Понеділок, 11 листопада

Реалізація однієї з головних вимог Революції Гідності – усунення від влади людей режиму Януковича – опинилася під цілком реальною загрозою: суд може скасувати закон про люстрацію. Розповідаємо, для чого взагалі потрібен закон про очищення влади, чим можливо встигнути його змінити, про які недоліки йдеться та чи справді можливий реванш проросійських сил.

Навіщо був потрібен закон про люстрацію?

Як пояснює доцент Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Павло Сацький, у 2014-му році Україна зіткнулась із загрозами внутрішнього характеру, у протидії яким насамперед і полягала функція закону «Про очищення влади».

«Цим законом було запроваджено дискримінаційні норми щодо осіб, які сприяли узурпації влади та послабленню обороноздатності країни за період перебування на посаді президента Віктора Януковича. Закон стосується вищих посадових осіб органів виконавчої влади, співробітників правоохоронних органів, які вчиняли неправомірні дії щодо учасників акцій протесту, суддів, які виносили неправосудні рішення, військовослужбовців ЗСУ, які своїми діями чи бездіяльністю послаблювали обороноздатність країни. Санкції було передбачено у формі заборони обіймати посади в органах влади протягом 5 – 10 років, залежно від займаної посади та підстав для застосування дискримінаційної норми.

Проте, обмеження не стосується посадовців, які обіймали виборні посади, і так само, не може бути застосовано щодо права обіймати виборні посади. Тобто, при застосуванні дискримінаційних норм не передбачено було, що мають братися до уваги професійні якості посадовця. Цей закон був першим прецедентом для України, коли дискримінаційні норми щодо працевлаштування застосовувалися на підставі законодавчої норми та на підставі того, що особа обіймала відповідну посаду в певний період та за певних умов. Тобто законодавчо зафіксовано, що підставою для відмови у прийнятті на посаду чи для звільнення є не невідповідність займаній посаді, моральним вимогам, а саме ефективність у сприянні узурпації влади».

Ігор Маркевич, юрист та засновник адвокатської фірми Amigo Partners, наголосив, що закон про люстрацію, який імовірно може скасувати Конституційний суд України, спрямований на досягнення одразу двох різних цілей. 

«Перша – захист суспільства від осіб, які через їхні минулі дії чи бездіяльність можуть завдати шкоди новоствореному демократичному режиму. Друга – очищення державних органів від осіб, які були задіяні в широкомасштабній корупції. Венеціанська комісія у своєму остаточному висновку від 19 червня 2015 року зазначила, що обидві цілі є правомірними, хоча друга з них не може охоплюватися поняттям “люстрація” як таким. 

Люстрація не може розглядатись як покарання, а лише – як превентивний засіб. Першочергово відповідний Закон приймався для того, щоб тимчасово усунути з органів влади певних осіб для об’єктивного розслідування їх минулих діянь».

Юрій Шуліпа, правник та директор міжнародної спілки «Інститут національної політики», переконаний, що закон про люстрацію стратегічно важливий для України. Адже саме ті особи, про яких ідеться в законі, здали національні інтереси ворогу та довели в період правління Януковича ситуацію до серйозної економічно та політичної кризи, проявивши свою повну неспроможність у сфері державного управління, а багато з них фактично сприяли захопленню Росією АР Крим та інших українських територій, – відверто працювали на боці ворога.

“У цьому сенсі, колективний “професіоналізм” більшості осіб, які потрапили під люстрацію, полягає лише в розвалі української державності, створення умов для корупції, зубожіння населення і тотального свавілля, в обслуговуванні злочинних інтересів маргінальних кіл, а також країни-агресора, політичного та економічного окупанта.

Варто відзначити, що Янукович та його оточення діяли в інтересах Російської Федерації, в основному – злочинних. Політична природа режиму Віктора Януковича – не просто проросійська, а російська. Фактично, він виконував роль повноважного представника президента РФ Володимира Путіна в Україні. Адже не випадково, відчувши небезпеку тюремного ув’язнення за свою активну діяльність в інтересах країни агресора й окупанта, Янукович та його ОЗУ відразу ж були евакуйовані з України російською військовою розвідкою до Москви, до свого кремлівського господаря.

Крім того, значна кількість осіб, які підпадають під люстрацію, у період правління російського режиму Віктора Януковича співпрацювали з органами зовнішньої розвідки та спецслужбами ворожої держави, мають перед ними різні таємні зобов’язання, перебувають у російських спецслужб та вищого політичного керівництва РФ (путінської чекістсько-фашистської ОЗУ) на гачку. 

Отже, більшість осіб, які підпадають під дію закону про люстрацію за скоєння різних злочинів підпадають під кримінальну відповідальність: наприклад, за шпигунство, за замах на територіальну цілісність в інтересах ворожої країни-агресора, за підрив основ конституційного ладу тощо. 

Оскільки, правоохоронні органи України багато в чому продовжують обслуговування інтересів окремих груп, при цьому навмисне ігнорують прямо покладені на них Конституцією і законами обов’язків з охорони та безпеки держави, більшість усіх цих злочинців де-факто звільнені від заслужених покарань. А, як відомо, непокарані злочини, згодом породжують ще більші злочини.

Незважаючи на те, що сам закон про очищення влади є далеко недосконалим юридичним творінням, у деяких аспектах легко обходиться колишніми чиновниками часів Януковича – він хоч якось стримує російський реванш за повернення під владу різних агентів ворожого російського впливу, а разом із ними просто некомпетентних, нечесних і нечистих на руку осіб».

Чому закон можуть скасувати? У чому його недосконалість?

Павло Сацький вважає, що насправді закон має чимало «підводних каменів». Насамперед із нормами кодексу законів про працю, а також утворилася певна колізія із нормами Конституції. 

«Не дарма законодавець виписав у Законі “Про очищення влади” однією із його цілей-захист прав людини. Проте йому варто було посилити цю позицію, окремо прописавши, що дискримінаційні норми застосовуються щодо посадовців на тій підставі, що вони, виконуючи розпорядчі функції на посадах, вчиняли дії, які порушували права людини. У даному разі могло йтися про перешкоджання реалізації права на мирний протест. Важливо було в Законі прописати момент щодо порушення присяги, яку при прийнятті на посаду складає державний службовець, а в її тексті передбачено: “…буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи та законні інтереси людини і громадянина, честь держави…”. 

Прив’язка застосування дискримінаційних норм на підставі Закону “Про очищення влади” до порушення положень цієї присяги була більш обґрунтованою з правової точки зору, оскільки “сприяння узурпації влади” є підставою більш політичною, ніж правовою, і потребує додаткового роз’яснення. Хоча, у цьому Законі варто було би й прописати нормативне визначення поняття “узурпація влади”, оскільки у статті 5 Конституції прописано, що ніхто не може узурпувати державну владу і зміст цієї статті потребує уточнення. Аналогічно й щодо застосування обмежуючих норм до військовослужбовців та суддів – варто було прив’язати їх до порушення присяги. Доцільно було б в Законі передбачити посилання на норми міжнародного права, зокрема щодо права людини на мирний протест, щодо недопустимості незаконного затримання тощо. Це значно посилило би конституційну основу Закону. Політична доцільність у 2014 році обумовила прив’язку застосування норм Закону “Про очищення влади” до періоду перебування на посаді президента Віктора Януковича. Це також перший прецедент в Україні застосування обмежень щодо тих, хто перебували на посаді у певний період із прив’язкою до певної посадової особи. Проте це значно послаблює правову основу Закону, і для її забезпечення було необхідно винесення обвинувачувального вироку Януковичу. Водночас, цей вирок мав стосуватися безпосередньо порушення прав людини і спроб узурпації влади. Окрім того, згадка в Законі саме Януковича є прецедентом для застосування аналогії у правовому визначенні узурпації влади. Тобто, дій які вчинялися Януковичем чи на реалізацію його політики».

Ігор Маркевич пояснив, що питання люстрації (яке насправді є «крайнім заходом») безпосередньо порушується у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи. І суд, визначаючи конституційність закону, керуватиметься зокрема й відповідністю цим критеріям.

«Резолюція наголошує, що люстраційні заходи “можуть бути сумісними з демократичною державою, заснованою на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв”. Цими критеріями є: 

– провина, саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; 

– повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості та право на судовий перегляд ухваленого рішення; 

– різні функції та цілі люстрації, а саме захист новоствореної демократії, і кримінальне право, тобто покарання осіб, які вважаються винними, повинні дотримуватися; 

– також люстрація повинна мати жорсткі обмеження у часі як у період її застосування, так і в період, упродовж якого здійснюється перевірк. 

Сама собою “люстрація” є крайнім заходом, оскільки за загальним правилом “кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників” та “кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні” (стаття 21 Загальної декларації прав людини визначає). Саме Загальною декларацією прав людини та критеріями Резолюції ПАРЄ може керуватися суд».

Змінити закон, аби його не скасували?

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман рішуче виступив проти скасування закону, нагадавши, що саме він був однією з основних вимог Революції Гідності: народ вимагав усунути від влади спільників Януковича. Відтак прем’єр звернувся до парламенту із закликом розглянути законопроєкт, який удосконалив би закон про люстрацію та унеможливив його скасування.

«Перший післяреволюційний Уряд розробив та реалізував відповідний Закон. Скасувати його – недопустимо. Це паплюження пам’яті Героїв Небесної Сотні та всіх українців, які загинули під час війни з Росією, і плювок в очі тим, хто продовжує боронити мир на Сході нашої країни тепер.

Як чинний Прем’єр-міністр я закликаю всі гілки влади не допустити згортання люстраційних процесів. Окремо звертаюся до українського Парламенту: розглянути законопроєкт № 2695, який розробляв Уряд спільно з експертами, громадськими активістами та народними депутатами ще чотири роки тому щодо удосконалення Закону про люстрацію та виконання рекомендацій Венеціанської комісії.

Цей крок унеможливить спроби перегляду та скасування люстраційних процесів. І чинний Парламент спроможний прийняти цей закон».

Підтримав заклик Володимира Гройсмана й міністр юстиції Павло Петренко. Він переконаний, що  єдиний легальний спосіб зупинити будь-які спроби скасування люстраційного закону – розгляд і прийняття Парламентом законопроекту № 2695. 

«Цей документ вносить зміни до Закону про очищення влади, які ми розробили разом із народними депутатами та експертами Венеційської комісії ще в 2015 році. І я, і прем’єр-міністр Володимир Гройсман сьогодні закликали Парламент забезпечити розгляд законопроєкту вже на цьому сесійному тижні. Таким чином ми знімемо всі загрози щодо зупинення процесів люстрації в Україні».

Павло Сацький наголошує, що ініціатива Гройсмана – цілком доцільна, однак нині, на думку експерта, внести зміни до закону про очищення влади практично неможливо.

«Конституційний суд України може визнати невідповідними Конституції його окремі норми, але визнати відповідним Конституції в цілому. Сам Закон є важливий і потрібнийзважаючи на необхідність створення прецеденту відповідальності посадовців за дії чи бездіяльність, наслідком яких стала узурпація влади чи послаблення обороноздатності країни, причому незалежно від їх професійних якостей. Його скасування насамперед може бути вигідним посадовцях вищих органів виконавчої влади щодо яких застосовується обмеження займати посади на 10 років».

Натомість Ігор Маркевич, коментуючи це питання, вважає доцільним звернути увагу на остаточний висновок Венеціанської комісії від 19 червня 2015 року. Саме там вказано на недоліки, котрі необхідно було ліквідувати в законі про люстрацію.

«Там зазначено, що Закон містить ряд недоліків та пропонуються шляхи їх усунення, зокрема “звичайні судді мають бути вилучені з частини четвертої статті 2 Закону та підпадати виключно під дію Закону України «Про відновлення довіри до судової влади України»” або ж “заборона, застосована на підставі Закону України «Про очищення влади», не повинна бути неспіврозмірною санкції у формі позбавлення права обіймати певні посади, що може бути застосована відповідно до Кримінального кодексу“».

У чому небезпека скасування закону про люстрацію?

На думку Юрія Шуліпи, у разі скасування закону про очищення влади, більшість чиновників часів Януковича, котрі мають чималі зв’язки в органах державної влади та місцевого самоврядування, зможуть знову повернутися до влади та «взятися за старе».

«Основна мета закону про люстрації полягає в недопущенні до участі в управлінні справами держави осіб, які прямо або опосередковано причетні до узурпації влади експрезидентом України Віктором Януковичем, які тим самим здійснювали підрив основ національної безпеки та оборони країни, здійснювали різні порушення прав і свобод людини й громадянина (ч. 2 ст. 1 Закону України “Про очищення влади”).

На тлі активного захоплення агентами російського ворожого впливу українського інформаційного простору, скасування закону про люстрацію неминуче призведе до руйнування системи державного управління в інтересах країни агресора та лише прискорить керовану капітуляцію України в злочинних інтересах країни агресора. Негативні наслідки для України можуть призвести до настання дефолту, прояву різних спорадичних конфліктів, аж до серйозного громадянського протистояння та розвалу української державності».

Думку Шуліпи про можливе повернення до влади сотень колишніх чиновників підтвердила в коментарі ресурсу «Слово і Діло» директорка департаменту люстрації Міністерства юстиції Анастасія Задорожна.

«У той час, коли закон про очищення влади почав діяти, більшість топових чиновників звільнилися за власним бажанням. Ще приблизно 1 000 чоловік були люстровані», – сказала вона.

За словами Задорожної, зараз в Єдиному держреєстрі осіб, щодо яких застосовано закон про люстрацію, знаходяться більше 900 людей.

«Якщо ж закон України про очищення влади буде скасований, то всі ці особи зможуть повернутися на державні посади», – зазначила Задорожна. За її словами, під дію закону про люстрацію підпадають близько п’яти тисяч державних чиновників часів Януковича.

Це ж підтвердила й Тетяна Козаченко, голова Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України. На її думку, скасування означатиме фактичне повернення службовців Януковича.

«Якщо скасування відбудеться, то це означає, що Лукаш, Портнов, Ківалов знову будуть мати доступ до державних портфелів. Шість суддів мають приватний інтерес, вони мають конфлікт інтересів… Ризики великі. Фактично, це суд Януковича, який приймає рішення в своїх інтересах та в інтересах влади Януковича, яка вже повністю інтегрувалася, про що свідчать судові рішення й кадрові призначення».

Політолог Віктор Небоженко наголосив, що у випадку скасування закону про люстрацію можна буде з упевненістю казати, що це – контрреволюція. Про це він зазначив у коментарі «Укрінформу».

«І такою вже є діалектика революції та контрреволюції, що останню роблять не її вороги, а учасники революції. Колишні учасники революції очолили контрреволюцію. Ми відступаємо на рівень 2003 року. Це прямий доказ, що влада хоче використовувати закон для зачистки громадянського суспільства та критики. Буде закриватися інформація, пов’язання із суддями.  Держінститути перетворяться на структури, які живуть тільки для себе. І суди вже стали на шлях самозбереження, самовідтворення. Це – збільшення некерованості країни. Будь-яка дія з боку парламенту чи президента будуть не критикуватися суспільством, а деформуватися будь-якостю структурою. Такі рішення дозволяють розвиватися державним хворобам. Такими рішеннями витирається пам’ять про Майдан та блокується можливість будь-якого державного розвитку».

Вважає неприпустимим скасування закону та переконаний у можливому реванші в такому випадку й міністр юстиції Павло Петренко.

«Усі спроби знищення Закону про очищення влади в будь-який спосіб – це реванш та бажання вкрай одіозних осіб, які втекли за межі країни, не просто повернутися в Україну, а осісти в органах державної влади», – наголосив очільник Мін’юсту.

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар