуємо цифрами останнього – 2001 року. Це дуже великий проміжок, за цей час країна змінилася кардинально. Відсутність достовірних даних тривалий час дозволяла політикам маніпулювати цифрами на власний розсуд. Наприклад, ми не знаємо точної кількості українців, які живуть за кордоном, або точних масштабів внутрішньої міграції. Сподіваюся, новий перепис покладе край багатьом маніпуляціям із цифрами. З іншого боку, в епоху big date варто очікувати, що і опитування, і його аналіз будуть проведені із застосуванням сучасних технологій».

Тимофій Милованов, заступник голови Ради НБУ:

«Перепис населення критично важливий. Маємо знати, скільки є українців, якого віку, як їм живеться, де вони живуть, працюють і вчаться. Без розуміння цього будь-які спроби розвинути Україну – не більше, ніж пересування навмання».

Олексій Чупа, письменник, перекладач:

«До ідеї перепису ставлюся позитивно, тому що знайомість із фактами завжди краща за невідомість хоча б уже тому, що суттєво звужує коридор для політичних маніпуляцій. Зокрема, під час такого перепису варто було б поставити кілька додаткових питань, аби одним махом отримати інформацію щодо мовної та етнічної ідентифікації, з’ясувати нарешті темпи урбанізації тощо. Але є і застороги – враховуючи специфіку українського політикуму, по-перше, треба усвідомлювати, що будь-які результати перепису будуть використані в маніпуляції громадською думкою, і, по-друге, в епоху тотального фіґлярства перепис краще проводити під егідою якоїсь респектабельної іноземної компанії».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар