Неділя, 15 грудня

Політичні новини стрімко витіснили економічні з інформаційного простору. Майже ніхто не звернув увагу на тривожні симптоми, що з’явилися в економіці України. За результатами перших чотирьох місяців цього року доходи держбюджету так і не наздогнали планових показників, хоча НБУ вже перерахував до держскарбниці усі 47,6 млрд грн своїх зобов’язань на цей рік та пообіцяв упродовж року додатково перерахувати державі ще 17 млрд грн. Саме платіж НБУ дозволив виконати дохідну частину бюджету хоча б на 95 % та накопичити на єдиному казначейському рахунку рекордні для початку травня залишки. Але НБУ – це не вся економіка, і щомісяця Нацбанк підтримувати державу не може. Для підтримки стабільності необхідна активна робота бізнесу, а з цим виникли проблеми. За даними НБУ, темп економічного зростання в першому кварталі сповільнився до 2,4 % (тобто до рівня 2017-го), і навряд чи цей показник суттєво покращиться до кінця року.

Наразі, за інформацією Мінфіну, доходи Держбюджету недовиконуються через вагомі причини: меншими за заплановані були надходження ПДВ (бо курс національної валюти «відстає» від планового у 29,3 грн/долар), нижчі за очікувані обсяги ввезеного у країну імпорту, також на кінець другого кварталу перенеслися виплати прибутків підприємств (бо відповідний норматив влада змогла ухвалити лише 26 квітня).

Основним рушієм розвитку економіки лишається споживчий попит населення. Втім, і його приріст надалі вповільнюватиметься через зниження темпів зростання реальних доходів домогосподарств – заробітних плат, пенсійних виплат, а також грошових переказів із-за кордону.

Ефект минулорічного рекордного врожаю, на жаль, вичерпався. Звісно, внесок аграрного сектора у ВВП залишився додатним, але більшою мірою завдяки зростанню виробництва у тваринництві. Паралельно сповільнюються темпи зростання у промисловості, причому не лише в енергетиці, яка працювала у півсили, через теплішу погоду, але й у переробці. Зокрема, помітне суттєве падіння в хімічній промисловості, металургії та інших секторах, що тривало протягом більшої частини першого кварталу. Частково воно пов’язане із плановими ремонтними роботами на деяких підприємствах, а частково – із черговими заборонами ввезення окремих видів продукції до РФ (котлів, турбін, сільськогосподарських машин, електричного устаткування тощо). І якщо перша перепона зростанню – тимчасова, то друга – якщо не постійна, то тривала. Звичайно, відкритим лишається питання, чому українські підприємці, попри війну з РФ, досі не знайшли для себе альтернативних ринків збуту, але їхні помилки тепер впливатимуть і на доходи держави.

Що ще гірше, при недонадходженнях за доходами, видатки держбюджету лише зростають, і досить помітно – майже на 13 % р/р за підсумками лише першого кварталу. Більшими, ніж минулоріч, були витрати держави на пенсії, бо в січні їх виплатили в повному обсязі, а в минулі роки частину січневих пенсій авансово фінансували у грудні. Також зросли пенсійні видатки окремим групам пенсіонерів завдяки індексації, додатковим одноразовим доплатам та підвищенню пенсій військовим. Майже вдвічі збільшилися видатки держави на поточні трансферти, зростали капітальні видатки на інфраструктурні проекти і, звісно, витрати на обслуговування боргу (через зовнішні запозичення, здійснені наприкінці 2018-го).

Дефіцит державного бюджету за підсумками першого кварталу склав 26,2 млрд грн, а зведеного бюджету – 8,9 млрд грн. Це погані показники, зважаючи, що йдеться лише про початок бюджетного року. Тож маємо невтішну картину: доходи держбюджету знижуються, а видатки – ростуть. І якщо чинників, які можуть прискорити подальший ріст витрат держави чимало, то передумов для зростання доходів небагато.

Експорт товарів, який дозволяє Україні завести іноземну валюту, за перший квартал зріс на 8 %. Але світові ціни на частину наших експортних товарів знижуються, а економіки наших країн – торгових партнерів – також сповільнили зростання. Тому, наприклад, при суттєвому нарощенні фізичних обсягів експорту олії вартісні зиски від її продажу були нижчими за очікувані. На щастя, суттєво зріс (на 21 %) експорт м’яса, загалом завдяки поставкам української курятини до Саудівської Аравії, що допомогло нарощенню продажів наших продовольчих товарів. Але при цьому знизилися продажі в інші країни продукції металургії (на 7,5 %) і хімічної продукції (на 18 %), уповільнилися темпи продажів залізних руд.

Ріст імпорту також сповільнився (на 6,2 %). Це позитивно впливає на платіжний баланс України та дозволяє акумулювати частину тієї валюти, яку заводять у країну експортери. Але заспокоїтися цим не вдасться, бо переважно зниження відбулося через скорочення енергетичного експорту, а не товарів широкого вжитку.

Паралельно фіксуються зміни у споживчому попиті українців, від якого вже другий рік поспіль залежить зростання ВВП України. Витрати на продукти харчування, які традиційно є найбільшою частиною загальних видатків українців, скорочуються. Нижчими також були видатки на підакцизні тютюн і алкоголь, транспорт, охорону здоров’я та освіту. Тобто здебільшого на товари та послуги, вироблені в Україні. Натомість зростають витрати українців на імпортну продукцію та послуги – одяг і взуття, товари домашнього вжитку, відпочинок. Звісно, добре, що українці завдяки зростанню доходів перейшли від режиму виживання до нормального споживання. Але для державних фінансів така зміна в поведінці споживачів може мати негативні наслідки, тому що стимулює нарощення імпорту, який не заводить валюту в країну, а вимиває її, оскільки кожна подальша поставка товару вимагає від імпортера купівлі валюти на внутрішньому ринку.

Без розвитку та підтримки вітчизняних виробників та принаймні часткового імпортозаміщення проблему не вирішити, але за дійсних темпів приросту ВВП та фактичної відсутності іноземних інвестицій зробити це неможливо. Тож, окрім зваженої політики виконання державного бюджету та стриманого нарощення державних видатків у разі, якщо доходи ростуть меншими темпами, владі необхідно спонукати залучення інвестицій та підтримувати вітчизняний бізнес, якщо не прямо, то хоча б опосередковано. Інакше валюти на всіх може не вистачити. Але поки що переможець президентських перегонів лише обіцяє зустрічі бізнесу, зустрічаючись при цьому з ким завгодно, але не з підприємцями.

Для фінансування бюджетного дефіциту, що зростає, та виплати як внутрішніх, так і зовнішніх боргів Мінфін активно залучає нові позики. Жити в борг можна, і країни нерідко живуть саме за такою моделлю, але накопичувати борги варто лише тоді, коли є додатковий ресурс для їх повернення – без росту внутрішнього виробництва й експорту позики, залучені для фінансування попередніх кредитів, рано чи пізно приведуть країну на межу дефолту.

Тож бажано було б, аби обсяги експорту зростали швидше за імпорт або активно розвивалося внутрішнє виробництво. За очікуваннями НБУ, ріст експорту товарів у 2019-2021 роках уповільниться до 2-3 % (порівняно з 9 % у 2018 році). Це пов’язано як із низьким зовнішнім попитом, так і зі зниженням цін на сировинні товари. Цього року ситуацію витягнуть високі фізичні обсяги поставок аграрної продукції, які завдяки рекордному врожаю кукурудзи та соняшнику будуть основними драйверами експорту. Але щороку рекордних врожаїв не буде. Темпи зростання неенергетичного імпорту також падатимуть, але не так суттєво, як експорту – до 5-6 %, тобто залежність України від закордонних товарів зберігатиметься й надалі.

Ба більше, за очікуваннями експертів, цього року сповільниться й ріст грошових переказів від трудових мігрантів, які в останні роки стали потужним джерелом надходження валюти у країну. Причини дві: з одного боку, економічна активність у країнах ЄС зменшується й на зону євро чекає стагнація, з іншого – доходи населення в Україні зростають, ринок праці вже відчуває кадровий голод і готовий запропонувати шукачам роботи кращі умови та більше вакансій, що спонукатиме частину «маятникових» мігрантів (тих, які їздять працювати до інших країн на термін до 90 днів) залишитися вдома.

Відповідно, дефіцит платіжного балансу зберігатиметься. Кошти МВФ досі лишаються головним із небагатьох джерел поповнення міжнародних резервів України. Це один із найбільших ризиків, які постають перед новою владою, бо серед вимог фонду, обов’язкових для продовження програми, – реформування державної фіскальної служби з розділенням її на два окремих органи, але створення митної служби заблоковане в судах, і поки що ця проблема жодним чином не вирішується. Ще одним наріжним каменем у стосунках із МВФ буде запровадження податку на виведений капітал, на введенні якого наполягає команда новообраного президента. Фонд не втомлюється повторювати, що, попри макроекономічну стабілізацію, економіка України ще далека від того стану, коли може собі дозволити податкові експерименти. Важко з фондом не погодитися, адже провадження нового податку замість податку на прибуток загрожує бюджету діркою у 40 млрд грн у перші два роки реформи. Враховуючи те, що цього року бюджетний дефіцит стрімко зростає, а також відсутність надійних джерел його фінансування, може, справді не варто так ризикувати. Не менш чутливим для МВФ є питання «ПриватБанку». Його націоналізація, на переконання фонду, була правильним і виправданим кроком, який врятував банківський сектор країни від можливого колапсу. Зрозуміло, що денаціоналізація банку, до якої стрімко наближає нас кожне наступне судове рішення, прийняте на користь колишніх власників банку, зупинить співпрацю України з фондом якщо не остаточно, то на довгий час.

Звісно, Україна могла б позичити гроші не у МВФ, а у приватних кредиторів, але навіть якщо вони підуть на ризик інвестицій у країну, яка не виконує програму МВФ, то сплатити за такий ризик доведеться немало. Усвідомлюючи це, Мінфін наразі використовує кожну можливість залучення коштів на внутрішньому ринку, але як ми пояснили вище – це доволі обмежений ресурс.

Додатковим ризиком є парламентські вибори, які мають відбутися цієї осені. Цілком імовірно, що боротьба за електорат призведе до зростання бюджетних видатків соціального характеру через передвиборчі ініціативи політиків, такі як стрімке підвищення соціальних стандартів, зокрема мінімальної зарплати. Відповідно, дефіцит держбюджету стане ще більшим. Через те що доходи громадян зростатимуть швидше за виробництво та продуктивність, зросте й інфляція, яку не без проблем вдалося приборкати лише наприкінці минулого року. Тож було б не зайвим, аби принаймні частина високопосадовців відволіклися від політики та звертали увагу на економіку, а нова команда реформаторів, що прийшла разом із новим президентом, як мінімум озвучила пріоритети та напрями майбутніх змін.

Текст: Валентина Ющенко

Залишити коментар