Четвер, 18 липня

Цього тижня Росія тріумфально повернулася до Ради Європи з повним набором повноважень. Раніше анексія Криму та війна на Донбасі позбавила їх права голосу. Тепер чимало українців винуватять Зеленського у «зливі» міжнародної політики. Голова держави киває на попередників. Тим часом всередині країни набирає рейтингових балів медведчуківська «Опозиційна платформа». Чи є інший позитив, окрім райдужного Маршу рівності, – читайте у традиційному дайджесті від Opinion.

Тиждень у призмі: російський реванш у Європі, війна Зеленського проти Клімкіна та райдужний Київ

Російська делегація повернулася до роботи в асамблеї Ради Європи з повним набором повноважень. Більше п’яти років РФ була позбавлена права голосу через анексію Криму та війну на Донбасі. 

Так, представники Австрії, Франції, Іспанії, Португалії, Норвегії, Словаччини, Туреччини, Ісландії, Кіпру та Азербайджану в повному складі підтримали повернення Росії до ПАРЄ.

Майже повністю це рішення підтримали Німеччина, Італія, Нідерланди (наче забули про нещодавні результати розслідування щодо збитого росіянами пасажирського літака МН17), Чехія, Вірменія та Молдова.

Проти повернення Росії у повному складі проголосували Україна, Литва, Латвія, Естонія та Грузія. Здебільшого проти також були Швеція, Велика Британія, Польща.

Допоки РФ буде у складі організації, Україна братиме участь у роботі ПАРЄ. 

«Злочинців залишили непокараними. Проігнорували вбитих, наплювали на поранених і скалічених, забули про постраждалих. Чужа біда не болить. Понад п’ять років ми тримали агресора, злочинців поза межами ПАРЄ. Весь час їх намагалися повернути різними шляхами: тиснули, шантажували. Українська делегація витримала – не витримала Рада Європи», – прокоментував голова української делегації Володимир Ар’єв.

«На початку цього року ситуація докорінно змінилася у зв’язку з тим, що в певних важливих європейських столицях ухвалили рішення повертати росіян будь-якою ціною. Усе почало розгортатися з дуже стрімкою швидкістю. І ми отримали цей результат. Тому з поверненням Росії треба вітати не російську дипломатію, а європейську. Я переконаний, що наші опоненти докладуть усіх зусиль, щоб оскарження завершилося позитивним для них результатом», – додав Дмитро Кулеба, постійний представник України при Раді Європи у коментарі «Громадському».

«Форсування дій цього літа є збігом чинників. По-перше, бажання генсека Ради Європи Ягланда увійти в історію “миротворцем”, повернувши Росії та Європі спільний майданчик. По-друге, нової “реальної політики” (читай – “цинічної політики”) з боку Німеччини та Франції.

Але від України тут залежить те, наскільки міцно вона буде стояти, наскільки голосно кричати і наскільки вміло будувати коаліції», – підбив підсумок журналіст-політолог Володимир Єрмоленко.

А коаліцію поки збудувати ніяк не вдається. Президент Володимир Зеленський розкритикував міністра закордонних справ Павла Клімкіна, який, не порадившись із главою держави, відповів на ноту Росії щодо полонених моряків.

«Я як президент України дізнаюсь інформацію про наші міжнародні кроки з інтернету, а точніше сказати, з “Української правди”. Я зараз кажу про ноту, яку ми отримали від Російської Федерації стосовно повернення наших моряків, та про ноту відповіді, яку надіслав МЗС», – дуже емоційно заявив президент.

В емоційному зверненні Зеленський вимагав від Клімкіна публічних пояснень своїх дій. МЗС дало відповідь.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що у Міністерства закордонних справ України були повноваження без узгодження із президентом скеровувати відповідь на ноту Росії щодо суду над українськими військовополоненими моряками.

«Звичайно, всі повноваження сформулювати таку ноту в нас як у Міністерства закордонних справ України були. Ця нота була в рамках нашого спілкування і нашої судової справи по Міжнародному трибуналу… Додаткового погодження в цьому контексті, оскільки МЗС уповноважене вести і цю справу, і щодо Міжнародного трибуналу, і щодо інших судів, нам не потрібне. І це наша позиція», – сказав Клімкін у коментарі виданню «Українська правда».

Клімкін заявив, що українська нота фіксує тільки міжнародно-правову позицію України, яка не містить «жодних політичних моментів».

Міжнародний трибунал з морського права на засіданні в Гамбурзі у справі захоплених Росією українських моряків 25 травня зобов’язав Росію негайно звільнити військові кораблі та повернути їх під контроль України. У Міністерстві закордонних справ Росії раніше вже заявляли, що у Трибуналу ООН немає юрисдикції розглядати справу про захоплення українських моряків. Та президент Зеленський у своєму зверненні російською попросив Путіна повернути дітей батькам. 

Оглядач Сергій Дібров пояснив по пунктах, чому пропозиція голови держави «просто повернути моряків» до нас не працює.

«По-перше, це означало, що Україна мала поставити хрест на рішенні Трибуналу: питання вирішувалося в позасудовий спосіб. РФ, не бажаючи віддавати незаконно запроторених за ґрати моряків, фактично вимагає за їх звільнення “чистосердечне визнання” України. Це означає, що Україна визнає їх винними за всі злочини росіян. Це зніме з РФ будь-яку відповідальність (юридичну, політичну, матеріальну) – і за поранення, і за ув’язнення, і за пошкодження кораблів.

По-друге, Росія вимагала письмових гарантій, що судити моряків будуть в Україні за російськими законами. Тобто Україна має визнати юрисдикцію (чинність законів) РФ за місцем інциденту – у Криму. Тобто визнати Крим російським не тільки де-факто, але й де-юре», – пояснив Сергій Дібров.

Чимало пересічних українців зацікавило б питання: так вам «шашечки чи їхати», мовляв, головне доставити моряків до нас, а там вже розберемось. Але так міжнародна політика не працює і, як бачимо, приводить до того, що з Росії поволі знімають санкції європейські організації. А що, нам можна «торгувати та розмовляти з агресором», а європейцям – ні?

Тиждень у призмі: російський реванш у Європі, війна Зеленського проти Клімкіна та райдужний Київ

Тим часом партія Святослава Вакарчука «Голос» прорвалася у трійку лідерів передвиборчих рейтингів. Першу позицію досі утримує «Слуга народу» – 45,3 % тих, хто має намір голосувати і визначився із симпатіями. Також до трійки лідерів входять «Опозиційна платформа – За життя» (12,1 %) та партія «Голос» (8,4 %).

Такі дані наводить група «Рейтинг», за результатами опитування в період з 20 по 24 червня.

Також прохідний бар’єр долають «Європейська Солідарність» (7,2 %) та «Батьківщина» (7 %).

Скоріш за все, у наступному скликанні нам не побачити Ляшка, Вілкула, свободівців та людей Садового. Також цього тижня суд скасував відмову ЦВК у реєстрації «Рух нових сил» Саакашвілі на виборах. Раніше Саакашвілі заявив, що не має жодних політичних амбіцій, а вже наступного дня стало відомо, що його політична партія «Рух нових сил» має намір балотуватися на дострокових виборах у парламент, які відбудуться 21 липня 2019 року.

Екс-президент Грузії братиме участь у парламентських перегонах України, та поки його партія не долає й 1,5 % позначку.

Центральна виборча комісія провела жеребкування та визначила порядок партій у бюлетені.

  1. «Опозиційний блок»
  2. «Сила і честь»
  3. ВО «Батьківщина»
  4. «Патріот»
  5. «Сила людей»
  6. «Опозиційна платформа – За життя»
  7. «Партія зелених України»
  8. ВО «Факел»
  9. Об’єднання «Самопоміч»
  10. «Європейська Солідарність»
  11. «Українська стратегія Гройсмана»
  12. «Громадянська позиція»
  13. «Соціальна справедливість»
  14. «Слуга народу»
  15. «Сила права»
  16. «Радикальна партія»
  17. «Партія Шарія»
  18. «Голос»
  19. «Незалежність»
  20. «Аграрна партія»
  21. ВО «Свобода»
Тиждень у призмі: російський реванш у Європі, війна Зеленського проти Клімкіна та райдужний Київ

Фото: Український інтерес

Марш рівності на підтримку ЛГБТІ-спільноти відбувся в середмісті Києва, об’єднавши, за різними даними, від 3000 до 8000 учасників і завершивши цьогорічний «Київпрайд», що тривав від 16 червня. У ході взяли участь активісти з усієї України, іноземні дипломати та представники міжнародних організацій. По інший бік поліцейського кордону відбувався також контрмітинг, який проводили противники «Київпрайду». Попри кілька дрібних інцидентів, поліції вдалося забезпечити мирний перебіг обох акцій – репортує «Радіо Свобода».

Особливістю цього року було те, що хода складалася із тематичних колон. Тут, зокрема, була колона на підтримку трансгендерних людей, ЛГБТІ-військових, ЛГБТІ-людей з інвалідністю.

Пізніше виявилося, що прибічники «традиційних цінностей» намагалися пронести на свою акцію людські екскременти, розфасовані у презервативи, аби кидатися ними в опонентів. На щастя, поліцейські завадили фекальній атаці. Скоріш за все, презервативи б полопалися у руках радикалів, тож вони мають подякувати правоохоронцям за турботу.

Марш рівності показав, що на 8000 учасників (і опонентів також) є лише кілька десятків радикалів, які готові застосувати силу (та лайно) проти своїх співгромадян. Як би ви не ставилися до ЛГБТІ-спільноти, не можна заперечувати той факт, що українці відходять від силових протистоянь – тенденцією стають мирні мітинги та зібрання. Ми вчимося розмовляти один з одним, дивлячись у вічі. І таким прогресом варто пишатися.

Текст: Костянтин Руль

Залишити коментар