Четвер, 19 вересня

20 червня в художньому музеї Львівської національної галереї імені Б. Г. Возницького відкриється виставка «Ангели», яка є кураторським проєктом Павла Гудімова. Це перша частина трилогії, яка покликана багатосторонньо й детально дослідити тему сакрального в суспільстві. Робота над виставкою тривала роками. Організатори кажуть, що будуть представлені понад 400 експонатів із 40 різних музеїв і культурних інституцій України й світу. Врубель, Шагал, Пінзель, Приймаченко, Ягода, Доре – усі тут.

Загальна площа виставкового простору складає понад три тисячі квадратних метрів. Вона зайняла обидва поверхи палацу Лозинського та Музей сакральної скульптури Іоана Георга Пінзеля. «Ангелів» уже встигли назвати найважливішою культурною подією року в Україні. За день до відкриття нам вдалося поспілкуватися з автором ідеї та куратором Павлом Гудімовим.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

За допомогу в організації інтерв’ю дякуємо Андрію Рибці та Романові Гуку.

Гудімова можна зустріти просто на пішохідному переході. Він поспішає з донькою до галереї – несе робітникам їжу та на ходу відповідає на дзвінки. Ми домовляємося про інтерв’ю й наступного дня найчастіше запитання, яке я чую: «Де Паша?».

Я сам загубив його – його відняли в мене охоронці, наглядачі музею, монтери, художники. Я дивлюся на диктофон – 13 хвилин дороги від музею Пінзеля, що на Митній площі, до художнього, що на Стефаника. 13 хвилин, із яких 6 – це телефонні розмови, вказівки щодо монтажу, питання, питання, питання. Мені подобається, як швидко він повертається до моменту, на якому зупинилася розмова, говорить розлого і зрозуміло.

Але 13 хвилин недостатньо для інтерв’ю про такий проєкт. Упродовж вечора я бігатиму музеєм, із тим самим запитанням. У якийсь момент зрозумів, що якщо перестати шукати Пашу та простояти десь хвилин 20 на одному місці, то він сам пробіжить повз мене разів 4-5. Із першого на другий, з одного кінця в інший. Де Паша?

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Чи вдається тобі делегувати відповідальність у проєктах такого масштабу? І як?

Важко. Кураторство для мене пов’язано не тільки з творчою стороною, а ще й із продюсуванням. Усі знають, якщо мені щось не сподобається, це доведеться переробляти. У команді є декілька людей, які мають право на самостійне прийняття рішень, але навіть вони не завжди беруть на себе цю відповідальність. Це не тоталітарний підхід – просто в мене є певний рівень вимог.

Зараз у Львові основна команда складається з трьох людей. Практично весь менеджмент проєкту поділяється на три основні частини. Це координація національної галереї імені Б. Г. Возницького з музеями та інституціями, які надали свої роботи для виставки. Наша команда займається договорами, страхуванням, що відбувається через лондонську компанію, і транспортуванням, для якого ми задіяли австрійців. Послуги зі страхування, до речі, коштують не більше, ніж послуги українських компаній.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

При цьому всьому, є багато речей, які я не контролюю взагалі, зокрема весь фінансовий менеджмент.

У подібних проєктах менеджмент завжди відстає від художньої складової. Так по всій країні. Система невідпрацьована, і здебільшого, розуміючи складність такої роботи, багато хто відмовляється ще на стадії ідеї. Кажуть: «Було б добре зробити». Для цього потрібна сміливість. І завдяки тому, що в нас є потужні партнери, які погодилися прийняти та провести цю подію на своїй території, ми отримали величезне підсилення і в колекціях, і в менеджменті, і в людях, посилення авторитету. Такі впевнені кроки можна робити тільки в співпраці з сильними партнерами.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Як думаєте, наскільки власне тема виставки посприяла утворенню такого сильного партнерства?

Чи можуть об’єднувати ангели? Стовідсотково. Люди хочуть ділитися своїми ангелами. Музейники, власники колекцій практично кожного дня виходять на зв’язок і кажуть: «Подивіться, у нас ще є ангели». У цьому є щось приховане, щось, що мені поки важко зрозуміти.

Є такі експонати, що приїхали на виставку вже під час монтажу. Це була пропозиція, від якої неможливо відмовитися, – Котарбінський, ескізи Володимирського собору.

І тема, і моя участь у цьому проєкті відіграють не останню роль. Люди довіряють мені як куратору.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

У кураторському стейтменті ви написали, що під час підготовки виставки деякі теми розкривалися несподівано широко, а інші, від яких очікували більшого, – навпаки, не виправдовували себе. Що це за теми?

Не виправдала себе тема темного боку ангелів. Узагалі. Ми думали, що зможемо показати, скажімо, Люцифера й компанію. Але крім гравюри «Втрачений рай» Гюстава Доре та деяких робіт із сюжетом Страшного суду, у нас ця тема не представлена. Сама по собі тема достатньо глибока, але через нестачу ресурсів вона просто «захлопнулася».

Так само і з темою ангельских ієрархій. Ми були впевнені, що знайдемо експонати, але не знайшли. Тому за цю тему відповідає тільки текст Марії Цимбалісти й інсталяція Альбіни Ялози.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Є цікавий момент щодо розширення теми «Калейдоскоп», у розділі «Ангели й люди». Коли ми почали досліджувати церковні артефакти, карикатури, побутові речі, нас просто накрило хвилею! Із німецького історичного музею, наприклад, ми привезли стілець із зображенням ангела на спинці. По суті, ангел за спиною.

І завдяки такій кількості об’єктів відбір проводився особливо вибагливо.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

А наскільки взагалі актуальна тема янголів у сучасному світі, де вже пройшов постмодернізм і «Бог помер», а на дворі ХХІ сторіччя. Проєкт має на меті актуалізувати образ янгола в сучасності чи створити новий, метамодерністичний? Чи, можливо, ця виставка така собі ретроспектива присутності янголів у світі?

Я думаю, що це питання можна розмазати буквально у всіх напрямах. Хтось буде дивитися на нього через призму метамодернізму або говорити про перехід релігійного в світське; ще хтось сприйматиме виключно філософські значення. Будуть і ті, хто просто насолоджуватимуться картинками. Я би не хотів категорично заявляти якісь ідеї, бо вони можуть бути нав’язливими.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Інтерв’ю розтягнулося на дві доби. О дев’ятій ранку я – під музеєм, чую в слухавці: «Слухай, давай після 12-ої або краще вже після відкриття».

У мене паніка. Дедлайн по матеріалу ввечері. Передзвонюю, пояснюю. «Давай заходь, але в тебе буде не більше 10 хвилин».

Запис на диктофоні показує 25. Із них 10 – монтаж, зафіксований в аудіо, біганина, запитання, крики. У якийсь момент до мене підходить Рибка, каже: «Слухай, зараз, правда, не найкращий час для інтерв’ю».

«Ідеальний» – відповідаю я.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Ця виставка задумана як перша частина трилогії, що б розкривала тему сакрального в нашому суспільстві. Чому будуть присвячені наступні дві частини?

Теми для них вже є. Я навіть знайшов до них деякі експонати, що не може не радувати. Ці теми можна умовно назвати сакральними, хоча ми розуміємо, що трилогія має бути об’єднана зрозумілими поняттями. Тому тут присутня певна трансформація образів. Наприклад, трансформація ангела очевидна, зрозуміла й популярна у всьому світі та легка для сприйняття. Наступні дві теми є, скоріше, необхідністю. Друга виставка буде присвячена Адаму і Єві – найбільш метафоричному поняттю перших людей, образу чоловіка й жінки, які зберегли світ. По суті, це буде виставка про чоловіка й жінку в найширшому розумінні.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Третя частина трилогії називатиметься «Дедлайн» і буде присвячена смерті, її образу. Для цього проєкту, ми вже наполовину розробили рубрикатор. У ньому достатньо широко розкривається поняття переходу в інший світ. Якщо уважно дивитися експонати з цієї виставки, то можна побачити тему смерті й тут, представлену Хроносом і Танатосом.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Якщо казати про терміни, то ми розглядаємо формат бієнналє – тобто відкривати нову виставку кожні два роки. За менший час це зробити просто фізично неможливо.

Також хотів би зазначити, що об’єднання в трилогію не означає, що ці виставки будуть ідентичними. Методи, інструменти, підхід будуть відрізнятися. Для мене важливо, щоб не було застою. Зміна різних факторів, зокрема оновлення команди, дають можливість не робити одноосібні висловлювання, що починають дублювати одне одного – тоді є ризик, що проєкт буде таким самим або слабшим.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Ваші проєкти характерні своєю амбітністю й «епічним» розмахом – «Енеїда», «Тіні забутих предків», «Ангели». Як ви почуваєтеся, працюючи в такому ритмі? Чи за цією шаленою динамікою й кількістю роботи залишається внутрішнє відчуття мети і натхнення, що було на початку?

Якби ти брав інтерв’ю не в останній день монтажу, а трохи пізніше, коли б я був розслаблений, то, можливо, це відчуття було б іншим. Зараз я, по-перше, страшенно щасливий, що ще одна, як ти кажеш, «епічна» робота відбулася. Чесно кажучи, у якийсь момент посередині проєкту в команди з’явилося зневіра в тому, що це взагалі колись реалізується. Що, якщо це була ідея, яка спромоглася стати лише процесом?

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Із цим песимізмом було достатньо складно. Я особисто вважаю, що немає нічого кращого за реальну роботу, щоб із цією зневірою боротися.

Тут мені хочеться сказати, що цей проєкт був вигаданий для того, щоб відбутися у Львові. І без національної галереї імені Б. Г. Возницького я не певен, що він виглядав так, як зараз, у такому об’ємі.

Сьогодні відчуваю страшну втому й сильне щастя, від того, що відбувається.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Є відчуття завершеності?

Так, особливо, коли будуть наклеєні останні підписи та підключені всі медіафайли. Наступним етапом буде збирання того, що називається фідбек. Відгуки й емоції відвідувачів, друзів-професіоналів. Тому ще присутнє велике відчуття очікування.

Я знаю, що ви готуєте велику кількість кураторських екскурсій виставкою. Який у вас до них підхід?

Я не повторюватиму експозицію, дублювати те, що написано на стінах. Спершу я розповідаю про те, як це робилося. Потім розставляю акценти – це дуже важливий момент. Де знаходилися експонати, як відбувався момент виокремлення певних рубрик – усе це доповнюється різними історіями, які так чи інакше пов’язані з виставкою. Для кожного разу ці акценти будуть трошки по-різному розставлені. Мені важливо, щоб люди після однієї екскурсії хотіли відвідати ще одну. Для мене, як для людини, що називає себе куратором, екскурсії є окремим жанром, якому я надаю особливої уваги. Вони є частиною мого професійного фундаменту. Без кураторських екскурсій частина інформації про проєкт залишається недонесеною.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Проєкт такого масштабу завжди є і політичним жестом. Як ви його для себе визначаєте?

Я завжди казав, що культура це єдина справжня політика. «Ангели» – це дійсно політичний жест. Фактично, такою виставкою ми показуємо те, що немає нічого неможливого ані в музейній сфері, ані в проєктній, ані в сфері комунікацій. Я вважаю, що цим проєктом ми задаємо нову планку з погляду гуманітарної та музейної політики. Водночас, я вважаю, що ця виставка не містить в собі нічого, що б свідчило про її зв’язок із дрібною політичною ситуацією в Україні. Ми цілком діємо в полі «нормального» – просто ставимо речі на свої місця та не робимо акцентів на засміченому інформаційному просторі. Ця тема об’єднує тих людей, які прагнуть чогось нового. Але дивно, як можна знайти щось нове в «суперстарому»? Ми показуємо те, що можна назвати основою.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Як ви підходили до релігійної сторони «Ангелів»?

Цей проєкт показує як трансформуються релігійні феномени в світський формат. От власне і все, що я можу сказати про релігійну сторону. Ми працювали з великою кількістю знаних й авторитетних експертів, які займаються питаннями релігії. Марія Цимбаліста, наприклад, фантастично знається на темі символіки сакрального мистецтва. Я особисто сподіваюся, що різним представникам різних релігійних напрямів і конфесій ця виставка буде потрібна, корисна й цікава.

В одному зі своїх інтерв’ю ви цитували Тиберія Сільваші, який сказав, що його робота «Крила» знаходиться десь посередині між сакральним і гламурним. Де для вас проходить межа між цими поняттями у контексті цього проєкту?

У мене навіть є готове формулювання. Між сакральним і гламурним знаходиться музей. І він легітимізує все.

"Ми задаємо нову планку з точки зору гуманітарної та музейної політики" – Павло Гудімов про ангелів, людей і кураторство

Текст і фото: Саша Населенко

Залишити коментар