Вівторок, 20 серпня

«Хлопець сказав – хлопець зробив!» – так можна охарактеризувати внесення до парламенту законопроекту про імпічмент президента Володимиром Зеленським як одну з його виборчих обіцянок. Що ж, кувати залізо, поки не охололо, – підхід для політика цілком прийнятний. Та ще й на тлі розпуску Верховної Ради і можливості в короткий термін протягнути до нового парламенту якомога більше своїх людей. Та поки що Рада не надто зважає на ініціативи новообраного – менш ніж за тиждень президентський проект закону не включили до порядку денного.

Здрастуй і до побачення!

Вже в перші дні президентства Володимира Зеленського склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, тріумфальна інавгураційна промова, супроводжувана схвальними вигуками й аплодисментами прихильників під будівлею ВРУ, та солідний тил із понад 73 % тих, що проголосували за нове обличчя в українській політиці. З іншого – активна частина суспільства з тієї чверті голосів, що дісталися опоненту Зеленського, одразу ж взялася за спробу відсторонення нового президента з посади.

У перший же день, 20 травня, на парламентському сайті з’явилася петиція щодо необхідності невідкладно ухвалити закон про імпічмент президента. Із потрібних для розгляду документа 25 тис. підписів зібрано поки що менше половини. Але часу для голосування цілком достатньо – практично до кінця літа. З іншою петицією «За відставку Президента України Володимира Зеленського», зареєстрованою на два дні пізніше на сайті глави держави, справи пішли веселіше. Необхідні 25 тис. голосів вона набрала стрімко, за неповні дві доби. На позначці понад 60 тис. зазначено, що збір підписів завершено, петиція на розгляді.

Утім, вимоги петицій незадоволених чинним президентом українців навряд чи вдасться реалізувати на практиці. Нерідко такого роду заходи мають схожий із припарками для небіжчика ефект, хоча реакція органів влади на петиції обов’язкова.

А ось на законодавчих ініціативах, що передбачають позбавлення президента посади, слід зупинитися детальніше. Одну з них ініціював сам пан Зеленський. 29 травня на сайті ВРУ зареєстровано законопроект № 10340 «Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)». Представник президента у ВРУ Руслан Стефанчук запевнив, що ця обіцянка виконана, і такого проекту закону ні в кого немає. У чому ж особливість цього документа?

Пропозиції шостого президента

Насправді про цю передвиборчу обіцянку президент згадав дещо із запізненням, а під час інавгурації взагалі оминув питання імпічменту увагою. Зате одразу заявив про розпуск парламенту. Чимало експертів переконані: рішення протизаконне, адже новообраний глава держави керувався виключно політичними мотивами, а правових підстав для розпуску ВРУ немає. У будь-якому разі остаточне слово з цього приводу до кінця червня має сказати Конституційний Суд. Якщо він визнає розпуск неконституційним, то і дострокові вибори 21 липня не відбудуться. І такий варіант не здається неймовірним, хоча лунають запевнення, що виборчий процес вже не зупинити.

Насправді новизни в президентському законопроекті про імпічмент небагато. За запевненнями правників, він приблизно на 80 % списаний з регламенту ВРУ. Крім парламентського регламенту, процедура імпічменту прописана в Конституції України. До неї звертаються лише в разі звинувачення президента в державній зраді чи вчиненні іншого злочину.

«Є юридична і політична сторона медалі, – розповів в ефірі УР-1 Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ. – Почну з політичної. Кандидат у президенти Зеленський обіцяв цей законопроект, і правильно, що виконує обіцянку. Але ж обіцяв і багато іншого, значно актуальнішого. Це зроблено, щоб відволікти увагу громадськості від перших невдалих кроків президента: не зовсім конституційного Указу про дострокове припинення повноважень ВРУ, не зовсім законного Указу про призначення голови АП. І щоб про це перестали говорити, внесли законопроект про імпічмент. З юридичної ж точки зору цей документ нічого не дає. Всі умови проведення імпічменту визначені у ст. 111 Конституції. Президент України є одним із найзахищеніших у світі».

Ініціювати процедуру недовіри президенту мають щонайменше 226 нардепів, тобто парламентська більшість. Спеціальна тимчасова слідча комісія (ТСК) має провести розслідування щодо ознак злочину, за результатами якого Верховний Суд (ВС) повинен ствердити склад злочину, а Конституційний Суд (КС) підтвердити дотриманість усієї необхідної процедури. І тільки після цього три четвертих від конституційного складу ВРУ народних депутатів (338) мають проголосувати за імпічмент. Такої одностайності годі очікувати за будь-якого складу парламенту. Процедура настільки малореальна, що її ніколи й не пробували починати.

«Процедура імпічменту дуже ризикована, – підтвердила Opinion Юлія Кириченко, юрист-конституціоналіст, членкиня правління Центру політико-правових реформ. – На неї не пішли свого часу навіть щодо Януковича. Були проведені попередні консультації, і стало зрозуміло, що 338 голосів можна й не набрати. І що робити в разі, коли висновки судів є, а фактично президента усунути неможливо? Тому основна проблема у трьох четвертих голосах депутатів».

Що нового?

Проте, якби президентський законопроект не враховував вимоги Конституції про можливість імпічменту в разі звинувачення президента в держзраді чи вчиненні іншого злочину і вимоги створення для розслідування спеціальної ТСК у складі спеціального прокурора і спеціальних слідчих, участь у процедурі КС та ВС, а також ухвалення рішення про усунення президента з поста трьома четвертими голосів від конституційного складу ВРУ, то його визнали б неконституційним.

«Вочевидь, з огляду на Конституцію, законопроект № 10340 не вирішує і проблему необхідності дострокового припинення повноважень президента України в разі його самоусунення від виконання обов’язків чи втечі (прецедент Януковича), – пояснила Opinion Ірина Павленко, експертка Національного інституту стратегічних досліджень. – Всі ці новації можливі лише після внесення відповідних змін до Основного Закону».

Змінив же президентський законопроект залежність можливості реалізації процедури імпічменту від наявності в Україні закону «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну имчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії ВРУ» (після визнання неконституційним з 2009 року цього закону немає). Тобто в законопроекті президента, на відміну від Регламенту ВРУ, немає посилання на акон, котрий не існує, що робило процедуру імпічменту нереальною для реалізації.

«Також у новому законопроекті передбачені вимоги до захисника (захисників) президента для забезпечення захисту його прав, свобод і законних інтересів у процедурі імпічменту, – продовжила Ірина Павленко. – А також можливість припинення процедури імпічменту в разі добровільного складання обвинуваченим президентом із себе повноважень».

Ігор Коліушко вважає суперечливою норму, коли після початку процедури імпічменту президент подає у відставку і процедура зупиняється. Підстав для цього немає. Якщо президент дійсно у чомусь винний, то йому вже не можна просто подати у відставку й уникнути відповідальності. Адже після імпічменту він втрачає довічний титул президента, пільги тощо. А з відставкою він усе це зберігає.

Альтернатива пропонується

Утім, не дасть главі держави можливості уникнути відповідальності ще один законопроект про імпічмент № 10339, зареєстрований у ВРУ в один день із президентським. Автор Олексій Гончаренко, заступник голови депутатської фракції БПП.

«Його назва “Проект закону про спеціальну тимчасову слідчу комісію ВРУ з проведення розслідування вчинення Президентом державної зради або іншого злочину”, – розповів Opinion пан Гончаренко. – Я прописав усю процедуру: як формується комісія, що до її складу входять народні депутати, один спеціальний прокурор та троє спеціальних слідчих. ТСК у двомісячний термін має надати результати роботи».

Олексій Гончаренко не переконаний, що нинішній склад ВРУ зможе проголосувати його проект закону. А яке майбутнє президентського законопроекту?

«Він потребує доопрацювання, – запевнив Opinion політолог Сергій Таран. – Не думаю, що його ухвалить нинішній склад ВРУ. Під час виборчої кампанії навряд чи парламентарії голосуватимуть спільно за законопроекти і демонструватимуть більшість, тоді як їм треба буде йти до ВРУ з позиції опозиції. Можливо, спроби будуть, але шансів доволі мало».

Тим часом у ВРУ планують до виборів ухвалити Виборчий кодекс.

«Оскільки до проекту Виборчого кодексу внесено більше 4 тис. поправок, то на практиці це означатиме, що ВРУ увійде в тривалу (півтора-два місяці) процедуру його розгляду, – наголосила Ірина Павленко. – У цей час парламент не зможе перейти до розгляду інших законопроектів. Тобто до дня проведення позачергових виборів до ВРУ, призначених на 21 липня 2019 року, не зможе навіть почати розгляд законопроектів про імпічмент. Проте спікер Парубій запевнив, що президентський законопроект буде розглянутий як позачерговий, хоча вірогідність його ухвалення вкрай низька».

4 червня народні обранці так і не внесли до порядку денного сесії законопроект про імпічмент президента авторства Зеленського. Лише 110 голосів «за». Зате проект закону про ТСК № 1098, який передбачає процедуру імпічменту президента, вони успішно ухвалили 6 червня. Його підтримали 279 нардепів.

З недоторканністю на пару

Володимир Зеленський не планує обмежитися документом про імпічмент. Не дає йому спокою й імунітет народних депутатів. Руслан Стефанчук нагадав, що в парламенті лежить проект закону, яким скасовується депутатська недоторканність. За його словами, було б чесно, якби вдалося разом провести два згаданих законопроекти. На популістський погляд, ідеться про паритетні речі. Насправді не все так просто.

«Депутатська недоторканність – складова парламентаризму, європейська норма, – пояснив Сергій Таран. – Питання в тому, що наші депутати часто зловживають нею, використовують не за призначенням. Повністю скасувати її – зробити крок від Європи. На жаль, у нас це питання піддається абсолютному популізму. Ніхто навіть не вникає, що це таке і для чого воно треба. Тому нині слід говорити про реформу недоторканності, щоб депутати використовували її для захисту від політичних переслідувань, а не при веденні бізнесу».

На депутатській недоторканності українські політики спекулюють десятиліттями. Жодні вибори не обходяться без обіцянок розправитися з нею раз і назавжди, однак руки до скасування імунітету так і не доходять. Цілком імовірно, що й цього разу в бік недоторканності пролунають лише холості постріли.

«Щоб скасувати депутатську недоторканність, треба зміни до Конституції, – зазначила Юлія Кириченко. – А це зовсім інший порядок, щонайменше 300 голосів. Не можна скасувати недоторканність через ухвалення закону. Йдеться про обман».

За що ще?

За яких обставин слід усувати президента з посади? Своїми думками з Opinion поділилися відомі українці.

Сергій Савелій, заслужений журналіст України:

«Процедура імпічменту застосовується при зраді інтересів держави і народу, що можуть призвести до втрати незалежності; обкраданні народу на догоду амбіціям власним і наближених кланів; огидному публічному висміюванні країни і народу, якому служиш; невиконанні (без об’єктивних причин) обіцянок, даних під час виборів; ігноруванні державної, законної мови народу, якому служиш; нехтуванні релігійними традиціями народу, якому служиш».

Наталка Поклад, письменниця:

«Імпічмент президенту – за явне порушення Конституції, зокрема за зміну вектору розвитку держави; за загравання й торгівлю з агресором задля особистого збагачення; за причетність до будь-якого корупційного скандалу, покривання корупційних схем та участь у них; за аморальну поведінку, що стала відома суспільству».

Сергій Шишкін, заслужений діяч мистецтв України:

«Коли президент порушує закони і навіть Конституцію, яку він повинен боронити, то він має однозначно піти. І якщо вже сам президент не відповідає за власні слова, то кому ж тоді відповідати?»

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар