Вівторок, 29 вересня

2019 рік видався для України суцільно виборчим. Після завершення президентської кампанії новий глава держави не дав українцям можливості зітхнути на півроку до чергової парламентської гонки, призначивши посеред літа позастрокові вибори до Верховної Ради. І поки Конституційний Суд (КС) вирішує, чи мав право президент розпустити головний законодавчий орган країни, народні депутати переймаються питанням ухвалення проєкту нового Виборчого кодексу України. Здавалося б, навіщо поспіх, адже за найближчої виборчої кампанії нормами оновленого Кодексу все одно скористуватися не вдасться?

Обережно, списки закриваються!

Виборче законодавство в Україні недосконале – це визнають і влада, й опозиція. Особливо багато питань щодо проведення парламентських перегонів. Пошуки оптимальної моделі тривають давно. Нині вибори до ВРУ відбуваються за змішаною системою – пропорційно-мажоритарною. Найбільше дістається останньому складнику, в якому, на переконання низки фахівців, криється підступний корупційний чинник. Мовляв, мажоритарники підкупляють виборців, безвідповідальні, неактивні, голосують за гроші.

Чимало українських політиків вбачають майбутнє у пропорційній системі, коли боротьбу за право потрапити до парламенту ведуть винятково партії. Але й тут не все просто, адже партійні списки можуть бути закритими і відкритими. У першому випадку при голосуванні доводиться обирати котів у мішку, які могли купити прохідні місця в рейтингових партіях. Інша річ – відкриті списки, за яких начебто зловживання зводяться до мінімуму. Бо голосує виборець не лише за партію, а й за конкретних її представників, яким довіряє. І що важливо, не за визначених лідерами партії одіозних осіб, для яких у списках бронюють надійні місця.

Президент Володимир Зеленський також за відкриті партійні списки, однак подав він законопроєкт, що передбачає… закриті. У команді глави держави пояснили таку позицію домовленістю, досягнутою під час консультацій із керівництвом парламенту. Водночас наголосили, що майбутнє саме за відкритими списками. До речі, нардепи відмовилися поставити цей президентський документ у порядок денний.

Відкриті списки начебто отримаємо за оновленим Виборчим кодексом (ВК). На початку червня парламент розпочав роботу над ним, розглянувши понад 300 поправок із близько 4500. Але одразу ж зробив перерву в сесійній пленарній роботі, яка на цьому тижні має бути продовжена.

Справа давня

У першому читанні ВРУ проголосувала за проєкт ВК ще понад півтора року тому – у листопаді 2017-го. Повністю його планували ухвалити за кілька місяців. Та не так сталося, як гадалося. Цікаву статистику для Opinion навела Наталія Линник, заступниця гендиректора ВГО «Комітет виборців України»:

«З грудня 2017 року розпочала діяльність робоча група з доопрацювання поправок до ВК, що пройшов у першому читанні. До травня 2019-го на 43 засіданнях було розглянуто 4300 поправок, на весь процес розгляду пішло близько 100 годин. Відповідно, ВРУ для розгляду поправок знадобиться близько 14 робочих днів».

Про напрацювання робочої групи розповіла Opinion народна депутатка України Наталія Новак, яка входила до її складу. На жаль, нардепи мало відвідували засідання, за винятком керівника групи, голови підкомітету з питань виборів і референдумів Комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя Олександра Черненка, одного з розробників ВК Руслана Сидоровича і самої пані Наталії. Зате робоча група працювала прозоро із залученням представників ЦВК, Держреєстру виборців, Ради Європи, громадських організацій. На розгляд внесли багато поправок, і якщо б їх усіх довелося враховувати, то Кодекс вийшов би вкрай розбалансованим. Однак розглядати їх все одно потрібно.

«Ухвалили рішення: іти дуже швидко і більшість поправок відхиляти, – продовжила Наталія Новак. – Тобто все повинно відбуватися швидко, але є редакція профільного Комітету, які поправки основні. А відхиляємо поправки тому, що більшість із них не відповідали першому читанню й ідеології ВК. Але є і хороші, вони будуть враховані після того, як Комітет їх підтвердив. Нині всі декларують, що вони за ВК, але є сумніви щодо цього. Можна говорити все що завгодно з метою піару і прихильності до нового виборчого законодавства. Насправді цей Кодекс багатьом не подобається».

«Нині відбувається розгляд ВК, усе попереду, – повідомила Opinion Ірина Суслова, народна депутатка України. – Парламент має ще три пленарні тижні до завершення цієї сесії. Відповідно, Кодекс може бути розглянутий за цих три тижні – це 100 %. Але питання в тому, чи буде необхідна кількість голосів? Маю великий сумнів, тому що мажоритарні депутати чітко висловили свою позицію – вони не підтримають ідею розгляду ВК».

Коли вступить у силу?

У питанні ухвалення ВК потрібно розглядати дві сторони – технічну і політичну. За словами директора Інституту соціально-політичного проектування «Діалог» Андрія Миселюка, з технічного погляду це виглядає неймовірним. Адже не реально розглянути таку величезну кількість поправок, знайти необхідні голоси, ще й тоді, коли депутати зайняті позачерговими виборами.

«Щодо політичної складової, то ситуація не така однозначна і проста, – наголосив Opinion політолог. – Вступають у силу інші обставини. Якщо депутати вже зайняті виборами за старою системою, то наскільки їм вигідно займатися напрацюванням щодо інших виборів, які будуть після нинішніх? Закон про відкриті виборчі списки – як фата-моргана, присутня у промовах політиків десь із 2008 року, особливо коли вони в опозиції чи тільки прийшли до парламенту. Але віз і досі там. Найбільш вірогідним видається, що документ взагалі не буде ухвалений».

Утім, ухвалити ВК нардепи можуть ще на літній сесії, переконаний голова ВРУ Андрій Парубій. Він зазначив, що це одне з ключових завдань парламенту цього скликання. Та чи не означає це, що в поспіху депутати можуть підтримати не зовсім те, що потрібно?

«Така можливість реальна, проте будемо виходити з того, що парламент захоче ввести ВК в дію не після дня опублікування, а десь через півтора роки, оптимально, починаючи хоча б із 2021 року або й пізніше, – запевнив Opinion Андрій Магера, колишній заступник голови ЦВК України. – Тоді буде можливість цей Кодекс уважно подивитися, проаналізувати і, якщо є якісь неузгодженості, гармонізувати його текст. Принаймні його не можна вводити в дію ні з дня опублікування, ні через місяць-два. Потрібен тривалий перехідний період».

Отже, новий ВК, навіть якщо його невдовзі ухвалять, вступить у силу не одразу. Його норми жодним чином не вплинуть на позачергові парламентські вибори 21 липня чи навіть на чергові 27 жовтня 2019 року, у разі якщо КС визнає нелегітимним президентський законопроєкт про розпуск парламенту.

В очікуванні жирної крапки

Для чого тоді такий поспіх з ухваленням ВК напередодні виборів? Чи не міг би Кодексом зайнятися вже новий склад парламенту?

«Пред’являють же претензії, що коаліція, партії, які туди входили, або окремі депутати не виконали свого зобов’язання, – пояснила Наталія Новак. – Усі говорили про відкриті списки, хоча насправді мало хто розбирається, що це таке. Кажуть: хочемо, щоб список не формувало керівництво партії. Але все одно лідер партії буде присутній. Купувати місця можна хоч у регіональному, хоч у загальнодержавному списках, і підкуповувати виборця теж можна».

Пані Наталія навела реальний приклад корупції, можливої за відкритих списків. Наприклад, ідеться про регіональний список. Виборець визначається з уподобаною ним партією і далі обирає депутата серед кандидатів із номерами від 1 до 10. Зупиняє вибір, скажімо, на № 9. А цей номер зацікавлений, щоб пролетіли 1-й, 2-й, 3-й… Він уже «попрацював» у мікрорайоні з хрущовками, підкупив виборців, щоб голосували за саме нього. Тобто недоброчесна конкуренція може бути і всередині партії.

«Можливо, вона буде і доброчесна, тому що люди дійсно голосуватимуть за активістів, – продовжила пані Новак. – Але кого з активістів знають навіть у Києві? В основному знають людей, розкручених медіа. І якщо, наприклад, № 9 таки набрав багато голосів, то отримає певний відсоток, щоб пересунутися з 9-го місця на 8-ме чи вище».

Припустімо, депутати проявили одностайність – і Україна отримала новий ВК. Та чи не доведеться і в майбутньому гасити пожежі перед виборами? Чи не порушуватимуть вкотре питання зміни виборчого законодавства напередодні президентських, парламентських і місцевих перегонів?

«Крапку у виборчому законодавстві поставити остаточно неможливо, бо динаміка розвитку технічних, мережевих і комунікативних заходів щорічно поновлюється і надає нові можливості для спрощення виборчих процесів для виборців та адміністрування виборів, – наголосила Наталія Линник. – Відповідно, зміни до законодавства будуть необхідні й надалі особливо щодо процедур. Введення відкритих списків дозволить поставити крапку в змінах до виборчої системи, оскільки має велику легітимність в очах виборців, звичайно, якщо вона не буде підірвана недолугою імплементацією, що може спричинити недовіру у виборців щодо розподілу мандатів. Проте належне проведення інформаційної кампанії серед виборців та професіональна підготовка членів комісій мінімалізує ці ризики».

З висоти досвіду

Чи дійсно з пропорційною системою та відкритими списками отримаємо досконалу виборчу систему і нарешті уникнемо спекуляцій під час виборчих кампаній? Із таким запитанням Opinion звернувся до тих, хто неодноразово проходив через горнило парламентських виборів, – народних депутатів України попередніх скликань.

Тарас Чорновіл (ІІІ-VI скликання ВРУ):

«При сильній корупції, мабуть, найкращий варіант – те, що запропоновано: відкриті списки без мажоритарки. Він оптимальний для ситуації в Україні, але немає такого закону, котрий не можна було б обійти. Крім авторів і ще п’ять-шість депутатів, цього Виборчого кодексу ніхто не читав. У частині виборів до парламенту базовий документ, що голосувався в першому читанні, жодних виборчих списків не гарантує. Є принаймні вісім лазівок, котрі дають можливість партіям маніпулювати, щоб пройшли кандидати, які їм треба. Тому насправді законопроєкт, яким вихвалялися, – абсолютне шахрайство. Він не рятує від політичної корупції, не дає можливості виборцям серйозно впливати на результати. Але якщо побачимо в кінцевому результаті варіант, пропонований профільним Комітетом, то отримаємо непоганий закон. Він не позбавить від усіх проблем, але принаймні покращить ситуацію».

Лілія Григорович (II-VI скликання ВРУ):

«Про корупцію в Україні не говорить тільки лінивий. А яка корупція в основі цієї піраміди? Звісно, політична. Бо коли людина “засіяла” округ грошима або ще гірше – у закритому списку купила місце у вождя, то вона не політик, а корупціонер із політичним ухилом. Україна – країна акціонерів, а крупні акціонери – олігархи. Очевидно, оптимальною була б виборча система з відкритими партійними списками. Давайте нарешті дамо право його величності джерелу влади – українському народу – робити вибір, а не вождю. Відповідальність виборця, можливо, за першим електоральним досвідом не прийде, але на другий-третій раз він вже буде це відчувати. Це мінімізує політичну корупцію, спонукатиме до появи ідеологічних партій, а не виборчих проєктів, активізує громадянське суспільство. Реальність ухвалення цього Виборчого кодексу дуже висока».

Іван Заєць (I-IV та VI скликання ВРУ):

«Я за мажоритарну систему, де висування здійснюється партією. Систему, базовану на існуванні 450 округів. Тоді одержуємо малий округ, де кандидат у депутати максимально зближений із виборцями. Може зайти в кожний будинок і показати якості, необхідні для здійснення владних функцій: служіння народу, чесність, підготовленість для політичної діяльності. На перших порах можна обмежитися висуванням від партій, а надалі розширювати джерела висування, те ж самовисування. Лише в такому разі одержимо нову якість української влади. Той, хто стверджує, що мажоритарна система корупційна, має знати – при пропорційній із закритими списками не порівняно більша корупція. Керівництву партії приносять “чемоданчик” – ось вам список і не мажте собі голову! Якщо рейтингова партія, то пройдете до ВРУ і будете творити свої чорні справи».

Олександр Мирний (VII скликання ВРУ):

«Ні, це та ж сама мажоритарка, тільки вже буде змагання серед однопартійців, хто більше “засіє”. Плюс потрібен загальний відсоток. Загалом ця система краща на 2-3 % за нинішню мажоритарну».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар