Неділя, 16 червня

Пропозиція зняти економічну блокаду з окупованих територій – крок, який викликав цілу хвилю обурення та дискусій. Розповідаємо, з чого все почалось, як це коментують в АП, чи є у цьому реальна необхідність і якими можуть бути наслідки.

Як виникла така ідея?

Обговорення можливого зняття економічної блокади з окупованих територій розпочалося після повідомлення спецпредставника ОБСЄ в Тристоронній контактній групі Мартіна Сайдіка. Тоді він наголосив, що обговорення ініціював Леонід Кучма.

«З такою пропозицією виступив Леонід Кучма. Це було дійсно так, і це було підтримано представниками ОРДО і ОРЛО. І це питання буде на розгляді економічної підгрупи наступного разу. Зняття блокади з непідконтрольних Києву районів, яка діє з березня 2017 року, також було б “великим прогресом”».

Однак після хвилі обговорень та критики у бік такої ідеї Сайдік наголосив, що насправді питання про зняття блокади було піднято представниками ОРДЛО. Кучма ж, за його словами, говорив про цілий комплекс взаємних кроків, пов’язаних з питанням зняття торгових обмежень і відновлення економічних зв’язків України з окупованими Росією територіями.

«Леонід Кучма особливо підкреслив, що ця робота має бути взаємною, і він, зокрема, говорив про скасування так званого зовнішнього управління підприємствами, а також про низку інших заходів. Всі вони, зрозуміло, повинні реалізовуватися в правовому полі України», – підкреслив Сайдік.

Як це коментують в Адміністрації президента?

Прес-секретарка президента Зеленського Юлія Мендель підтвердила, що при зустрічі ТКГ таке питання піднімалося, утім винятково у форматі двостороннього руху.

«Відповідні обмеження було запроваджено за рішенням РНБО у березні 2017 року у відповідь на впровадження рубльової зони та псевдонаціоналізацію українських державних та приватних підприємств, серед іншого – і з іноземним капіталом, а також приватної власності наших співгромадян, які перебували на території ОРДЛО, а також припинення сплати податків з тих територій в Україну.

Відповідні обмеження крок за кроком можуть бути зняті лише – наголошуємо – у відповідь на поступове повернення в українське правове поле.

Ця тема піднімалася за ініціативою російської сторони та ватажків збройних формувань, у зв’язку з чим президент Леонід Кучма зазначив, що якщо таке бажання дійсно є, то за умови вирішення питання скасування рубльової зони, скасування незаконних рішень про псевдонаціоналізацію ми готові відновлювати питання економічної реінтеграції на умовах повернення в українське правове поле, відповідно до Мінських домовленостей.

Наріжним каменем для української делегації є національні інтереси нашої держави, її територіальна цілісність і суверенітет. Принципова позиція – всі дії з врегулювання мають взаємними, двосторонніми, відповідно до українського законодавства».

Чи є необхідність у знятті блокади?

На думку Дмитра Сінченка, голови ГО «Асоціація політичних наук», подібні ініціативи за своєю суттю – це неприхована капітуляція перед ворогом та державна зрада.

«Зняття економічної блокади можливе лише в разі зняття тих передумов, які цю блокаду спричинили. В ідеалі – це деокупація цих територій або як мінімум припинення вогню з боку російських окупаційних військ на Донбасі та повернення захоплених підприємств їнімх законним власникам. Доки цього не сталося – будь-які поступки ворогу – це послаблення української позиції, вони суперечать нашим інтересам».

Натомість Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму, сумнівається, чи доцільною було запровадження блокади. За його словами, сьогодні тотальна блокада – це закріплення умов для того, аби економіка окупованих територій інтегрувалася в економіку Росії.

«Симптоматично, що ми майже не блокуємо торгівлю з агресором – з РФ (товарообіг зростає з 2016 року), а блокуємо з окупованими Росією територіями, тобто з українцями в окупації. Тоді питання – у нас війна з РФ чи громадянська війна? Однозначно чим більше існує кордонів, тим складніше здійснювати інтеграцію. Але це може стати одним із перших кроків зближення України та її окупованих територій».

Марина Багрова, членкиня правління міжнародної спілки «Інститут національної політики», запевняє, що окуповані території вже економічно і політично інтегровані в Росію, а тому зняття блокади лише буде підживлювати агресора.

«Економічно і політично ОРДЛО інтегровані в Росію. Тому в економічному сенсі торговельні й інші економічні відносини на своїх тимчасово окупованих територіях Україна залишає з Росією.

Виходить так, що в разі зняття економічної блокади Україна сама буде підживлювати бюджети країни-агресора, шо воює проти неї. Це неприпустимо через норми міжнародного права, моралі та моральності.

Зняття економічної блокади з тимчасово окупованих територій – це крок винятково в інтересах країни-агресора, спрямований на зміцнення економіки Росії.

Причини такої аномального поведінки, як з боку колишнього політичного керівництва України, так і у висловлюваннях окремих осіб, можна виявити в недотриманні Україною норм міжнародного права. Простіше кажучи, у відступі від використання так званого “протоколу війни”».

Андрій Мартинов, доктор історичних наук та провідний науковий співробітник відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України інституту історії НАН України, вбачає у знятті блокади бажання нового президента виконати частину власних обіцянок напередодні виборів до парламенту.

«Значна частина електорату Зеленського концентрується на Південному Сході України. Крім того, понад два роки триває блокада, що провокує зловживання з тарифами на енергетичні ресурси та є вкрай непопулярним у суспільстві на Сході України. Зняття блокади – це й практичне заперечення тези про наближення дефолту та демонстрація практичних кроків щодо встановлення миру на Донбасі».

Чи дійсно зняття блокади – це «великий прорив»?

Наскільки правий представник ОБСЄ, запевняючи, що зняття блокади з окупованих територій – це беззаперечне добро, а запровадження було фактором «розриву»? Дмитро Сінченко погоджується з можливим «проривом». Щоправда, лише для окупанта.

«Звісно, для окупантів такий крок дійсно став би великим проривом – він би значно полегшив навантаження на державний бюджет Росії і зменшив би витрати на утримання терористичних організацій. Проте чи потрібно це Україні – звісно, ні. Чим меншими будуть витрати ворога на окупацію – тим вигіднішою буде для нього ця окупація і тим більшим буде бажання захоплювати нові українські території».

Схожу думку висловила і Марина Багрова, запевнивши, що подібні висловлювання свідчать про байдужість до майбутнього нашої країни.

«Те, що Мартін Сайдік назвав цю пропозицію “великим проривом”, є лише підтвердженням того, що йому абсолютно байдуже, чи буде взагалі існувати така держава, як Україна. Оскільки ні Леонід Кучма ні Мартін Сайдік не несуть абсолютно жодної відповідальності за свої висловлювання і рішення в Тристоронній контактній групі з виконання Мінських домовленостей».

До яких наслідків може призвести зняття блокади?

Дмитро Сінченко переконаний: подібні кроки здатні лише ускладнити ситуацію, оскільки призведуть до ще більшої війни.

«Зняття блокади в купі з одностороннім припиненням вогню і припиненням навіть вогню у відповідь, про яке також заявив Кучма, призведе до ще більшої війни на значно більших українських територіях у майбутньому. Адже ті ресурси, які сьогодні Москва витрачає на утримання соціальної та економічної інфраструктури окупованих територій, підуть на укріплення та посилення її армії та спецслужб, які будуть використані знову ж таки у війні проти нас, проти України. А більша війна – це більше смертей, більше руйнувань на більшій території, можливо, не тільки Донбасу».

Натомість Богдан Петренко вважає, що економічні зв’язки – це один із механізмів інтеграції, а тому зняття блокади може призвести до низки позитивних змін. Та існують і «мінуси».

«Якщо блокаду буде знято, бізнес-сектор може зробити більше і для інших векторів інтеграції – фінансового, гуманітарного, соціального. Крім того, важливим є те, що на Донбасі відбудуться якісь дії, крім позиційної війни та постійної критики Мінських домовленостей. Зняття блокади – це дієвий спосіб протидії контрабанді. Причому контрабанді як місцевій, так і на державному рівні. Тобто нам уже ніхто не нав’яже “Роттердам+” і не буде розповідати про те, як складно і дорого купувати вугілля в Південно-Африканській Республіці. Ми спалюватимемо на наших ТЕЦ те ж саме вугілля, але дешевше. І ніхто не розпускатиме чутки про те, як фурам відомих в Україні фірм робили “зелений коридор” для проїзду в ОРДЛО. Окуповані республіки можуть отримати українські продукти, зокрема й важливі на сьогоднішній момент якісні ліки. Деблокада призведе до зниження бойових зіткнень (складно воювати з тим, з ким офіційно торгуєш). І ще важливий елемент. Зняття блокади дозволить відновити діяльність підприємств в окупованому Донбасі. Тому штатна чисельність армій бойовиків однозначно досягне критично низького рівня, бо запрацюють підприємства і у людей “там” нарешті з’явиться вибір де, крім збройних угруповань, заробляти кошти.

З “мінусів” – зняття блокади призведе до часткового зниження економічного навантаження на Росію щодо утримання цих територій. Звільнення цих територій, до речі, теж знизить фінансовий тиск на Росію. Питання у тому, що є нашою головною ціллю – інтеграція окупованих територій чи протистояння з РФ».

А ось Андрій Мартинов припускає, що зняття блокади з окупованих територій може поляризувати політичні симпатії виборців України.

«На Заході і частково в Центрі це розглядатимуть як поступку Кремлю, на Південному Сході – як поступку здоровому глузду. Водночас ця ініціатива може змінити політичний порядок денний із критики команди Зеленського за “лібертаріанство” на спробу порятувати економіку України від дефолту. Але чи готовий буде уряд Володимира Гройсмана підтримати зняття блокади? Скоріше за все, не підтримає, що поглибить розкол між президентською та урядовою командами. Для “ДНР” і “ЛНР” зняття блокади може позначитися не на етапі інформаційного обговорення цієї проблеми, а у реальному житті. Але до цього ще далеко».

Такі ініціативи – реверанс та поступки для Росії?

Дмитро Сінченко переконаний, що подібні пропозиції варто розглядати не лише як поступки перед агресором, але й як перевірку для українців.

«Це варто розглядати не тільки як спробу піти на поступки, а і як тест на реакцію українського суспільства – чи готове воно вже до капітуляції, чи потрібно ще трішки часу для промивки мізків населенню та узурпації влади реваншистами, щоб здати нашу країну ворогу пізніше? Це варто розглядати як державну зраду з боку посадовців, які допустили такі рішення і які їх ініціювали, давши переговорній групі відповідні інструкції».

Богдан Петренко дещо заперечує цій тезі. На його переконання, навіть у разі зняття блокади РФ лишиться відповідальною за вчинену свавільну агресію.

«Зняття економічної блокади жодним чином не знімає з Росії відповідальності за те, що вона розпочала цю війну. Ми не відкликаємо позовів до міжнародних судів, і це не сприяє тому, що з неї будуть зняті санкції»

Андрій Мартинов пропонує оцінювати ініціативу як сигнал для РФ, утім сприйняття його агресором може бути зовсім інакшим.

«Зняття блокади можна розглядати як сигнал Кремлю щодо готовності до “прямих переговорів”. Але Кремль, скоріше за все, буде до таких переговорів готовий лише на умовах “капітуляції” української сторони».

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар